Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Зубара В.В.,

суддів : Марчук Н.О., Романець Л.А.,

за участю прокурора Сенюк В.О.,

розглянула в судовому засіданні 6 грудня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Комсомольського районного суду м. Херсона від 27 жовтня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Херсонської області від 24 травня 2011 року щодо ОСОБА_1

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянку України, не судиму,

засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винною та засуджено за те, що вона 25 січня 2010 року приблизно в 00 год. 30 хв. в будинку АДРЕСА_1 під час сварки зі своїм співмешканцем ОСОБА_2 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин заподіяла останньому ножем тяжкі тілесні ушкодження, від яких потерпілий помер на місці.

У касаційній скарзі прокурор порушив питання про скасування судових рішень через неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вичиненого злочину та особі засудженої внаслідок м’якості та просив справу направити на новий судовий розгляд. Свої вимоги прокурор мотивував тим, що суд при призначенні ОСОБА_1 покарання безпідставно застосував ст. 69 КК України, в достатній мірі не врахувавши, що вона своєї вини не визнала, вчинила особливо тяжкий злочин, нанесла ОСОБА_2 не менше 20 ударів ножем.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора із запереченнями проти поданої скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного у вироку злочину та правильність кваліфікації її дій за ч. 1 ст. 115 КК України в касаційному порядку не оспорюються.

Доводи прокурора, наведені в касаційній скарзі, про невідповідність призначеного засудженій покарання ступеню тяжкості злочину та її особі внаслідок м’якості, не ґрунтуються на матеріалах справи.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 69 КК України, суд, як убачається з вироку, врахував як ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно зі ст. 12 КК України віднесено до категорії особливо тяжких злочинів, так і відсутність обставин, які обтяжують покарання, обставини, які пом’якшують покарання: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, дані про її особу, зокрема, позитивні характеристики з місця проживання та реєстрації. Крім того, суд при призначенні покарання врахував неправомірну поведінку загиблого ОСОБА_2 по відношенню до ОСОБА_1, яка безпосередньо передувала вчиненню злочину.

Наведені вище дані про особу ОСОБА_1, наявність ряду обставин, які пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, дали суду підстави дійти обґрунтованого висновку про можливість призначення засудженій більш м’якого покарання, ніж передбачено санкцією ч. 1 ст. 115 КК України.

Таким чином, суд першої інстанції, призначивши ОСОБА_1 покарання, вимог статей 65 – 67 КК України (2341-14) не порушив. Призначене засудженій покарання є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.

Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи апеляції прокурора, аналогічні доводам його касаційної скарги, й правомірно визнав їх безпідставними.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які могли б вплинути на правильність та обґрунтованість судового рішення, не встановлено.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Комсомольського районного суду м. Херсона від 27 жовтня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Херсонської області від 24 травня 2011 року щодо ОСОБА_1 – без зміни.