Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 6 грудня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_5 на вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 квітня 2011 року щодо ОСОБА_6

Вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від

22 листопада 2010 року

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишено попередній - підписку про невиїзд.

Строк відбуття покарання ОСОБА_6 постановлено рахувати з дня його затримання.

Зазначеним вироком також засуджені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 рішення відносно яких в касаційному порядку не оскаржуються.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 квітня 2011 року зазначений вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 15 вересня 2009 року у вечірній час у м. Дніпропетровську, вступили у попередню змову на відкрите викрадення майна ОСОБА_9 розподіливши між собою ролі.

15 вересня 2009 року близько 21 год. 55 хв. ОСОБА_8, діючи погоджено у групі з ОСОБА_7 та співучасником злочину ОСОБА_6, згідно відведеній їй ролі відвела ОСОБА_9 у слабо освітлювальну частину парку, розташованого на бульварі Зоряному в м. Дніпропетровську.

Після чого, ОСОБА_7 та ОСОБА_6, виходячи за межі попередньої домовленості з ОСОБА_8, вчинили розбійний напад на ОСОБА_9 із застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя та здоров’я останнього.

В результаті чого засуджені заволоділи грошовими коштами та майном потерпілого ОСОБА_9 на загальну суму 1850 грн.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5 порушує питання про зміну зазначених судових рішень щодо ОСОБА_6 у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону. Вказує на те, що дії ОСОБА_6 необхідно перекваліфікувати на ч. 2 ст. 186 КК України та з урахуванням пом’якшуючих обставин застосувати ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора Вергізової Л.А., яка не підтримала доводів касаційної скарги та просила судові рішення щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_6 у вчиненні зазначеного у вироку злочину відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами, є обґрунтованим.

Цей висновок, зокрема ґрунтується на показаннях засуджених, які не заперечували про домовленість між собою на відкрите заволодіння майном потерпілого.

Про те, що засуджені ОСОБА_6 та ОСОБА_7, при нападі на потерпілого, вийшли за межі домовленості з засудженою ОСОБА_8 та застосували до нього насильство, небезпечне для життя та здоров’я, свідчать їх згуртовані дії направлені на побиття потерпілого та спричинення йому легких тілесних ушкоджень, які потягли короткочасний розлад здоров'я та дали можливість їм заволодіти майном потерпілого.

Потерпілий ОСОБА_9 підтвердив обставини скоєного на нього нападу та заволодіння майном.

Ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, спричинених потерпілому, підтверджений висновками судово-медичної експертизи згідно яких виявлені у потерпілого ушкодження у своїй сукупності відносяться до легких тілесних ушкоджень, що зумовили короткочасний розлад здоров’я та розмежуванню по ступеню тяжкості не підлягають.

З врахуванням цих та інших, наведених у вироку доказів, суд дійшов правильного висновку про доведеність вини засудженого у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України. При цьому, суд обґрунтовано відкинув твердження засудженого, що попередньої змови на вчинення розбійного нападу на потерпілого не було, оскільки ці пояснення ОСОБА_6 не погоджуються із свідченнями засуджених та фактичними обставинами скоєного злочину.

Крім того, зазначені у касаційній скарзі захисника обставини, були предметом перевірки апеляційного суду який, з наведенням ґрунтовних мотивів, визнав їх недостовірними і вирок залишив без зміни. Ухвала відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, органами досудового слідства і судами першої та апеляційної інстанцій досліджені всі обставини справи, які могли мати значення для прийняття правильного рішення у справі. При перевірці справи у касаційному порядку істотних порушень вимог КПК України (1001-05) , які могли б вплинути на правильність висновків суду та доведеність винності ОСОБА_6 як і на правильність кваліфікації його дій, не встановлено. Висновки суду грунтуються на доказах, зібраних з дотриманням процесуального порядку їх збирання.

Тому підстав вважати ОСОБА_6 необґрунтовано засудженим, колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до ст. 69 КК України суд за наявності кількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного може призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановлених у санкції частини статті, за якою його засудженого.

Із матеріалів справи вбачається, що при призначенні ОСОБА_6 покарання судом було враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, що обтяжують та пом’якшують покарання, відношення засудженого до вчиненого злочину, що він добровільно відшкодував матеріальну шкоду потерпілому, та потерпілий не просив його суворо карати, злочин скоїв вперше. За таких обставин суд, визнавши ці обставини такими, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, дійшов обґрунтованого висновку про можливість застосування щодо нього ст. 69 КК України і призначення покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією частини 2 статті 187 КК України.

Таке покарання є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. З таким покаранням погодився апеляційний суд, з ним погоджується і колегія суддів. Підстав для зміни судових рішень та подальшого пом’якшення призначеного ОСОБА_6 покарання колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б тягли за собою безумовне скасування судових рішень, колегією суддів по справі не виявлено.

Керуючись статтями 395- 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 квітня 2011 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни.