Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 6 грудня 2011 кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Київської області на вирок Таращанського районного суду Київської області від 26 січня 2011 року, яким

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше неодноразово судимого, в тому числі за ч.2 ст. 229-6 КК України 1960 року, останній раз 06.06.2002 року за ч. 1 ст. 121, ч. 3 ст. 186, ч. 3 ст. 185 КК України на 8 років позбавлення волі, звільненого 10.01.2008 року на підставі ст. 81 КК України на невідбутий строк 1 рік 10 місяців 20 днів,

засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 2 роки з покладенням обов’язків, передбачених п. п. 2 - 4, ч. 1 ст. 76 КК України.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишено попередній - підписку про невиїзд.

У вироку вирішено питання судових витрат та долю речових доказів.

В апеляційному порядку справа не переглядалась.

За вироком суду ОСОБА_5 визнаний винним у тому, що 12.11.2010 року, перебуваючи неподалік території ТОВ "Відродження" в с. Велика Березянка Таращанського району Київської області повторно незаконно придбав, виготовив та зберігав при собі без мети збуту особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс, вагою в перерахунку на суху речовину – 50 гр., який у нього був вилучений в той же день близько 17 години при затриманні останнього працівниками міліції.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку суду з направленням справи на новий судовий розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, а саме ст. 75 КК України, що потягло невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок його м’якості.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину та кваліфікація дій засудженого не оспорюються в касаційній скарзі.

Доводи прокурора, наведені у касаційній скарзі, про необґрунтоване звільнення районним судом на підставі ст. 75 КК України засудженого

ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, колегія суддів вважає безпідставними.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Згідно з вимогами ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п’яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням.

При вирішенні питання про звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання районним судом, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, враховано, що скоєний злочин відноситься до злочину середньої тяжкості, дані про особу засудженого, із яких убачається, що він за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, а також обставини, що пом’якшують покарання – щире каяття, визнання вини та активне сприяння розкриттю злочину.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд дійшов правильного висновку про можливість виправлення засудженого ОСОБА_5 та попередження вчинення ним нових злочинів без ізоляції його від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та покладенням на нього обов’язків, передбачених п. 2 - 4 ст. 76 цього Кодексу.

Наявність у засудженого непогашених судимостей, на що посилається прокурор у касаційній скарзі, не є беззаперечним доказом тому, що ОСОБА_5 втратив можливість виправлення без відбування покарання.

Крім того, як убачається з протоколу судового засідання, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, також просив суд звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням (а.с. 138).

За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги прокурора не вбачається.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б могли вплинути на правильність висновків суду, колегією суддів по справі не виявлено.

Керуючись статтями 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

Вирок Таращанського районного суду Київської області від 26 січня 2011 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.