Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні 23 лютого 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука від 29 квітня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 14 липня 2011 року.

Вказаним вироком, залишеним без зміни апеляційним судом,

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 94 КК України 1960 року на 11 років позбавлення волі.

За вироком суду ОСОБА_6 визнано винним і засуджено за те, що він 06 січня 1999 року, озброївшись мисливською рушницею, спорядженою двома патронами з кулями, з метою навмисного вбивства ОСОБА_7, приблизно о 20 годині прибув до будинку АДРЕСА_1, де мешкала його дружина ОСОБА_8, яка в 1998 році від нього пішла і з травня цього ж року стала проживати разом із потерпілим ОСОБА_7 Коли останній з указаного будинку вийшов надвір, засуджений вистрелив йому в тулуб, після чого з місця події втік. Від отриманого вогнепального поранення потерпілий ОСОБА_7 о 22 годині 45 хвилин цього ж дня помер у лікарні.

У касаційній скарзі захисник порушив питання про зміну оскаржуваних судових рішень та пом’якшення призначеного засудженому покарання. Посилався на те, що засуджений вчинив злочин внаслідок збігу тяжких особистих і сімейних обставин.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка просила відмовити у задоволенні касаційної скарги, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні зазначеного у вироку злочину підтверджується сукупністю доказів, зібраних у встановленому законом порядку і досліджених судом, і це діяння правильно кваліфіковане за ч. 1 ст. 94 КК України 1960 року, що в касаційній скарзі не оспорюється.

Що стосується доводів у касаційній скарзі захисника про суворість призначеного засудженому покарання, то, на думку колегії суддів, вони є безпідставними.

Як убачається з матеріалів справи, суд при призначенні покарання врахував тяжкість вчиненого злочину, який є тяжким, та характеристику особи ОСОБА_6, те, що згідно зі ст. 89 КК України він є таким, що не має судимості, не працює, не одружений, стан його здоров’я. Також зважив суд і на відсутність обставин, що обтяжують покарання засудженому, а визнання ним своєї вини визнав обставиною, що пом’якшує покарання.

З урахуванням наведеного, а також того, що ОСОБА_6 намагаючись уникнути покарання за вчинений злочин, переховувався та був оголошений у розшук, думку потерпілої про необхідність призначення засудженому суворого покарання, яку вона висловила в ході судового розгляду справи, покарання, призначене ОСОБА_6, за своїм видом та розміром є обґрунтованим і відповідає вимогам закону.

Аналогічні наведеним у касаційній скарзі доводи, у тому числі щодо міри покарання та версії про вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих і сімейних обставин, захисник навів і у своїй апеляції, які перевірялись судом апеляційної інстанції та визнані безпідставними й такими, що не відповідають матеріалам справи. Свій висновок апеляційний суд переконливо мотивував в ухвалі і вважати його необгрунтованим чи сумнівним підстав немає.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть за собою скасування чи зміну судових рішень, у справі не встановлено. Таким чином, підстав для скасування чи зміни постановлених судових рішень щодо ОСОБА_6, на думку колегії суддів немає.

Керуючись статтями 394—396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука від 29 квітня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 14 липня 2011 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу його захисника ОСОБА_5 – без задоволення.