Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 6 грудня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6, діючого в інтересах засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_5, на вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 16 березня 2011 року.

Вказаним вироком

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 850 гривень.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 850 гривень.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 16 березня 2011 року вирок місцевого суду змінено. Виключено з вироку суду вказівку про засудження ОСОБА_7 та ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 28 КК України.

ОСОБА_7 та ОСОБА_5 визнано винними в умисному заподіянні легких тілесних ушкоджень, за наступних обставин.

31 січня 2009 року близько 10 години 40 хвилин ОСОБА_8 перебував на робочому місці в кабінеті гаражного кооперативу "Авіатор-2", розташованого по вул. Горького, 100 у м. Борисполі Київської області. До нього в кабінет з метою поставити відмітку в членській книжці про сплату за електроенергію зайшов ОСОБА_7 Після того, як ОСОБА_8 відмовив ОСОБА_7 поставити відмітку, оскільки в останнього був борг, між ними виникла сварка. Щоб не провокувати поглиблення конфлікту ОСОБА_8 вийшов на вулицю, слідом за ним вийшов ОСОБА_7 та продовжив скандалити. ОСОБА_8 не зважаючи на ОСОБА_7 пішов до свого автомобіля, але ОСОБА_7 наздогнавши його та умисно, на ґрунті тривалих неприязних стосунків, наніс удар кулаком в голову потерпілого, сприйнявши відмову в проставленні відмітки, як особисту образу. Внаслідок нанесеного удару, ОСОБА_8 похитнувся назад та вдарився потилицею в автомобіль, який стояв ззаду нього. На галас, до ОСОБА_8 та ОСОБА_7 підбіг ОСОБА_5, син ОСОБА_7, і на ґрунті неприязних стосунків, що раптово виникли, умисно вдарив його ногою в спину. Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 129-д від 7 липня 2009 року ОСОБА_8 були заподіяні тілесні ушкодження у виді струсу головного мозку, забою шийного відділу хребта, забою правого кульшового суглобу. Дані ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, діючи в інтересах засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_5, зазначаючи, що обвинувальний вирок постановлено на припущеннях, посилаючись на істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, просив скасувати судові рішення, а справу закрити на підставі пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 6 КПК України.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, захисника ОСОБА_6 та засудженого ОСОБА_5 на підтримання касаційної скарги, пояснення прокурора про неспроможність касаційних вимог та відсутність підстав для задоволення поданої скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.

Відповідно до ч. 3 ст. 398 КПК України, при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення суд касаційної інстанції має керуватися статтями 370–372 КПК України (1001-05) . Відповідно до змісту зазначеної норми закону підставами для зміни або скасування судових рішень в касаційному порядку є лише істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінально закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого.

Як видно із змісту касаційної скарги захисника, він фактично посилається на однобічність і неповноту судового слідства, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, визначення яких дано у статтях 368 та 369 КПК України, тоді як перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесена.

Разом із тим, перевіркою матеріалів справи встановлено, що висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 та ОСОБА_5 у вчиненні злочину, за який їх засуджено, підтверджується сукупністю доказів зібраних по справі та перевірених у судовому засіданні у встановленому кримінально-процесуальним законом порядку, зокрема, показаннями потерпілого ОСОБА_8, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, даними висновку судово-медичної експертизи та показаннями експерта ОСОБА_14, іншими доказами, яким суд дав належну оцінку і з яких видно, що ОСОБА_7 та ОСОБА_5, за викладених у вироку обставин, заподіяли потерпілому ОСОБА_8 легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я.

Усупереч доводів касаційної скарги підстав уважати, до допитаний свідок ОСОБА_9 дав хибні покарання, немає.

Кваліфікація дій ОСОБА_7 та ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 125 КК України є правильною. Призначене засудженим покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним та достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів.

Об’єктивність оцінки наведених у вироку доказів було перевірено апеляційним судом. При цьому порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів апеляційним судом не встановлено, а стосовно доводів апеляції захисника засуджених, аналогічних викладеним у касаційній скарзі, наведено відповідні мотиви їх необґрунтованості. Тому підстав для сумніву в правильності оцінки зібраних доказів у колегії суддів немає.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Істотних порушень кримінально-процесуального законодавства та неправильного застосування кримінального закону, які можуть бути підставою для скасування або зміни судових рішень, у справі не встановлено.

Керуючись статтями 394–396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

Вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 16 березня 2011 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 – без задоволення.