Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 6 грудня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Закарпатської області на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 листопада 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 22 березня 2011 року.

Зазначеним вироком, залишеним без зміни апеляційним судом,

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України,

такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на два роки з конфіскацією майна.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Закарпатській області 206 гривень 40 копійок судових витрат.

Вирішено питання про речові докази.

ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він восени 2009 року незаконно виготовив з куща дикорослої коноплі, яку знайшов у полі поблизу села Великі Лази Ужгородського району, особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс, який продовжив зберігати за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 з метою збуту.

17 липня 2010 року приблизно о 12 годині 50 хвилин біля входу в готель "Закарпаття", що на пл. Кирила та Мефодія в м. Ужгороді, ОСОБА_5 незаконно збув ОСОБА_6 за 120 гривень один згорток з фольги із особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонений – канабісом вагою 0,5680 г.

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності вини й правильності кваліфікації діяння засудженого, просив вирок місцевого та ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості, навівши при цьому відповідні мотиви.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.

Подія злочину, доведеність винності ОСОБА_5 у його вчиненні, кримінально-правова оцінка діяння за ч. 2 ст. 307 КК України відповідно до вимог ст. 395 КПК України не перевірялись, оскільки законність і обґрунтованість вироку в цій частині не оскаржувалися.

Доводи прокурора про м’якість призначеного покарання із застосуванням ст. 69 КК України не можна визнати обґрунтованими.

Відповідно до частин 2 та 3 ст. 65 КК України, особі яка вчинила злочин має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Підстави для визначення більш м’якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини Кримінального кодексу України (2341-14) за вчинений злочин, визначаються статтею 69 цього Кодексу.

Так, при призначенні покарання ОСОБА_5, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дотримався вимог ст. 65 КК України, врахував тяжкість вчиненого злочину, дані про особу засудженого, обставини, що пом’якшують і обтяжують його покарання. Зокрема, суд зважив на те, що ОСОБА_5 раніше не судимий, має на утриманні двох малолітніх дітей, за місцем проживання характеризується позитивно, у вчиненому щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину. Також судом ураховано й відсутність обставин, які обтяжують покарання засудженого.

За наявності декількох обставин, що пом’якшують покарання, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення ОСОБА_5 у менший строк позбавлення волі, ніж передбачено санкцією ч. 2 ст. 307 КК України.

Доводи прокурора про те, що суд хоч і застосував до ОСОБА_5 ст. 69 КК України, однак не послався на це у резолютивній частині вироку є безпідставними, оскільки не підтверджуються матеріалами кримінальної справи.

Крім того, суд апеляційної інстанції перевірив доводи прокурора, аналогічні доводам касаційної скарги. Належним чином умотивувавши своє рішення, суд апеляційної інстанції залишив доводи апеляції прокурора без задоволення. З таким рішенням погоджується й колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ .

Тому касаційна скарга прокурора як не обґрунтована не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 394–396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

Вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 листопада 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 22 березня 2011 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.