Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні 1 грудня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 лютого 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 29 квітня 2011 року щодо ОСОБА_5

Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 лютого 2011 року засуджено ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого, за ч. 2 ст. 365 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки, та покладено відповідні обов'язки, передбачені п.п. 3,4 ч. 1 ст. 76 КК України.

За вироком суду ОСОБА_5 визнаний винним в тому, що відповідно до наказу № 59 о/с т.в.о. начальника відділу державної служби охорони при УМВС України у Волинській області від 12.06.2010 року, являючись молодшим інспектором супроводження взводу міліції СПМО "Титан" відділу ДСО при УМВС України у Волинській області, будучи службовою особою, наділеною спеціальними службовими повноваженнями при службі по охороні громадського порядку ( Закон України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року (565-12) , Статут "Патрульно-постової служби міліції" (z0213-94) , затверджений наказом Міністра внутрішніх справ України від 28.07.1994 року), а саме, маючи право затримувати осіб, які вчинили адміністративні правопорушення та застосувати при цьому міри фізичного впливу, перевищив свої службові повноваження при затриманні громадянина ОСОБА_6 за наступних обставин.

24 серпня 2010 року, молодший інспектор супроводження взводу міліції СПМО "Титан" ОСОБА_5 разом із охоронником ІІІ-го розряду взводу міліції СПМО "Титан" ОСОБА_7, в період часу з 00 години до 05 години 25 серпня 2010 року несли службу по охороні об'єкту - нічного клубу "Колізей", що передбачає охорону матеріальних цінностей даного закладу та охорону громадського порядку.

25 серпня 2010 року, приблизно в період часу з 1 до 2 години, в приміщенні нічного клубу "Колізей", що знаходиться в м. Луцьку по пр. Відродження, 55 (далі нк "Колізей" ), відбулась бійка, під час якої невідомі особи завдали тілесні ушкодження в область голови одному із відпочиваючих даного нічного клубу - ОСОБА_6, після чого охоронник взводу міліції СПМО "Титан" ОСОБА_7 вивів ОСОБА_6 із даного закладу відпочинку на вулицю для встановлення обставин зазначеної вище події.

В подальшому, в цей же період часу ОСОБА_5, перебуваючи на огородженій прилеглій території біля нічного клубу "Колізей", намагався встановити обставини події, яка перед цим відбувалася в приміщенні нічного клубу. Враховуючи, що ОСОБА_6, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, вживав нецензурну лайку, ОСОБА_5 відвів його від вхідних дверей клубу в лівий бік до паркану, де прижав останнього спиною до металевого паркану, та в порушення вимог ст.

12 Закону України "Про міліцію" та вимог статей 231, 235 Статуту "Патрульно-постової служби міліції" (z0213-94) , безпідставно, перевищуючи свої службові повноваження, застосував до нього фізичне насильство, яке виразилось у тому, що він кулаком своєї правої руки завдав приблизно шість прямих ударів в ділянку лівого плечового поясу потерпілому ОСОБА_6 При цьому, застосував силу, яка явно перевищувала міру, необхідну для виконання покладених на нього обов'язків, не звів до мінімуму можливості заподіяння шкоди здоров'ю ОСОБА_6

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 1699 від 26 жовтня 2010 року такими діями ОСОБА_5 завдав ОСОБА_6 тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою довготривалого розладу здоров’я у вигляді перелому акроміального (лопаткового) кінця лівої ключиці зі зміщенням відламків, які виникли від удару кулаком в ділянку лівого плечового пояса потерпілому.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 29 квітня 2011 року вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 лютого 2011 року щодо ОСОБА_5 залишено без зміни, а апеляцію помічника прокурора - без задоволення.

У касаційній скарзі прокурор, не оскаржуючи доведеність винуватості та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5, порушує питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, істотним порушенням кримінально-процесуального закону, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості.

Вказує, що суд належним чином не врахував, що ОСОБА_5, будучи працівником правоохоронного органу, вчинив умисний тяжкий злочин з особливою зухвалістю – в присутності ряду громадян – що свідчить при підвищену небезпеку вчиненого злочину; розкаявся у вчиненому тільки після дослідження в судовому засіданні всіх доказів по справі, всіляко намагався уникнути передбаченої законом відповідальності.

Також, на думку прокурора, при апеляційному перегляді справи суд не звернув уваги на зазначені порушення та належним чином не мотивував визнання апеляції прокурора необґрунтованою, чим порушив вимоги ст. 377 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу, засудженого ОСОБА_5, який не погоджувався з касаційною скаргою прокурора та просив судові рішення залишити без зміни, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного у вироку злочину, по суті не оспорюється і підтверджується сукупністю достатніх, допустимих та відносних доказів, зібраних у встановленому законом порядку і досліджених судом, яким дана належна оцінка. Ці докази детально викладені у вироку суду першої інстанції. Дії ОСОБА_5 кваліфіковані вірно.

Що стосується доводів касаційної скарги прокурора про невідповідність призначеного засудженому ОСОБА_5 покарання ступеню тяжкості скоєного злочину та особі засудженого, то вони є не обґрунтованими.

Так, відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як вбачається з матеріалів справи, суд призначив ОСОБА_5 покарання у межах, установлених у санкції ч.2 ст. 365 КК України, при цьому врахував: ступінь тяжкості скоєного злочину, особу засудженого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, хворіє, свою вину у скоєному злочині визнав, завдані матеріальні збитки, понесені потерпілим на лікування, відшкодував; відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також думку потерпілого, який не наполягав на суворому покаранні, та обґрунтовано прийшов до висновку про можливість його виправлення без ізоляції від суспільства, звільнивши його від відбування призначеного покарання з іспитовим строком, з урахуванням вимог ст. 75 КК України.

Посилання в касаційній скарзі прокурора на те, що апеляційний суд належним чином не вмотивував своє рішення не можна визнати обґрунтованим, так як доводи апеляції державного обвинувача про невідповідність призначеного судом першої інстанції засудженому ОСОБА_5 покарання ступеню тяжкості скоєного злочину та особі засудженого повно перевірені апеляційним судом і мотивовано спростовані в ухвалі, зміст якої відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

З урахуванням наведеного, фактичних обставин справи колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_5 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, воно є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження скоєння нових злочинів, а тому відсутні підстави для скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд.

При перевірці кримінальної справи колегією суддів не вбачається істотних порушень кримінально-процесуального закону, які є безумовною підставою для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення.

Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської

області від 22 лютого 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської

області від 29 квітня 2011 року щодо засудженого за ч. 2 ст. 365 КК України ОСОБА_5 залишити без зміни.