Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлової С.О.,

суддів Литвинова О.М., Кульбаби В.М.,

з участю прокурора Пересунька С.В.

розглянула в судовому засіданні 23 лютого 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок військового місцевого суду Хмельницького гарнізону від 5 лютого 2010 року та ухвалу військового Апеляційного суду Центрального регіону України від 20 квітня 2010 року.

Вироком військового місцевого суду Хмельницького гарнізону від 5 лютого 2010 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, що проживає по АДРЕСА_1, раніше не судимого,

засуджено за ст. 124 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік 8 місяців та 21 день.

Питання щодо судових витрат та речових доказів вирішено відповідно до закону.

Ухвалою військового Апеляційного суду Центрального регіону України від 20 квітня 2010 року апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишено без задоволення, а вирок військового місцевого суду щодо ОСОБА_1 без зміни.

Суд визнав винуватим та засудив ОСОБА_1 за те, що 28 березня 2009 року біля 3 години поблизу ринку "Буковинський" по вул. Комарова у м. Чернівці під час бійки, яка виникла на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, він, обороняючись від агресивних дій громадянина ОСОБА_2, перевищив межі необхідної оборони, завдав потерпілому один удар ножем в область живота та один удар ножем в обличчя.

Заподіяв потерпілому проникаюче ножове поранення живота з пошкодженням великого сальника, різану рану щоки – тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування судових рішень у зв’язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого внаслідок м’якості, просить справу направити на новий судовий розгляд. Стверджує, що суд неправильно кваліфікував дії засудженого за ст. 124 КК України, оскільки умисел ОСОБА_1 був направлений саме на заподіяння умисних тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2 Дії засудженого необхідно було кваліфікувати за ч.1 ст. 121 КК України. Крім того, вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України, оскільки належним чином не перевірені доводи, наведені в апеляції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання доводів касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.

Вирок суду повинен відповідати вимогам, зазначеним у статтях 332- 335 КПК України.

Зокрема, мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину.

Разом з тим, судом першої інстанції не встановлено та не наведено у вироку ряду обставин, які мають значення для прийняття рішення по суті. За матеріалами справи не встановлено, хто являвся ініціатором бійки, хто наніс першим удар, в яких діях виразився напад, чи заподіяні були в результаті нападу тілесні ушкодження засудженому, їх характер та локалізація, в чому виразилось перевищення меж необхідної оборони.

Не з’ясовано належним чином факультативну ознаку злочину - мотив, яка також впливає на правильність кваліфікації злочину та міру відповідальності винної особи.

Наведені порушення вимог закону, яким в порушення вимог ст. 377 КПК України не дано оцінки судом апеляційної інстанції, є істотними, оскільки позбавляють суд касаційної інстанції зробити висновки щодо події злочину, фактичних обставин його скоєння, перевірити доводи касаційної скарги про неправильну кваліфікацію злочину.

За таких обставин вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції не можна вважати законними та обґрунтованими, у зв’язку з чим вони підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно усунути вказані недоліки та постановити судове рішення у відповідності з вимогами кримінального та кримінально-процесуального законодавства.

В залежності від установлених обставин злочину належить кваліфікувати дії обвинуваченого.

У разі кваліфікації злочину за більш тяжким законом, про що ставиться питання у скарзі прокурора, призначене засудженому покарання у визначеному судом розмірі належить вважати м’яким.

Посилання у скарзі прокурора про ігнорування та залишення без розгляду апеляційним судом апеляції потерпілого не містить під собою підстав, оскільки її визнано такою, що не підлягає розгляду (т. № 2 а.с. 156 - 157).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.

Вирок військового місцевого суду Хмельницького гарнізону від 5 лютого 2010 року та ухвалу військового Апеляційного суду Центрального регіону України від 20 квітня 2010 року щодо ОСОБА_1 – скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.