5-4130км11 Про умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, скоєне у стані алкогольного сп'яніння - 01.12.2011 Прийняття

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 1 грудня 2011року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_5 на вирок Ленінського районного суду м. Полтави від 22 березня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 31 січня 2011 року щодо ОСОБА_6

Вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 22 березня 2010 року

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України,

раніше не судимого,

засуджено за ст. ч. 2 ст. 121 КК України на 7 років позбавлення волі.

Стягнуто з засудженого на користь потерпілих:

- ОСОБА_7 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 15255,16 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди 100000 грн., 500 грн. витрат на юридичну допомогу;

- ОСОБА_5 – 30000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди;

- ОСОБА_2 – 30000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

За вироком суду ОСОБА_6 визнаний винним у тому, що 10 березня 2009 року, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння біля будинку №14-А по вул. Пролетарській в м. Полтаві, на ґрунті неприязних стосунків, які раптово виникли після сварки, що сталася незадовго до цього між ним та потерпілим ОСОБА_8, з надуманих мотивів, умисно наніс останньому більше 10 ударів руками та ногами по голові, внаслідок чого останньому були заподіяні численні тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості, серед яких – тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент їх заподіяння, від яких настала смерть потерпілого.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області від 31 січня 2011 року вирок змінено.

Дії ОСОБА_6 перекваліфіковано з ч. 2 ст. 121 КК України на ст. 116 КК України і йому призначено покарання 4 роки 6 місяців позбавлення волі. Стягнуто з ОСОБА_6 4199 грн. за проведення експертиз. В решті вирок суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_5, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого внаслідок м’якості, неправильне вирішення цивільного позову, порушує питання про скасування судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд. При цьому вказує на те, що суд не дав належної оцінки зібраним доказам, безпідставно взяв до уваги одні докази і відкинув інші, проігнорував висновок експерта, послався на пояснення свідків, яких вони не давали. Вважає, що суд безпідставно перекваліфікував дії ОСОБА_6 на ст. 116 КК України без ретельної перевірки і оцінки зібраних доказів. Зазначає, що розмір стягнутої моральної шкоди не відповідає розміру перенесених нею страждань.

Заслухавши доповідь судді, думки представника потерпілої - адвоката ОСОБА_4, потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, які підтримали касаційну скаргу ОСОБА_5; думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу потерпілої і вважає, що апеляційним судом неправильно застосовано кримінальний закон і порушені вимоги ст. 377 КПК України, перевіривши матеріали справи та, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 398 КПК України невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а також неповнота досудового і судового слідства не є предметом розгляду касаційної інстанції, у зв’язку з чим доводи касаційної скарги потерпілої з цих питань не підлягають розгляду.

Що ж стосується тверджень потерпілої про наявність істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, неправильне застосування кримінального закону, то вони є слушними.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 органами досудового слідства обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Згідно з вироком, суд визнав ОСОБА_6 винним в умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого на підставі його показань, показань потерпілих, свідків, висновків експертиз та інших доказів, які ретельно перевірив, дав їм належну оцінку і кваліфікував дії засудженого за ч. 2 ст. 121 КК України. Суд першої інстанції дослідив серед інших доказів висновок комплексної судової психолого-психіатричної експертизи №291 від 21.04.2009 року ( т. 1, а. с. 260-266), в якому зазначено, що в момент скоєння інкримінованого йому діяння ОСОБА_6 не знаходився в стані фізіологічного афекту або в іншому особливому емоційному стані, який міг істотно вплинути на його свідомість і діяльність у досліджуваній ситуації.

В ухвалі апеляційного суду зазначено, що висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, не відповідають фактичним обставинам справи.

Проте, ухвала апеляційного суду повинна відповідати тим самим вимогам, що і рішення суду першої інстанції, тобто бути законною і обґрунтованою. Крім того, ухвала апеляційного суду за своїм змістом повинна відповідати вимогам ст. 377 КПК України. В ній мають бути наведені докладні мотиви постановленого рішення, усі доводи, що містяться в апеляції, мають бути проаналізовані та жоден з них не повинен залишатися без відповіді. Однак, як убачається з матеріалів справи, цих вимог закону апеляційний суд не дотримався.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в апеляційному порядку, перекваліфікував дії засудженого з ч. 2 ст. 121 КК України на ст. 116 КК України, як умисне вбивство потерпілого вчинене в стані сильного душевного хвилювання, пославшись на висновок судово-психологічної експертизи від 31.12.2010 р. (т. 2, а. с. 327-335), яка проведена на вимогу апеляційного суду, показання допитаних в апеляційному суді свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10

Як убачається з матеріалів справи, за змістом цього висновку судово-психологічної експертизи № 949 від 31.12.2010 року, засуджений ОСОБА_6 в період часу, що відноситься до інкримінованого йому протиправного діяння, перебував у стані емоційного збудження (фрустрації), зумовленого приниженням, фізичним насильством з боку ОСОБА_8 у момент, коли потерпілий знов вибіг назустріч ОСОБА_6 Стан фрустрації у засудженого супроводжувався інтенсивними емоціями гніву, страху стосовно дій ОСОБА_8, які ОСОБА_6 розцінив як такі, що перешкоджають реалізації значимої для нього потреби у безпеці, та такі, що змушують його захищатися від фізичного нападу. Зазначені негативні емоції обумовили виникнення у нього готовності до фізичної агресії, спрямованої на ОСОБА_8, однак суттєво не вплинули на його поведінку при нанесенні ударів потерпілому. В період часу, що відноситься до інкримінованого йому протиправного діяння, ОСОБА_6 не перебував у стані фізіологічного афекту.

Таким чином, апеляційний суд, пославшись на один із висновків судово-психологічної експертизи, дав іншу оцінку діям засудженого. За наявністі двох суперечливих експертів, суд не призначив додаткову експертизу, не викликав експертів в судове засідання. Суд також не зазначив у своїй ухвалі, чому він відкинув як доказ досліджений судом першої інстанції висновок комплексної судової психолого-психіатричної експертизи. У порушення вимог кримінально-процесуального закону, апеляційний суд не вказав, чому оцінка цього доказу судом першої інстанції є неправильною, чим спростовуються її висновки про відсутність у засудженого в період часу, що відноситься до інкримінованого йому протиправного діяння, як стану фізіологічного афекту, так і іншого особливого емоційного стану.

Крім того, розцінивши дії ОСОБА_6 як умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, суд обмежився узагальненням про необхідність перекваліфікації дій засудженого на цю норму кримінального закону. Проте, з наведенням відповідних мотивів повинен був зазначити у своїй ухвалі, внаслідок яких конкретних дій потерпілого виникло таке хвилювання, як того вимагає диспозиція ст. 116 КК України та за якою кваліфіковано дії засудженого. Суд цього не зробив, внаслідок чого формулювання обвинувачення, визнаного апеляційним судом доведеним, не узгоджується з чинним кримінальним законом.

За таких обставин ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та істотним порушенням кримінально-процесуального закону, а справа – направленню на новий апеляційний розгляд. При новому розгляді справи належить виконати всі вимоги закону, за необхідності провести повне судове слідство, перевірити інші доводи касаційної скарги потерпілої та постановити законне і обґрунтоване рішення.