Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Слинька С.С.,

суддів: Крижановського В.Я., Литвинова О.М.,

за участю прокурора Парусова А.М.,

захисника ОСОБА_1,

виправданої ОСОБА_2,

розглянула в судовому засіданні 1 грудня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24 травня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області від 26 серпня 2011 року.

Вказаним вироком, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду,

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянку України, не судиму,

виправдано за ч. 2 ст. 367 КК України за недоведеністю її участі у вчиненні злочину. Судом вирішено долю речових доказів.

Органами досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачувалась у неналежному виконанні службовою особою своїх обов’язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки за таких обставин.

ОСОБА_2, обіймаючи посаду голови правління ВАТ "Фірма "Кременчукпиво" та одночасно виконуючи обов’язки директора цього підприємства, унаслідок несумлінного ставлення до своїх службових обов’язків, передбачених ст. 5 Закону України "Про пожежну безпеку" та п. 2.2 Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства з питань надзвичайних ситуацій України від 19 жовтня 2004 року № 126 (z1410-04) щодо забезпечення пожежної безпеки, не повідомила службовим особам підприємства, відповідальним за безпеку праці та протипожежну безпеку, про проведення на території підприємства небезпечних робіт, не провела передбачених вказаними Правилами інструктажів та інших попереджувальних заходів і допустила ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, не перевіривши при цьому їхньої кваліфікації, наявності спеціальної освіти, обладнання та ін., до виконання газозварювальних робіт на території підприємства. 8 березня 2006 року під час утилізації технічного обладнання із застосуванням газової різки по металу сталася пожежа, що призвела до загибелі зазначених осіб – ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5

У касаційній скарзі прокурор послався на неправильне застосування кримінального закону та істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону під час розгляду кримінальної справи щодо ОСОБА_2, оскільки, на думку прокурора, обвинувачення з ч. 2 ст. 272 на ч. 2 ст. 367 КК України прокурор не змінював, судові дебати відбулися з дотриманням вимог ч. 2 ст. 367 КК України. При цьому прокурор вказав на те, що потерпілим слід було роз’яснити права, передбачені ч. 4 ст. 277 КПК України, щодо підтримання обвинувачення в раніше пред’явленому обсязі за вчинення більш тяжкого злочину, а ОСОБА_2 всупереч ч. 5 цієї ж статті взагалі не роз’яснено суті нового обвинувачення та не виконано вимоги закону щодо надання підсудній часу для підготовки і для захисту від нього. Крім того, на думку прокурора, суд при постановленні вироку порушив вимоги ст. 334 КПК України, оскільки не навів достатніх підстав для виправдання ОСОБА_2 із зазначенням мотивів, через які суд відкинув докази обвинувачення. Не дослідили суди належним чином й показань відповідних свідків, не перевірили належним чином і версії ОСОБА_2 про те, що вона жодного дозволу щодо пропуску на територію підприємства загиблим не давала, що, на думку прокурора, спростовується показаннями охоронців та тією пропускною системою, що існувала на підприємстві. Крім того, прокурор стверджував, що апеляційний суд, розглядаючи справу, не перевірив викладених в апеляційній скарзі прокурора доводів і не навів в ухвалі переконливих мотивів, через які він визнав апеляцію прокурора необґрунтованою, а тому ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 377 КПК України. У зв’язку з цим прокурор порушив питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_2 з направленням кримінальної справи на новий судовий розгляд.

У запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_2 просила касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а судові рішення постановлені щодо неї — без зміни. При цьому заперечує свою вину у скоєні злочину за пред’явленим обвинуваченням органом досудового слідства, спростовує надання нею будь-яких дозволів загиблим на проведення будь-яких робіт перед укладенням договору. Зазначає, що здійснювала лише загальну організацію роботи підприємства та не мала відношення до пожежної безпеки на підприємстві, за що відповідала інша особа тощо.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який частково підтримав касаційну скаргу прокурора, котрий брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, — в частині незаконного виправдання ОСОБА_2, пояснення захисника та виправданої, які заперечували проти задоволення касаційної скарги прокурора та просили залишити в силі судові рішення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Як убачається зі змісту скарги, прокурор послався на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, визначення яких дано у статтях 368 та 369 КПК України, тоді як ці обставини не є предметом дослідження та перевірки касаційним судом.

Із матеріалів справи вбачається, що наведені у вироку докази не були ретельно перевірені, зіставлені та належно оцінені в сукупності, а висновок суду є необґрунтованим.

Суд не усунув суттєвих протиріч, що існували у показаннях свідків, самої ОСОБА_2, які вона змінювала, не перевірив належним чином й її версію про те, що жодного дозволу стосовно пропуску на територію підприємства загиблим вона не давала, що спростовується показаннями охоронців та матеріалами справи щодо пропускної системи, яка існувала на підприємстві тощо.

За таких обставин виправдувальний вирок щодо ОСОБА_2 є необґрунтованим.

Відповідно до вимог ст. 377 КПК України в ухвалі апеляційної інстанції, крім іншого, має бути зазначено суть апеляції, результати розгляду справи і докладні мотиви прийнятого рішення, а при залишенні апеляції без задоволення — підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою.

Під час розгляду справи за апеляціями прокурора та потерпілих цих вимог закону апеляційний суд не виконав.

Апеляційний суд залишив без задоволення апеляцію прокурора та всупереч вимогам ст. 377 КПК України не навів в ухвалі відповідних мотивів такого рішення; лише навів показання ОСОБА_2 та свідків, які вони давали під час судового слідства, а також послався на ті самі докази, що й суд першої інстанції, достовірність яких оскаржувалась в апеляції, при цьому зазначивши, що суд обґрунтовано виправдав ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 367 КК України.

Крім того, апеляційний суд, залишаючи без задоволення й апеляцію представника потерпілих, не перевірив усіх викладених у ній доводів, не дав їм певної оцінки та не мотивував свого рішення належним чином.

З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку, що доводи прокурора в касаційній скарзі про те, що суд при новому розгляді справи не роз’яснив потерпілим положень ч. 4 ст. 277 КПК України щодо підтримання обвинувачення в раніше пред’явленому обсязі за вчинення більш тяжкого злочину, а ОСОБА_2 не роз’яснив суті нового обвинувачення всупереч вимогам ч. 5 цієї ж статті та не виконав вимог закону щодо надання підсудній часу для підготовки та для захисту від нього, є безпідставними.

Як убачається з матеріалів справи, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, 25 грудня 2007 року виніс постанову про зміну обвинувачення в суді з ч. 2 ст. 272 на ч. 2 ст. 367 КК України і проголосив її того ж дня в судовому засіданні. Копію цієї постанови було вручено ОСОБА_2 та представнику потерпілих ОСОБА_6 згідно з їх власноручними записами, що містяться на останньому аркуші цієї постанови.

Після проголошення цієї постанови прокурором у судовому засіданні було оголошено перерву. Крім того, підсудна ОСОБА_2 просила скоротити до однієї доби строк її підготовки для захисту від нового обвинувачення. Погодилися зі зміною обвинувачення у судовому засіданні, яке відбулося ще 26 грудня 2007 року, й потерпілі.

Цей вирок та ухвала апеляційного суду за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 367 КК України були скасовані ухвалою Верховного Суду України, а справу направлено на новий судовий розгляд.

Новий розгляд справи, який розпочався з оголошення ухвали Верховного Суду України, у подальшому також проводився за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 367 КК України.

За таких обставин судові рішення щодо ОСОБА_2 підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого необхідно розглянути справу з дотриманням вимог чинного законодавства і прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 394—396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити частково.

Вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24 травня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 26 серпня 2011 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі.