Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Британчука В.В.,

суддів: Марчук Н.О., Єленіної Ж.М.,

за участю прокурора Саленка І.В.,

розглянула в судовому засіданні 21 лютого 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Куп’янського міськрайонного суду Харківської області від 29 квітня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області від 4 серпня 2011 року щодо ОСОБА_1

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянку України, не судиму,

засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на неї обов’язків, передбачених пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винною та засуджено за те, що вона восени 2009 року на земельній ділянці її домоволодіння в АДРЕСА_1 зірвала дикорослі рослини коноплі, які висушила, подрібнила та стала незаконно зберігати за місцем свого проживання з метою подальшого збуту.

17 березня 2010 року ОСОБА_1, знаходячись за місцем свого мешкання, незаконно збула ОСОБА_2 за 1000 грн. дві склянки особливо небезпечного наркотичного засобу – канабісу, масою 202, 2360 гр.

18 березня 2010 року ОСОБА_1 за місцем свого проживання була затримана працівниками міліції, які під час огляду її домоволодіння виявили й вилучили гроші в сумі 1400 грн., із яких 1000 грн. вона отримала від ОСОБА_2 за збут особливо небезпечного наркотичного засобу, та полімерний пакет з особливо небезпечним наркотичним засобом – канабісом, загальною масою 54,0856 гр., який вона повторно незаконно зберігала з метою збуту.

У касаційній скарзі прокурор порушив питання про скасування судових рішень через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженої внаслідок м’якості, просив направити справу на новий судовий розгляд. Свої вимоги прокурор мотивував тим, що суд першої інстанції безпідставно застосував ст. 75 КК України та звільнив засуджену від відбування призначеного покарання з випробуванням, не врахувавши тяжкість вчиненого злочину.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, які містила касаційна скарга, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного у вироку злочину та правильність кваліфікації її дій за ч. 2 ст. 307 КК України в касаційному порядку не оспорюються.

Доводи прокурора, наведені в касаційній скарзі, про невідповідність призначеного засудженій покарання ступеню тяжкості злочину та її особі внаслідок м’якості, не ґрунтуються на матеріалах справи.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно з вимогами ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п’яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, то він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Обґрунтовуючи висновок щодо можливості звільнення ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, суд, як убачається з вироку, врахував відсутність обставин, які обтяжують покарання, обставину, яка пом’якшує покарання – щире каяття, дані про її особу, зокрема, її пенсійний вік, позитивну характеристику за місцем проживання.

Наведені вище дані про особу ОСОБА_1 та обставина, яка пом’якшує покарання, дали суду підстави дійти обґрунтованого висновку про можливість звільнення засудженої на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням.

Таким чином, суд, призначаючи ОСОБА_1 покарання, вимог статей 65 – 67 КК України (2341-14) не порушив. Призначене засудженій покарання є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.

Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи апеляції прокурора, аналогічні викладеним у касаційній скарзі, й правомірно визнав їх безпідставними, належним чином умотивувавши своє рішення.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б давали підстави для скасування чи зміни судових рішень, не встановлено.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Куп’янського міськрайонного суду Харківської області від 29 квітня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області від 4 серпня 2011 року щодо ОСОБА_1 – без зміни.