Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні 16 лютого 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь в розгляді справи апеляційним судом, засудженого ОСОБА_5, його захисника ОСОБА_6, засудженого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 на вирок Апеляційного суду Донецької області від 14 жовтня 2011 року щодо засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_7

Вироком Апеляційного суду Донецької області від 14 жовтня 2011 року засуджено

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

за п. п. "з", "е", "і" ст. 93 КК України 1960 року до покарання у виді позбавлення волі строком на 11 (одинадцять) років 6 (шість) місяців;

за ч. 1 ст. 263 КК України 2001 року до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п’ять) років.

На підставі ч. 5 ст. 74 КК України 2001 року ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного за ч. 1 ст. 263 КК України 2001 року покарання у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності згідно п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України 2001 року.

за ч. 2 ст. 194 КК України 2001 року до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п’ять) років.

На підставі ч. 5 ст. 74 КК України 2001 року звільнено ОСОБА_5 від відбування призначеного за ч. 2 ст. 194 КК України 2001 року покарання у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України 2001 року.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з 19 жовтня 2005 року.

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, раніше не судимого,

за п. "і" ст. 93 КК України 1960 року до покарання у виді позбавлення волі строком на 10 (десять) років;

за ч. 1 ст. 263 КК України 2001 року до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ч. 5 ст. 74 КК України 2001 року звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного за ч. 1 ст. 263 КК України 2001 року покарання у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності згідно п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України 2001 року.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з 20 жовтня 2005 року.

Вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів.

За вироком суду ОСОБА_5 та ОСОБА_7 вчинили злочин за наступних обставин:

Умисне вбивство ОСОБА_9 та умисне знищення

чужого майна – автомобіля ВАЗ-21061, який належав ОСОБА_10

ОСОБА_5, мешкаючи на території Пролетарського району міста Донецька підтримував дружні стосунки з ОСОБА_11, був знайомий з його братом – ОСОБА_12 Кримінальна справа щодо ОСОБА_12 (особа 1) та ОСОБА_11 (особа 2) закрита у зв’язку з їх смертю.

Вранці 21 квітня 1996 року, особа 1 подзвонив по телефону додому ОСОБА_5, який проживав за адресою: АДРЕСА_1 та призначив йому зустріч о 11 годині цього ж дня в районі ринку "Об’єднаний", який розташований по вул. Юмашева в місті Донецьку.

Особа 2 та особа 1, будучи озброєними двома пістолетами "ТТ" калібру 7,62 мм з боєприпасами до них не менш 7 патронів, нестандартною вогнепальною зброєю, виготовленою з автомата конструкції Калашникова калібру 7,62 мм та боєприпасами до нього в кількості не менш 42 патронів, маючи при собі три раніше заготовлені маски з прорізами для очей та три пари матерчатих рукавичок, на автомобілі останнього марки ВАЗ-21099, д.р.н. НОМЕР_2 під’їхали до зазначеного місця, де до них підсів ОСОБА_5

В зазначеному місці, особа 1 та особа 2 повідомили ОСОБА_5 про свій злочинний намір на вбивство ОСОБА_9, в спосіб, небезпечний для життя багатьох осіб, та запропонували йому взяти участь у цьому злочині, не пояснюючи мотиви вбивства.

ОСОБА_5, помилково сприймаючи почуття дружби, дав свою згоду на зазначену пропозицію, вступив тим самим у злочинну змову з особою 1 та особою 2.

Після цього особа 1 та особа 2 передали ОСОБА_5 пістолет "ТТ", споряджений патронами в кількості не менш 2, який останній незаконно зберігав та носив при собі, а також одну раніше заготовлену маску та пару рукавичок.

Особа 2, в свою чергу, озброївся другим пістолетом "ТТ", спорядженим патронами в кількості не менш 5, а особа 1 - нестандартною вогнепальною зброєю, виготовленою з автомата конструкції Калашникова калібру 7,62 мм та боєприпасами до нього в кількості не менш 42 патронів. Залишені маски та печатки особа 1 та особа 2 розподілили між собою.

В подальшому ОСОБА_5, особа 1 та особа 2 пересіли в автомобіль ВАЗ-21061 д.р.н. НОМЕР_3, на який раніше, в один з днів квітня 1996 року, особа 2 та особа 1 встановили викрадений з автомобіля ГАЗ-53 реєстраційний номер – НОМЕР_4, який належав ОСОБА_13

Пізніше ОСОБА_5, особа 1 та особа 2 на вищезазначеному автомобілі ВАЗ-21061, під керівництвом особи 1, приблизно о 12 годині під’їхали в район продовольчого магазину № 26, розташованого по проспекту Дзержинського в м. Донецьку, куди, згідно наявної в особи 1 та особи 2 інформації, до того часу мав під’їхати ОСОБА_9 При цьому, вони розмістились в салоні автомобіля таким чином: особа 2 за кермом, ОСОБА_5 знаходився на передньому сидінні, а особа 1 на задньому та приготовили для стрільби наявну у них вогнепальну зброю.

Приблизно о 12 годині 10 хвилин, особа 1, особа 2 та ОСОБА_5, побачивши ОСОБА_9, який вийшов з приміщення вказаного магазину та направився до свого автомобіля "Нісан-лаурель", д.р.н. НОМЕР_5, на великій швидкості під’їхали до нього.

Не виходячи із салону автомобіля, через відкриті задні та передні праві вікна, з метою умисного вбивства, діючи способом, небезпечним для життя як для випадкових перехожих, так і для осіб, які знаходились в магазині № 26, здійснили 18 пострілів з нестандартної вогнепальної зброї, виготовленої з автомата конструкції Калашникова калібру 7,62 мм та 5 пострілів з пістолета "ТТ" калібру 7,62 в ОСОБА_9

При цьому, особа 2 здійснювала постріли з пістолета "ТТ", а особа 1 з нестандартної вогнепальної зброї, виготовленої з автомата конструкції Калашникова калібру 7,62 мм.

ОСОБА_5, діючи згідно загального плану, будучи озброєним пістолетом "ТТ", намагався здійснити постріли, однак не зміг цього зробити з підстав незалежних від нього, так як забув дослати патрон в патронник.

Після цього, із заднього пасажирського сидіння автомобіля ВАЗ-21061 вийшла особа 1 та здійснила з наявної в неї нестандартної вогнепальної зброї, виготовленої з автомата конструкції Калашникова калібру 7,62 мм ще один постріл в голову ОСОБА_9, який в цей час впав та лежав біля сходинок магазину.

Обравши такий спосіб позбавлення життя ОСОБА_9, особа 1, особа 2 та ОСОБА_5 усвідомлювали та допускали можливість вбивства осіб, які перебували біля потерпілого. В результаті здійснених особою 1 та особою 2 пострілів ОСОБА_9 помер на місці.

В результаті умисних, узгоджених та взаємопов’язаних дій ОСОБА_5, особи 1 та особи 2 ОСОБА_9 були спричинені тілесні ушкодження прижиттєвого характеру, які утворилися в результаті пробивної клиновидної і контузіонної дії куль при пострілах із вогнепальної зброї, і відносно живої особи мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя.

Смерть ОСОБА_9 настала в результаті отриманих ним численних вогнепальних кульових поранень голови, грудної клітини, живота та кінцівок з пошкодженням речовини головного мозку, легень, серця, печінки, шлунку, кишечнику, правої нирки, ускладнених набряком легень та головного мозку.

Залишивши місце злочину, особи 1 та 2 біля будинку № 3 "а" по вул. Лісостеповій в м. Донецьку втекли, а ОСОБА_5, реалізовуючи загальний злочинний намір, направлений на приховування слідів злочину, шляхом підпалу автомобіля ВАЗ-21061 д.р.н. НОМЕР_3, що належав ОСОБА_10 за допомогою раніше заготовленого бензину та відкритого вогню, підпалив зазначений автомобіль, в якому знаходились використані при скоєнні злочину вогнепальна зброя, маски та рукавички.

Після цього, ОСОБА_5 залишив місце події, забрав з собою не використаний при вбивстві пістолет "ТТ", який в наступному передав особі 1.

В результаті умисних дій ОСОБА_5, особи 1 та особи 2 було повністю знищено майно ОСОБА_10 – автомобіль ВАЗ-21061 д.р.н. НОМЕР_6, вартістю 20 861, 55 грн.

Умисне вбивство ОСОБА_14

ОСОБА_5, підтримуючи дружні стосунки з ОСОБА_7 з яким був знайомий тривалий час, крім того ОСОБА_7 працював з 1996 року водієм ОСОБА_37 (особа 3), кримінальна справа щодо якого закрита у зв’язку з його смертю, а крім того, знав як мешканця Пролетарського району м. Донецька ОСОБА_12 (особа 1), кримінальна справа щодо якого закрита у зв’язку з його смертю.

В кінці липня 1998 року, особа 1 та особа 3 запропонували ОСОБА_5, який раніше брав участь у вбивстві ОСОБА_9, та ОСОБА_7 скоїти вбивство ОСОБА_14, не повідомивши вказаним особам мотиви скоєння злочину.

На заперечення ОСОБА_5 особа 1 почала погрожувати розправою, у випадку невиконання.

ОСОБА_5, побоюючись реального виконання погроз з боку особи 1, та ОСОБА_7, помилково сприймаючи почуття дружби, погодились на скоєння вбивства ОСОБА_14 за попередньою змовою групою осіб з особою 3 та особою 1.

В кінці червня 1998 року особа 3 показав ОСОБА_7 місце розташування будинку АДРЕСА_2 та пояснив, в якому з під’їздів мешкає ОСОБА_14, вказавши це місце для скоєння умисного вбивства останнього та зобов’язав ОСОБА_7 повідомити про це ОСОБА_5

При підготовці до скоєння вбивства ОСОБА_7 та ОСОБА_5 використали автомобіль ВАЗ-21099, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належав останньому.

З цією метою, провівши на початку липня 1998 року протягом кількох днів візуальне спостереження за ОСОБА_14, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 встановили, що він, щоденно, приблизно в проміжку часу з 18 до 22 години приїжджає до себе додому на автомобілі "Мерседес" д.р.н. НОМЕР_7, та обрали цей час для скоєння вбивства ОСОБА_14, про що повідомили особу 3 та особу 1.

7 липня 1998 року у вечірній час особи 3 та 1, в районі ресторану "Африка" передали ОСОБА_5 та ОСОБА_7 для використання у вбивстві ОСОБА_14 пістолет "ТТ" з боєприпасами до нього у кількості не менш 5 патронів та пістолет системи Макарова з пристроєм для безшумної стрільби з боєприпасами для нього у кількості не менш 3 патронів. Зазначену зброю ОСОБА_5 та ОСОБА_7 незаконно придбали, зберігали, перенесли та переховували в спеціально обладнаному сховищі, на березі річки Кальміус, неподалік від зазначеного ресторану.

9 липня 1998 року, приблизно о 18 годині ОСОБА_5 та ОСОБА_7, озброївшись вищезазначеною зброєю, діючи умисно, узгоджено з особою 3 та особою 1, на автомобілі ВАЗ-21099 з метою умисного вбивства ОСОБА_14, приїхали до його будинку АДРЕСА_2.

ОСОБА_5 та ОСОБА_7, маючи при собі вказану вогнепальну зброю підійшли до вказаного будинку, стали чекати прибуття ОСОБА_14, будучи готовими вистрілити в нього з вогнепальної зброї. Однак, ОСОБА_14 в цей період часу біля будинку не появлявся, тому вони вирішили реалізувати свій злочинний умисел на наступний день.

Наявну вогнепальну зброю та боєприпаси ОСОБА_5 і ОСОБА_7 сховали в тому ж сховищі на березі річки Кальміус, в районі ресторану "Африка", а самі на автомобілі поїхали додому.

10 липня 1998 року, приблизно о 18 годині ОСОБА_5, будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство ОСОБА_15, і ОСОБА_7 діючи умисно, за попередньою змовою з особою 3 і особою 1, групою осіб, прибули на автомобілі ВАЗ-21099 д.р.н. НОМЕР_8 в район перехрестя вулиці Набережної і проспекту Миру в місті Донецьку, залишили автомобіль у вказаному місці, вилучили із сховища пістолет системи Макарова з пристроєм для безшумної стрільби і пістолет "ТТ", споряджений боєприпасами, і, не маючи на те відповідного дозволу, незаконно перенесли їх до будинку АДРЕСА_2.

ОСОБА_5, озброєний пістолетом системи Макарова з пристроєм для безшумної стрільби і боєприпасами до нього в кількості не менше трьох патронів, і ОСОБА_7, озброєний пістолетом "ТТ" і боєприпасами до нього в кількості не менше п’яти патронів, підійшли до будинку, де проживав ОСОБА_14 і почали очікувати його появи для вчинення запланованого вбивства.

Приблизно о 22 годині 40 хвилин цього ж дня, ОСОБА_14 на автомобілі "Мерседес" д.р.н. НОМЕР_9 приїхав до дому, і, залишивши машину біля будинку, зайшов в під’їзд.

ОСОБА_5 направився вслід за ОСОБА_14 в під’їзд будинку, а ОСОБА_7 залишився на вулиці біля будинку наглядати за навколишньою обстановкою, а у випадку виникнення перешкод для вчинення злочину, був готовий попередити про це ОСОБА_5 чи самостійно їх усунути.

ОСОБА_5, діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_7, особою 3 та особою 1, групою осіб, зайшовши в під’їзд слідом за потерпілим, здійснив 3 вистріли в нього з пістолета системи Макарова з пристроєм для безшумної стрільби. Однак, ОСОБА_14 несподівано для ОСОБА_5, кинувся до нього і намагався відібрати зброю.

Побоюючись бути затриманим на місці злочину, ОСОБА_5 вискочив з під’їзду і побіг в сторону свого автомобіля, а ОСОБА_14 почав його переслідувати. В цей момент ОСОБА_16, діючи умисно та узгоджено з ОСОБА_5, особою 3 і особою 1, за попередньою змовою, групою осіб, реалізуючи спільний злочинний умисел на вбивство ОСОБА_14, знаходячись біля під’їзду вищезазначеного будинку, здійснив з пістолета "ТТ" в ОСОБА_14 п’ять вистрілів, після чого останній впав і помер на місті.

В результаті умисних дій ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_14 були спричинені кульові ушкодження, які в сукупності мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя.

Причиною смерті ОСОБА_14 стало вогнепальне кульове сліпе поранення грудної клітки з ушкодженням обох легень, трахеї, лівої плечової кістки, ускладнене гострою втратою крові.

Після вчинення вбивства ОСОБА_14 ОСОБА_5 та ОСОБА_7 у парку імені Горького м. Донецька зустрілися з особою 1, передали їй обидва пістолети, які використовували для вбивства ОСОБА_14, а також повідомили, при яких обставинах вони вчинили даний злочин.

В касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку апеляційного суду щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_7 у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особам засуджених внаслідок м’якості. Вказує, що висновки суду про непричетність ОСОБА_5 та ОСОБА_7 до банди, не відповідають фактичним обставинам справи, тому перекваліфікація їх дій зі ст. 69 КК України 1960 року на ч.1 ст. 263 КК України 2001 року необґрунтована. Крім того, покарання, призначене їм за вчинення злочину, передбаченого ст. 93 КК України 1960 року, є надто м’яким.

В касаційних скаргах засуджений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 порушують питання про скасування вироку апеляційного суду відносно ОСОБА_7 та закриття справи за відсутністю в його діях складу злочину. При цьому, посилаються на те, що суд безпідставно врахував визнавальні показання ОСОБА_7, дані ним на досудовому слідстві, оскільки вони не були підписані засудженим. Зміну своїх показань ОСОБА_7 неодноразово пояснював в численних скаргах, даних на досудовому слідстві, а також під час судового розгляду справи з приводу того, що в період часу з 20 по 26 жовтня 2005 року на нього здійснювали психологічний вплив з метою примусити його дати визнавальні показання, а саме неповідомлення його родичів про місце його перебування, що підтверджується заявою його дружини про оголошення його в розшук. Крім того, зазначають про однобічність та неповноту досудового та судового слідства: суперечності в показаннях свідків, не встановлення місця знаходження зброї, ігнорування версії про можливу причетність ОСОБА_38 до вбивства ОСОБА_14. Таким чином, на думку захисника та засудженого, доводи суду про доведеність вини останнього у вбивстві ОСОБА_14 ґрунтуються, в основному, тільки на даних на досудовому слідстві показаннях ОСОБА_5, від яких він в подальшому відмовився.

В касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 порушує питання про скасування вироку апеляційного суду та закриття щодо нього справи за відсутністю в його діях складу злочину, за який його засуджено; одночасно просить перекваліфікувати його дії на ч. 1 ст. 396 КК України та призначити відповідне покарання. При цьому, вказує на застосування до нього недозволених методів слідства, під час яких він був змушений оговорити себе та інших осіб. Він неодноразово скаржився на вказані порушення, однак у відповідь надходили тільки формальні відписки. Він не заперечує, що був на місці злочину щодо ОСОБА_15, однак про намір вчинення вбивства нічого не знав, а коли взнав, то відмовився приймати участь, однак вийти з машини не зміг, так як брати ОСОБА_12 погрожували йому вбивством. Разом з тим, ОСОБА_5 визнає себе винним в тому, що він не повідомив про вчинений тяжкий злочин. Також ставить під сумнів висновок експерта №2175/28.

В касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_5 також порушує питання про скасування вироку апеляційного суду та закриття справи відносно ОСОБА_5 у зв’язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неповнотою та однобічністю досудового та судового слідства. Вказує, що суд, встановлюючи вину ОСОБА_5, послався на показання свідків, однак ніхто з них прямо не вказав на нього як на особу, що вчинила вбивство ОСОБА_15. При цьому, ОСОБА_5 та його захисник не оскаржують факту, що ОСОБА_5 знаходився в автомобілі, з якого шляхом пострілів було вчиненого вбивство ОСОБА_9, однак заперечує будь-яку його причетність до вказаного злочину. Також, захисник зазначає про незаконне тримання ОСОБА_5 під вартою в період часу з вечора 19.10.2005 року по 15 годину 20.10.2005 року, після чого він написав явку з повинною. Крім того, неодноразово були заявлені скарги на застосування недозволених методів слідства, що підтверджується висновком експерта, однак належним чином перевірені не були. Більше того, при вивченні матеріалів справи, на думку захисника, вбачається, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 не знають обставин інкримінованого їм злочину.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважав, що касаційні скарги слід залишити без задоволення, а судове рішення – без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Винуватість ОСОБА_5 та ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, за які їх засуджено апеляційним судом, підтверджено сукупністю доказів, які належно досліджені, правильно оцінені судом і обґрунтовано покладені в основу вироку.

Так, самі засуджені в судових засіданнях стверджували, що злочинів не вчиняли, а первинні показання про визнання вини, дані на досудовому слідстві, отримані внаслідок застосування до них недозволених методів слідства.

Однак, незважаючи на те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_7 при розгляді справи судом не визнали своєї вини у вчиненні злочинів, їх винність підтверджується наступною сукупністю відносних, належних та допустимих доказів, які з достатньою повнотою досліджені судом та належним чином оцінені в їх сукупності.

По епізоду умисного вбивства ОСОБА_9 та умисного знищення чужого майна – автомобіля ВАЗ-21061, який належав ОСОБА_10 вина ОСОБА_5 підтверджується даними протоколу огляду місця події від 21.04.1996 року, під час якого виявлено труп ОСОБА_9 з вогнепальними пораненнями; даними висновку судово-медичної експертизи № 1167 від 29.05.1996 року, під час якої досліджено труп останнього з численними вогнепальними пораненнями голови, грудної клітини, живота та кінцівок з пошкодженням речовини головного мозку, легень, серця, печінки, шлунка, кишечника, правої нирки, ускладнених набряком легенів та головного мозку; висновку медико-криміналістичної експертизи № МК-325 від 27.05.1996 року про ушкодження на одязі ОСОБА_9, спричинених внаслідок пострілів, висновку додаткової судово-медичної експертизи № 71/1167 від 27.12.2005 року, з яких вбачається, що виявлені при огляді трупа ОСОБА_9 тілесні ушкодження могли утворитися при тих обставинах, на які вказує ОСОБА_5, даними протоколу огляду від 21.04.1996 року території, розташованої біля будинку № 3а по вул. Лісостеповій Калинінського району м. Донецька, де виявлено обгорілий автомобіль марки ВАЗ 2106 р/н НОМЕР_4, в салоні якого виявлені обгорівші залишки автомата АК № НОМЕР_10 1968 року випуску, пістолету ТТ №НОМЕР_11, 23 гільзи від автомата та 21 кулі калібру 7,62 мм, два магазина від автомата і один магазин від пістолета без патронів; даними висновку криміналістичної експертизи № 253 від 5.05.1996 року про дослідження та належність вилучених гільз та куль, даними листа ЕКУ УМВС України в Донецькій області від 24 травня 1996 року № 6/466; даними листа НІЄКЦ УМВС України в Донецькій області від 21 лютого 2006 року № 6/626 про те, що зброя, вилучена з автомобіля марки ВАЗ-21061, який належав ОСОБА_10, після проведеного дослідження була передана на склад зброї для знищення; даними висновку товарознавчої експертизи № 28 від 18 квітня 2006 року про орієнтовну вартість автомобіля ВАЗ-21061, належного ОСОБА_10; оголошеними в судовому засіданні показаннями ОСОБА_5, даними на досудовому слідстві, про визнання ним своєї вини, даними відеозаписів вказаної слідчої дії, при дослідженні яких суд прийшов до висновку, що на досудовому слідстві ОСОБА_5 давав такі показання вільно, логічно та послідовно; даними протоколу відтворення обстановки та обставин події від 21 жовтня 2005 року, з яких вбачається, що ОСОБА_5 дав детальні визнавальні показання, та даними відеозапису вказаної слідчої дії, дослідивши яку, суд також прийшов до висновку, що ОСОБА_5 давав показання вільно, логічно та послідовно; а також даними протоколу допиту ОСОБА_5 при пред’явленні йому обвинувачення та допиту від 27.11.2006 року, з яких вбачається, що ОСОБА_5 детально розказував про обставини вчиненого злочину за своєю участю; даними протоколів допиту ОСОБА_17 в якості свідка від 5.05.1996 року та в якості потерпілої від 13.03.1997 року; даними протоколів допитів в якості свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_19, які були очевидцями вбивства ОСОБА_9 та описали мужчин, які здійснювали постріли, їх місце розташування в автомобілі, місце розташування потерпілого та злочинців; показаннями свідка ОСОБА_20, яка будучи продавцем магазину, біля якого скоєно вбивство, зазначила, що внаслідок вистрілів, в магазині почалася паніка, що свідчить про вчинення злочину загально небезпечним способом, свідка ОСОБА_21, яка будучи продавцем сусіднього магазину, почувши вистріли, виглянула у вікно і побачила біля магазину, розташованого навпроти, чоловіка та червону машину, яка швидко від’їхала, а також людей, які лежали на землі; показаннями свідка ОСОБА_22, який неподалік від свого дому виявив машину, яка горіла; показаннями свідка ОСОБА_23 про те, що після того, як погасили палаючу машину, працівники міліції вилучили з неї автомат Калашнікова та гільзи; показаннями свідка ОСОБА_24, який побачив біля свого подвір’я машину, яка палає, викликав міліцію та пожежників; свідка ОСОБА_25, який підтвердив факт викрадення автомобіля у ОСОБА_10; показаннями свідка ОСОБА_26 про викрадення з його автомобіля реєстраційних номерів НОМЕР_4, які згодом були виявлені на автомобілі, використаному при вчиненні вбивства ОСОБА_9, даними протоколу допиту потерпілого ОСОБА_10 про обставини викрадення його автомобіля, даними показань свідка ОСОБА_27, який підтвердив факт викрадення номерних знаків НОМЕР_12 з автомобіля, належного ОСОБА_26, даними інформації Центрально-Міського РВ Макіївського ГУ УМВС України в Донецькій області про те, що ОСОБА_10 дійсно звертався до правоохоронних органів із заявою про викрадення у нього легкового автомобіля марки ВАЗ-21061 з р/н НОМЕР_3, даними книги реєстрації автомототранспорту та облікової картки реєстрації автомототранспорту про реєстрацію на ім’я ОСОБА_26 автомобіля із номерним знаком НОМЕР_4.

По епізоду умисного вбивства ОСОБА_14 вина ОСОБА_7 та ОСОБА_5 підтверджується даними протоколу огляду місця події від 10-11.07.1998 року, даними висновку судово-медичної експертизи № 1600 від 25.09.1998 року про дослідження трупа ОСОБА_14 та виявлені на тілі ушкодження, даними висновків судово-балістичної експертизи № 494 від 29.07.1998 року про дослідження вилучених з місця злочину гільз, судово-цитологічної експертизи № 855 від 22.07.1998 року про дослідження змиву, вилученого з місця події та можливість його походження від ОСОБА_14, даними медико-криміналістичної експертизи № МК-485 від 26.08.1998 року про дослідження виявлених ушкоджень на одязі потерпілого, даними протоколу допиту ОСОБА_5 в якості підозрюваного, про вчинення ним та ОСОБА_7 вбивства ОСОБА_14, інформацією, представленою УГАІ УМВС України в Донецькій області 9/2821 від 10.05.2006 року про те, що за ОСОБА_5 був зареєстрований легковий автомобіль марки ВАЗ-21099, р/н НОМЕР_8, даними протоколу відтворення обстановки та обставин події від 21 жовтня 2005 року за участю ОСОБА_5, в яких він дав детальні визнавальні показання про обставини умисного вбивства, даними протоколу допиту ОСОБА_7; даними протоколу очної ставки між ОСОБА_7 та ОСОБА_5, з яких вбачається, що ОСОБА_5 підтвердив раніше дані ним показання про обставини вчиненого ним з ОСОБА_7 злочину; даними протоколу відтворення обстановки та обставин події від 26 жовтня 2005 року за участю ОСОБА_7, який детально розказав про обставини вчиненого ним з ОСОБА_5 вбивства ОСОБА_14, даними висновку комплексної судово-медичної та балістичної експертизи № 81/1600 від 01.02.2006 року, відповідно до яких встановлено, що виявлені при досліджені трупа ОСОБА_14 тілесні ушкодження могли утворитися при тих обставинах, на які вказував ОСОБА_5 під час відтворення обстановки та обставин події від 21.10.2005 року; а також даними протоколів допиту потерпілих ОСОБА_28, ОСОБА_29; даними протоколів допиту свідка ОСОБА_30, яка, почувши вистріли, вийшла на балкон та побачила в дворі силует мужчини, який біг в напрямку кута будинку № 26 по бульвару Шкільному до ріки Кальміус; свідка ОСОБА_31, яка, також чула вистріли; свідка ОСОБА_32 про те, що він почув вистріли та попрямував в район будинку № 26, там побачив труп мужчини, про побачене повідомив в міліцію, та свідка ОСОБА_33, який був водієм ОСОБА_14; даними висновку експерта № 9 від 21.03.2011 року про те, що будь-якого психологічного тиску на ОСОБА_5 під час проведення зафіксованих слідчих дій вчинено не було.

Доводи касаційних скарг засуджених та їх захисників про застосування до ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на досудовому слідстві недозволених методів слідства суд спростував даними постанови про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом застосування недозволених методів ведення дізнання та слідства відносно засуджених (т. 8 а. с. 250-253) та даними, отриманими експертом ОСОБА_34 при проведенні медичного обслідування ОСОБА_5 (т. 4 а. с. 8). Так, при проведенні вказаного обстеження ОСОБА_5 пояснив експерту, що затриманий працівниками міліції 19.10.2005 року, тілесні ушкодження у виді крововиливів на нижніх повіках він отримав на тренуванні, а в квітні 1996 року та в липні 1998 року стріляв в мужчин з летальними наслідками.

Разом з тим, суд звернув увагу на незаконне утримання під вартою ОСОБА_5 з вечора 19.10.2005 року по 15 годину 20.10.2005 року, та ОСОБА_7 – з 7 години 20.05.2005 року до 16 години 45 хвилин 20.05.2005 року, що підтверджується показаннями вказаних осіб та матеріалами справи.

Але, враховуючи сукупність вищенаведених доказів, суд апеляційної інстанції при визнанні ОСОБА_5 та ОСОБА_7 винними у вчиненні злочинів обґрунтовано взяв за основу їхні показання про скоєні вбивства ОСОБА_9 та ОСОБА_14, дані на досудовому слідстві тільки в тій частині, що не суперечить встановленим судом фактичним обставинам справи.

Враховуючи наведене, матеріали справи, доводи касаційних скарг засуджених та їх захисників про непричетність засуджених до інкримінованих їм злочинів, є безпідставними, а тому колегія суддів вважає за необхідне залишити без задоволення їхні касаційні скарги.

Разом з тим, суд, встановивши факт незаконного утримання під вартою ОСОБА_5 та ОСОБА_7, при наведенні доказової бази на підтвердження вини засуджених послався на з’явлення із зізнанням ОСОБА_5, яке отримано саме під час вказаного незаконного утримання.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне, в порядку ст. 395 КПК України, виключити з мотивувальної частини вироку апеляційного суду посилання в доказовій базі на з’явлення із зізнанням ОСОБА_5

Кваліфікація дій ОСОБА_5 за п. п. "з", "е", "і" ст. 93 КК України 1960 року, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 194 КК України 2001 року та ОСОБА_7 за п. "і" ст. 93 КК України 1960 року, ч. 1 ст. 263 КК України 2001 року є правильною.

Висновки суду щодо необхідності перекваліфікації дій ОСОБА_5 та ОСОБА_7 зі ст. 69 КК України 1960 року на ч.1 ст. 263 КК України 2001 року, є мотивованими та відповідають матеріалам справи, з ними погоджується і колегія суддів. Тому, доводи касаційної скарги прокурора про безпідставність висновків суду щодо відсутності в діях ОСОБА_5 та ОСОБА_7 злочину, передбаченого ст. 69 КК України 1960 року, є необґрунтованими.

Разом з тим, при перевірці матеріалів справи колегія суддів звернула увагу, що у мотивувальній частині вироку суд зазначив, що при призначенні покарання врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину - вбивства, який віднесений законом до особливо тяжких.

Однак, відповідно до ст. 7-1 КК України 1960 року, який діяв на момент вчинення діяння, злочин, передбачений ст. 93 КК України 1960 року є тяжким злочином.

Тому, колегія суддів вважає за необхідне, в порядку ст. 395 КПК України, замінити у вироку вказівку суду при призначенні покарання засудженим про вчинення ними злочину, який законом віднесений до особливо тяжких, на вчинення злочину, який законом віднесений до тяжких.

Що стосується доводів прокурора про призначення ОСОБА_5 за вбивство двох осіб, а ОСОБА_7 за вбивство однієї особи надто м’якого покарання, то вони є також необґрунтованими.

Так, відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як вбачається з матеріалів справи, при призначенні покарання ОСОБА_5 суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який віднесений законом до тяжких, його роль у вчиненні вказаних злочинів, особу засудженого, який за місцем проживання характеризується посередньо, раніше не судимий, на диспансерних обліках не перебуває, його сімейний стан, знаходження на його утриманні неповнолітньої дитини; обставину, яка пом’якшує покарання - вчинення злочину відносно ОСОБА_14 під впливом погрози та примусу; та обґрунтовано прийшов до висновку про можливість призначення йому покарання у виді позбавлення волі на конкретний строк у межах санкції статті, яка передбачає покарання за злочини, у вчиненні яких він визнаний винним.

При призначенні покарання ОСОБА_7 суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який віднесений законом до тяжких, його роль у вчиненні вказаного злочину, особу засудженого, який за місцем проживання характеризується посередньо, раніше не судимий, на диспансерних обліках не перебуває, стан його здоров’я – переніс черепно-мозкову травму та забій головного мозку, його сімейний стан, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, відсутність обставин, які пом’якшують та обтяжують покарання, та обґрунтовано прийшов до висновку про можливість призначення йому покарання у виді позбавлення волі на конкретний строк у межах санкції статті, яка передбачає покарання за злочин, у вчиненні якого він визнаний винним.

З урахуванням наведеного, фактичних обставин справи, доводів касаційної скарги прокурора, колегія суддів вважає призначене ОСОБА_5 та ОСОБА_7 покарання таким, що відповідає вимогам ст. 65 КК України, воно є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів, а тому відсутні підстави для скасування судового рішення з цієї підстави та направлення справи на новий судовий розгляд.

При перевірці кримінальної справи колегією суддів не вбачається істотних порушень кримінально-процесуального закону, які є безумовною підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу прокурора, який брав участь в розгляді справи апеляційним судом, засудженого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6, засудженого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Вирок Апеляційного суду Донецької області від 14 жовтня 2011 року щодо засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_7 змінити в порядку ст. 395 КПК України:

виключити з доказової бази, зазначеної у мотивувальній частині вироку, посилання на з’явлення із зізнанням ОСОБА_5;

змінити в мотивувальній частині вироку вказівку суду про те, що вчинені ОСОБА_5 злочини, та вчинений ОСОБА_7 злочин, є особливо тяжкими на те, що вони є тяжкими.