Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючої Орлянської В.І.,

суддів: Суржка А.В., Франтовської Т.І.,

за участю прокурора Опанасюка О.В.,

засудженого ОСОБА_1,

розглянула у судовому засіданні 16 лютого 2012 року справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 листопада 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 6 липня 2011 року.

Вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29вересня 2010 року ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за ч. 1 ст. 368 КК України на 2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, повязані з організаційно-розпорядчими функціями строком на 2 роки. В порядку ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_1 звільнено від призначеного йому покарання на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України у звязку з закінченням строків давності.

21 жовтня 2010 року на адресу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від засудженого ОСОБА_1 надійшла апеляція на зазначений вирок та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 листопада 2010 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні його клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження вироку Ужгородського районного суду Закарпатської області від 29вересня 2010 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 визнано такою, що не підлягає розгляду.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 6 липня 2011 року постанову Ужгородського міськрайонного суду від 19листопада 2010 року залишено без зміни.

В касаційній скарзі ОСОБА_1 порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень у звязку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій не дана належна оцінка доводам про поважність причин пропуску строків на звернення до суду зі скаргою на постановлений щодо нього вирок, так як копія вироку була надіслана йому після закінчення строку на апеляційне оскарження. Також, він не був належним чином повідомлений про призначення судового засідання на 29 вересня 2010 року, що позбавило його можливості прийняти участь в судовому засіданні, чим порушені його процесуальні права.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який не заперечував проти задоволення скарги та просив оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, пояснення ОСОБА_1, який підтримав свою касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Мотивуючи своє рішення суд першої інстанції послався на те, що ОСОБА_1 пропустив строк на апеляційне оскарження вироку суду при подачі 21 жовтня 2010 року апеляції, оскільки він був присутнім в судовому засіданні під час проголошення 29 вересня 2010 року вироку суду і йому був розяснений зміст вироку та порядок його оскарження.

Між тим, з таким висновком суду погодитися не можна.

Так, згідно протоколу судового засідання, ОСОБА_1 був присутній у судовому засіданні 28 вересня 2010 року і приймав участь в судових дебатах та звертався до суду з останнім словом. Вирок суду щодо ОСОБА_1 був проголошений наступного дня 29 вересня 2011 року і в протоколі судового засідання відсутні дані про присутність на проголошені вироку засудженого ОСОБА_1 (т.4 а. с. 99). Копія вироку засудженому ОСОБА_1 була надіслана судом тільки 14 жовтня 2010 року, яку він отримав лише 18 жовтня 2010 року, що підтверджується копією супровідного листа про відправлення вироку суду від 29 вересня 2010 року на адресу прокурора м. Ужгорода і засудженому ОСОБА_1, та копією конверту про отримання даного вироку суду ОСОБА_1 18 жовтня 2010 року. (т.4 а. с.105, 111).

Аналіз зазначених строків свідчить, що суд першої інстанції передчасно прийшов до висновку про те, що ОСОБА_1 при подачі апеляції на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 вересня 2010 року пропустив строк оскарження цього вироку.

Оскільки зазначені порушення щодо строків оскарження постанови не були усунуті апеляційним судом, то скасуванню підлягає також і ухвала апеляційного суду.

За таких обставин колегія суддів вважає, що постанова місцевого суду та ухвала апеляційного суду постановлені з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, тому вони підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно прийняти законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог ст. 353 КПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19листопада 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 6 липня 2011 року скасувати, а кримінальну справу щодо ОСОБА_1 направити на новий судовий розгляд.