Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого судді Пойди М.Ф. суддів Квасневської Н.Д., Швеця В.А. за участю прокурора Міщенко Т.М. захисника ОСОБА_5

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 16 лютого 2012року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_5 на вирок Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 20липня 2011року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 20вересня 2011року щодо ОСОБА_6

Зазначеним вироком

ОСОБА_6

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України,

раніше неодноразово судимого, останній раз

20 жовтня 2010 року Євпаторійським міським

судом АРК за ст. 296 ч.1, ст. 70 ч. 4, ст.

72 КК України до покарання у виді позбавлення волі

строком на 2 роки 6 місяців. На підставі ст. 75 КК України (2341-14) звільнено від відбування

покарання з випробувальним терміном 1 рік 6

місяців.

- засуджено за ч.1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 12 років

Відповідно до ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Євпаторійського міського суду АРК від 20 жовтня 2010 року і за сукупністю вироків визначено покарання у виді 13 років позбавлення волі.

Цивільний позов ОСОБА_7 про стягнення кредитного боргу в сумі 121 тис. грн. залишено без розгляду.

Постановлено стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 в якості моральної шкоди 250 тис. грн.

Постановлено стягнути з ОСОБА_10 в дохід держави судові витрати в сумі 9884,76 грн.

Відповідно до вимог ст. 81 КПК України вирішено питання про долю речових доказів.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 20вересня 2011рокувирок місцевого суду залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_11 засуджений за те, що він 3 квітня 2011 р., близько 18 год. 30 хв., приїхав спільно з ОСОБА_12 з м. Євпаторія в с. Молочне Сакського району на АДРЕСА_1. для обговорення обсягу ремонтних робіт, які повинен виконати ОСОБА_12 в рахунок погашення частини свого грошового боргу перед ОСОБА_11 В ході спільного розпиття спиртних напоїв між ними виникла сварка на ґрунті завищення ОСОБА_12 вартості ремонту. Сварка переросла в бійку, в ході якої у ОСОБА_8 виник умисел на вбивство ОСОБА_12

Так, ОСОБА_11, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, завдав ОСОБА_12 удари в область обличчя, від чого потерпілий упав. Далі ОСОБА_11 підійшов до ОСОБА_12 і, обхопивши руками шию потерпілого, став його душити до тих пір, поки ОСОБА_12 не перестав чинити опір. Після чого, ОСОБА_8 знову обхопивши шию потерпілого, продовжив його душити. Потім обмотав шию ОСОБА_12 шнуром електричного подовжувача і, усвідомлюючи, що від його дії наступить смерть потерпілого, задушив його. Після чого ОСОБА_8 з місця скоєння злочину втік.

Крім того, 4 квітня 2011 р. близько 18 год.30 хв., ОСОБА_8 з метою приховування слідів злочину, приїхав у вказану квартиру та, дочекавшись 00 годин 05 квітня 2011 р., роздів труп ОСОБА_12 і переніс його на територію покинутої ферми, розташованої по АДРЕСА_4, де в покинутому приміщенні складу підпалив труп і речі потерпілого.

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення кримінально-процесуального та кримінального закону, те, що суди не мотивували відсутність підстав для перекваліфікації дій засудженого на ч.1 ст. 119 КК України, помилково вказавши про наявність умислу у засудженого на уникнення в такий спосіб кримінальної відповідальності, безпідставність висновків суду апеляційної інстанції про наявність у сторони захисту позиції про скоєння злочину в стані необхідної оборони, однак не перекваліфікував дії засудженого на ст. 119 КК України; те, що не є достовірним доказом відсутності боротьби між потерпілим та засудженим висновок судово-медичної експертизи № 44 від 14.04.2011 р. в частині відсутності тілесних пошкоджень у ОСОБА_8, оскільки експертиза проведена через 11 днів після скоєння злочину; неврахування судами невмотивовано агресивного та нетверезого стану ОСОБА_12; необґрунтовану відмову у призначенні експертизи; порушення судом ст. ст. 323, 324, 377 КПК України; невідповідність призначеного покарання особі засудженого внаслідок суворості, порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень, направлення справи на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, захисника, яка підтримала касаційну скаргу, прокурора, який просив судові рішення залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.

Висновки судів першої та апеляційної інстанції щодо вини ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 115 ч.1 КК України відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на сукупності зібраних і належно оцінених судами доказів.

Так, засуджений ОСОБА_6 пояснював., що 3 квітня 2011 року після 18 год. у квартирі АДРЕСА_2 під час бійки з ОСОБА_12 схватив останнього руками за шию та став душити. Потім взяв шнур електричного подовжувача, обмотав ним шию ОСОБА_12 і продовжив душити поки не задушив його. Наступного дня вночі виніс тіло ОСОБА_12 до будівлі покинутої ферми, де підпалив його.

Під час відтворень обстановки та обставин події засуджений на місці розповів та показав, як він скоював злочин та де спалив труп ОСОБА_12 (т.1,а.с.131-150, т.2 а.с.198-211).

З протоколу огляду місця події вбачається, що у покинутій будівлі по вул. Новосадова, 8 у с. Молочне Сакського району було виявлено обгорілий труп ОСОБА_12 (т.1,а.с.5-18). Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 11 від 16 травня 2011 року причиною смерті ОСОБА_12 була механічна асфіксія внаслідок здавлення органів шиї тупим предметами. Крім посмертної дії вогню були виявлені пошкодження органів шиї, які могли утворитися від дії рук, петлі при вказаних ОСОБА_6 обставинах. Перед завершенням судового слідства та в судовому засіданні ОСОБА_6 змінив свої показання. Не заперечуючи факту вчинення вбивства ОСОБА_12 засуджений наполягав на тому, що зробив це, захищаючись від останнього, котрий під час бійки двічі хватав монтировку та погрожував йому, але він відбирав її у ОСОБА_12 Коли ж потерпілий хотів знову взяти монтировку він, ОСОБА_6, задушив його.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про необхідну оборону» № 1 від 26 квітня 2002 року зазначено, що при розгляді справ даної категорії суди повинні зясовувати, чи мала особа, яка захищалася, реальну можливість ефективно відбити суспільно небезпечне посягання іншими засобами із заподіянням нападникові шкоди, необхідної і достатньої в конкретній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.

Засуджений ОСОБА_6 пояснив, що ОСОБА_12 він убив, оскільки той агресивно поводив себе та погрожував йому монтировкою, яку він двічі відбирав у останнього. Душити ОСОБА_12 він почав, коли той знаходився до нього спиною та знову намагався взяти монтировку.

Отже, з показань самого засудженого вбачається, що він мав перевагу у силі перед ОСОБА_12, оскільки двічі відбирав у того монтировку і в момент вчинення вбивства ОСОБА_12 на нього не нападав, так як знаходився до нього спиною. Тобто реальної загрози для засудженого з боку ОСОБА_12 не було.

За таких обставин дії засудженого ОСОБА_6 правильно кваліфіковані за ч.1 ст. 115 КК України.

Доводи касаційної скарги про те, що суд не дав оцінки позиції захисту про необхідність кваліфікації дій ОСОБА_6 за ст. 118 КК України є безпідставними. Суд у вироку зазначив, що вважає достовірними показання засудженого, які той давав під час допиту як обвинуваченого 8 квітня 2011 року, оскільки вони узгоджуються з іншими з іншими доказами. В зазначених показаннях засуджений пояснив про вчинення злочину, передбаченого ст. 115 ч.1 КК України та не заявляв про те, що вбив потерпілого, захищаючись від його нападу.

Протирічать матеріалам справи доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не відповів на викладені у доповненні до апеляції засудженого доводи про необхідність кваліфікувати його дії за ст. 118 КК України. Апеляційний суд в ухвалі зазначив, що довод про те, що ОСОБА_6 зазнав нападу з боку потерпілого, котрий спричинив йому тілесні ушкодження, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, згідно з висновком експерта у ОСОБА_6 будь-яких тілесних пошкоджень не виявлено.

Наявність великої кількості слідів крові, яка може належати ОСОБА_12, виявлених під час огляду квартири АДРЕСА_3, на що звертає увагу у касаційній скарзі захисник, може свідчити про причинення тілесних ушкоджень саме потерпілому, а не засудженому.

Доводи касаційної скарги щодо неповноти досудового та судового слідства, зокрема, не проведення судово-імунологічної експертизи, відповідно до вимог ст. 398 КПК України не є предметом розгляду суду касаційної інстанції.

Що стосується доводів касаційної скарги захисника про невідповідність призначеного покарання особі засудженого, то вони є слушними.

Як вбачається з вироку суд при вирішенні питання про призначення покарання вказав на наявність помякшуючих покарання обставин, а саме позитивну характеристику, знаходження на утриманні засудженого двох неповнолітніх дітей, каяття у скоєному, але фактично не врахував їх та призначив занадто суворе покарання. Тому, з урахуванням зазначених помякшуючих покарання обставин, колегія суддів вважає за необхідне помякшити призначене ОСОБА_6 покарання, задовольнивши частково касаційну скаргу захисника.

Керуючись ст.ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів,

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 20липня 2011року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 20вересня 2011року щодо ОСОБА_6 змінити.

Помякшити призначене ОСОБА_6 покарання за ст. 115 ч.1 КК України до 10 років позбавлення волі.

Вважати ОСОБА_6 засудженим на підставі ст.ст. 115 ч.1, 71 КК України до 11 років позбавлення волі.

В решті судові рішення залишити без зміни.