Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Калашнікової О.В. Васильченко Н.В. Леонтович К.Г. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Організації роботодавців в сфері торгівлі Черкаської області на постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 серпня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2014 року у справі за позовом Організації роботодавців в сфері торгівлі Черкаської області в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Черкаської міської ради, виконавчого комітету Черкаської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, -

Організація роботодавців в сфері торгівлі Черкаської області звернулася в суд з позовом в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Черкаської міської ради, виконавчого комітету Черкаської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення третьої сесії Черкаської міської ради від 05.04.2012 року № 3-753 "Про затвердження схеми розміщення тимчасових споруд у м. Черкаси та внесення змін до рішень Черкаської міської ради".

Позовні вимоги мотивовано тим, що оскільки оскаржуване рішення перешкоджає здійсненню господарської діяльності позивача, прийнято поза межами наданих законом міській раді повноважень, а порядок його оприлюднення не відповідає чинному законодавству, відтак воно підлягає скасуванню як протиправне.

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 серпня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2014 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями, Організація роботодавців в сфері торгівлі Черкаської області звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та задовольнити позов.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_4 є фізичною особою-підприємцем, зареєстрована виконавчим комітетом Черкаської міської ради 30.09.1997 року.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 31.03.2010 року визнано протиправним та скасовано рішення Черкаської міської ради від 16.04.2009 року № 4-1161 та визнано право ОСОБА_4 на оренду землі під розміщеними кіосками за вказаними у рішенні адресами.

Рішенням третьої сесії Черкаської міської ради від 05.04.2012 року № 3-753 "Про затвердження схеми розміщення тимчасових споруд у м. Черкаси та внесення змін до рішень Черкаської міської ради" вирішено затвердити комплексну схему розміщення тимчасових споруд у м. Черкаси.

Відповідачем опубліковано проект оскаржуваного рішення в газеті "Місто" № 18/30 вересня 2011 року - офіційному друкованому засобі масової інформації Черкаської міської ради та оприлюднено на офіційному порталі міської ради, міського голови виконавчого комітету в розділі "Регуляторна політика" в підрозділі "Проекти регуляторних актів", а прийняте на сесії міської ради оскаржуване рішення - в інформаційному віснику Черкаської міської ради газети "Місто" в № 7/17 квітня 2012 року та оприлюднено на офіційному порталі міської ради, міського голови виконавчого комітету в розділі "Нормативні акти" підрозділі "Рішення міської ради 2012".

Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідач в межах спірних відносин діяв у відповідності до норм законодавства.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" визначено, що регуляторний акт це: прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Статтею 6 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" передбачено, що громадяни, суб'єкти господарювання, їх об'єднання та наукові установи, а також консультативно-дорадчі органи, що створені при органах державної влади та органах місцевого самоврядування і представляють інтереси громадян та суб'єктів господарювання, мають право: 1. Подавати до регуляторних органів пропозиції про необхідність підготовки проектів регуляторних актів, а також про необхідність їх перегляду; 2. У випадках, передбачених законодавством, брати участь у розробці проектів регуляторних актів; 3. Подавати зауваження та пропозиції щодо оприлюднених проектів регуляторних актів, брати участь у відкритих обговореннях питань, пов'язаних з регуляторною діяльністю; 4. Бути залученими регуляторними органами до підготовки аналізів регуляторного впливу, експертних висновків щодо регуляторного впливу та виконання заходів з відстеження результативності регуляторних актів; 5. Самостійно готувати аналіз регуляторного впливу проектів регуляторних актів, розроблених регуляторними органами, відстежувати результативність регуляторних актів, подавати за наслідками цієї діяльності зауваження та пропозиції регуляторним органам або органам, які відповідно до цього Закону на підставі аналізу звітів про відстеження результативності регуляторних актів приймають рішення про необхідність їх перегляду; 6. Одержувати від регуляторних органів у відповідь на звернення, подані у встановленому законом порядку, інформацію щодо їх регуляторної діяльності.

Згідно зі статтею 9 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань.

Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону.

У випадках, встановлених цим Законом, може здійснюватися повторне оприлюднення проекту регуляторного акта.

Проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону, не пізніше п'яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта.

Строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань приймаються зауваження та пропозиції, встановлюється розробником проекту регуляторного акта і не може бути меншим ніж один місяць та більшим ніж три місяці з дня оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу.

Усі зауваження і пропозиції щодо проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу, одержані протягом встановленого строку, підлягають обов'язковому розгляду розробником цього проекту. За результатами цього розгляду розробник проекту регуляторного акта повністю чи частково враховує одержані зауваження і пропозиції або мотивовано їх відхиляє.

У відповідності до статті 12 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання.

Згідно з статтею 21 Закону України "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації", діяльність місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування висвітлюється в друкованих засобах масової інформації регіональної та місцевої сфери розповсюдження.

Як зазначено судами попередніх інстанцій, відповідачем до матеріалів справи залучено копію газети "Місто" № 18/30 вересня 2011 року, в якій надруковано повідомлення про оприлюднення проекту оскаржуваного рішення, перелік додатків до рішення, мета та цілі правового регулювання, механізм та заходи для розв'язання проблеми, обґрунтування можливостей досягнення цілей, аналіз регуляторного впливу тощо.

Крім того, роздруківка містить адресу, за якою приймаються в письмовому вигляді зауваження та пропозиції до проекту.

Всупереч твердження позивача про відсутність факту проведення громадських слухань, судами встановлено факт проведення відповідачем круглих столів з обговорення цього питання, оформлених протоколами № 1 від 30.09.2011 року, № 2 від 23.12.2011 року, № 3 від 16.02.2012 року.

З тексту протоколів № № 1, 3 вбачається, що ОСОБА_4 брала активну участь у обговоренні проекту регуляторного акту.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем дотримано порядок оприлюднення проекту оскаржуваного рішення та його публікації після прийняття.

В той же час, в позовній заяві позивач посилається не тільки на порушення міською радою порядку прийняття регуляторного акту, але і на невідповідність прийнятого рішення положенням Цивільного кодексу України (435-15) , Земельного кодексу України (2768-14) , Господарського кодексу України (436-15) , Закону України "Про основи містобудування" (2780-12) , Закону України "Про благоустрій населених пунктів" (2807-15) , Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (481/95-ВР) . Однак суди попередніх інстанцій під час нового розгляду справи вказані твердження позивача не спростували та не надали їм жодної оцінки, а відтак ці питання підлягають дослідженню при новому розгляді справи.

За правилами частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу Організації роботодавців в сфері торгівлі Черкаської області задовольнити частково.

Постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 серпня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2014 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239- 240 Кодексу адміністративного судочинства України.