Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Міщенка С.М.,

суддів Сахна Р.І., Єлфімова О.В.,

за участю прокурора Саленка І.В.,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 7 лютого 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Іванківського районного суду Київської області від 4 серпня 2011 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, громадянина України, такого, що в силу ст. 89 КК України судимості не має,

засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, з покладенням на нього обов’язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

За наведених у вироку обставин ОСОБА_1 засуджено за те, що він в середині березня 2011 року на галявині лісового масиву поблизу м. Славутич Київської області шляхом привласнення незаконно придбав наркотичний засіб — канабіс, загальною вагою 7,6 г, який переніс до свого місця проживання за адресою АДРЕСА_1 де зберігав з метою збуту.

28 березня 2011 року під час обшуку за місцем проживання

ОСОБА_1 працівники міліції виявили та вилучили чотири паперові згортки з особливо небезпечним наркотичним засобом — канабісом висушеним вагою 1,7 г, 2,0 г, 1,2 г, 2,7 г, загальною вагою 7,6 г.

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи висновки суду про доведеність винуватості засудженого та правильність кваліфікації його дій, просить вирок місцевого суду скасувати у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого через м’якість, а справу направити на новий судовий розгляд. На обґрунтування своїх вимог вказує на те, що судом не в повній мірі враховано, що скоєний ОСОБА_1 злочин є тяжким, представляє собою підвищену суспільну небезпеку.

У запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_1, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів, просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення — без зміни.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, заперечення на неї захисника ОСОБА_2, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Під час перевірки матеріалів справи встановлено, що висновок суду про доведеність винності засудженого ОСОБА_1 у вчиненні незаконного придбання та зберігання з метою збуту особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено, тобто в учиненні злочину, передбаченого

ч. 2 ст. 307 КК України, за обставин, установлених судом і детально викладених у вироку, ґрунтується на зібраних органом досудового слідства та досліджених у судовому засіданні доказах і є правильним.

Підґрунтям цього висновку є показання самого засудженого

ОСОБА_1, протокол обшуку від 28.03.2011р., висновок хімічної експертизи № 589/х від 04.05.2011р., протокол огляду речових доказів від 20.05.2011р. та інші наведені у вироку докази, які містяться в матеріалах справи, достовірність яких сумніву в колегії суддів не викликає.

Ретельно дослідивши наведені докази в їх сукупності, давши всебічну, повну й об’єктивну оцінку зібраним та дослідженим у справі доказам і виходячи зі встановлених у справі фактичних обставин, суд дійшов обґрунтованого висновку про винність ОСОБА_1 в учиненні інкримінованого йому злочину та правильно кваліфікував його злочинні дії за ч. 2 ст. 307 КК України .

Наведені у касаційній скарзі прокурора доводи про невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання внаслідок м’якості є непереконливими.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно з вимогами ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п’яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Цих вимог закону місцевим судом при звільненні ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням дотримано.

Так, ухвалюючи рішення про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував всі обставини справи, ступінь тяжкості та характер скоєного злочину, пом’якшуючі обставини, а саме щире каяття, сприяння розкриттю злочину, відсутність обставин, що його обтяжують, а також урахував особу засудженого (за місцем проживання характеризується позитивно, перебуває на обліку у лікаря-нарколога, натомість на обліку у лікаря-психіатра не перебуває) й дійшов правильного висновку про можливість виправлення та перевиховання засудженого ОСОБА_1 без ізоляції його від суспільства.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 повністю визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочині та є особою, яка не має судимості на підставі ст. 89 КК України.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення щодо можливості виправлення і перевиховання засудженого без ізоляції його від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були би підставами для зміни або скасування судових рішень не встановлено.

Враховуючи наведене і керуючись статтями 394—396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

Вирок Іванківського районного суду Київської області від 4 серпня 2011 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора — без задоволення.