Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого судді Пойди М.Ф. суддів Литвинова О.М., Швеця В.А. за участю прокурора Саленка В.І. розглянула в судовому засіданні в м. Києві 2 лютого 2012року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 8червня 2010року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 18серпня 2010року щодо нього.

Зазначеним вироком

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимого

- засуджено за ч.1 ст. 367 КК України до штрафу в розмірі

пятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права займати посади, повязані із керівництвом за здійсненням контролю за повнотою обліку платників податків на 1 рік 2 місяці;

- за ч.1 ст. 366 КК України до штрафу в розмірі сорока

неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права займати посади, повязані із керівництвом за здійсненням контролю за повнотою обліку платників податків на 1 рік.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання призначено у вигляді штрафу у розмірі пятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права займати посади, повязані із керівництвом за здійсненням контролю за повнотою обліку платників податків на 1 рік 2 місяці.

Постановлено стягнути з нього на користь НДЕКЦ при УМВС України в Хмельницькій області 3999 грн. 90 коп. за проведення експертиз.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 18серпня 2010року вирок місцевого суду в частині засудження ОСОБА_5 за ч.1 ст. 367 КК України скасовано, провадження в справі закрито в цій частині за відсутністю у його діях складу злочину. В решті вирок залишено без зміни.

За вироком суду першої інстанції ОСОБА_5 визнано винним в тому, що він перебуваючи на посаді завідуючого сектора оподаткування фізичних осіб Теофіпольського відділення Красилівського МДПІ, як службова особа державний службовець всупереч вимог ст.ст. 1, 6 Декрету КМ України від 17.03.1993 р. №24-93 «Про податок на промисел», згідно яких особи, що не зареєстровані як підприємці, вправі не більше чотирьох разів протягом календарного року, за наявності одноразового патенту проводити реалізацію товарів, 22.11.2009 р. на ринку, що знаходиться на Кооперативній площі в смт. Теофіполь, неналежним чином перевірив кількість виданих протягом 2009 р. ОСОБА_6 одноразових патентів на право реалізації товарів на 5 - тий раз видав ОСОБА_6 одноразовий патент серії БИ №156765 на право продажу товарів в період з 1 по 7 грудня 2009 р. і не притягнув до адміністративної відповідальності ОСОБА_6 за здійснення діяльності без державної реєстрації, як субєкта підприємницької діяльності.

В подальшому ОСОБА_5 з метою приховання факту безпідставної видачі патенту та незаконної торгівельної діяльності ОСОБА_6 у кінці листопада 2009 року вніс виправлення до офіційних документів: корінця одноразового патенту серії БИ № 156765 від 22.11.2009р., виданого на імя ОСОБА_6, журналу обліку видачі патентів про сплату податку на промисел, змінив імя «ОСОБА_6» на «ОСОБА_6» та від імені останнього виготовив декларацію та квитанцію на прийом податкових платежів форми №25 серії МК №934640 про сплату податку на промисел від 22.11.2009 р., внісши до них завідомо неправдиві відомості про те, що платником податку є ОСОБА_6.

У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на неповноту та однобічність досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, вказує на відсутність в його діях складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, порушує питання про закриття справи за ст. 400-1 КПК України та постановлення виправдувального вироку з цих підстав за ч.1 ст. 366 КК України.

Заслухавши доповідача, прокурора, який просив залишити судові рішення без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.

Ухвала апеляційного суду є рішенням вищого суду щодо законності та обґрунтованості судового рішення, що перевіряється в апеляційному порядку. Тому вона повинна відповідати тим же вимогам, що і рішення суду першої інстанції, тобто бути законною та обґрунтованою. Крім того, ухвала апеляційного суду за своїм змістом має відповідати вимогам ст. 377 КПК України. У ній мають бути наведені мотиви постановленого рішення, усі доводи, що містяться в апеляції, повинні бути проаналізовані та жоден із них не повинен залишитися без відповіді.

Однак, як убачається з матеріалів справи, апеляційний суд при розгляді справи по апеляції прокурора зазначених вимог закону не дотримався.

Зокрема, в апеляції засуджений вказував на те, що суд не встановив, хто вніс виправлення в корінець одноразового патенту; не встановив та не оцінив, хто виготовив декларацію на одержання одноразового патенту, не дослідив мотиви та мету скоєного.

З ухвали вбачається, що апеляційний суд суті всіх зазначених в апеляції доводів не навів, ретельно їх не перевірив і не проаналізував, переконливої відповіді на них не дав.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не в достатній мірі мотивував свою згоду з правовою позицією суду першої інстанції про встановлення вини засудженого у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України.

Враховуючи вищевикладене, ухвалу не можна визнати законною, тому вона підлягає скасуванню з направленням матеріалів на новий апеляційний розгляд, під час якого необхідно усунути вказані недоліки та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів,

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 18серпня 2010року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.