Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мороза М.А., суддів Крижановського В.Я., Слинька С.С., за участю: прокурора Бобровницького А.Є., захисника ОСОБА_5

розглянула в судовому засіданні 2 лютого 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_5 на вирок військового апеляційного суду Центрального регіону від 17 серпня 2010 року, яким

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимого, на військовій службі з 26.07.1995 р.,

начальника відділу прикордонної служби «Дольськ»

Луцького прикордонного загону,

засуджено за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України на 12 років позбавлення волі з позбавленням військового звання «майор».

Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_7 10075 грн. матеріальної та 200000 грн. моральної шкоди, на користь цивільного позивача ТОВ «Континент Нафто Трейд» 10 156 грн. матеріальної шкоди.

ОСОБА_6 визнано винним і засуджено за вчинення умисного вбивства ОСОБА_8 з хуліганських мотивів за наступних обставин.

Так, 7 лютого 2010 року ОСОБА_6, перебуваючи у стані алкогольного спяніння у громадському місці - на території автозаправної станції (АЗС) W OG у смт. Любешів Волинської області, порушуючи нормальний режим роботи АЗС, нехтуючи загальнолюдськими правилами співжиття і нормами моралі, застосовуючи вогнепальну зброю, на очах у інших осіб без будь-яких приводів пострілом із службового автомату «АКС-74» НОМЕР_1 у життєво-важливий орган голову вбив робітника АЗС ОСОБА_8 Другим пострілом з автомату ОСОБА_6 пошкодив вітринне скло адміністративної будівлі АЗС, після чого залишив місце події.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5 посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, однобічність і неповноту досудового та судового слідства, порушення кримінально-процесуального закону, які вважає істотними. Стверджує, що матеріалами справи вина ОСОБА_6 не доведена. Вважає призначене покарання занадто суворим. Просить скасувати вирок та направити справу на нове розслідування.

Заслухавши доповідача, пояснення захисника на підтримання скарги, думку прокурора, який вважав судові рішення законними та обґрунтованими і просив залишити їх без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.

Твердження у касаційній скарзі захисника ОСОБА_5 про те, що матеріалами справи не доведена вина ОСОБА_6 у вчиненні умисного убивства з хуліганських мотивів, є безпідставними.

Ці заперечення проти звинувачення детально розглядалися судом і спростовані наведеними у вироку доказами, яким дана належна оцінка.

Так, показаннями свідка ОСОБА_9 встановлено, що 7 лютого 2010 року близько 20 год. на АЗС прибув громадянин ОСОБА_10, який перебуваючи у стані алкогольного спяніння ображав працівників АЗС через те, що йому не дозволяли зайти до приміщення під час передачі зміни. В цей же час ОСОБА_10 телефонував комусь із мобільного телефону. За декілька хвилин на територію АЗС заїхав автомобіль JEEP GRAND CHEROKI під керуванням ОСОБА_6, після чого до адмінбудівлі АЗС зайшов змінний оператор ОСОБА_11 з наміром викликати працівників міліції, повідомивши, що ОСОБА_6 дістав з автомобіля автомат. Він (ОСОБА_9) вийшов з адмінбудівлі вслід за ОСОБА_8 для зясування ситуації і побачив, що ОСОБА_6 приставив дуло автомата до підборіддя ОСОБА_8 Відчувши реальну небезпеку він підняв руки вгору та став наближатися до них з наміром відібрати зброю, однак почув попередження, що з ним буде теж саме, що і з ОСОБА_8 Після цього ОСОБА_6 скерував дуло автомата в напрямку обличчя ОСОБА_8 та натиснув на спусковий гачок, пролунав постріл, потерпілий впав, він підбіг і побачив на його обличчі вогнепальне поранення. Відразу ж ОСОБА_6 направив автомат і на нього, однак він встиг схопитись за автомат і потягнути на себе, від чого вони разом впали на землю й він втратив свідомість, вдарившись головою. Отямившись, побачив, що ОСОБА_6, ОСОБА_10 і автомобіля на території АЗС не було.

Показання інших свідків працівників АЗС ОСОБА_11 і ОСОБА_12 щодо обставин вчинення ОСОБА_6 злочину аналогічні та повністю узгоджуються між собою. Свої свідчення вони підтвердили і під час проведення з ними відтворення обстановки і обставин події.

Свідок ОСОБА_10 показав, що 07 лютого 2010 року з 10 до 18 години

вони разом iз ОСОБА_6 перебували у відділі прикордонної служби «Дольськ», де святкували день народження останнього, вживаючи алкогольні напої. Близько 18 годин вони із ОСОБА_6 на його автомобілі поїхали у сел. Любешів, але по дорозі посварилися. Він вийшов з автомобіля та попрямував у сторону АЗС W OG, щоб зігрітись, однак працівники його в будівлю не впустили, з приводу чого у нього з працівником АЗС ОСОБА_12 виникла сварка. Він зателефонував ОСОБА_6, який підїхав, після чого його сварка із ОСОБА_12 переросла у бійку, яку він припинив, почувши постріл та побачивши позаду себе ОСОБА_6 та лежачого чоловіка, в котрого з голови текла кров. За командою ОСОБА_6 вони сіли в автомобіль і поїхали. ОСОБА_6 повідомив, що стріляв у працівника АЗС з

автомату, зробивши 2 постріли. Прибувши до відділу прикордонної служби

«Дольськ» ОСОБА_6 розрядив та заніс у підрозділ автомат. На прохання ОСОБА_6 він викинув жменю патронів до автомата.

Під час відтворення обстановки та обставин події свідок ОСОБА_10

вказав, де ОСОБА_6 зупинив автомо6iль заїхавши на АЗС, а також

повідомив місцезнаходження його і ОСОБА_12 у момент пострілу,

загиблого ОСОБА_8 - після пострілу.

Зазначені свідки у судовому засіданні повністю підтвердили

свідчення, дані ними на досудовому слідстві, уточнивши та більш ретельно

деталізувавши їх.

Крім того, винуватість ОСОБА_6 у вчиненні зазначеного у вироку злочину обєктивно підтверджується даними, що містяться у протоколах: огляду місця події від 07.02.2010 року та 08.02.2010 року, огляду трупа ОСОБА_8, медичного огляду ОСОБА_6, даними висновків: судово-медичних, судово-балістичних, трасологічної експертиз, судової експертизи вибухових речовин та продуктiв пострілу, даними службового розслідування та іншими документами.

Згідно з даними висновку додаткової судово-балістичної експертизи ударно-спускової механізм виключає постріли при нецільовому (мимовільному) доторканні до спускового гачка.

ОСОБА_6 під час розслідування кримінальної справи та в суді неодноразово змінював свої показання відносно обставин, за яких відбулось вбивство ОСОБА_8, стосовно його дій до пострілу, свого положення під час пострілу зі зброєю в руках по відношенню до потерпілого і причини самого пострілу. Спочатку він вказував, що ОСОБА_10 схватився за дуло та намагався вихопити автомат з його рук, здійснюючи рухи стволом автомата по колу; потім вказував, що в процесі бійки ОСОБА_10 забирав в нього автомат, хапаючись за приклад, від чого він вдарив стволом автомата в ніс чи підборіддя, після чого пролунав вистріл; у наступних показаннях стверджував, що ОСОБА_8 наблизився до нього майже впритул, він злякався і хотів відштовхнути його від себе дулом автомата; або ж його штовхнули і відбувся випадковий постріл.

При цьому він фактично не заперечував час, місце, спосіб вчинення злочину - постріл із автомата в голову, відсутність в минулому будь-яких конфліктних ситуацій із загиблим, невідкладне залишення місця події після пострілу, оперативне повернення зброї у довірений відділ прикордонної служби з проханням її почистити, прагнення позбутись за допомогою ОСОБА_10 набоїв до автомату.

Тому суд правильно визнав показання ОСОБА_6 на досудовому слідстві і в судовому засіданні щодо мотиву вчинення злочину, обставин застосування зброї та вбивства ОСОБА_8 не обєктивними та такими, що суперечать обставинам справи, які встановлені сукупністю доказів, наведених у вироку.

Твердження у касаційній скарзі про те, що стосовно ОСОБА_6 застосовувалися незаконні методи ведення слідства, судом перевірялися і не знайшли підтвердження.

Згідно з матеріалами справи всі процесуальні дії щодо ОСОБА_6 проводились за участю захисника, який, як і сам ОСОБА_6, не висловлював жодних претензій про порушення яким-небудь чином прав свого підзахисного.

Даних на підтвердження доводів касаційної скарги захисника про начебто перебування ОСОБА_8 в стані алкогольного спяніння на момент вчинення ОСОБА_6 злочину або скоєння потерпілим будь-яких неправомірних дій щодо ОСОБА_6, які б спровокували його до застосування зброї, матеріали справи не містять.

Доводи у касаційній скарзі захисника про те, що після закінчення досудового слідства ОСОБА_6 не було предявлено для ознайомлення всі матеріали кримінальної справи, також є безпідставними і спростовуються відповідним протоколом, у якому зазначено, що він і захисник ознайомились з матеріалами справи у повному обсязі (т. 5 а.с. 171).

Судом обґрунтовано не задоволено клопотання захисника про направлення справи на додаткове розслідування, оскільки ним не наводились вагомі мотиви неповноти або неправильності досудового слідства, які не можуть бути усунені в судовому засіданні.

Отже, висновок суду про доведеність винності ОСОБА_6 у вчиненні умисного вбивства з хуліганських підстав відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами і є правильним, а кваліфікація дій ОСОБА_6 за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України вірною.

Будь-яких даних, які б свідчили про необ'єктивність чи упередженість органів досудового слідства або суду, порушення ними норм кримінального чи кримінально-процесуального закону, не встановлено.

При призначенні покарання ОСОБА_6 суд, як видно з вироку, відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про його особу, обставини справи, які впливають на ступінь його відповідальності. Обране судом покарання у межах санкції ч. 2 ст. 115 КК України є обґрунтованим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого й попередження нових злочинів. Підстав для застосування ст. 69 КК України не вбачається.

Вирішуючи цивільні позови потерплої ОСОБА_7 та ТОВ «Континент Нафто Трейд», суд відповідно до вимог закону виходив з характеру та обставин заподіяння потерпілій моральної шкоди, ступеню і тривалості психологічних страждань внаслідок вбивства близької людини, зважаючи на засади розумності та справедливості, майновий стан засудженого, часткове відшкодування потерпілій 30 000 грн. батьками ОСОБА_6, враховуючи документально підтверджені матеріальні витрати.

Отже, підстав для скасування чи зміни вироку не вбачається.

Керуючись ст.ст. 394 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

Вирок військового апеляційного суду Центрального регіону від 17 серпня 2010 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 без задоволення.