Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого Романець Л.А.,
суддів: Марчук Н.О., Єлфімова О.В.,
за участю прокурора Саленка І.В.,
розглянула в судовому засіданні 24 квітня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Чернігівської області на вирок Срібнянського районного суду Чернігівської області від 26 травня 2011 ркоу та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернігівської області від 18 жовтня 2011 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Цим вироком
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, раніше
судимого 16 грудня 2010 року
Срібнянським районним судом
Чернігівської області за ч. 1 ст. 296 КК України (2341-14)
до 15 діб арешту,
звільненого 11 лютого 2011 року
за відбуттям строку покарання,
засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна, за ч. 3 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців без конфіскації майна на підставі ст. 69 КК України;
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_2,
громадянина України, такого, що
не має судимостей,
засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі статей 75, 104 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.
Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 залишено без зміни, вирок щодо ОСОБА_1 в апеляційному порядку не оскаржувався.
За вироком суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними та засуджено за вчинення ними злочинів за наступних обставин.
Так, 7 березня 2011 року в приміщенні гуртожитку учнів Сокиринського професійного аграрного ліцею по вул. О.Вересая, 10/2 в с. Сокиринці Срібнянського районну Чернігівської області ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з мотивів явної неповаги до суспільства, з хуліганських спонукань наніс неповнолітньому ОСОБА_3 кілька ударів руками та ногами в голову та тулуб, заподіявши потерпілому легкі тілесні ушкодження й пошкодивши його майно на загальну суму 15 грн.
Крім того, 8 березня 2011 року на вул. О.Вересая в с. Сокиринці Срібнянського району Чернігівської області ОСОБА_1 та ОСОБА_2, вступивши в злочинну змову, вчинили напад на потерпілого ОСОБА_4 та, застосувавши до нього насильство, небезпечне для життя та здоров'я останнього, заволоділи його майном на загальну суму 446 грн. 65 коп.
У касаційній скарзі та доповненнях до неї прокурор порушив питання про зміну вироку та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1, виключивши посилання на ст. 69 КК України як зайве, та про скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_2 через неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину й особі засудженого, просив направити справу на новий апеляційний розгляд. Свої вимоги прокурор мотивував тим, що апеляційний суд безпідставно застосував до ОСОБА_2 положення ст. 75 КК України, не врахувавши, що він вчинив злочин у стані алкогольного сп'яніння, має негативну характеристику, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, у зв'язку з чим призначене останньому покарання не відповідає вимогам ст. 65 КК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, які містила касаційна скарга, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Висновки щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у скоєнні злочинів та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 296, ч. 2 ст. 187 КК України та ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 187 КК України у касаційній скарзі прокурором не оспорюються.
Щодо доводів прокурора, викладених у касаційній скарзі, про невідповідність призначеного ОСОБА_2 покарання внаслідок м'якості, то вони є безпідставними.
Відповідно до вимог ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання, зокрема, у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи ступінь тяжкості злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
З матеріалів справи вбачається, що при вирішенні питання про призначення ОСОБА_2 покарання судом першої інстанції враховано ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу засудженого, який вчинив злочин у неповнолітньому віці, є круглим сиротою, щиро розкаявся, повністю відшкодував заподіяні збитки.
Крім того, апеляційним судом було враховано думки потерпілих, які просили суворо не карати ОСОБА_2 ( а.с. 206), та пояснення свідка ОСОБА_5 - майстра виробничого навчання ліцею - про покращення поведінки засудженого після постановлення вироку.
З урахуванням наведеного суди дійшли правильного висновку про те, що виправлення ОСОБА_2 можливе без реального відбування ним покарання та обґрунтовано застосували до нього ст.ст. 75, 104 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням та призначенням іспитового строку.
Таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів і таким, що не можна визнати надмірно м'яким, як про це зазначено в касаційній скарзі.
Що стосується доводів прокурора про безпідставне застосування ст. 69 КК України до додаткового покарання, то вони є слушними.
Відповідно до положень ст. 98 КК України до неповнолітніх додаткове покарання у виді конфіскації майна не застосовується.
ОСОБА_1 на момент учинення злочинів і засудження був неповнолітнім.
Тому посилання суду на незастосування конфіскації майна на підставі ст. 69 КК України є зайвим і підлягає виключенню з судових рішень.
Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Вирок Срібнянського районного суду Чернігівської області від 26 травня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернігівської області від 18 жовтня 2011 року щодо ОСОБА_1 змінити, виключити з вказаних судових рішень посилання на ст. 69 КК України при незастосуванні додаткового покарання - конфіскації майна.
У решті вирок та ухвалу залишити без зміни.
С у д д і: Л.А. Романець
Н.О. Марчук
О.В. Єлфімов