5-1688км12 Про порушення кримінальної справи - 24.04.2012 Прийняття

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 24 квітня 2012 року матеріали справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду м. Севастополя від 12 травня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду м. Севастополя від 9 серпня 2011 року,

11 квітня 2009 року ОСОБА_1 від імені ОСОБА_2 подала до районного суду скаргу в порядку ст. 27 КПК України, в якій просила порушити кримінальну справу щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ст. 356 КК України, і притягти їх до кримінальної відповідальності за цей злочин.

Своє прохання мотивувала тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 протягом 2007-2010 років самовільно, всупереч установленому законом порядку, на території домоволодіння АДРЕСА_1 збудували трьохповерховий житловий будинок з напівпідвалом, літню кухню. Новобудови загородили вхід до раніш збудованого житлового приміщення, внаслідок чого співвласник домоволодіння ОСОБА_2 та зареєстрована за цією адресою АДРЕСА_2 не можуть ним користуватись. Крім того, під час самочинного будівництва був пошкоджений будинок ОСОБА_2 та меблі у ньому, чим заподіяно ще й матеріальну шкоду.

Постановою судді Ленінського районного суду м. Севастополя від

12 травня 2011 року при досудовому розгляді скарги ОСОБА_1 в інтересах потерпілої ОСОБА_2 у порядку ст. 251 КПК України їй було відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ст. 356 КК України.

Це рішення суддя мотивував тим, що у скарзі відсутні дані про заподіяння ОСОБА_1 та ОСОБА_3 значної шкоди інтересам ОСОБА_2, ОСОБА_1 та АДРЕСА_2

Ухвалою Апеляційного суду м. Севастополя від 9 серпня 2011 року вказану постанову судді місцевого суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 - представник потерпілої ОСОБА_2, просить постановлені у справі судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, вважаючи, що в діях ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є склад злочину, передбачений ст. 356 КК України, оскільки своїми самовільними діями вони заподіяли значну шкоду інтересам співвласників домоволодіння. Тому, на її думку, в порушенні стосовно них кримінальної справи відмовлено необґрунтовано.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягають задоволенню частково з огляду на таке.

Відповідно до ст. 251 КПК України, скарга потерпілого, що подається згідно зі ст. 27 КПК України, повинна відповідати вимогам, які встановлені щодо обвинувального висновку (статті 223 і 224 КПК України), тобто в ній повинні бути чітко викладені підстави до порушення справи, місце, час, спосіб, мотиви й наслідки злочину, його кваліфікація, наведені відповідні докази, якими підтверджується обвинувачення, відомості про особу обвинуваченого та прохання про порушення кримінальної справи. Також у скарзі повинно бути викладено або до неї додано список осіб (обвинуваченого, потерпілого, свідків), що підлягають виклику в судове засідання із зазначенням їх адресів і обставин, які вони підтверджують чи спростовують; письмові докази на підтвердження обвинувачення, в тому числі розміру завданої шкоди і розміру цивільного позову. Скарга повинна бути підписана особою, потерпілою від злочину.

Суддя, одержавши від потерпілого скаргу з проханням порушити кримінальну справу за злочин, зазначений у ч. 1 ст. 27 КПК України, повинен одноособово за результатами розгляду скарги прийняти одне з таких рішень:

залишити скаргу без розгляду, якщо вона не відповідає зазначеним вище вимогам, і повернути її особі, що подала скаргу, з роз'ясненням, що після усунення недоліків скарги вона може знову звернутися до суду в межах строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за цей злочин;

при відсутності підстав до порушення кримінальної справи, керуючись вимогами статей 6, 94, 99 КПК України, відмовити в її порушенні;

за наявності достатніх даних, які вказують на вчинення злочину, порушити кримінальну справу та призначити її до судового розгляду, надіславши підсудному копії скарги потерпілого, постанови про порушення кримінальної справи та повістки про явку до суду, а також викликавши в судове засідання потерпілого та свідків.

Розглядаючи скаргу ОСОБА_1 в цій стадії процесу і прийнявши рішення про відмову в порушенні кримінальної справи, суддею не було дотримано інших вимог ст. 251 КПК України, а також вимог статей 27, 94, 99 КПК України.

Зокрема, всупереч вимогам статей 27, 251 КПК України, які передбачають можливість порушення кримінальної справи за певні злочини не інакше як за скаргою потерпілого, суддя при розгляді скарги з проханням порушити кримінальну справу за ст. 356 КК України щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не звернув уваги на те, що вона не підписана потерпілою ОСОБА_3 від імені якої підпис поставлено іншою особою - ОСОБА_5, що потребувало з'ясування, чи відповідає скарга вимогам статей 223- 224 КПК України в цій частині, чого зроблено суддею не було.

Окрім того, встановивши, що у скарзі не наведено доказів на підтвердження заподіяння ОСОБА_2 діями ОСОБА_1 та ОСОБА_3 значної шкоди, щодо розміру якої в скарзі відсутні будь-які дані, суддя в постанові не мотивував, чому він визнав це підставами для відмови в порушенні кримінальної справи, а не підставами для залишення скарги без розгляду та повернення її особі, яка подала скаргу, для усунення зазначених недоліків.

Також, відповідно до вимог ч. 2 ст. 94, ст. 99 КПК України, суддя вправі прийняти рішення про відмову в порушенні кримінальної справи лише в разі встановлення під час перевірки доводів скарги відсутності підстав до порушення кримінальної справи, тобто відсутності достатніх даних, які вказують на наявність в діях особи ознак злочину.

Однак суддя такої перевірки не провів та замість встановлення відсутності чи наявності підстав до порушення кримінальної справи вдався в постанові до оцінки завданої шкоди, хоча ці питання не могли розглядатись під час досудового розгляду скарги, а підлягали вирішенню лише при розгляді справи по суті.

Таким чином, постанова судді про відмову в порушенні кримінальної справи за скаргою приватного обвинувачення є немотивованою і такою, що постановлена з істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону і прав потерпілої, яка цим рішенням позбавлена можливості усунути недоліки скарги і звернутися до суду для захисту своїх прав та інтересів, а тому зазначена постанова судді підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд у місцевий суд зі стадії досудового розгляду скарги в порядку ст. 251 КПК України.

Оскільки апеляційний суд не звернув уваги на допущені судом першої інстанції порушення, ухвала апеляційного суду також підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Ленінського районного суду м. Севастополя від 12 травня 2011 року про відмову в порушенні кримінальної справи за скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ст. 356 КК України, та ухвалу Апеляційного суду м. Севастополя від 9 серпня 2011 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд зі стадії досудового розгляду скарги.