Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Щепоткіної В.В.,

суддів: Сахна Р.І., Шибко Л.В.,

за участю прокурора Деруна А.І.,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 24 квітня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи, на вирок Апеляційного суду Волинської області від 31 січня 2012 року.

Вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 23 листопада 2011 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України,

раніше неодноразово судимого, останнього разу - вироком вказаного місцевого суду від 23 жовтня 2006 року за ч. 3 ст. 185 КК України за сукупністю вироків до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, звільненого 23 квітня

2010 року по відбуттю строку покарання,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Вирішено питання про стягнення судових витрат і долю речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що

21 листопада 2010 року приблизно о 17:00 він через вікно проник до квартири АДРЕСА_1, звідки повторно таємно викрав належне

ОСОБА_2 майно і кошти на загальну суму 755 грн.

Апеляційний суд під час розгляду справи за апеляцією прокурора скасував вирок районного суду і постановив свій вирок, яким призначив ОСОБА_1 покарання за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців.

У касаційній скарзі прокурор просить вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, а саме застосуванням тієї його норми, яка не підлягала застосуванню, та з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину й особі засудженого внаслідок м'якості. Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор указує на те, що суд не повною мірою врахував дані про особу ОСОБА_1

Заслухавши доповідача, думку прокурора про обґрунтованість касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Під час перевірки матеріалів справи встановлено, що висновок суду про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_1 у таємному викраденні чужого майна, поєднаному з проникненням у житло скоєному повторно, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, за обставин, установлених судом ґрунтується на зібраних органом досудового слідства та досліджених у судовому засіданні доказах є правильним і цей висновок у касаційній скарзі прокурора не заперечується.

Необґрунтованими колегія суддів вважає доводи прокурора про призначення ОСОБА_1 покарання за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 цього Кодексу як такого, що не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості.

Відповідно до частин 2 та 3 ст. 65 КК України особі, котра вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Підстави для призначення більш м'якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинені злочини, визначаються

ст. 69 КК України.

Як видно з вироку суду апеляційної інстанції, саме цими нормами він і керувався при призначенні покарання засудженому.

Під час перевірки матеріалів справи було встановлено, що при призначенні покарання апеляційний суд урахував ступінь тяжкості вчиненого

ОСОБА_1 злочину, особу засудженого, який хоча раніше й притягався до кримінальної відповідальності, однак щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, добровільно відшкодував завданий злочином збиток, є інвалідом 2-ї групи, хворий на відкриту форму туберкульозу, переніс операцію з приводу резекції верхньої долі лівої легені, внаслідок чого потребує тривалого лікування. Вказані обставини апеляційний суд обґрунтовано визнав такими, що пом'якшують покарання й істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину.

За таких обставин апеляційний суд із дотриманням вимог ст. 65 КК України дійшов правильного висновку про призначення засудженому ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК України, мотивувавши у вироку свої висновки належним чином.

З урахуванням наведеного колегія суддів не знаходить законних підстав для скасування вироку апеляційного суду за м'якістю призначеного покарання.

Істотних порушень органами досудового слідства чи судом норм кримінально-процесуального закону, які були би підставою для скасування вироку апеляційного суду, не встановлено.

З урахуванням наведеного, керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

Вирок Апеляційного суду Волинської області від 31 січня 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.