Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Романець Л.А.,

суддів: Марчук Н.О., Єлфімова О.В.,

за участю прокурора Казнадзея В.В.,

розглянула в судовому засіданні 24 квітня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Хмельницької області на вирок Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 22 червня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Хмельницької області від 14 вересня 2011 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, неодноразово

судимого, останній раз 27 листопада

2008 року Старокостянтинівським

районним судом Хмельницької області

за ч. 2 ст. 185, ст. 395, ст. 70 КК України

на 1 рік позбавлення волі, звільненого

9 жовтня 2009 року за відбуттям строку

покарання,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянина України,

судимого 16 квітня 2010 року

Старокостянтинівським районним

судом Хмельницької області за

ч. 1 ст. 185 КК України на 1 рік

позбавлення волі, звільненого від

відбування покарання з випробуванням

з іспитовим строком 1 рік,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 16 квітня 2010 року і остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишено без зміни, вирок щодо ОСОБА_1 в апеляційному порядку не оскаржувався.

Цим же вироком визнано винним та засуджено ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, судові рішення щодо якого у касаційному порядку не оскаржуються.

За вироком суду ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 визнано винними та засуджено за вчинення злочинів за наступних обставин.

Так, 21 серпня 2010 року ОСОБА_3 в м. Старокостянтинів Хмельницької області таємно викрав чуже майно, належне ОСОБА_4, загальною вартістю 1416 грн.

Крім того, ОСОБА_3 21 жовтня 2010 року в м. Старокостянтинів Хмельницької області таємно повторно, шляхом проникнення до приміщення, викрав майно потерпілого ОСОБА_5 загальною вартістю 387 грн.

Крім того, 24 листопада 2010 року ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 і м. Старокостянтинів Хмельницької області таємно, повторно, з проникненням до приміщення, викрали належне ОСОБА_6 майна на загальну суму 962 грн.

Крім того, 25 листопада 2010 року ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за аналогічних обставин викрали належне ОСОБА_7 майно на загальну суму 4 724 грн.

Крім того, 25 грудня 2012 року ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_3 в м. Старокостянтинів Хмельницької області таємно, повторно, з проникненням до приміщення, викрали належне ОСОБА_7 майно на загальну суму 627 грн. 50 коп.

У касаційній скарзі прокурор порушив питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 через неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, просив направити справу на новий судовий розгляд. Свої вимоги прокурор мотивував тим, що суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, безпідставно застосував ст. 75 КК України щодо ОСОБА_1 та ст. 69 КК України щодо ОСОБА_2, не врахувавши тяжкість вчинених злочинів, обтяжуючі покарання обставини, у зв'язку з чим призначене їм покарання не відповідає вимогам ст. 65 КК України. Крім того, прокурор у свій скарзі зазначив, що суд у вироку не навів, які саме обставини, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_2 злочину, стали підставою для застосування ст. 69 КК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, які містила касаційна скарга, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Згідно з вимогами ст. 65 КК України при призначенні покарання суд має врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до вимог ст. 69 КК України призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання може мати місце лише за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

А також, згідно з вимогами ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, то він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Призначаючи покарання ОСОБА_1 із застосуванням ст. 75 КК України та ОСОБА_2 із застосуванням ст. 69 КК України, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, послався на щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, позитивні характеристики останніх за місцем проживання, повне відшкодування завданої шкоди.

Однак в порушення ч. 1 ст. 69 КК України у вироку не наведено підстав для прийняття зазначеного рішення щодо ОСОБА_2, не вказано, які саме обставини істотно знижують ступінь тяжкості злочину та які саме дані про особу засудженого його певним чином характеризують.

Посилаючись на сприяння розкриттю злочину як на обставину, яка пом'якшує покарання засуджених, суд не зазначив, які саме їх добровільні дії були спрямовані на допомогу органам дізнання, досудового слідства та суду у встановленні обставин вчиненого злочину.

Крім того, звільняючи засудженого ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, суд у порушення вимог ст. 75 КК України не обґрунтував у вироку висновок про можливість його виправлення без реального відбування покарання.

Водночас суд у повній мірі не врахував тяжкість вчиненого злочину, наявність у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 незнятих і непогашених у встановленому порядку судимостей за корисливі злочини, обтяжуючу їх покарання обставину - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Під час перегляду справи апеляційний суд не звернув уваги на ці порушення закону й постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

За таких обставин колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст. 69 КК України та ОСОБА_1 зі звільненням від його відбування на підставі ст. 75 КК України з випробуванням є явно несправедливим внаслідок м'якості, тому судові рішення щодо них підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 22 червня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Хмельницької області від 14 вересня 2011 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.