Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Животова Г.О.,суддів:Пузиревського Є.Б., Фурика Ю.П.,за участю прокуроразахисника Матюшевої О.В., ОСОБА_5,розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 24 квітня 2012 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисника ОСОБА_5 та засудженого ОСОБА_6 на вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 3 лютого 2011 року щодо ОСОБА_6,

Вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 28 лютого 2011 року

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше неодноразово

судимого, останній раз вироком

Козелецького районного суду Чернігівської

області від 31 січня 2002 року за ч. 2 ст. 185,

ч. 2 ст. 289, ст. 42, ч. 3 ст. 42 КК України

на 7 років позбавлення волі,

засуджено:

- за ч. 1 ст. 309 КК України на 2 роки позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 311 КК України на 2 роки обмеження волі;

- за ч. 2 ст. 307 КК України на 5 років позбавлення волі без конфіскації майна, яке є особистою власністю засудженого.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання ОСОБА_6 визначене у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна, яке є особистою власністю засудженого.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладенням певних обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Стягнуто з засудженого судові витрати за проведення експертизи.

Вироком колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернігівської області від 3 лютого 2011 року вирок місцевого суду скасовано в частині призначеного покарання.

Призначено ОСОБА_6 покарання:

- за ч. 1 ст. 309 КК України у виді 2 років позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 311 КК України у виді 2 років обмеження волі;

- за ч. 2 ст. 307 КК України у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.

На підставі ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_6 визначене у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.

Виключено з мотивувальної частини вироку фразу: «Висновок експерта підтверджує факт застосування відносно підсудного ОСОБА_6 фізичного впливу…».

В решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_6 визнаний винним та засуджений за вчинення злочинів за наступних обставин.

В невстановлений слідством час на початку літа 2010 року ОСОБА_6 придбав у невстановленої слідством особи особливо небезпечну наркотичну речовину - ацетильований опій, яку переніс до будинку АДРЕСА_1 з метою подальшого збуту та власного вживання.

У невстановлений слідством час на початку літа 2010 року ОСОБА_6 придбав у невстановленому місці з метою виготовлення наркотичних засобів прекурсор - ангідрид оцтової кислоти, який переніс та незаконно зберігав в будинку АДРЕСА_1.

Вранці 15 липня 2010 року в будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_6 незаконно збув ОСОБА_8 особливо небезпечний наркотичний засіб - ацетильований опій, масою в перерахунку на суху речовину 0,009 г.

Вдень 15 липня 2010 року, в ході обшуку будинку АДРЕСА_1 працівниками міліції було виявлено та вилучено медичний шприц з 2,2 г ангідриду оцтової кислоти, який ОСОБА_6 зберігав для виготовлення наркотичних засобів, та 2 медичні шприци і пляшечку з опієм ацетильованим, масою в перерахунку на суху речовину відповідно 0,108 г, 0,07 г та 0,048 г, який він зберігав без мети збуту.

В касаційній скарзі захисник ОСОБА_5, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого внаслідок суворості, порушує питання про зміну вироку апеляційного суду та звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України. Зазначає, що засуджений вчинив злочини в зв'язку з тяжким матеріальним становищем, однак щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочинів, має позитивну характеристику та тяжкий стан здоров'я, а тому його виправлення можливе без ізоляції від суспільства.

В касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6, посилаючись на аналогічні обставини, також порушує питання про пом'якшення призначеного покарання та застосування ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідача, пояснення захисника ОСОБА_5 на підтримання касаційних скарг, пояснення прокурора, яка заперечувала проти їх задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, та кваліфікація його дій в касаційних скаргах не оскаржуються.

Доводи захисника та засудженого про невідповідність призначеного апеляційним судом покарання тяжкості злочинів та особі засудженого внаслідок суворості є непереконливими.

Так, відповідно до ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Задовольняючи апеляцію прокурора про призначення ОСОБА_6 більш суворого покарання, апеляційний суд належним чином мотивував своє рішення.

Так, апеляційний суд вказав, що місцевий суд не дотримався вимог ст. 65 КК України, оскільки не врахував дані про особу підсудного та безпідставно застосував до нього ст. 75 КК України.

При цьому, апеляційний суд послався на те, що ОСОБА_6 раніше чотири рази засуджувався за скоєння умисних злочинів та тривалий час перебував у місцях позбавлення волі, ніде не працював, знову вчинив умисні злочини, які відносяться до категорії середньої тяжкості і тяжких, та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення засудженому покарання у межах санкцій частин статей, за якими його визнано винним, з реальним його відбуванням. Також апеляційний суд правильно призначив засудженому покарання за ст. 70 КК України.

Враховуючи те, що ОСОБА_6 раніше неодноразово судимий, вину у вчиненні злочину визнав частково, що свідчить про відсутність щирого каяття та небажання ставати на шлях виправлення, колегія суддів вважає, що

призначене апеляційним судом покарання в повній мірі відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів, та не знаходить підстав для застосування ст. 75 КК України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були підставою для зміни чи скасування судового рішення по справі, не встановлено.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК України, колегія суддів

Вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 3 лютого 2011 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційні скарги захисника ОСОБА_5 та засудженого ОСОБА_6 - без задоволення.