Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Слинька С.С.,суддів Дембовського С.Г., Кравченка С.І., за участю прокурора Казнадзея В.В. розглянула в судовому засіданні в м. Києві 19 квітня 2012 року кримінальну справу за касаційними скаргами заступника прокурора Івано-Франківської області та захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від

12 травня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 вересня 2011 року.

Вироком Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 12 травня 2011 року засуджено:

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, судимості не має,

за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 185 КК України на 6 місяців арешту,

за ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України до штрафу в розмірі 850 гривень з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій на підприємствах, установах та організаціях усіх форм власності на 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України шляхом повного складання призначених покарань ОСОБА_6 остаточно визначено покарання у виді арешту на 6 місяців та штрафу в розмірі 850 гривень з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій на підприємствах, установах та організаціях усіх форм власності на строк 2 роки.

ОСОБА_8,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянина України, судимості не має,

за ч. 2 ст. 185 КК України на 6 місяців арешту;

ОСОБА_9,

ІНФОРМАЦІЯ_3,

громадянку України, судимості не має,

за ч. 1 ст. 366 КК України до штрафу в розмірі 850 гривень з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій на підприємствах, установах та організаціях усіх форм власності на 2 роки.

За ч. 1 ст. 191 КК України ОСОБА_9 виправдано.

За вироком суду ОСОБА_6, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 визнано винними і засуджено за вчинення злочинів при наступних обставинах.

Так, 6 травня 2010 року ДП «Осмолодське лісове господарство» уклало договір підряду з приватним підприємцем ОСОБА_10 на виконання робіт по розробці лісосіки ліквідним запасом 469 м3 в кварталі № 24, літерних ділянках №№ 26, 27 Менчільського лісництва. 14 травня 2010 року між цими ж сторонами було укладено договір купівлі-продажу ОСОБА_10 лісопродукції. Відповідальною за квартал № 24 держлісгоспу, в якому проводив розробку лісосіки ОСОБА_10, було призначено старшого майстра лісу ОСОБА_9, яка, відповідно до своїх службових обов'язків, стала проводити контроль за правильністю проведення робіт бригадою ОСОБА_10, здійснювати прийом заготовленої лісодеревини на верхній склад, який знаходиться в урочищі «Зелена яворина» Менчільського лісництва, проводити відпуск лісодеревини з верхнього складу. Для здійснення такого відпуску ОСОБА_9 отримувала від лісничого Менчільського лісництва ОСОБА_11 товаро-транспортні накладні та специфікації-накладні на відпуск лісодеревини і в подальшому звітувала перед ним про їх використання.

21 травня 2010 року, приблизно о 8-й годині, старший майстер лісу Менчільського лісництва ОСОБА_6 привіз свою дочку-старшого майстра цього ж лісництва ОСОБА_9 до адміністративного приміщення диспетчерської автоколони ДП «Осмолодське лісове господарство», розташованого по вулиці Базарній в смт. Перегінське. Приблизно в цей же час, ОСОБА_10 зателефонував по мобільному телефону лісничому Менчільського лісництва ОСОБА_11 та повідомив, що в цей же день три його автомобілі будуть отримувати лісодеревину з верхнього складу. Тут же, в адміністративному приміщенні автоколони ОСОБА_11 в присутності ОСОБА_6, дав завдання ОСОБА_9 відпустити ОСОБА_10 три автомобілі лісодеревини, на яку оформити відповідну документацію. Почувши це, ОСОБА_6, який протягом тривалого часу займав керівні посади в ДП «Осмолодське лісове господарство» і досконало знав територію Менчільського лісництва, під виглядом перевезення лісодеревини ОСОБА_10, вирішив організувати крадіжку лісодеревини з того ж верхнього складу Менчільського лісництва, з якого мав отримати лісодеревину ОСОБА_10 Із цією метою ОСОБА_6, виступаючи організатором злочинної діяльності, вирішив залучити до вчинення даного злочину свого зятя- ОСОБА_8, який займається підприємницькою діяльністю і має в користуванні автомобіль-лісовоз. У цей же день, приблизно о 9-й годині, ОСОБА_6, ініціюючи вчинення крадіжки державного майна, зателефонував ОСОБА_8, щоб останній привіз лісодеревину з верхнього складу Менчільського лісництва в смт. Перегінське. В ході цієї розмови у них виник злочинний умисел, спрямований на заволодіння державним майном та обернення його на свою користь. Діючи за попередньою змовою із ОСОБА_6, ОСОБА_8 автомобілем марки «Камаз» марки «Камаз-4310 Е», реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував водій ОСОБА_12, поїхав на верхній склад Менчільського лісництва, який знаходиться в кварталі № 24, і за відпуск лісодеревини з якого відповідала ОСОБА_9 - дружина ОСОБА_8 та дочка ОСОБА_6. При цьому, ОСОБА_8, який, як виконавець вчинення злочину, не мав домовленості із ОСОБА_10 на перевезення останньому лісодеревини, поїхав на верхній склад Менчільського лісництва. Приїхавши туди приблизно о 21-й годині, ОСОБА_8 дав вказівку водію ОСОБА_13 завантажити на автомобіль якнайбільше лісодеревини породи смерека. ОСОБА_13, вважаючи, що вказівка ОСОБА_8 є законною, завантажив на причіп автомобіля лісодеревину у вигляді колод породи смерека загальною масою 23,54 м3 .

Знаючи, що відпуск деревини на верхньому складі здійснюється тільки в присутності службових осіб відповідного лісництва, якими на відпуск лісодеревини оформляються товаро-транспортні накладні та специфікації-накладні і що перевезення лісодеревини без них не допускається, усвідомлюючи, що в неробочий час, а тим більше вночі, лісопродукція на верхньому складі не відпускається і згадані вище накладні на лісодеревину не оформляються, ОСОБА_8, перебуваючи у змові з ОСОБА_6 на вчинення крадіжки лісодеревини, дав вказівку водію їхати з лісодеревиною в смт Перегінське. При цьому, ОСОБА_8 знав, що склад ОСОБА_10 знаходиться в с. Ясень. Таким чином, ОСОБА_8, як виконавець даної крадіжки, завершив свій та ОСОБА_6 злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна за попередньою змовою групою осіб.

22 травня 2010 року, приблизно о 4-й годині, дорогою в смт. Перегінське в урочищі «Підлюте», яке знаходиться за с. Осмолода, автомобіль з викраденою лісодеревиною було затримано працівниками лісової охорони. Встановивши, що лісодеревина перевозиться з лісу без жодних документів, вони дали вказівку водію ОСОБА_13 їхати в Сливківське лісництво ДП «Осмолодське лісове господарство», де розвантажити лісодеревину. ОСОБА_8, у свою чергу, повідомив по мобільному телефону ОСОБА_6 про його затримання з лісодеревиною працівниками лісової охорони. ОСОБА_6, будучи знайомим з працівниками лісової охорони, вирішив зустрітися з ними і, використовуючи свій авторитет працівника держлісгоспу, переконати їх не затримувати автомобіль з викраденою лісодеревиною та перешкодити їм викрити його та ОСОБА_6 у вчиненні даного злочину. Він приїхав у Сливківське лісництво, де став пропонувати працівникам лісової охорони 1 000 грн за те, щоб вони не затримували автомобіль з викраденою лісодеревиною, однак останні відмовилися отримувати від ОСОБА_6 гроші і наказали водію ОСОБА_13 розвантажити лісодеревину з автомобіля, що останній і зробив. Заявивши працівникам лісової охорони, що він пред'явить необхідні документи, ОСОБА_6, знаючи, що його дочка ОСОБА_9 як старший майстер лісу здійснює відпуск лісодеревини з верхнього складу, що знаходиться в урочищі «Зелена яворина» Менчільського лісництва і має бланки товаро-транспортних накладних і специфікацій-накладних, попросив її виписати товаро-транспортні накладні та специфікації-накладні про те, що викрадена ним та ОСОБА_8 лісодеревина нібито була відпущена ОСОБА_10 і перевозилась для останнього. Діючи, за попередньою змовою із ОСОБА_6, ОСОБА_9, зловживаючи своїм службовим становищем, з метою приховання факту розкрадання лісодеревини з верхнього складу Менчільського лісництва, який вона обслуговує, виписала на ОСОБА_8 товаро-транспортні накладні та специфікації-накладні від 21 травня 2010 року, в яких вказала завідомо неправдиві відомості про відпуск і перевезення ОСОБА_8 лісодеревини загальною кубомасою 23,54 м3 для ОСОБА_10, а також підробила в даних документах підпис лісничого ОСОБА_11 Забравши два примірники вказаних товаротранспортних накладних, ОСОБА_6 передав їх ОСОБА_10, попросивши його, щоб він підтвердив, що лісодеревина по цих товаро-транспортних накладних перевозилась для нього. 24 травня 2010 року, у переддень здачі звітів в держлісгоспі, ОСОБА_9 разом з іншими документами умисно здала лісничому Менчільського лісництва ОСОБА_11 по два примірника товаро-транспортних накладних серії ІФЛГ-1 № 0167712 та специфікації-накладні № 26790, щоб створити враження про те, що ОСОБА_10 отримав по них лісодеревину загальною кубомасою 23,54 м3. Однак ОСОБА_10, відмовившись приховувати факт вчинення розкрадання державного майна, передав два примірники товаро-транспортних накладних серії ІФЛГ-1 № 0167712 лісничому ОСОБА_11

Таким чином, ОСОБА_6 шляхом умовляння, яке виразилося в проханні виготовити завідомо неправдиві товаро-транспортні накладні та специфікації-накладні, підбурив ОСОБА_9, на вчинення нею як службовою особою, службового підроблення.

Ухвалою колегії суддів Апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 вересня 2011 року вказаний вирок районного суду скасовано, засуджених ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 185 КК України, ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 366 КК України та ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 185 КК України на підставі Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08 липня 2011 року (3680-17) звільнено від кримінальної відповідальності, а справу провадженням закрито. В іншій частині вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень у зв'язку з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону, неправильністю застосування кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину і особам засуджених внаслідок м'якості. Посилається при цьому на порушення судом першої інстанції при постановленні вироку вимог ст. 334 КПК України. Просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити на новий судовий розгляд.

У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_5 просить змінити ухвалу апеляційного суду, застосувати щодо засудженого ОСОБА_6 Закон України «Про амністію» від 08 липня 2011 року (3680-17) , та звільнити його від кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу прокурора, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи, викладені у касаційних скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Не вдаючись до розгляду питання про доведеність чи недоведеність винності засуджених, правильність кваліфікації їх дій та відповідність обраних їм покарань, колегія суддів вважає, що суд постановив вирок з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону та допустив такі суперечності у своїх висновках, які позбавляють можливості оцінити правильність застосування кримінального закону.

Відповідно до вимог ст. 334 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку має містити обвинувачення, визнане судом доведеним, з обов'язковим зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини та його мотивів. У цій частині вироку необхідно викласти весь обсяг обвинувачення, визнаного доведеним, а також обставини, які визначають ступінь винності кожного з підсудних, їх роль у вчиненому.

Ці вимоги закону судом не були виконані.

Так, суд першої інстанції, постановляючи вирок у даній кримінальній справі, при викладенні обставин події та мотивуванні висновків допустив істотні суперечності.

Як убачається з матеріалів справи, органами досудового слідства дії ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 були кваліфіковані за ч. 3 ст. 191 КК України як заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем за попередньою змовою групою осіб, а дії ОСОБА_6 та ОСОБА_9 ще й за ч. 1 ст. 366 КК України як службове підроблення офіційних документів. Однак суд дії ОСОБА_6 та ОСОБА_8 кваліфікував за ч. 2 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна за попередньою змовою групою осіб, зазначивши що у вказаних засуджених був умисел, спрямований на заволодіння державним майном та обернення його на свою користь. При цьому ОСОБА_9 суд виправдав за ч. 3 ст. 191 КК України, зазначивши, що службове підроблення остання вчинила, зловживаючи своїм службовим становищем.

Однак такі висновки суду є суперечливими та нелогічними оскільки така кваліфікуюча ознака як зловживання службовим становищем не входить до складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, за який засуджена остання.

На основі таких формулювань не можна дійти до однозначного висновку щодо спрямованості умислу засуджених, способу вчинення ними злочину та правильності кваліфікації їх дій, а відтак і визначитися щодо правильності застосування кримінального закону.

Також заслуговують на увагу і доводи прокурора про безпідставність перекваліфікації дій засуджених, оскільки кваліфікуючи дії останніх за ч. 2 ст. 185 КК України суд не навів у вироку мотивованих підстав для такої кваліфікації. Судом не було належним чином перевірено та проаналізовано, посадові права та обов'язки ОСОБА_6, який на момент вчинення злочину працював старшим майстром Менчільського лісництва ДП «Осмолодське лісове господарство» та був наділений організаційно-розпорядчими і адміністративно-господарськими функціями, а також його фактичні правомочності щодо предмету злочину, а саме лісодеревини, яка знаходилась на верхньому складі Менчільського лісництва, тобто майна саме того підприємства, де безпосередньо працював засуджений.

Поза увагою суду також залишилося питання щодо визначення розміру завданої злочином шкоди, що у свою чергу може суттєво вплинути на його кваліфікацію.

Крім того, згідно із ч. 4 ст. 334 КК України мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред'явлене підсудному і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання підсудного із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. Не допускається включення до вироку формулювань, які ставлять під сумнів винність виправданого.

Однак, усупереч указаним вимогам закону суд, виправдовуючи ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 191 КК України, у мотивувальній частині вироку не навів обвинувачення, яке пред'явлене останній органами досудового слідства та яке судом визнане недоведеним, а також не навів мотивованих висновків про відсутність у її діях складу злочину, який останній інкримінувався органами досудового слідства.

Крім того, суд першої інстанції, незважаючи на те, що органами досудового слідства ОСОБА_9 пред'являлось обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, виправдав її за ч. 1 ст. 191 КК України.

Також, всупереч вимогам ст. 332 КПК України, згідно з якими вирок суду повинен бути правильним по суті та викладений офіційно-діловим стилем, юридично грамотно, з коротким точним і ясним описом обставин справи і результатів дослідження доказів, судом у мотивувальну частину вироку включено ряд фактичних обставин справи, що не мають правового значення в рамках даної кримінальної справи.

Наведені порушення кримінально-процесуального закону є суттєвими та такими, що тягнуть за собою скасування вироку, постановленого судом першої інстанції.

Оскільки вказані порушення не були усунуті судом апеляційної інстанції, то разом з вироком районного суду скасуванню підлягає й ухвала суду апеляційної інстанції, а справа - направленню на новий судовий розгляд.

При новому розгляді справи суду належить повно і всебічно дослідити всі обставини справи, наявні докази, перевірити й інші доводи, наведені у касаційних скаргах прокурора та адвоката. У разі, якщо при новому розгляді справи буде доведена винуватість ОСОБА_6,

ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, то необхідно дати належну юридичну оцінку їх діям і прийняти законне та обгрунтоване рішення.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, та адвоката ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 12 травня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 вересня 2011 року щодо ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.