5-977к12 Про таємне викрадення коштовностей та грошових коштів - 19.04.2012 Прийняття

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 19 квітня 2012 року кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, засудженої ОСОБА_1, захисника ОСОБА_3 в її інтересах, на вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 23 травня 2011 року та вирок Апеляційного суду Кіровоградської області від 10 листопада 2011 року.

Вироком Ленінського районного суду м. Кіровограда від 23 травня 2011 року -

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку Узбекистану, росіянку, таку, що не має судимості,

засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України на 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, з покладенням обов'язків, передбачених п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

ОСОБА_1 засуджено за те, що вона 13. 12. 2009 року в період часу з 9 год. до 18 год., перебуваючи в приміщенні АДРЕСА_1, таємно викрала з гардеробної кімнати золоті вироби, належні ОСОБА_5, а саме: золоту каблучку з каменями - діаманти і сапфіри, вартістю 7687 грн.; золоту каблучку з каменями - ізумруди та діаманти вартістю 8163 грн., золоту каблучку з каменем - діамант, вартістю 15432 грн., грошові кошти в сумі 10000 доларів США, які згідно довідки УНБУ в Кіровоградській області в еквіваленті на державну валюту складає 79838 грн., чим заподіяла потерпілій матеріальної шкоди у великих розмірах на загальну суму 111 120 грн.

Вироком Апеляційного суду Кіровоградської області від 10 листопада 2011 року скасовано вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 23 травня 2011 року в частині призначення ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК України та призначено їй покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 4 років позбавлення волі.

У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі та доповненнях до неї прокурор ставить питання про скасування вироків суду першої та апеляційної інстанцій щодо ОСОБА_1 у зв'язку з істотним порушенням кримінально - процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженої внаслідок м'якості. Посилається на ту обставину, що призначаючи засудженій покарання із застосуванням ст. 69 КК України не було враховано, що остання вчинила тяжкий корисливий злочин, вину визнала частково, завдану шкоду не відшкодувала, у вчиненому не розкаялась. Вважає, що в процесі розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій було порушено вимоги п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 24.10.03 (v0008700-03) «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві», оскільки ОСОБА_1 являється уродженкою м. Ташкент республіки Узбекистан та громадянкою вказаної республіки, однак під час судового розгляду справи перекладач участі не приймав. Просить справу направити на новий судовий розгляд.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_3 просить скасувати постановлені щодо засудженої судові рішення та справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції у зв'язку з істотним порушенням ст. 22 КПК України, що потягло неправильне застосування кримінального закону. Вказує, що судом не були усунуті істотні протиріччя, що містяться у показах потерпілої, яку у судовому засіданні допитано не було та у показах свідка ОСОБА_6 в частині місця, часу викрадення однієї каблучки та 10000 доларів США. Крім того, захисник зазначає, що ні на досудовому слідстві ні під час розгляду справи судами не було встановлено дійсну вартість викрадених каблучок, не доведено вину ОСОБА_1 у викраденні 10 000 доларів США.

Засуджена ОСОБА_1 у касаційній скарзі просить застосувати до неї вимоги ст. 75 КК України, а у разі неможливості прийняття даного рішення - направити справу на новий судовий розгляд або на нове розслідування. Вказує, що по справі не було доведено викрадення однієї каблучки та 10 000 доларів США, не встановлена дійсна вартість викрадених золотих виробів, покази потерпілої містять суттєві протиріччя з іншими матеріалами справи. Крім того, зазначає, що обшук у її помешканні був проведений з порушеннями, а також вказує, що було порушено її право на захист, оскільки вона не розуміє української мови. Також, засуджена зазначає, що при призначенні покарання не було враховано, що на її утриманні знаходяться двоє дітей, вона розкаюється у вчиненому та зобов'язується відшкодувати завдану шкоду.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу прокурора з доповненнями, просить скасувати судові рішення і справу направити на новий судовий розгляд та який частково підтримав касаційну скаргу засудженої в частині порушення її права на захист, заперечує проти задоволення скарги захисника, вважаючи її необґрунтованою; пояснення засудженої, яка підтримала свою скаргу та скаргу захисника в повному обсязі, скаргу та доповнення прокурора - частково; захисника, який свою скаргу та касаційну скаргу засудженої підтримав, прокурора частково, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів уважає, що касаційні скарги захисника, засудженої та касаційна скарга з доповненнями прокурора підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 19 КПК України особам, що беруть участь у справі і не володіють мовою, якою провадиться судочинство, забезпечується право робити заяви, заявляти клопотання, знайомитися з усіма матеріалами справи, виступати в суді рідною мовою і користуватися послугами перекладача. При цьому, слідчі і судові документи вручаються обвинуваченому в перекладі на його рідну мову або на іншу мову, якою він володіє.

Згідно п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України (v0008700-03) від 24 жовтня 2003 року № 8 «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві», суди повинні додержувати вимог закону щодо мови, якою провадиться судочинство. Особам, які беруть участь у справі і не володіють мовою судочинства, забезпечується право робити заяви, давати показання, заявляти клопотання, знайомитися з усіма матеріалами справи, виступати в суді рідною або іншою мовою, якою вони володіють, і користуватися послугами перекладача.

Як убачається з матеріалів кримінальної справи, під час проведення досудового слідства ОСОБА_1 були роз'яснені її права в стадії досудового слідства і відповідно до протоколу від 5 жовтня 2009 року остання зробила запис про те що суть прав їй зрозуміла (а.с.53), власноруч написала заяву, про те що не заперечує проти проведення досудового слідства українською мовою та поставила вимогу про дачу показань на російській мові, оскільки за національністю є росіянкою десять років проживає в Україні і частково розуміє українську мову (а.с.54). На початку проведення судового розгляду справи (протокол судового засідання а.с.220) засуджена ОСОБА_1 вказала, що судовий процес можливо проводити на українській мові. Згідно протоколу судового засідання від 10 листопада 2011 року Апеляційного суду Кіровоградської області засудженій ОСОБА_1 роз'яснено її процесуальні права згідно ст. 263 КПК України та ст. 63 Конституції України та згідно вказаного протоколу, зауваження на який учасниками процесу не подавались, ОСОБА_1 заявила, що права їй зрозумілі. Клопотань, в тому числі щодо проведення судового процесу російською мовою або надання послуг перекладача остання не заявляла. Як убачається з матеріалів кримінальної справи в усіх стадіях досудового слідства та судового розгляду справи ОСОБА_1 була забезпечена захисником.

Дані обставини засуджена ОСОБА_1 підтвердила суду при розгляді її касаційної скарги.

Таким чином органом досудового слідства, судами першої та апеляційної інстанцій порушень ст. 19 КПК України та рекомендацій, які містяться у п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 24.10.03 (v0008700-03) «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» не встановлено.

Виходячи з викладеного, касаційні скарги прокурора з доповненнями, засудженої в частині порушення права на захист ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Доводи засудженої та її захисника про порушення судами ст. 22 КПК України, що потягло неповноту судового слідства в процесі розгляду справи, заслуговують на увагу.

Так, як убачається з матеріалів кримінальної справи, при допиті в якості свідка 29.09.2010 року ОСОБА_6 показав, що про зникнення каблучок та грошових коштів він дізнався 27.12.2009 року. Також свідок вказав, які саме каблучки були викрадені - золота каблучка, 585 проби, вагою 3 грами, 17 розміру, конусоподібною форми з 2 діамантами та 3 ізумрудами; золота каблучка, 750 проби, вагою 3 грами, 17 розміру з 6 діамантами та 6 сапфірами; золота каблучка, 750 проби, вагою 5 грам, 17 розміру з 1 діамантом.

Під час допиту в судовому засіданні свідок пояснив, що про зникнення каблучок він дізнався у вересні 2010 року, а пізніше дізнався про зникнення 10 000 доларів США. Крім того, суду свідок показав, що третя каблучка ймовірніше зникла під час їх з дружиною відпочинку за кордоном.

Під час дачі пояснень 28.09.2010 року ОСОБА_5 пояснила, що 27.12.2009 року виявила зникнення 3 каблучок. Крім того, потерпіла вказала, що в період з лютого по березень 2010 року зникли належні їх родині 10 000 доларів США (а.с. 8-9).

Під час допиту 28.09.2010 року потерпіла вказала, що 27.12.2009 року виявила зникнення трьох каблучок і в той же день розповіла про це чоловіку ОСОБА_6 та разом з ним виявили зникнення 10 000 доларів США. Опис потерпілої зниклих каблучок повністю співпадає з їх описом свідком ОСОБА_6 (а.с.12).

18.10.2010 року, в ході проведення виїмки у свідка ОСОБА_6 було вилучено три бірки: золотої каблучки 585 проби з каменем - брильянт, сапфір, розміром 16, масою 2,45 г.; золотої каблучки 585 проби з каменем брильянт, розміром 19, масою 2,15 г.; золотої каблучки 585 проби, розміром 16, 5, масою 5 г., які не співпадають з показаннями як потерпілої, так і свідка в частині викрадених золотих каблучок, а саме - проби, ваги, розміру.

Згідно договору № 131-3118 від 15.12.2009 року ОСОБА_1 було заставлено до ПТ «ломбард «Україна» дві золоті каблучки 585 проби вагою 2, 52 г. та 2, 15 г.

Таким чином, показання свідка ОСОБА_6 та потерпілої ОСОБА_5 мають суттєві протиріччя між собою та іншими доказами по справі, що були досліджені судом в частині характерних ознак викрадених каблучок, часу викрадення третьої каблучки та грошових коштів у сумі 10 000 доларів США.

Дані протиріччя судами першої та апеляційної інстанції усунуті не були. Як убачається з матеріалів кримінальної справи потерпіла ОСОБА_5 судом першої інстанції жодного разу не допитувалася для усунення зазначених протиріч, внаслідок чого була допущена неповнота, не були усунуті вказані протиріччя і апеляційним судом при винесенні вироку, що є підставою для скасування судових рішень по справі.

Крім того, під час судового слідства не були прийняті всі заходи для встановлення точного місцезнаходження каблучок, які засудженою були здані до ломбарду. Направлений судом запит директору ПТ «Ломбард «Україна» залишився без відповіді, хоча інформація, яка може міститись у вказаному товаристві може мати суттєве значення для встановлення істини по справі.