Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Григор'євої І.В.,

суддів: Британчука В.В., Фурика Ю.П.,

за участю прокурора Гошовської Ю.М.,

розглянула 17 квітня 2012 року в судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Одеської області від 8 вересня 2011 року щодо ОСОБА_1

Вироком Приморського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2011 року, залишеним без зміни апеляційним судом,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, судимого: 26 квітня 2004 року вироком Беляєвського районного суду Одеської області за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки, зі звільненням від його відбування на підставі ст. 75 КК з іспитовим строком тривалістю один рік; 6 травня 2005 року вироком того ж суду за ч. 3 ст. 185 КК, ст. 71 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки три місяці і звільненого з місць позбавлення волі 6 серпня 2008 року по закінченню строку відбування покарання.

засуджено за ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки; за ч. 1 ст. 353 КК до покарання у виді обмеження волі на строк один рік.

На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів остаточне покарання визначено у виді позбавлення волі на строк чотири роки.

Ухвалено рішення про речові докази.

Указаним вироком засуджено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судові рішення щодо яких у касаційному порядку не оскаржувалися.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 5 вересня 2010 року приблизно о 01:00 за попередньою змовою з ОСОБА_2 на грабіж на розі вул. Тіраспольської та Неженської у м. Одесі підійшов до незнайомого ОСОБА_4, який знаходився у нетверезому стані, і для складання у нього враження законності своїх дій представився з співучасником співробітником міліції.

Викликавши у ОСОБА_4 хибне враження щодо законності своїх дій, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 самовільно присвоївши власні повноваження службових осіб органів внутрішніх справ України, взяли ОСОБА_4 з обох сторін під руки та подавляючи волю потерпілого до опору завели його у двір будинку № 14 по вул. Соборна площа у м. Одесі, де відкрито заволоділи мобільним телефоном потерпілого марки "Нокія 5530", вартістю 2400 грн.

Після цього вони примусили ОСОБА_4 пройти з ними для подальшого з'ясування у відділення міліції, однак замість цього перемістилися у двір будинку № 2 у пров. Воронцовському у м. Одесі, де застосовуючи до потерпілого фізичне насильство, відкрито заволоділи його годинником "Касіо" вартістю 500 грн та золотим ланцюжком з хрестиком вартістю 1600 грн, заподіявши ОСОБА_4 матеріальних збитків на загальну суму 4500 грн.

У касаційній скарзі прокурор просив ухвалу апеляційного суду скасувати і направити справу на новий апеляційний розгляд у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, зокрема, ст. 377 КПК. На думку прокурора під час апеляційного розгляду справи не були перевірені належним чином доводи апеляції засудженого про суворість покарання, неправильну кваліфікацію його дій та порушення права на захист.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, пояснення прокурора, який не підтримав касаційну скаргу, перевіривши справу, обговоривши доводи, викладені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Як убачається з матеріалів справи вона була розглянута згідно з положеннями ч. 3 ст. 299 КПК, тобто без дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорювалися. Учасники судового розгляду, зокрема ОСОБА_1 проти цього не заперечували.

Суд першої інстанції розглядаючи справу у скороченому порядку дотримав цих вимог кримінально-процесуального закону. Доводи засудженого в апеляції про неправильну кваліфікацію його дій, порушення його права на захист та про суворість призначеного покарання були предметом перевірки суду апеляційної інстанції і обґрунтовано визнані безпідставними, про що у відповідності із ст. 377 КПК в ухвалі суду наведені відповідні аргументи.

В ухвалі апеляційного суду обґрунтовано зазначено, що винність ОСОБА_1 у злочині, вчиненому за обставин, викладених у вироку, підтверджується доказами, зібраними в установленому законом порядку і належно оціненими місцевим судом; засудженим у повному обсязі визнано вину в пред'явленому обвинуваченні під час досудового та судового слідства і не оспорено кваліфікації злочину.

Йому неодноразово роз'яснювалися процесуальні права і право на захист і він власноручно писав відмову від захисника (а.с. 81-82, а.с. 91-92, а.с. 262-263, а.с. 292-293 т.1).

Тому, з огляду на викладене, касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 395, 396 КПК, колегія суддів

Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 8 вересня 2011 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.