5-1487к12 Про розбійний напад та умисне вбивство, скоєні за попередньою змовою групою осіб з проникненням до житла потерпілого - 12.04.2012 Прийняття

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 12 квітня 2012 року кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на вирок Апеляційного суду Донецької області від 12 грудня 2011 року.

Зазначеним вироком

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

засуджено: за ч. 4 ст. 187 КК України до позбавлення волі - на строк 11 років із конфіскацією всього належного йому майна;

за пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України до позбавлення волі - на строк 14 років із конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років із конфіскацією всього належного йому майна.

ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянина України, судимого:

вироком Кіровського районного суду м. Донецька

від 26 жовтня 2001 року за ч. 3 ст. 185 КК України

до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки

з іспитовим строком 2 роки,

постановою цього суду від 25 жовтня 2004 року

умовне покарання замінено на позбавлення волі

на строк 3 роки;

постановою цього ж суду від 13 лютого 2007 року

звільнено з-під варти на підставі ст. 408-2 КПК України,

за пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України до позбавлення волі - на строк 15 років із конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років із конфіскацією всього належного йому майна.

Вироком вирішено питання стосовно відшкодування судових витрат.

За вироком суду ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано винними і засуджено за те, що вони за попередньою змовою групою осіб з проникненням у житло скоїли розбійний напад і умисне вбивство ОСОБА_4 з корисних переконань за таких обставин.

Приблизно о 21-й год. 22 листопада 2009 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у стані алкогольного сп'яніння під приводом спільного розпиття спиртних напоїв незаконно проникли до місця проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1, де почали вимагати в ОСОБА_4 гроші.

Отримавши відмову потерпілого передати їм гроші, засуджені почали його бити руками, нанісши численні, не менше двох ударів в щелепу справа і не менше одного удару в лобно-скроневу область зліва із зовнішнього кута лівої брови, від яких він упав на підлогу, після чого заволоділи його грошима в розмірі 80 грн.

ОСОБА_2 обшукав вітальню, куди направилися і потерпілий з ОСОБА_3, при цьому засуджені продовжували вимагати в ОСОБА_4 гроші.

Не повіривши запевненням потерпілого у відсутності грошей, ОСОБА_3, діючи спільно з ОСОБА_2, який у цей час знаходився поряд із потерпілим і тримав його за тулуб, реалізував спільний умисел на позбавлення потерпілого життя з метою заволодіння його грошима - двічі ударив ножем ОСОБА_4 в щелепу та щоку зліва і не менше як тричі в життєво важливі органи - грудну клітину та шию.

В результаті вказаних дій потерпілому було завдано: забій в лобно-скроневій області зліва, у зовнішнього кута лівої брови, що спричинив крововиливи у м'які покрови голови з боку їх внутрішньої поверхні у проекції цієї рани, дві ділянки саден на щелепі справа і два крововиливи на червоній каймі верхньої губи, по одному непроникаючому колото-різаному пораненню в щелепу зліва, у щоку зліва, які мають ознаки легких тілесних ушкоджень; а також по одному проникаючому колото-різаному пораненню по правій боковій поверхні шиї у верхній її третині з пошкодженням щитовидної залози та її артерії; по передній поверхні шиї у верхній її третині пошкодження правої пластинки щитовидного хряща у верхній її третині; по передній поверхні грудної клітини зліва, по середньо ключичній лінії у проекції другого міжребер'я пошкодження верхньої долі лівої легені, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, які перебувають у прямому наслідковому зв'язку з настанням смерті і від яких ОСОБА_4 помер на місці.

Причиною смерті ОСОБА_4 є численні проникаючі колото-різані поранення шиї з ушкодженням лівої зовнішньої та внутрішньої сонної артерії, а також яремної вени, що ускладнилися гострою крововтратою.

Заволодівши грошима потерпілого, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з місця скоєння злочину зникли, розпорядившись ними на власний розсуд.

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності винності та кваліфікації дій засуджених, просить вирок суду в частині стягнення судових витрат змінити, вказавши про дольове стягнення із засуджених судових витрат.

У касаційних скаргах із доповненнями засуджений ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати. При цьому вказує, що докази, наявні в матеріалах справи, здобуті незаконним шляхом, а суд розглянув справу односторонньо, неправильно застосував кримінальний закон. Зазначає, що на досудовому слідстві очні ставки та його допит відбувалися без участі захисника із застосовуванням фізичного і психологічного тиску; вбивство скоїв його старший брат ОСОБА_5, якого він боїться, а тому брав провину на себе.

У касаційних скаргах із доповненнями засуджений ОСОБА_3 просить вирок суду скасувати. При цьому посилається на те, що працівники міліції застосовували до нього фізичний та психологічний тиск, а суд розглянув справу односторонньо, зокрема не врахував результатів медичних експертиз, наявних у матеріалах справи, останнього слова ОСОБА_2, який визнав свою вину у вчиненні вбивства. Зазначає, що він не вбивав ОСОБА_4, а довідався про вчинення злочину від ОСОБА_2, коли вони разом поверталися додому, після чого оглянув ніж і викинув його.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, котрий вважав, що касаційні скарги прокурора і засуджених не підлягають задоволенню, засудженого ОСОБА_3, який підтримав подану ним касаційну скаргу і прохав про скасування вироку та направлення справи на нове розслідування, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги засуджених підлягають задоволенню, а касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Відповідно до роз'яснень, наведених у пунктах 16, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року № 5 (v0005700-90) «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» (зі змінами, внесеними згідно з постановами Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 3 (v0003700-93) , від 03 грудня 1997 року № 12 (v0012700-97) , від 30 травня 2008 року № 6 (v0006700-08) , суду при постановлені вироку належить дати аналіз усіх зібраних у справі доказів, які містяться в показаннях свідків, потерпілих, підсудних, висновку експерта та інших джерелах, які стверджують чи спростовують обвинувачення.

При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності для вирішення питань, зазначених у ст. 324 КПК України, в тому числі, в разі обвинувачення у вчиненні злочину кількох осіб, щодо того, чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується кожен з підсудних.

Висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які б виключали сумніви з приводу того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів суд повинен мотивувати.

Виходячи з положень статей 276, 277 КПК України та роз'яснень, наведених у п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005 року № 2 (va002700-05) «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування», у разі, коли дані судового слідства вказують, що підсудний вчинив злочин, тісно пов'язаний із початковим, за яким обвинувачення не було йому пред'явлено і від якого він не захищався, суд за клопотанням прокурора, потерпілого або його представника повертає справу на додаткове розслідування. Зміна прокурором обвинувачення в суді в цьому випадку не допускається.

Якщо при зміні обвинувачення в суді прокурор ставить питання про застосування кримінального закону, який передбачає відповідальність за менш тяжкий злочин, чи про зменшення обсягу обвинувачення, тоді суд роз'яснює потерпілому та його представнику їх право підтримувати обвинувачення в раніше пред'явленому обсязі. При цьому необхідною умовою подальшого розгляду судом справи в межах нового обвинувачення є відмова потерпілого та його представника підтримувати останнє в раніше пред'явленому обсязі.

Відповідно до роз'яснень, наведених у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 02 липня 2004 року № 13 (v0013700-04) «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів», в разі якщо прокурор змінив обвинувачення у справі, яка розглядалася за відсутності потерпілого, суд повинен відкласти розгляд останньої, надіслати потерпілому копію постанови прокурора та роз'яснити йому право підтримувати обвинувачення в раніше пред'явленому обсязі.

Як убачається з матеріалів справи, в судовому засіданні, яке проводилося за відсутності потерпілого ОСОБА_6, прокурор змінив обвинувачення ОСОБА_3 та ОСОБА_2, наслідком чого стало зменшення обсягу обвинувачення останньому. Незважаючи на це, суд, хоча ухвалив на місці направити потерпілому копію відповідної постанови, проте не відклав розгляду справи до отримання її ОСОБА_6 та не з'ясовано, чи бажає потерпілий підтримувати обвинувачення ОСОБА_2 в раніше пред'явленому обсязі.

Виходячи з того, що відповідно до ст. 261 КПК України потерпілий бере участь у судовому засіданні як сторона обвинувачення і користується рівними з іншими учасниками судочинства правами, наведеним було істотно порушено права й законні інтереси потерпілого ОСОБА_7, забезпечення реалізації яких є однією з важливих умов здійснення закріпленого ст. 55 Конституції України права громадян на судовий захист від протиправних посягань.

Згідно зі ст. 319 КПК України в разі, коли підсудний в останньому слові повідомить про нові обставини, які мають значення для справи, суд за своєю ініціативою, а також за клопотанням прокурора чи інших учасників судового розгляду відновлює судове слідство.

Відповідно до роз'яснень, наведених у п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 грудня 1985 року № 11 (v0011700-85) «Про додержання судами України процесуального законодавства, яке регламентує судовий розгляд кримінальних справ» (зі змінами, внесеними згідно з постановами Пленуму Верховного Суду України від 04 червня 1993 року № 3 (v0003700-93) , від 13 січня 1995 року № 3, від 03 грудня 1997 року (v0012700-97) № 12, від 30 травня 2008 року № 6 (v0006700-08) , якщо поновлене слідство позитивних результатів не дало і постановити вирок неможливо, суд (суддя), заслухавши думку учасників судового розгляду, має піти в нарадчу кімнату для вирішення питання про направлення справи на додаткове розслідування.

Цих вимог кримінально-процесуального закону суд не дотримався.

Процесуальні документи, складені досудовим слідством і судом на підставі статей 132, 223, 334 КПК України, також не відповідають зазначеним у них вимогам, оскільки не вмотивовані щодо встановлених обставин справи, способу вчинених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 дій та їх мотивів.

Згідно з обвинуваченням, пред'явленим органом досудового слідства, смерть потерпілого настала в результаті нанесення йому ножових поранень засудженим ОСОБА_2

Прийнявши від прокурора постанову про зміну обвинувачення у суді і визнавши неспроможними показання під час досудового слідства ОСОБА_2 й ОСОБА_3 та свідчення останнього в судовому засіданні про те, що потерпілому наносив удари ножем ОСОБА_2, суд послався на неодноразову зміну підсудними показань, яку розцінив як бажання уникнути відповідальності. Проте у вироку не наведено переконливих мотивів давання ОСОБА_2 під час досудового слідства показань, у яких він, згідно з висновками суду, навпаки, обмовляв себе у вчиненні вбивства, і не з'ясовано причин зміни ним свідчень у судовому засіданні. Також суд не взяв до уваги, що ОСОБА_3 протягом усього часу досудового й судового слідства вказував про вчинення вбивства потерпілого безпосередньо ОСОБА_2

Як убачається з протоколу судового засідання, ОСОБА_2 під час останнього слова повідомив нові обставини щодо участі кожного зі співучасників у вчиненні вбивства ОСОБА_4, зазначивши, що удари ножем потерпілому наносив він, а не ОСОБА_3, якого він у судовому засіданні обмовив. Незважаючи на це, суд не відновив судового слідства і не дав жодної оцінки повідомленим ОСОБА_2 відомостям у сукупності з його ж визнавальними показаннями, наданими під час досудового слідства і підтвердженими в ході відтворення обстановки і обставин події свідченнями ОСОБА_3 та іншими доказами у справі.

Натомість суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 ударив ОСОБА_4 наявним у нього ножем. Разом із тим, у ході досудового й судового слідства було встановлено належність указаного вище ножа ОСОБА_2 і те, що він лежав у кишені куртки цього засудженого. Як установив суд, під час вчинення злочину в зазначену куртку був одягнений ОСОБА_2, а не ОСОБА_3, оскільки останній її одягнути не міг. Однак суд, ураховуючи викладене та показання ОСОБА_2 про те, що він діставав ніж із кишені своєї куртки, не з'ясував, яким чином зазначене знаряддя опинилося в ОСОБА_3

Як зазначено у вироку, суд узяв до уваги показання підсудних під час досудового слідства лише в частині, підтвердженій іншими матеріалами справи та не спростованій у судовому засіданні. Проте суд не навів переконливих доводів на підтвердження встановлених ним обставин щодо участі кожного з засуджених у вчиненні вбивства, незважаючи на те, що жоден з них не вказував про тримання ОСОБА_4 ОСОБА_2 у той час, як ОСОБА_3 наносив йому удари ножем.

Обґрунтовуючи свої висновки, суд послався на дані, що містяться у висновку судово-медичної криміналістичної експертизи, згідно з якими не можна категорично стверджувати про нанесення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень особою, одягненою в куртку, на якій виявлено сліди крові. Проте суд не взяв до уваги, що згідно з висновком цієї експертизи така можливість і не виключалася, так само як і можливість знаходження вказаної особи поблизу потерпілого в момент нанесення йому поранень (т. 3, а. с. 163-165).

Окрім наведеного, суд послався на те, що в ході відтворення обстановки і обставин події саме ОСОБА_3 показав місце, куди викинув ніж, тоді як ОСОБА_2 цього зробити не зміг, а згідно з висновком судово-медичної цитологічної експертизи у змивах із зовнішньої поверхні руків'я ножа виявлено сліди потожирової речовини, які могли утворитися від ОСОБА_3 Проте суд не врахував даних цього ж висновку про можливість знаходження на вказаному знарядді слідів потожирової речовини, що могла утворитися й від ОСОБА_2, у вигляді домішок, та свідчення в судовому засіданні ОСОБА_3 про те, що він після вбивства вихопив у ОСОБА_2 ніж у ході конфлікту й викинув його. Крім того, суд не перевірив можливості потрапляння ножа в руки ОСОБА_3 вже після вчинення злочину. При цьому покладені в основу вироку показання свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_2, які заперечували, що засуджений ОСОБА_2 міг кинутися з ножем на ОСОБА_3, оскільки останній - сильніший, агресивніший і ОСОБА_2 перебував під його впливом, не можуть вважатися достатніми для виключення такої можливості, оскільки не було з'ясовано обставин, пов'язаних із перебігом цього конфлікту, якщо такий мав місце, дій кожного з його учасників у їх взаємозв'язку.

Не дав суд належної оцінки також даним, які містяться у висновку судово-медичної експертизи про можливість завдання ОСОБА_4 в області грудної клітини та шиї тілесних ушкоджень, які перебувають у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з настанням його смерті, за обставин, повідомлених ОСОБА_2 в ході відтворення обстановки і обставин події (т. 2, а. с. 240-241).

Обґрунтовуючи свої сумніви щодо нанесення таких ушкоджень ОСОБА_2, суд послався на те, що останній не зміг пояснити походження різаних ран на обличчі потерпілого і не зазначав про їх завдання ним у показаннях під час досудового слідства. Проте суд залишив поза увагою те, що в цих же самих свідченнях ОСОБА_2 підтверджував можливість нанесення ОСОБА_9 й інших ушкоджень ножем, локалізації яких він не пам'ятає (т. 2, а.с. 274-276).

Наведені порушення вимог кримінально-процесуального закону є істотними, оскільки перешкодили суду повно й усебічно розглянути справу та постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок, для усунення яких необхідне проведення слідчих дій, і є достатньою підставою для скасування вироку суду на підставі ч. 1 ст. 370 КПК України та відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК України для направлення справи на нове розслідування, в ході якого шляхом проведення необхідних слідчих дій слід правильно встановити фактичні обставини справи, дії кожного засудженого і дати їм належну правову оцінку.