Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - судді Животова Г.О., суддів Пузиревського Є.Б., Шибко Л.В.,за участю прокурора Волошиної Т.Г., розглянула в судовому засіданні в м. Києві 10 квітня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Івано - Франківського міського суду Івано - Франківської області від 31 березня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Івано - Франківської області від 30 червня 2011 року.

Вироком Івано - Франківського міського суду Івано - Франківської області від 31 березня 2011 року

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянку України,

раніше не судимої,

засуджено за:

ч. 3 ст. 368 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, на 4 роки позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно - розпорядчими та адміністративно - господарськими функціями в установах, підприємствах, організаціях усіх форм власності строком на 3 роки, з конфіскацією майна;

ч. 2 ст. 366 КК України на 2 роки позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно - розпорядчими та адміністративно - господарськими функціями в установах, підприємствах, організаціях усіх форм власності строком на 3 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно - розпорядчими та адміністративно - господарськими функціями в установах, підприємствах, організаціях усіх форм власності строком на 3 роки, з конфіскацією майна;

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянина України,

раніше не судимого,

засуджено за:

ч. 3 ст. 368 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно - розпорядчими та адміністративно - господарськими функціями в установах, підприємствах, організаціях усіх форм власності строком на 2 роки;

ч. 2 ст. 366 КК України на 2 роки позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно - розпорядчими та адміністративно - господарськими функціями в установах, підприємствах, організаціях усіх форм власності строком на 1 рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно - розпорядчими та адміністративно - господарськими функціями в установах, підприємствах, організаціях усіх форм власності строком на 2 роки.

На підставі ст. 75, 76 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки, з покладенням на нього певних обов'язків.

Ухвалою Івано - Франківської області від 30 червня 2011 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 змінено. Ухвалено вважати, що призначене судом ОСОБА_6 та ОСОБА_7 покарання за ч. 3 ст. 368 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, у вигляді позбавлення волі є нижчим від найнижчої межі передбаченої санкцією даної норми закону.

За вироком суду ОСОБА_6 та ОСОБА_7 засуджено за те, що вони 12 жовтня 2009 року о 10 год. 10 хв., як службові особи, вчинили одержання хабара, в особливо великому розмірі в сумі 500 000 гривень, за попередньою змовою групою осіб, за виконання в інтересах того, хто дає хабар дій з використанням наданої їм влади та службового становища, поєднане з вимаганням хабара в особливо великому розмірі, а саме за належне оформлення та передачу майна ВАТ «М'ясомолтранс», яке фактично було придбано на біржових торгах за 249220 грн.

Крім того, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вчинили службове підроблення, тобто умисне внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення документів, а також складання та видача завідомо неправдивих документів - фіктивного договору купівлі-продажу майна та квитанції до прибуткового ордеру і накладної до нього, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян та інтересам юридичної особи ВАТ «М'ясомолтранс».

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи кваліфікації дій та обґрунтованості засудження ОСОБА_6 та ОСОБА_7, ставить питання про скасування вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду з направленням справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, істотним порушенням кримінально - процесуального закону, невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особам засуджених внаслідок м'якості. Зазначає, що суд неправильно застосував кримінальний закон, а саме ст.ст. 69, 75 КК України, звільнивши ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання, ст. 69 КК України, призначивши покарання ОСОБА_6 за ч 3 ст. 368 КК України нижче від найнижчої межі передбаченої санкцією даної норми закону, що призвело до невідповідності призначеного засудженим покарання тяжкості злочину та особам засуджених внаслідок м'якості. Одночасно зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив вимоги ст. 377 КПК України, оскільки при залишенні апеляції прокурора, в частині скасування вироку місцевого суду, без задоволення не зазначив підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, на підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.

Доведеність винності та правильність кваліфікації дій засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 366; ч. 3 ст. 368 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи касаційної скарги прокурора про неправильне застосування кримінального закону, а саме ст. 69, 75 КК України, є слушними.

Відповідно до ст. 334 КПК України суд у мотивувальній частині вироку зобов'язаний навести обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання, належним чином мотивувати своє рішення у разі звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням. Згідно з ч. 1 ст. 75 КК України суд може прийняти рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням лише у тому випадку, якщо, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 69 КК України за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції статті Особливої частини цього кодексу.

Ці вимоги закону суд не виконав та не обґрунтував у мотивувальній частині вироку свій висновок про можливість застосування при призначенні засудженим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 покарання ст. 69 КК України та можливість виправлення засудженого ОСОБА_7 без ізоляції від суспільства, а лише послався на обставини, що пом'якшують його покарання. При цьому, як правильно зазначається у касаційній скарзі прокурора, суд не оцінив і не врахував те, що відповідно до ст. 12 КК України злочин, вчинений ОСОБА_6 та ОСОБА_7 віднесено до категорії тяжких.

Крім того, при призначенні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 покарання із застосуванням вимог ст. 69 КК України суд не дав оцінки конкретним обставинам справи. Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_6 та ОСОБА_7, як службові особи, вчинили одержання хабара, в особливо великому розмірі в сумі 500 000 гривень, за попередньою змовою групою осіб, за виконання в інтересах того, хто дає хабар дій з використанням наданої їм влади та службового становища, поєднане з вимаганням.

Апеляційний суд, перевіряючи справу в апеляційному порядку, в порушення вимог ст. 377 КПК України, не перевірив належно доводи апеляції прокурора стосовно м'якості призначеного засудженим покарання та не навів мотивованих підстав, через які визнав в цій частині доводи апеляції необґрунтованими.

За таких обставин колегія суддів вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги про неправильне застосування судом кримінального закону, у зв'язку з чим вирок та ухвалу щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 належить скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

При новому розгляді справи, якщо винність ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні злочинів буде доведено, а кваліфікація їх дій - підтверджена, суду необхідно призначити покарання з дотриманням усіх вимог кримінально-процесуального і кримінального законів, у тому числі, за наявності до того підстав, шляхом призначення більш суворого покарання.

Керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Івано - Франківського міського суду Івано - Франківської області від 31 березня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Івано - Франківської області від 30 червня 2011 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.