1224/2009 Регламент Ради (ЄС) № 1224/2009 від 20 листопада 2009 року про встановлення контрольної системи Союзу для забезпечення дотримання правил спільної рибогосподарської політики та про внесення змін і доповнень до регламентів (ЄС) № 847/96, (ЄС) № 2371/2002, (ЄС) № 811/2004, (ЄС) № 768/2005, (ЄС) № 2115/2005, (ЄС) № 2166/2005, (ЄС) № 388/2006, (ЄС) № 509/2007, (ЄС) № 676/2007, (ЄС) № 1098/2007, (ЄС) № 1300/2008, (ЄС) № 1342/2008 та скасування регламентів (ЄЕС) № 2847/93, (ЄС) № 1627/94 та (ЄС) № 1966/2006 - 20.11.2009 прийняття

Цей текст слугує суто засобом документування і не має юридичної сили. Установи Союзу не несуть жодної відповідальності за його зміст. Автентичні версії відповідних актів, включно з їхніми преамбулами, опубліковані в Офіційному віснику Європейського Союзу і доступні на EUR-Lex.

РЕГЛАМЕНТ РАДИ (ЄС) № 1224/2009

від 20 листопада 2009 року

про встановлення контрольної системи Союзу для забезпечення дотримання правил спільної рибогосподарської політики та про внесення змін і доповнень до регламентів (ЄС) № 847/96, (ЄС) № 2371/2002, (ЄС) № 811/2004, (ЄС) № 768/2005, (ЄС) № 2115/2005, (ЄС) № 2166/2005, (ЄС) № 388/2006, (ЄС) № 509/2007, (ЄС) № 676/2007, (ЄС) № 1098/2007, (ЄС) № 1300/2008, (ЄС) № 1342/2008 та скасування регламентів (ЄС) № 2847/93, (ЄС) № 1627/94 та (ЄС) № 1966/2006

Стаття 1. Предмет

Цей Регламент встановлює систему Союзу з контролю, інспектування та правозастосування (далі - контрольна система Союзу), щоб забезпечити дотримання правил спільної рибогосподарської політики.

Стаття 2. Сфера застосування

1. Цей Регламент застосовується до всіх видів діяльності, охоплених рамками спільної рибогосподарської політики, що їх провадять на території держав-членів або у водах Союзу, або ж рибальські судна Союзу або, без обмеження першочергової відповідальності держави-члена прапора, громадяни держав-членів.

2. Діяльність у морських водах заморських територій та країн, зазначених у додатку II Договору (994_b06) , вважається такою, що має місце в морських водах третіх країн.

Стаття 2a. Застосування контрольної системи Союзу до певних сегментів флоту Майотти як найвіддаленішого регіону

1. До 31 грудня 2021 року стаття 5(3) і статті 6, 8, 41, 56, 58-62, 66, 68 та 109 повинні не застосовуватися до Франції щодо рибальських суден загальною довжиною менше 10 метрів, які провадять діяльність з Майотти, найбільш віддаленого регіону в розумінні статті 349 Договору про функціонування Європейського Союзу (далі "Майотта"), та до діяльності і улову таких рибальських суден.

2. До 30 вересня 2014 року Франція повинна запровадити спрощену та тимчасову схему контролю, застосовну до рибальських суден довжиною менш ніж 10 метрів, що провадять діяльність з Майотти. Така схема повинна охоплювати такі аспекти:

(a) знання промислових потужностей;

(b) доступ до вод Майотти;

(d) призначення органів, відповідальних за контрольну діяльність;

(e) заходи, які забезпечують, щоб будь-яке правозастосування щодо рибальських суден довжиною менше 10 метрів здійснювалось на недискримінаційній основі.

До 30 вересня 2020 року Франція повинна подати Комісії план дій щодо заходів, що їх належить вжити для забезпечення повної імплементації Регламенту (ЄС) № 1224/2009 з 1 січня 2022 року відносно рибальських суден, що мають загальну довжину менш ніж 10 метрів і провадять діяльність з Майотти. Такий план дій є предметом діалогу між Францією і Комісією. Франція повинна вжити всіх необхідних заходів для реалізації плану дій.

Стаття 3. Зв'язок з міжнародними та національними положеннями

1. Цей Регламент застосовується без обмеження спеціальних положень, що їх містять угоди про рибальство, укладені між Союзом і третіми країнами, або застосовних в рамках регіональних організацій управління рибним господарством або подібних механізмів, в яких Союз є договірною стороною або позадоговірною стороною співпраці.

2. Цей Регламент застосовується без обмеження будь-яких національних інструментів контролю, що виходять за межі його мінімальних вимог, за умови дотримання в них законодавства Союзу та відповідності їх спільній рибогосподарській політиці. На запит Комісії, держави-члени нотифікують зазначені контрольні інструменти.

Стаття 4. Терміни та означення

Для цілей цього Регламенту застосовуються терміни та означення, встановлені в Регламенті (ЄС) № 2371/2002. Застосовують також такі терміни та означення:

1. "рибальська діяльність" означає пошук риби, закидання, встановлення, буксирування, тралення знаряддя лову, приймання улову на борт, перевантажування, зберігання на борту, перероблення на борту, передання, утримання в клітках, відгодовування та вивантаження риби та продуктів рибальства;

2. "правила спільної рибогосподарської політики" означає законодавство Союзу щодо збереження, управління і використання живих водних ресурсів, щодо аквакультури та щодо перероблення, перевезення та реалізації продуктів рибальства і аквакультури;

3. "контроль" означає моніторинг та нагляд;

4. "інспектування" означає будь-яку перевірку, що її проводять службовці щодо дотримання правил спільної рибогосподарської політики і відмітку про яку вносять в звіт про інспектування;

5. "нагляд" означає спостереження за рибальською діяльністю на основі візуального відстежування інспекційними суднами або офіційними повітряними суднами із застосуванням технічних методів виявлення та ідентифікації;

6. "службовець" означає особу, уповноважену національним органом, Комісією або Агентством Співтовариства з контролю за рибальством проводити інспектування;

7. "інспектори Союзу" означає службовців держави-члена або Комісії або призначеного нею органу, чиї імена наведено у списку, укладеному згідно зі статтею 79;

8. "контрольний спостерігач" означає особу, уповноважену національним органом для спостереження за імплементацією правил спільної рибогосподарської політики;

9. "ліцензія на рибальство" означає офіційний документ, що надає її володільцю право, як визначено національними правилами, використовувати певні промислові потужності для комерційної експлуатації живих водних ресурсів. Містить мінімальні вимоги щодо ідентифікації, технічних характеристик та спорядження рибальського судна Союзу;

10. "дозвіл на рибальство" означає дозвіл на рибальство, виданий для рибальського судна Союзу на додачу до його ліцензії на рибальство, що надає йому право провадити певні види рибальської діяльності протягом зазначеного періоду у певному районі або щодо певних рибальських угідь за спеціальних умов;

11. "автоматизована система ідентифікації" означає систему автономної і безперервної ідентифікації і моніторингу суден, що слугує для суден засобом електронного обміну судновими даними з найближчими суднами та береговими органами, у тому числі щодо ідентифікації, розташування, курсу та швидкості;

12. "дані системи моніторингу суден" означають дані щодо ідентифікації, географічного положення, дати, часу, курсу і швидкості рибальських суден, які передають за допомогою пристроїв супутникового стеження, встановлених на борту рибальських суден, до центрів моніторингу рибальства держави-члена прапора;

13. "система виявлення суден" означає технологію дистанційного зондування за допомогою супутника, здатну ідентифікувати судна та визначати їхнє географічне положення в морі;

14. "район обмеженого рибальства" означає будь-який морський район під юрисдикцією держави-члена, що визначений Радою і де рибальська діяльність або обмежена, або заборонена;

15. "центр моніторингу рибальства" означає операційний центр, заснований державою-членом прапора і обладнаний комп'ютерною технікою та програмним забезпеченням, що дозволяють автоматично приймати та опрацьовувати дані і передавати дані електронними засобами;

16. "перевантаження" означає вивантаження всіх або будь-яких продуктів рибальства та аквакультури з борту одного судна на інше судно;

17. "ризик" означає ймовірність події, що може настати та становитиме порушення правил спільної рибогосподарської політики;

18. "управління ризиками" означає систематичне виявлення ризиків та виконання всіх заходів, необхідних, щоб обмежити виникнення цих ризиків. Охоплює такі заходи як збирання даних і інформації, аналіз і оцінювання ризиків, підготування та вжиття заходів, а також постійний моніторинг та перегляд процесу і його результатів на основі міжнародних джерел та стратегій, джерел та стратегій Союзу і національних джерел та стратегій;

19. "оператор" означає фізичну або юридичну особу, яка керує або володіє будь-яким підприємством, що провадить будь-яку діяльність, пов'язану з будь-яким етапом виробництва, перероблення, реалізації, розповсюдження та роздрібної торгівлі продуктами рибальства та аквакультури;

20. "партія" означає конкретний обсяг продуктів рибальства та аквакультури певного виду в однаковій товарній формі, що походять з одного релевантного географічного району та одного рибальського судна або групи рибальських суден, або з одного виробничого підрозділу аквакультури;

21. "перероблення" означає процес, через який було підготовлено товарну форму продукту. Він включає філетування, пакування, консервування, заморожування, копчення, засолювання, приготування, маринування, в'ялення або підготування риби для ринку будь-яким іншим способом;

22. "вивантаження" означає первинне відвантаження будь-якого обсягу продуктів рибальства з борту рибальського судна на берег;

23. "роздрібна торгівля" означає опрацювання або перероблення продуктів живих водних ресурсів та зберігання їх в торговій точці або доставлення їх кінцевим споживачам, і охоплює розповсюдження;

24. "багаторічні плани" означає плани відновлення, зазначені у статті 5 Регламенту (ЄС) № 2371/2002, плани управління, зазначені в статті 6 Регламенту (ЄС) № 2371/2002, а також в інших положеннях Союзу, ухвалених на основі статті 37 Договору, і що забезпечують спеціальні управлінські заходи для окремих рибних запасів на декілька років;

25. "прибережна держава" означає держава, у водах під суверенітетом або юрисдикцією якої або в портах якої відбувається діяльність;

26. "правозастосування" означає будь-які дії, що забезпечують дотримання правил спільної рибогосподарської політики;

27. "сертифікована потужність двигуна" означає максимальну постійну потужність двигуна, яку можна отримати на вихідному фланці двигуна відповідно до сертифіката, виданого органами держави-члена або класифікаційними товариствами чи іншими призначеними ними операторами;

28. "рекреаційне рибальство" означає некомерційні види рибальської діяльності з експлуатацією живих морських водних ресурсів для відпочинку, туризму або спорту;

29. "переміщення" означає промислові операції, за яких відбувається передання або рух улову або його частини зі спільного знаряддя лову на судно або з трюму рибальського судна чи його знарядь лову до рибника, ємності або клітки поза межами судна, в яких живий улов зберігають до вивантаження;

30. "релевантний географічний район" означає морський район, що вважається одиницею для цілей географічної класифікації в рибальстві, сформований через покликання на підрайон, сектор або підсектор ФАО або, у відповідних випадках, статистичний прямокутник ICES, зону промислових зусиль, економічну зону або зону, обмежену географічними координатами;

31. "рибальське судно" означає будь-яке судно, обладнане для комерційної експлуатації живих водних ресурсів;

32. "промислова можливість" означає кількісний вимір законного права на рибальство, відображений через обсяги уловів та/або промислових зусиль.

Стаття 5. Загальні принципи

1. Держави-члени повинні контролювати діяльність, що її провадять будь-які фізичні або юридичні особи в межах сфери регулювання спільної рибогосподарської політики на їхній території і у водах під їхнім суверенітетом або юрисдикцією, зокрема рибальську діяльність, перевантаження, переміщення риби у клітки або установки для аквакультури, у тому числі установки для відгодовування, а також вивантаження, імпортування, перевезення, перероблення, реалізацію та зберігання продуктів рибальства та аквакультури.

2. Держави-члени також повинні контролювати доступ до вод і ресурсів та контролюють діяльність поза межами вод Союзу, що її провадять рибальські судна Союзу під їхнім прапором, або, без обмеження першочергової відповідальності держави-члена прапора, їхні громадяни.

3. Держави-члени ухвалюють належні інструменти, виділяють достатні фінансові, людські та технічні ресурси та утворюють всі адміністративні і технічні структури, необхідні для забезпечення контролю, інспектування та правозастосування щодо діяльності, здійснюваної в межах сфери застосування спільної рибогосподарської політики. Вони повинні надавати своїм компетентним органам та службовцям всі необхідні засоби, щоб ті мали змогу виконувати свої завдання.

4. Кожна держава-член забезпечує проведення контролю, інспектування та правозастосування на недискримінаційній основі щодо секторів, суден або осіб, а також на основі управління ризиками.

5. У кожній державі-члені контрольну діяльність всіх національних органів контролю повинен координувати окремий орган. Він також відповідає за координацію збирання, опрацювання та засвідчення інформації про рибальську діяльність, а також звітування, співпрацю та забезпечення передання інформації Комісії, Агентству Співтовариства з контролю за рибальством, заснованому відповідно до Регламенту (ЄС) № 768/2005 (- 1), іншим державами-членами та, у належних випадках, третім країнам.

6. Згідно з процедурою, встановленою у статті 103, сплата внесків з Європейського фонду рибальства відповідно до Регламенту (ЄС) № 1198/2006 та фінансових внесків Союзу на заходи, зазначені у статті 8(a) Регламенту (ЄС) № 861/2006, залежить від дотримання державами-членами своїх зобов'язань забезпечити дотримання та виконання правил спільної рибогосподарської політики, що стосуються або впливають на дієвість заходів, що фінансуються, а також зобов'язань вести та підтримувати дієву систему контролю, інспектування та правозастосування у цьому зв'язку.

7. Згідно зі своїми відповідними обов'язками, Комісія і держави-члени забезпечують виконання завдань цього Регламенту в управлінні і контролі фінансової допомоги Союзу.

Стаття 6. Ліцензія на рибальство

1. Експлуатація рибальського судна Союзу для цілей комерційного використання живих водних ресурсів можлива лише за умов наявності чинної ліцензії на рибальство.

2. Держава-член прапора забезпечує достовірність інформації, зазначеної в ліцензії на рибальство, та її відповідність інформації, занесеній до Реєстру рибальського флоту Співтовариства, зазначеного в статті 15 Регламенту (ЄС) № 2371/2002.

3. Держава-член прапора тимчасово призупиняє дію ліцензії на рибальство судна, яке підлягає тимчасовому затриманню за рішенням такої держави-члена, або дозвіл на рибальство якого призупинено згідно зі статтею 45(4) Регламенту (ЄС) № 1005/2008.

4. Держава-член прапора на постійній основі відкликає ліцензію на рибальство судна, що підлягає проведенню заходу з коригування потужності, зазначеному в статті 11(3) Регламенту (ЄС) № 2371/2002, або дозвіл на рибальство якого відкликано згідно зі статтею 45(4) Регламенту (ЄС) № 1005/2008.

5. Держава-член прапора повинна видавати, управляти та відкликати ліцензії на рибальство згідно з детальними правилами, ухваленими згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

Стаття 7. Дозвіл на рибальство

1. Рибальському судну Союзу, що працює у водах Союзу, повинно бути дозволено провадити певні види рибальства лише у випадку їх зазначення в чинному дозволі на рибальство, коли рибальські угіддя або рибопромислові райони, в яких дозволено здійснювати такі види діяльності, охоплені:

(a) режимом промислового зусилля;

(b) багаторічним планом;

(d) рибальством в наукових цілях;

(e) іншими випадками, встановленими у законодавстві Союзу.

2. Якщо держава-член має спеціальну національну схему надання дозволів на рибальство, вона повинна подати Комісії на її запит короткий опис інформації, яку містить виданий дозвіл, та відповідні сукупні показники промислового зусилля.

3. Якщо держава-член прапора ухвалила національні положення у формі національної схеми надання дозволів на рибальство для виділення окремим суднам наявних в неї промислових можливостей, вона повинна надіслати Комісії на її запит інформацію про рибальські судна, які мають дозвіл на ведення рибальської діяльності в певних рибальських угіддях, зокрема про зовнішній ідентифікаційний номер, назву обумовлених рибальських суден, а також про окремі промислові можливості, виділені їм.

4. Дозвіл на рибальство не повинен бути наданий судну у разі відсутності в нього ліцензії на рибальство, одержаної згідно зі статтею 6, або у разі призупинення дії чи відкликання ліцензії на рибальство. Дозвіл на рибальство повинен бути автоматично відкликаний у разі остаточного відкликання ліцензії на рибальство, що належить рибальському судну. У разі тимчасового призупинення ліцензії на рибальство, його дія повинна бути призупинена.

5. Детальні правила застосування цієї статті повинні бути ухвалені згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

Стаття 8. Маркування знарядь лову

1. Капітан рибальського судна повинен дотримуватися умов та обмежень щодо маркування та ідентифікації рибальських суден і їхніх знарядь лову.

2. Детальні правила маркування та ідентифікації рибальських суден і їхніх знарядь лову повинні бути ухвалені згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

Стаття 9. Система моніторингу суден

1. Держави-члени повинні використовувати супутникову систему моніторингу суден для дієвого моніторингу рибальської діяльності рибальських суден, що ходять під їхнім прапором, незалежно від місцезнаходження таких суден, та рибальської діяльності у водах держав-членів.

2. Без обмеження конкретних положень, що їх містять багаторічні плани, рибальське судно загальною довжиною 12 метрів або більше повинно мати встановлений на борту повнофункціональний пристрій, що дозволяє автоматично визначати розташування такого судна та ідентифікувати його за допомогою системи моніторингу суден шляхом передавання координат через рівні проміжки часу. Він також повинен давати змогу центрам моніторингу рибальства держави-члена прапора збирати дані з рибальського судна. Для рибальських суден загальною довжиною 12 метрів або більше та загальною довжиною менш ніж 15 метрів ця стаття застосовується з 1 січня 2012 року.

3. Коли рибальське судно перебуває у водах іншої держави-члена, держава-член прапора повинна надати дані моніторингової системи судна про таке судно шляхом автоматичного передавання даних до центру моніторингу рибальства прибережних держав-членів. Дані моніторингової системи судна також повинні надаватися на запит держави-члена, в портах якої рибальське судно ймовірно здійснюватиме вивантаження свого улову або у водах якої рибальське судно ймовірно продовжуватиме свою рибальську діяльність.

4. Якщо рибальське судно Союзу працює у водах третьої країни або в районах відкритого моря, де управління рибальськими ресурсами здійснює міжнародна організація, якщо угода із такою третьою країною або чинні правила такої міжнародної організації це передбачають, такі дані також повинні бути надані такій країні або організації.

5. Держава-член може звільняти рибальські судна Союзу загальною довжиною менш ніж 15 метрів, що ходять під її прапором, від виконання вимоги щодо обладнання системою моніторингу суден, якщо вони:

(a) працюють винятково в межах територіальних морів держави-члена прапора; або

(b) ніколи не перебувають більше 24 годин у морі з моменту відправлення до моменту повернення у порт.

6. Рибальські судна третьої країни загальною довжиною 12 метрів або більше та допоміжні рибальські судна третьої країни, що виконують щодо рибальської діяльності допоміжну функцію, які працюють у водах Союзу, повинні мати встановлений на борту повнофункціональний пристрій, який дозволяє автоматично визначати розташування судна та ідентифікувати рибальське судно за допомогою системи моніторингу суден шляхом передавання координат через рівні проміжки часу у такий самий спосіб, як рибальські судна Союзу.

7. Держави-члени повинні створити та адмініструвати центри моніторингу рибальства, які повинні здійснювати моніторинг рибальської діяльності та промислового зусилля. Центр моніторингу рибальства певної держави-члена повинен здійснювати моніторинг рибальських суден, що ходять під її прапором, незалежно від того, в чиїх водах вони працюють або в чиїх портах вони перебувають, а також рибальських суден Союзу, що ходять під прапором інших держав-членів, та рибальських суден третіх країн, до яких застосовується система моніторингу суден і що працюють у водах під суверенітетом або юрисдикцією такої окремої держави-члена.

8. Кожна держава-член прапора повинна призначити компетентні органи, відповідальні за центр моніторингу рибальства, та вживати відповідних заходів, щоб забезпечити, що її центр моніторингу рибальства має належні кадрові ресурси та устаткований комп'ютерною технікою і програмним забезпеченням, що дозволяють здійснювати автоматичне опрацювання та електронне передавання даних. Держави-члени повинні забезпечити наявність резервних та відновлювальних процедур на випадок виходу системи з ладу. Держави-члени можуть мати спільний центр моніторингу рибальства.

9. Держава-член може зобов'язати або дозволити будь-яким рибальським суднам, що ходять під її прапором, встановити у себе на борту систему моніторингу суден.

10. Детальні правила застосування цієї статті повинні бути ухвалені згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

Стаття 10. Автоматична система ідентифікації

1. Відповідно до пункту 3 частини I Додатка II Директиви 2002/59/ЄС (984_007-02) , рибальське судно, загальна довжина якого перевищує 15 метрів, повинно мати встановлену у себе на борту та підтримувати в робочому стані автоматизовану систему ідентифікації, що відповідає експлуатаційним стандартам, розробленим Міжнародною морською організацією згідно з главою V Регламенту 19 секції 2.4.5 Конвенції СОЛАС від 1974 року (995_251) .

2. Параграф 1 застосовується:

(а) з 31 травня 2014 року до рибальських суден Союзу загальною довжиною 15 метрів або більше та загальною довжиною менш ніж 18 метрів;

(b) з 31 травня 2013 року до рибальських суден Союзу загальною довжиною 18 метрів або більше та загальною довжиною менш ніж 24 метри;

(c) з 31 травня 2012 року до рибальських суден Союзу загальною довжиною 24 метри або більше та загальною довжиною менш ніж 45 метрів;

3. Держави-члени можуть використовувати дані автоматичної системи ідентифікації, коли такі дані є в наявності, з метою проведення перехресної перевірки з іншими наявними даними відповідно до статей 109 та 110. З цією метою держави-члени повинні забезпечувати доступність даних автоматичної системи ідентифікації рибальських суден, що ходять під їхнім прапором, для національних органів контролю за рибальством.

Стаття 11. Система виявлення суден

Якщо держави-члени мають відповідні чіткі дані аналізу економічної вигоди щодо традиційних засобів контролю у виявленні рибальських суден, вони повинні використовувати систему виявлення суден, яка дає їм змогу зіставити позиції, встановлені за допомогою отриманих в результаті дистанційного спостереження зображень, що надсилаються на землю з супутників або інших аналогічних систем, з даними, отриманими системою моніторингу суден або системою автоматичної ідентифікації, для того, щоб оцінити присутність рибальських суден в районі. Держави-члени повинні забезпечити наявність у своїх центрів моніторингу рибальства технічної можливості використовувати систему виявлення суден.

Стаття 12. Передавання даних для провадження операцій з нагляду

Дані з системи моніторингу суден, автоматизованої системи ідентифікації та системи виявлення суден, зібрані в рамках цього Регламенту, можуть бути передані агентствам Союзу та компетентним органам держав-членів, що беруть участь в операціях з нагляду, задля забезпечення морської безпеки, прикордонного контролю, охорони морського середовища та загального правозастосування.

Стаття 13. Нові технології

1. Рада може на основі статті 37 Договору встановити обов'язкове використання електронних пристроїв моніторингу та інструментів простежування, таких як генетичний аналіз. Щоб оцінити заплановану для використання технологію, держави-члени, з власної ініціативи або у співпраці з Комісією чи призначеним нею органом повинні виконувати пілотні проекти щодо інструментів простежування, таких як генетичних аналіз, до 1 червня 2013 року.

2. Рада може на основі статті 37 Договору обрати впровадження інших нових технологій контролю рибальства, якщо такі технології призведуть до кращого дотримання правил спільної рибогосподарської політики у результативний за витратами спосіб.

ГЛАВА I

Контроль використання промислових можливостей

Секція 1

Загальні положення

Стаття 14. Ведення і подання промислового журналу

1. Без обмеження конкретних положень, що їх містять багаторічні плани, капітан кожного рибальського судна Союзу загальною довжиною 10 метрів або більше веде промисловий журнал діяльності судна, до якого заносить, зокрема, за кожний рибальський рейс, всі обсяги кожного виду, що виловлений і зберігається на борту, понад 50 кг в еквіваленті живої маси. Граничне значення маси 50 кг застосовується одразу після того, як улови виду риби перевищать 50 кг.

2. Промисловий журнал, зазначений у параграфі 1, повинен містити, зокрема, таку інформацію:

(a) зовнішній ідентифікаційний номер та назву рибальського судна;

(b) альфа-3 код ФАО для кожного виду риби та релевантного географічного району, в якому було отримано улов;

(d) дату відправлення та прибуття до порту, а також тривалість рибалки;

(e) тип знаряддя лову, розмір та габаритні розміри чарунки;

(f) оціночні обсяги кожного виду в кілограмах живої маси, або, у відповідних випадках, кількість особин, у тому числі обсяги або особини, що відповідають рівню, нижчому застосовного мінімального еталонного розміру, встановленого для цілей збереження, окремим рядком;

(g) кількість промислових операцій.

3. Допустима похибка оціночних обсягів, занесених у промисловий журнал, в кілограмах риби, що його утримують на борту, повинна становити 10 % для всіх видів.

4. Капітани рибальських суден Союзу повинні заносити у свої промислові журнали всі оціночні обсяги відкинутих уловів, що перевищують 50 кг в еквіваленті живої маси, для будь-яких видів, що не підлягають обов'язковому вивантаженню.

Капітани рибальських суден Союзу повинні також заносити у свої промислові журнали всі оціночні обсяги відкинутих уловів будь-яких видів риби, що не підлягають обов'язковому вивантаженню згідно зі статтею 15(4) і (5) Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1380/2013 (2).

5. Щодо видів рибальської діяльності, на які поширюється режим промислового зусилля Союзу, капітани рибальських суден Союзу повинні документувати та обліковувати у своїх промислових журналах час, проведений в районі, зокрема щодо:

(a) активних знарядь лову:

(i) заходження та виходу з порту, розташованого в такому районі;

(ii) кожного заходження у морські райони та вихід з них, якщо застосовуються спеціальні правила про доступ до вод і ресурсів;

(iii) улову, що його утримують на борту, за видами в кілограмах живої маси станом на час виходу з такого району або перед заходженням у порт, розташований в такому районі;

(b) пасивних знарядь лову:

(i) заходження та виходу з порту, розташованого в такому районі;

(iii) дати та часу встановлення або перевстановлення пасивного знаряддя лову у цих районах;

(iv) дати та часу завершення промислових операцій з використанням стаціонарного знаряддя лову;

(v) улову, що його утримують на борту, із розподілом за видами у кілограмах живої маси на момент виходу з такого району або перед заходженням у порт, розташований в такому районі.

6. Капітани рибальських суден Союзу повинні подавати інформацію промислових журналів якомога швидше і не пізніше ніж через 48 годин після вивантаження:

(a) своїй державі-члену прапора; та

(b) якщо вивантаження відбулося в порту іншої держави-члена, компетентним органам порту такої держави-члена.

7. Для переведення маси риби, яку складують або переробляють, у масу живої риби, капітани рибальських суден Союзу повинні застосувати коефіцієнт перерахунку, встановлений згідно з процедурою, зазначеною у статті 119.

8. Капітани рибальських суден третьої країни, які працюють у водах Союзу, повинні вносити інформацію, зазначену в цій статті, у такий самий спосіб, як і капітани рибальських суден Союзу.

9. За точність внесених у промисловий журнал даних відповідає капітан.

Стаття 15. Електронне внесення та передання даних промислових журналів

1. Капітани рибальських суден Союзу загальною довжиною 12 метрів або більше повинні записувати інформацію, зазначену в статті 14, та надавати її компетентним органам держави-члена прапора за допомогою електронних засобів принаймні один раз на день.

2. Капітани рибальських суден Союзу загальною довжиною 12 метрів або більше повинні надавати інформацію, зазначену в статті 14, на запит компетентного органу держави-члена прапора, а також повинні обов'язково передавати відповідні дані промислового журналу після завершення останньої рибальської операції та перед заходженням у порт.

3. Параграф 1 застосовується:

(а) з 1 січня 2012 року до рибальських суден Союзу загальною довжиною 12 метрів або більше загальною довжиною менш ніж 15 метрів;

(b) з 1 липня 2011 року до рибальських суден Союзу загальною довжиною 15 метрів або більше та загальною довжиною менш ніж 24 метрів; та

4. Держава-член може звільнити капітанів рибальських суден Союзу загальною довжиною менш ніж 15 метрів, що ходять під її прапором, від виконання вимог параграфа 1, якщо вони:

(a) працюють винятково в межах територіальних морів держави-члена прапора; або

(b) ніколи не перебувають більше 24 годин у морі з моменту відправлення до моменту повернення у порт.

5. Капітани рибальських суден Союзу, які записують та повідомляють дані про свою рибальську діяльність за допомогою електронних засобів, повинні бути звільнені від обов'язку заповнювати друковані форми промислового журналу, декларації про вивантаження та декларації про перевантаження.

6. Держави-члени можуть укласти двосторонні угоди щодо використання електронних систем звітності на суднах під їхнім прапором в межах вод під їхнім суверенітетом або юрисдикцією. Судна, на які поширюється дія таких угод, повинні бути звільнені від обов'язку заповнювати друковані форми промислового журналу в межах таких вод.

7. Держава-член може зобов'язати або дозволити капітанам рибальських суден під своїм прапором з 1 січня 2010 року документувати та передавати дані, зазначені в статті 14, в електронній формі.

8. Компетентні органи прибережної держави-члена повинні приймати електронні звіти, одержані від держави-члена прапора, що містять дані від рибальських суден, зазначені у параграфах 1 і 2.

9. Детальні правила застосування цієї статті повинні бути ухвалені згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

Стаття 16. Рибальські судна, на які не поширюються вимоги щодо ведення промислового журналу

1. Кожна держава-член повинна здійснювати моніторинг, на основі вибіркового контролю, діяльності рибальських суден, на які не поширюються вимоги, зазначені в статтях 14 і 15, для того, щоб переконатися, що ці судна дотримуються правил спільної рибогосподарської політики.

2. Для цілей моніторингу, зазначеного в параграфі 1, кожна держава-член повинна запровадити план вибіркового контролю на основі методики, ухваленої Комісією згідно з процедурою, зазначеною в статті 119, та надавати його Комісії кожного року до 31 січня із зазначенням методів, використаних у запровадженні цього плану. Плани вибіркового контролю повинні, за можливості, бути стабільними протягом тривалого часу та стандартизованими в межах релевантних географічних районів.

3. Держави-члени, які вимагають від рибальських суден загальною довжиною менш ніж 10 метрів, що ходять під їхнім прапором, надавати промислові журнали, зазначені в статті 14, відповідно до свого національного законодавства, повинні бути звільнені від обов'язку, встановленого в параграфах 1 і 2 цієї статті.

4. Як відступ від параграфів 1 і 2 цієї статті, повідомлення про продаж, надане відповідно до статей 62 і 63, повинно бути визнане альтернативним заходом щодо планів вибіркового контролю.

Стаття 17. Попереднє повідомлення

1. Капітани рибальських суден Союзу загальною довжиною 12 метрів або більше, що беруть участь у рибальській діяльності щодо запасів, що є предметом багаторічних планів, та на які поширюється обов'язок внесення даних промислового журналу в електронній формі згідно зі статтею 15, повинні повідомляти компетентним органам своєї держави-члена прапору, принаймні за чотири години до очікуваного часу прибуття в порт, таку інформацію:

(a) зовнішній ідентифікаційний номер та назву рибальського судна;

(b) назву порту призначення та цілі заходження судна, такі як вивантаження, перевантаження, або доступ до служб;

(d) очікувану дату і час прибуття у порт;

(e) обсяги кожного виду, внесені у промисловий журнал, у тому числі ті, що відповідають рівню, нижчому застосовного мінімального еталонного розміру, встановленого для цілей збереження, окремим рядком;

(f) обсяги кожного виду, призначені для вивантаження або перевантаження, у тому числі ті, що відповідають рівню, нижчому застосовного мінімального еталонного розміру, встановленого для цілей збереження, окремим рядком;

2. Якщо рибальське судно Союзу має намір увійти в порт іншої держави-члена, а не в порт держави-члена прапора, компетентні органи держави-члена прапора повинні негайно перенаправити попереднє електронне повідомлення компетентним органам прибережної держави-члена одразу після його одержання.

3. Компетентні органи прибережної держави-члена можуть надати дозвіл на дострокове заходження у порт.

4. Дані електронного промислового журналу, зазначені в статті 15, та попереднє електронне повідомлення можуть бути надіслані разом в одному електронному повідомленні.

5. За точність даних, зафіксованих у попередньому електронному повідомленні, відповідає капітан.

6. Комісія, згідно з процедурою, зазначеною в статті 119, може звільнити деякі категорії рибальських суден від обов'язку, встановленого у параграфі 1, на обмежений період, який може бути подовжений або може передбачити інший нотифікаційний період, враховуючи, з-поміж іншого, тип продуктів рибальства, відстань між рибальськими угіддями, місця вивантаження та порти, в яких зареєстровано обумовлені судна.

Стаття 18. Попереднє повідомлення про вивантаження в іншій державі-члені

1. Капітани рибальських суден Союзу, на які не поширюється вимога обов'язкового внесення даних промислового журналу в електронній формі до введення в дію положень, наведених в статті 15(3), і які мають намір користуватися потужностями портів або потужностями для вивантаження у прибережній державі-члені, що не є їхньою державою-членом прапора, повинні, принаймні за чотири години до очікуваного часу прибуття в порт, повідомити компетентним органам прибережної держави-члена інформацію, зазначену в статті 17(1).

2. Компетентні органи прибережної держави-члена можуть надати дозвіл на дострокове заходження.

Стаття 19. Надання дозволу на доступ до порту

Компетентні органи прибережної держави-члена можуть відмовити рибальським суднам у наданні доступу до порту, якщо інформація, зазначена в статтях 17 і 18, є неповною, за винятком форс-мажорних обставин.

Стаття 20. Операції з перевантаження

1. Операції з перевантаження в морі у водах Союзу заборонено. Їх проведення повинне бути можливе лише на підставі дозволу та на умовах, викладених у цьому Регламенті, у портах або в місцях поблизу берега держави-члени, призначених для такої цілі, а також відповідно до умов, викладених у статті 43(5).

2. У разі переривання операції з перевантаження може знадобитися отримати дозвіл, перші ніж операцію перевантаження буде відновлено.

3. Для цілей цієї статті, переміщення, парне тралення та промислові операції, що передбачають спільні дії двох або більше рибальських суден Союзу, не вважається перевантаженням.

Стаття 21. Заповнення і подання декларації про перевантаження

1. Без обмеження конкретних положень, що їх містять багаторічні плани, капітани рибальських суден Союзу загальною довжиною 10 метрів або більше, залучені до операції перевантаження, повинні заповнювати декларацію про перевантаження з окремим зазначенням всіх обсягів кожного виду, перевантаженого або прийнятого, понад 50 кг в еквіваленті живої маси.

2. Декларація перевантаження, зазначена в параграфі 1, повинна містити принаймні таку інформацію:

(a) зовнішній ідентифікаційний номер та назву як того рибальського судна, що перевантажує, так і того, що приймає;

(b) альфа-3 код ФАО кожного виду та релевантний географічний район, в якому було отримано улов;

(c) оціночні обсяги кожного виду в кілограмах у масі продукту, розподілені за типом товарної форми продукту або, у відповідних випадках, кількість особин, у тому числі обсяги або особини, що відповідають рівню, нижчому застосовного мінімального еталонного розміру, встановленого для цілей збереження, окремим рядком;

(d) порт призначення рибальського судна, яке приймає;

(e) призначений порт перевантаження.

3. Допустима похибка оціночних обсягів, занесених у декларацію про перевантаження, в кілограмах риби, що її перевантажують або приймають, повинна становити 10 % для всіх видів.

4. Обидва капітани - рибальського судна, що перевантажує, і того, що приймає, - повинні подавати декларацію про перевантаження якомога раніше та не пізніше ніж через 48 годин після перевантаження:

(a) своїй державі-члену або державам-членам прапора; та

(b) якщо перевантаження відбулося у порту іншої держави-члена, компетентним органам обумовленої держави-члена порту.

5. Обидва капітани - рибальського судна, що перевантажує, і того, що приймає, - повинні відповідати за точність даних, внесених у власні декларації про перевантаження.

6. Комісія, згідно з процедурою, зазначеною в статті 119, може звільнити деякі категорії рибальських суден від обов'язку, встановленого у параграфі 1, на обмежений і подовжуваний період, або передбачити інший нотифікаційний період, враховуючи, між іншим, тип продуктів рибальства, відстань між рибальськими угіддями, місця перевантаження та порти, в яких зареєстровано обумовлені судна.

7. Процедури і форми оформлення декларації про перевантаження повинні бути визначені згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

Стаття 22. Електронне внесення та передання даних декларації про перевантаження

1. Капітани рибальських суден Союзу загальною довжиною 12 метрів або більше повинні вносити інформацію, зазначену в статті 21, та надавати її, за допомогою електронних засобів, компетентним органам держави-члена прапора протягом 24 годин після завершення операції перевантаження.

2. Параграф 1 застосовується:

(а) з 1 січня 2012 року до рибальських суден Союзу загальною довжиною 12 метрів або більше та загальною довжиною менш ніж 15 метрів;

3. Держава-член може звільнити капітанів рибальських суден Союзу загальною довжиною менш ніж 15 метрів, що ходять під її прапором, від виконання вимог параграфа 1, якщо вони:

(a) працюють винятково в межах територіальних морів держави-члена прапора; або

(b) ніколи не перебувають більше 24 годин у морі з моменту відправлення до моменту повернення у порт.

4. Компетентні органи прибережної держави-члена повинні приймати електронні звіти, одержані від держави-члена прапора, що містять дані про рибальські судна, зазначені у параграфах 1 і 2.

5. Якщо рибальське судно Союзу здійснює перевантаження свого улову в державі-члені, іншій ніж держава-член прапора, компетентні органи держави-члена прапора повинні одразу після одержання декларації про перевантаження перенаправити її електронними засобами компетентним органам держави-члена, в якій було перевантажено улов, та держави члена, для якої призначено улов.

6. Держава-член може зобов'язати капітанів або дозволити капітанам рибальських суден, що ходять під її прапором, з 1 січня 2010 року вносити та передавати дані, зазначені у статті 21, в електронній формі.

7. Детальні правила застосування цієї статті повинні бути ухвалені згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

Стаття 23. Заповнення і подання декларації про вивантаження

1. Без обмеження конкретних положень, що їх містять багаторічні плани, капітан рибальського судна Союзу загальною довжиною 10 метрів або більше, або ж його представник, повинен заповнювати декларацію про вивантаження з окремим зазначенням всіх вивантажених обсягів кожного виду.

2. Декларація про вивантаження, зазначена у параграфі 1, повинна містити, зокрема, таку інформацію:

(a) зовнішній ідентифікаційний номер та назву рибальського судна;

(b) альфа-3 код ФАО кожного виду та релевантний географічний район, в якому було отримано улови;

(c) обсяги кожного виду в кілограмах у масі продукту, розподілені за типом товарної форми продукту, або, у відповідних випадках, кількість особин, у тому числі обсяги або особини, що відповідають рівню, нижчому застосовного мінімального еталонного розміру, встановленого для цілей збереження, окремим рядком;

(d) порт вивантаження.

3. Капітан рибальського судна Союзу, або ж його представник, повинен подавати декларацію про вивантаження якомога раніше та не пізніше ніж через 48 годин після того, як вивантаження завершено:

(a) своїй державі-члену прапора; та

(b) якщо вивантаження відбулося в порту іншої держави-члена, компетентним органам порту такої держави-члена.

4. За точність даних, внесених у декларацію про вивантаження, відповідає капітан.

Стаття 24. Електронне внесення та передання даних декларації про вивантаження

1. Капітан рибальського судна Союзу загальною довжиною 12 метрів або більше, або ж його представник, повинен вносити інформацію, зазначену в статті 23, та надавати її за допомогою електронних засобів компетентному органу держави-члена прапора протягом 24 годин після завершення операції вивантаження.

2. Параграф 1 застосовується:

(b) з 1 липня 2011 року до рибальських суден Союзу загальною довжиною 15 метрів або більше та загальною довжиною менш ніж 24 метри; та

(a) працюють винятково в межах територіальних морів держави-члена прапора; або

(b) ніколи не перебувають більше 24 годин у морі з моменту відправлення до моменту повернення у порт.

4. Якщо рибальське судно Союзу здійснює вивантаження свого улову в державі-члені, іншій ніж держава-член прапора, компетентні органи держави-члена прапора повинні одразу після одержання декларації про вивантаження перенаправити її електронними засобами компетентним органам держави-члена, в якій було вивантажено улов.

5. Капітан рибальського судна Союзу, або ж його представник, який вносить інформацію, зазначену в статті 23, за допомогою електронних засобів та який вивантажує свій улов у державі-члені, що не є його державою-членом прапора, повинен бути звільнений від виконання вимоги щодо подання друкованої форми декларації про вивантаження до прибережної держави-члена.

6. Держава-член може зобов'язати капітанів або дозволити капітанам рибальських суден, що ходять під її прапором, з 1 січня 2010 року документувати та передавати дані, зазначені у статті 23, в електронній формі.

7. Компетентні органи прибережної держави-члена повинні приймати електронні звіти, одержані від держави-члена прапора, що містять дані про рибальські судна, зазначені у параграфах 1 і 2.

8. Процедури оформлення і форми декларації про вивантаження повинні бути встановлені згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

Стаття 25. Судна, на які не поширюються вимоги щодо декларації про вивантаження

1. Кожна держава-член повинна здійснювати моніторинг, на основі вибіркового контролю, діяльності рибальських суден, на які не поширюються вимоги щодо декларації про вивантаження, зазначені в статтях 23 і 24, для того, щоб забезпечити дотримання цими суднами правил спільної рибогосподарської політики.

2. Для цілей моніторингу, зазначеного в параграфі 1, кожна держава-член повинна запровадити план вибіркового контролю за методикою, ухваленою Комісією згідно з процедурою, зазначеною в статті 119, та надавати його Комісії кожного року до 31 січня із зазначенням методів, використаних для запровадження цього плану. Плани вибіркового контролю повинні, мірою можливості, бути стабільними у часі та застандартизованими в межах релевантних географічних районів.

3. Держави-члени, які вимагають від рибальських суден загальною довжиною менш ніж 10 метрів, що ходять під їхнім прапором, надавати декларації про вивантаження, зазначені в статті 23, відповідно до свого національного законодавства, повинні бути звільнені від обов'язку, встановленого в параграфах 1 і 2 цієї статті.

4. Як відступ від параграфів 1 і 2 цієї статті, повідомлення про продаж, надане відповідно до статей 62 і 63, повинно бути прийняте як альтернативний заходів щодо планів вибіркового контролю.

Секція 2

Контроль промислового зусилля

Стаття 26. Моніторинг промислового зусилля

1. Держави-члени повинні здійснювати контроль за дотриманням режимів промислового зусилля у географічних районах, на які поширюється максимально допустиме промислове зусилля. Вони повинні забезпечити, щоб рибальські судна під їхнім прапором перебували у географічному районі, на який поширюється режим промислового зусилля, під час перевезення на борту або, у відповідних випадках, розгортання знаряддя лову чи знарядь лову, на які поширюється такий режим промислового зусилля, або, у відповідних випадках, провадження рибальської діяльності, на яку поширюється режим промислового зусилля, лише за умови, що доступне їм максимально допустиме промислове зусилля не перевищене і що зусилля, надане окремому рибальському судну, не вичерпане.

2. Без обмеження спеціальних правил, якщо рибальське судно, що має на борту або, у відповідних випадках, розгортає одне або більше знаряддя лову, на яке поширюється режим промислового зусилля, або провадить рибальську діяльність, що підпадає під режим промислового зусилля, перетинає протягом одного дня два географічних райони або більше географічних районів, що підпадають під такий режим промислового зусилля, застосоване промислове зусилля повинне бути віднесене до максимально допустимого промислового зусилля щодо такого знаряддя лову або такої рибальської діяльності та зараховане до географічного району, в якому було проведено більшу частину часу за такий день.

3. Якщо держава-член дозволила рибальському судну згідно зі статтею 27(2) використовувати більше одного знаряддя лову, або ж знаряддя лову, що належать до декількох класифікаційних груп знарядь лову, на які поширюється режим промислового зусилля протягом певного рибальського рейсу у географічному районі, що на нього поширюється такий режим промислового зусилля, промислове зусилля, застосоване під час такого рибальського рейсу, повинно бути як віднесене до максимально допустимого промислового зусилля, виділеного для цієї держави-члена, так і віднесене на кожне з таких знарядь лову або класифікаційних груп знарядь лову та на такий географічний район.

4. Якщо знаряддя лову належать до однієї класифікаційної групи знарядь лову, на яке поширюється режим промислового зусилля, промислове зусилля, застосоване у географічному районі рибальськими суднами під час перевезення таких знарядь лову на борту повинно бути зараховане у максимально допустиме промислове зусилля, надане виключно на таку класифікаційну групу знарядь лову та на такий географічний район.

5. Держави-члени повинні регулювати промислове зусилля свого флоту у географічних районах, на які поширюється режим промислового зусилля, під час перевезення на борту або, у відповідних випадках, розгортання знаряддя лову чи знарядь лову, на які поширюється такий режим промислового зусилля, або під час операційної рибальської діяльності, на яку поширюється режим промислового зусилля, шляхом вжиття необхідного заходу, якщо доступне максимально допустиме промислове зусилля вже майже досягнуто, щоб забезпечити, що застосовуване промислове зусилля не перевищує встановлені обмеження.

6. Днем присутності у районі є будь-який безперервний 24-годинний період або його частина, протягом якого рибальське судно перебуває у географічному районі та відсутнє в порту або, у відповідних випадках, здійснює розгортання свого знаряддя лову. Час, з якого розпочинається безперервний період дня присутності в районі, вимірюється на розсуд держави-члена, під прапором якої ходить обумовлене рибальське судно. Днем відсутності у районі є будь-який безперервний 24-годинний період або його частина, протягом якого рибальське судно відсутнє в порту.

Стаття 27. Нотифікація знарядь лову

1. Без обмеження спеціальних правил, у релевантних географічних районах, на які поширюється режим промислового зусилля, якщо застосовуються обмеження або максимально допустиме промислове зусилля було встановлено для різних знарядь лову або груп знарядь лову, капітан рибальського судна або його представник повинен, перш ніж розпочнеться період, що для нього встановлено застосовне максимально допустиме промислове зусилля, повідомити компетентні органи держави-члена прапора про те, яке знаряддя лову або, у застосовних випадках, які знаряддя лову він планує використати у прийдешньому періоді. До надання такої нотифікації рибальське судно повинне не здійснювати рибальську діяльність у географічних районах, на які поширюється режим промислового зусилля.

2. Якщо режим промислового зусилля дозволяє використовувати знаряддя лову, що належать до декількох класифікаційних груп знарядь лову, у географічному районі, для використання більш ніж одного знаряддя лову протягом рибальського рейсу від держави-члена прапора повинен бути отриманий попередній дозвіл.

Стаття 28. Звіт про промислове зусилля

1. Якщо Рада на власний розсуд так вирішить щодо рибальських суден Союзу, які не обладнано справною системою моніторингу суден, зазначеною в статті 9, або які не передають дані промислового журналу за допомогою електронних засобів, як зазначено в статті 15, та на які поширюється режим промислового зусилля, капітани цих рибальських суден повинні надіслати повідомленням за допомогою телексного зв'язку, факсимільного зв'язку, телефону або електронної пошти, яке належним чином прийме одержувач, або за допомогою радіозв'язку з використанням радіостанції, затвердженої відповідно до правил Союзу, наведену нижче інформацію, яку необхідно подати у формі звіту про промислове зусилля, компетентним органам своєї держави-член прапора та, у застосовних випадках, прибережної держави-члена одразу після кожного входження і кожного виходу з географічного району, на який поширюється такий режим промислового зусилля:

(a) назву, зовнішній розпізнавальний знак, радіопозивний та ім'я капітана рибальського судна;

(b) географічне розташування рибальського судна, якого стосується повідомлення;

(d) улов, що його утримують на борту, за видами у кілограмах живої маси.

2. Держави-члени можуть запровадити, узгоджено з іншими державами-членами, яких турбує рибальська діяльність їхніх суден, альтернативні інструменти з контролю, щоб забезпечити дотримання обов'язків щодо звітування про промислове зусилля. Ці інструменти повинні бути такі ж дієві і прозорі, як і обов'язки щодо звітування, зазначені у параграфі 1, і вони повинні бути нотифіковані Комісії перед їх впровадженням.

Стаття 29. Винятки

1. Рибальське судно, що перевозить на борту знаряддя лову, на яке поширюється режим промислового зусилля, може здійснювати транзитний рух у географічному районі, на який поширюється режим промислового зусилля, якщо воно не має дозволу на рибальство для роботи у такому географічному районі або якщо воно спершу повідомило свої компетентні органи про свій намір здійснити транзит. Під час перебування рибальського судна у такому географічному районі будь-яке знаряддя лову, що знаходиться на борту і на яке поширюється режим промислового зусилля, повинне бути пришвартоване та складене відповідно до умов, встановлених у статті 47.

2. Держава-член, на власний вибір, може не зараховувати у будь-яке максимально допустиме промислове зусилля діяльність рибальського судна, що провадить види діяльності, не пов'язані з рибальською діяльністю, у географічному районі, на який поширюється режим промислового зусилля, за умови, що таке рибальське судно спершу повідомляє свою державу-член прапора про намір здійснити таку діяльність, про характер такої діяльності та про свою відмову від дозволу на рибальство на такий період. Таким рибальським суднам протягом такого періоду заборонено перевозити знаряддя лову або рибу.

3. Держава-член, на власний вибір, може не зараховувати у будь-яке максимально допустиме промислове зусилля діяльність рибальського судна у географічному районі, на який поширюється режим промислового зусилля, якщо воно перебувало у такому географічному районі, але не мало можливості здійснювати вилов риби, оскільки воно надавало допомогу іншому рибальському судну, що потребувало аварійної допомоги, або тому, що воно здійснювало перевезення постраждалої особи, яка потребувала невідкладної медичної допомоги. Протягом одного місяця після прийняття такого рішення держава-член прапора повинна повідомити про це Комісії та надати докази надавання невідкладної допомоги.

Стаття 30. Вичерпання промислового зусилля

1. Без обмеження статей 29 і 31, у географічному районі, де знаряддя лову підпадає під дію режиму промислового зусилля, рибальське судно, що перевозить таке знаряддя лову або такі знаряддя лову на борту, повинно залишатися у порту або поза межами такого географічного району протягом залишку періоду, в межах якого застосовується такий режим промислового зусилля, якщо:

(a) воно вичерпало частку максимально допустимого промислового зусилля щодо такого географічного району та щодо такого знаряддя лову або знарядь лову, яку йому було надано; або

(b) максимально допустиме промислове зусилля щодо такого географічного району та щодо такого знаряддя лову або знарядь лову, виділене державі-члену прапора, вичерпане.

2. Без обмеження статті 29, у географічному районі, де на певний вид рибальства поширюється режим промислового зусилля, рибальському судну заборонено займатися таким видом рибальства у такому районі, якщо:

(a) воно вичерпало частку максимально допустимого промислового зусилля щодо такого географічного району та щодо такого виду рибальства, яку йому було надано; або

(b) максимально допустиме промислове зусилля щодо такого географічного району та щодо такого виду рибальства, виділене державі-члену прапора, вичерпане.

Стаття 31. Рибальські судна, на які не поширюється режим промислового зусилля

Ця секція не застосовується до рибальських суден тією мірою, якою на них поширюються винятки у застосуванні режиму промислового зусилля.

Стаття 32. Детальні правила

Детальні правила застосування цієї секції можуть бути ухвалені згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

Секція 3

Документування та обмін даними між державами-членами

Стаття 33. Документування уловів та промислового зусилля

1. Кожна держава-член прапора повинна документувати всі відповідні дані, зокрема дані, зазначені в статтях 14, 21, 23, 28 і 62, про промислові можливості, зазначені в цій главі, у вигляді обсягів вивантаження і, у застосовних випадках, промислового зусилля, та зберігати оригінали таких даних протягом трирічного періоду або довше згідно з національними правилами.

2. Без обмеження спеціальних правил, встановлених у законодавстві Союзу, до 15-го числа щомісяця кожна держава-член прапора повинна засобами комп'ютерного зв'язку повідомляти Комісії або призначеному нею органу сукупні дані:

(a) щодо обсягу кожного виду запасів або групи запасів, на які поширюються загальні допустимі улови або квоти, які було вивантажено протягом попереднього місяця, у тому числі ті, що відповідають рівню, нижчому застосовного мінімального еталонного розміру, встановленого для цілей збереження, окремим рядком; та

(b) щодо промислового зусилля, застосованого протягом попереднього місяця щодо кожного рибопромислового району, на який поширюється режим промислового зусилля, або, у застосовних випадках, щодо кожного виду рибальства, на який поширюється режим промислового зусилля.

3. Як відступ від параграфа 2(а), щодо обсягу вивантажень, здійснених з 1 січня 2010 року до 31 грудня 2010 року, держави-члени повинні документувати дані про обсяг вивантажень, здійснених рибальськими суднами інших держав-членів в їхніх портах, та повідомляти їх Комісії згідно з процедурами, встановленими в цій статті.

4. Кожна держава-член прапора повинна передавати Комісії, за допомогою електронних засобів, до завершення першого місяця кожного календарного кварталу, дані про обсяг запасів у сукупній формі, окрім даних про запаси, зазначених у параграфі 2, які було вивантажено протягом попереднього кварталу.

5. Всі улови запасу або групи запасів, на які поширюється квота, отримані рибальськими суднами Союзу, повинні бути вирахуванні з квот, застосовних до держави-члени прапора щодо обумовлених запасів або групи запасів, незалежно від місця вивантаження.

6. Улови, які було отримано в рамках наукового дослідження та які реалізують і продають, у тому числі, у відповідних випадках, ті, що відповідають рівню, нижчому застосовного мінімального еталонного розміру, встановленого для цілей збереження, окремим рядком, повинні бути зараховані в квоту, застосовну до держави-члена прапора, у всіх випадках, коли вони перевищують 2% обумовлених квот. Стаття 12(2) Регламенту Ради (ЄС) № 199/2008 (- 3) не застосовується до науково-дослідних рейсів, під час яких здійснюють вилучення таких уловів.

7. Без обмеження розділу XII держави-члени можуть до 30 червня 2011 року виконати пілотні проекти у співпраці з Комісією або призначеним нею органом, з надання віддаленого доступу в режимі реального часу до даних держав-членів, задокументованих і затверджених відповідно цього Регламенту. Формат і процедури доступу до таких даних повинні бути проаналізовані і протестовані. Держави-члени повинні повідомити Комісії до 1 січня 2011 року, чи планують вони виконати пілотні проекти. З 1 січня 2012 року Рада може вирішити щодо іншого способу і періодичності передавання даних державами-членами Комісії.

8. За винятком зусилля, застосованого рибальськими суднами, на які не поширюється режим промислового зусилля, всі промислові зусилля, застосовані рибальськими суднами Союзу під час перевезення на борту або, у застосовних випадках, використання знаряддя лову чи знарядь лову, на які поширюється режим промислового зусилля, або які працюють в рибальських угіддях, на які поширюється режим промислового зусилля, у географічному районі, на який поширюється такий режим промислового зусилля, повинні бути віднесені до максимально допустимого промислового зусилля щодо такого географічного району та щодо знарядь лову або такого виду рибальства, наявного у держави-члена прапора.

9. Промислове зусилля, застосоване в рамках наукового дослідження рибальським судном, що перевозить на борту одне знаряддя лову або більше, або займається видом рибальства, на який поширюється режим промислового зусилля, повинно бути віднесене до максимально допустимого промислового зусилля щодо такого знаряддя лову чи знарядь лову або такого виду рибальства та щодо географічного району його держави-члена прапора у разі реалізації та продажу уловів, отриманих протягом застосування цього зусилля, у всіх випадках, коли вони перевищують 2 % від виділеного промислового зусилля. Стаття 12(2) Регламенту (ЄС) № 199/2008 не застосовується до науково-дослідних рейсів, під час яких здійснюють вилучення таких уловів.

10. Комісія може ухвалити формати передавання даних, зазначених у цій статті, згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

Стаття 34. Дані про вичерпання промислових можливостей

Держава-член повинна терміново повідомити Комісію, коли вона встановить, що:

(a) улови запасу або групи запасів, на які поширюється квота, здійснені рибальськими суднами, що ходять під її прапором, вважаються такими, що вичерпали 80 % такої квоти; або

(b) 80 % від рівня максимально допустимого промислового зусилля на знаряддя лову або вид рибальства та на географічний район, що є застосовним до всіх або до групи рибальських суден, що ходять під її прапором, вважається вичерпаним.

У разі настання такого випадку, вона повинна надавати Комісії інформацію, на запит Комісії, докладніше і частіше, ніж передбачено в статті 33.

Секція 4

Закриття рибальських промислів

Стаття 35. Закриття рибальських промислів державами-членами

1. Кожна держава-член повинна встановити дату, з якої:

(а) улови запасу або групи запасів, на які поширюється квота, здійснені рибальськими суднами, що ходять під її прапором, необхідно вважати такими, що вичерпали таку квоту;

(b) максимально допустиме промислове зусилля на знаряддя лову або вид рибальства та на географічний район, що застосовується до всіх або до групи рибальських суден, що ходять під її прапором, повинно вважатися досягнутим.

2. З дати, зазначеної в параграфі 1, обумовлена держава-член повинна заборонити промисел запасів або групи запасів, на які вичерпано квоту, щодо релевантного виду рибальства або під час перевезення релевантного знаряддя лову у географічному районі, де досягнуто рівня максимально допустимого промислового зусилля всіма або частиною рибальських суден, що ходять під її прапором, та зокрема зберігання на борту, перевантаження, переміщення та вивантаження риби, отриманої після такої дати, та повинна вирішити щодо дати, до якої дозволено перевантаження, передання та вивантаження або оформлення остаточних декларацій уловів.

3. Рішення, зазначене в параграфі 2, повинно бути опубліковане державами-членами та негайно повідомлене Комісії. Вона повинна бути опублікована в Офіційному віснику Європейського Союзу (серія C) і на публічному веб-сайті Комісії. З дати опублікування такого рішення обумовленою державою-членом, держави-члени повинні забезпечувати, щоб в їхніх водах та на їхній території рибальські судна або група рибальських суден, що ходять під прапором обумовленої держави-члена, не зберігали на борту, не перевантажували, не переміщували та не вивантажували на берег ані рибу релевантного ґатунку, ані, за наявності на борту обумовлених знарядь лову у релевантних географічних районах, будь-яку рибу.

4. Комісія повинна, за допомогою електронних засобів, надавати державам-членам доступ до повідомлень, отриманих відповідно до цієї статті.

Стаття 36. Закриття рибальських промислів Комісією

1. Якщо Комісія встановлює, що держава-член не виконує обов'язок повідомляти щомісячні дані про промислові можливості, як це передбачено в статті 33(2), вона може встановити дату, станом на яку 80 % промислових можливостей такої держави-члена вважаються вичерпаними, а також може встановити очікувану дату, станом на яку промислові можливості повинні вважатися вже вичерпаними.

2. На основі інформації за статтею 35 або за власної ініціативи, якщо Комісія виявляє, що промислові можливості, доступні Союзу, державі-члену або групі держав-членів, вважаються вже вичерпаними, Комісія повинна повідомити про це обумовлену державу-члена та заборонити рибальську діяльність щодо обумовленого району, знаряддя, запасів, групи запасів або флоту, залученого у провадження таких окремих видів рибальської діяльності.

Стаття 37. Коригувальні заходи

1. Якщо Комісія заборонила промисел через ймовірне вичерпання промислових можливостей, наданих державі-члену чи групі держав-членів або Союзу, і при цьому виявляється, що держава-член насправді не вичерпала свої промислові можливості, застосовується ця стаття.

2. Якщо шкоду від упередження, якої зазнала держава-член через заборону її рибного промислу до того, як було вичерпано її промислові можливості, не усунуто, повинні бути ухвалені в для усунення у належному порядку нанесеної шкоди, згідно з процедурою, зазначеною в статті 119. Ці заходи можуть включати утримання з промислових можливостей будь-якої держави-члена, яка має надлишок виловів, та присвоєння вирахуваних таким чином обсягів відповідним чином державам-членам, рибальську діяльність яких було заборонено до вичерпання їхніх промислових можливостей.

3. Утримання, зазначені в параграфі 2, та відповідні подальші наділення повинні бути здійснені із першочерговим врахуванням видів та релевантних географічних районів, для яких було скориговано промислові можливості. Їх можна здійснити протягом року, в якому мало місце упередження, або протягом наступного року чи років.

4. Детальні правила застосування цієї статті, зокрема щодо визначення обумовлених обсягів, повинні бути ухвалені згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

ГЛАВА II

Контроль управління флотом

Секція 1

Промислові потужності

Стаття 38. Промислові потужності

1. Держави-члени відповідають за проведення необхідних перевірок для того, щоб забезпечити, що загальна потужність згідно з ліцензіями на рибальство, виданими державою-членом, як валова місткість і як значення в кВт у будь-який момент часу не перевищувала максимальні рівні потужності для такої держави-члена, встановлені відповідно до:

(a) статті 13 Регламенту (ЄС) № 2371/2002;

(b) Регламенту (ЄС) № 639/2004;

(d) Регламенту (ЄС) № 2104/2004.

2. Детальні правила застосування цієї статті, зокрема щодо:

(a) реєстрації рибальських суден;

(b) верифікації потужності двигуна рибальських суден;

(с) верифікації тоннажу рибальських суден;

(d) верифікації типу, номера та характеристик знаряддя лову;

можуть бути ухвалені згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

3. Держави-члени повинні повідомляти Комісію, в межах звіту, зазначеного в статті 118, про використані методи перевірки, зазначивши при цьому назви та адреси органів, відповідальних за проведення верифікацій, зазначених у параграфі 2 цієї статті.

Секція 2

Потужність двигуна

Стаття 39. Моніторинг потужності двигуна

1. Повинна бути заборонена рибальська діяльність рибальського судна, потужність двигуна якого перевищує потужність, зазначену в ліцензії на рибальство.

2. Держави-члени повинні забезпечувати відсутність фактів перевищення сертифікованої потужності двигуна. Держави-члени повинні повідомляти Комісію в рамках звіту, зазначеного в статті 118, про заходи контролю, яких вони вжили, щоб забезпечити неперевищення сертифікованої потужності двигуна.

3. Держави-члени можуть стягувати з операторів рибальських суден частину суми витрат або всю суму витрат, що виникли в результаті сертифікації потужності двигуна.

Стаття 40. Сертифікація потужності двигуна

1. Держави-члени відповідають за проведення сертифікації потужності двигуна та видання сертифікатів на двигун для рибальських суден Союзу, потужність суднового рушія яких перевищує 120 кіловат (кВт), за винятком суден, які використовують тільки пасивні знаряддя лову або донні знаряддя лову, допоміжних суден та суден, що їх використовують винятково в аквакультурі.

2. Новий судновий рушій, заміна суднового рушія та технічно модифікований судновий рушій рибальських суден, зазначених у параграфі 1, повинні бути офіційно сертифіковані компетентними органами держав-членів як нездатні розвивати більшу, ніж заявлену в сертифікаті, максимальну постійну потужність двигуна. Такий сертифікат повинен бути виданий тільки за умови, що двигун не здатний розвинути потужність, більшу ніж заявлена максимальна постійна потужність двигуна.

3. Компетентні органи держав-членів можуть передати функцію сертифікації класифікаційним товариствам або іншим операторам, які мають необхідні експертні знання для технічної експертизи потужності двигуна. Такі класифікаційні товариства або інші оператори повинні сертифікувати нездатність суднового рушія розвивати потужність, більшу за офіційно зазначену, тільки за умови, що немає можливості збільшення потужності головного двигуна понад сертифіковану потужність.

4. Повинне бути заборонене використання нового суднового рушія, заміни суднового рушія або технічно-модифікованого суднового рушія, якщо обумовлена держава-член не провела офіційну сертифікацію такого двигуна.

5. Ця статтю застосовується до рибальських суден, на які поширюється режим промислового зусилля з 1 січня 2012 року. Для інших суден вона застосовується з 1 січня 2013 року.

6. Детальні правила застосування цієї секції повинні бути ухвалені згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

Стаття 41. Верифікація потужності двигуна

1. Держави-члени повинні проводити, після аналізу ризиків, верифікацію даних, встановлену у планах вибіркового контролю на основі методики, ухваленої Комісією згідно з процедурою, зазначеною в статті 119, щодо узгодженості потужності двигуна з використанням всієї доступної для опрацювання інформації щодо технічних характеристик обумовленого судна. Зокрема, вони повинні верифікувати інформацію, яку містять:

(a) записи системи моніторингу суден;

(b) промисловий журнал;

(c) Міжнародне свідоцтво про запобігання забрудненню повітряного середовища з двигуна (EIAPP), видане на двигун відповідно до додатка VI Конвенції Марпол 73/78;

(d) класифікаційні свідоцтва, видані ліцензованою організацією з інспектування та огляду суден, у розумінні Директиви 94/57/ЄС;

(e) сертифікат випробувань на морі;

(f) Реєстр рибальського флоту Співтовариства; та

(g) будь-які інші документи, що містять відповідну інформацію про потужність судна або про будь-які пов'язані технічні характеристики.

2. Після аналізу інформації, зазначеної в параграфі 1, у разі виникнення ознак перевищення потужності двигуна рибальського судна відносно потужності, заявленої у його ліцензії на рибальство, держави-члени повинні перейти до фізичної верифікації потужності двигуна.

ГЛАВА III

Контроль багаторічних планів

Стаття 42. Перевантаження в порту

1. Рибальські судна, залучені у рибальські промисли, на які поширюється багаторічний план, повинні не перевантажувати свої улови на борт будь-якого іншого судна у призначеному порту або місцях поблизу узбережжя, допоки їх не буде зважено згідно зі статтею 60.

2. Як відступ від параграфа 1, рибальські судна можуть перевантажувати без зважування пелагічні улови, на які поширюється багаторічний план, у призначених портах або місцях поблизу узбережжя, якщо на борту рибальського судна, що приймає, перебуває контрольний спостерігач або службовець, або якщо до відправлення рибальського судна, що приймає, проводять інспектування після того, як перевантаження завершене. Капітан судна, що приймає, відповідає за інформування компетентних органів прибережної держави-члена за 24 години до очікуваного відправлення судна, що приймає. Контрольного спостерігача або службовця повинні призначати компетентні органи держави-члена прапора судна, що приймає. Якщо судно, що приймає, бере участь у рибальській діяльності до або після приймання таких уловів, контрольний спостерігач або службовець повинні перебувати на його борту до моменту вивантаження прийнятих уловів. Судно, що приймає, повинне вивантажити прийняті улови у порту держави-члена, призначеному для цього, відповідно до умов, встановлених у статті 43(4), якщо улов повинен бути зважений відповідно до статей 60 та 61.

Стаття 43. Призначені порти

1. Рада може вирішити, під час ухвалення багаторічних планів, щодо граничного значення, застосовного до живої маси видів, на які поширюється багаторічний план, у разі перевищення якого рибальське судно повинно вивантажувати свої улови у призначеному порту або місці поблизу узбережжя.

2. Якщо вивантаженню підлягає вантаж риби, що перевищує граничне значення, зазначене в параграфі 1, капітан рибальського судна Союзу повинен забезпечити, щоб таке вивантаження було здійснене лише у призначеному порту або в місці поблизу узбережжя на території Союзу.

3. Якщо багаторічний план застосовують в рамках регіональних організацій з управління рибальством, вивантаження або перевантаження може відбуватися у портах договірної сторони або позадоговірної сторони співпраці такої організації відповідно до правил, встановлених такою регіональною організацією з управління рибальством.

4. Кожна держава-член повинна призначати порти або місця поблизу узбережжя, в яких повинні відбуватися вивантаження, зазначені у параграфі 2.

5. Щодо порту або місця поблизу узбережжя, визначених як призначений порт, необхідно виконати такі вимоги:

(а) встановити час для вивантаження або перевантаження;

(b) встановити місця для вивантаження або перевантаження;

6. Якщо порт або місце поблизу узбережжя визначені як призначений порт для вивантаження певного виду, на який поширюється багаторічний план, його можна використовувати для вивантаження будь-якого іншого виду.

7. Держави-члени повинні бути звільнені від виконання параграфа 5(c), якщо національна програма контрольної діяльності, ухвалена згідно зі статтею 46, містить план щодо того, як проводити контроль у призначених портах, що забезпечує такий самий рівень контролю компетентними органами. План повинен вважатися відповідним, якщо його затверджено Комісією згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

Стаття 44. Окреме складання придонних уловів, на які поширюються багаторічні плани

1. Всі улови придонних запасів, на які поширюється багаторічний план, що їх утримують на борту рибальських суден Союзу загальною довжиною 12 метрів або більше, повинні бути складені у бокси, відсіки або ємності окремо для кожного виду таких запасів у спосіб, що дозволяє відрізнити їх від інших боксів, відсіків або ємностей.

2. Капітани рибальських суден Союзу повинні зберігати улови придонних запасів, на які поширюється багаторічний план, відповідно до плану складання, в якому описано розташування різних видів у трюмах.

3. Повинна бути встановлена заборона зберігати на борту рибальського судна Союзу у будь-якому боксі, відсіку або ємності будь-який обсяг уловів придонних запасів, на які поширюється багаторічний план, змішано з іншими продуктами рибальства.

Стаття 45. Використання квот в режимі реального часу

1. Як тільки сукупні улови запасів, на які поширюється багаторічний план, сягають певного граничного значення національної квоти, дані щодо уловів повинні надходити Комісії частіше.

2. Рада повинна вирішувати щодо відповідного граничного значення, що його слід застосовувати, та періодичності надсилання даних, зазначених у параграфі 1.

Стаття 46. Національні програми контрольної діяльності

1. Держави-члени повинні визначати національні програми контрольної діяльності, застосовні до кожного багаторічного плану. Всі національні програми контрольної діяльності повинні бути нотифіковані Комісії або опубліковані на захищеній частині веб-сайту держави-члена згідно зі статтею 115(а).

2. Держави-члени повинні встановити певні контрольні показники інспектування відповідно до додатка I. Такі контрольні показники повинні бути визначені на основі управління ризиками та періодично переглядатися після проведення аналізу досягнутих результатів. Контрольні показники інспектування повинні динамічно розвиватися, допоки не буде досягнуто цільових контрольних показників, визначених у додатку I.

ГЛАВА IV

Контроль технічних заходів

Секція 1

Використання знарядь лову

Стаття 47. Знаряддя лову

Щодо видів рибальської діяльності, в яких недозволено використовувати більше одного типу знаряддя, будь-яке інше знаряддя повинно бути пришвартоване та складене таким чином, щоб воно не перебувало у стані готовності до використання, з дотриманням таких умов:

(a) сітки, грузила та подібне знаряддя від'єднати від тралових дошок та буксирних і підіймальних мотузок і канатів;

(b) сітки, що знаходяться на палубі або над палубою, надійно пришвартувати та скласти;

Стаття 48. Віднайдення загубленого знаряддя

1. Рибальське судно Союзу повинно мати на борту обладнання, щоб віднаходити загублене знаряддя.

2. Капітан рибальського судна Союзу, яке загубило знаряддя або частину знаряддя, повинен спробувати віднайти його якомога швидше.

3. Якщо загублене знаряддя неможливо віднайти, капітан судна повинен повідомити компетентним органам своєї держави-члена прапора, які, своєю чергою, повинні повідомити компетентний орган прибережної держави-члена, протягом 24 годин про таке:

(a) зовнішній ідентифікаційний номер та назву рибальського судна;

(b) тип загубленого знаряддя;

(d) місце, де знаряддя було загублено;

(e) заходи, яких було вжито, щоб віднайти знаряддя.

4. Якщо знаряддя, віднайдене компетентними органами держав-членів, не було заявлене як загублене, ці компетентні органи можуть стягнути з капітана рибальського судна, яке загубило знаряддя, суму витрат.

5. Держава-член може звільнити рибальські судна Союзу загальною довжиною менш ніж 12 метрів, що ходять під її прапором, від виконання вимог параграфа 1, якщо вони:

(a) працюють винятково в межах територіальних морів держави-члена прапора; або

(b) ніколи не перебувають більше 24 годин у морі з моменту відправлення до моменту повернення у порт.

Стаття 49. Склад улову

1. Якщо улови, що їх утримують на борту будь-якого рибальського судна Союзу, виловлено сітками з різним мінімальним розміром чарунки протягом одного рейсу, видовий склад повинен бути підрахований для кожної частини улову, що його отримано за різних умов. У цьому зв'язку, всі зміни, що є відходом від раніше використовуваного розміру чарунки, а також склад улову, що знаходиться на борту на момент будь-якої такої зміни, повинні бути внесені у промисловий журнал.

2. Без обмеження статті 44, детальні правила щодо наявності на борту плану складання, за видами, перероблених продуктів, із зазначенням їхнього розташування у трюмі, можуть бути ухвалені згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

Стаття 49a. Окреме складання уловів, що відповідають рівню, нижчому мінімальних еталонних розмірів, встановлених для цілей збереження, окремим рядком;

1. Всі улови, що відповідають рівню, нижчому застосовного мінімального еталонного розміру збереження, що їх утримують на борту рибальського судна Союзу, повинні бути поміщені у бокси, відсіки або ємності у спосіб, що дозволяє відрізнити їх від інших боксів, відсіків або ємностей. Такі улови не можна змішувати з будь-якими іншими продуктами рибальства.

2. Параграф 1 не застосовується:

(a) якщо улови містять більш ніж 80% одного або більше малих пелагічних або промислових видів, наведених у пункті (а) статті 15(1) Регламенту (ЄС) № 1380/2013;

(b) до рибальських суден загальною довжиною менш ніж 12 метрів, якщо улови, що відповідають рівню, нижчому застосовного мінімального еталонного розміру збереження, відсортовано, оцінено та задокументовано згідно зі статтею 14 цього Регламенту.

3. У випадках, зазначених у параграфі 2, держави-члени повинні здійснювати моніторинг складу улову на основі вибіркового контролю.

Стаття 49b. Правило de minimis

Держави-члени повинні забезпечити, щоб усі улови, на які поширюється звільнення de minimis, зазначене у пункті (c) статті 15(5) Регламенту (ЄС) № 1380/2013, не перевищували відсоткове значення для звільнення від обов'язкового вивантаження, встановлене у відповідному інструменті Союзу.

Стаття 49c. Вивантаження уловів, що відповідають рівню, нижчому мінімальних еталонних розмірів збереження

Якщо здійснюють вивантаження уловів, що відповідають рівню, нижчому застосовного мінімального еталонного розміру збереження, такі улови повинні бути складовані окремо та опрацьовані у спосіб, що дозволяє відрізнити їх від продуктів рибальства, призначених для безпосереднього споживання людиною. Держави-члени повинні контролювати дотримання цього обов'язку згідно зі статтею 5.

Секція 2

Контроль районів обмеженого рибальства

Стаття 50. Контроль районів обмеженого рибальства

1. Рибальську діяльність рибальських суден Союзу та рибальських суден третьої країни у зонах рибальства, де Комісія встановила район обмеженого рибальства, повинен контролювати центр моніторингу рибальства прибережної держави-члена, що повинен мати систему для виявлення і документування входження, транзитного руху та виходу суден з районів обмеженого рибальства.

2. Додатково до параграфа 1, Рада повинна встановити дату, з якої рибальські судна повинні мати на борту справну систему, що повинна сповіщати капітана про входження до району обмеженого рибальства та вихід з нього.

3. Коли рибальське судно входить у район обмеженого рибальства, частота передання даних повинна становити щонайменше раз на 30 хвилин.

4. Транзит через район обмеженого рибальства дозволений для всіх рибальських суден, які не мають дозволу на виловлювання риби, за таких умов:

(a) всі знаряддя, які знаходяться на борту, пришвартовані та укладені протягом транзиту; та

(b) швидкість під час транзиту становить не менше шести вузлів, за винятком форс-мажору або несприятливих погодних умов. У таких випадках капітан повинен невідкладно повідомити центр моніторингу рибальства держави-члена прапора, який відтак повинен повідомити компетентні органи прибережної держави-члена.

5. Ця стаття повинна бути застосована до рибальських суден Союзу або до рибальських суден третьої країни загальною довжиною 12 метрів або більше.

Секція 3

Закриття рибальських промислів у режимі реального часу

Стаття 51. Загальні положення

1. У разі досягнення сигнального рівня вилову певного виду або групи видів, що його визначено згідно з процедурою, зазначеною в статті 119, обумовлений район повинен бути тимчасово закритий для обумовлених рибальських промислів згідно з цією секцією.

2. Сигнальний рівень улову повинен бути розрахований на основі методики вибіркового контролю, ухваленої Комісією згідно з процедурою, зазначеною в статті 119, як відсоток або масу певного виду або групи видів від загального улову обумовленої риби за одне тралення.

3. Детальні правила застосування цієї секції повинні бути ухвалені згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

Стаття 52. Сигнальний рівень улову за два тралення

1. Якщо обсяг уловів сягає сигнального рівня у двох траленнях поспіль, рибальське судно у такому разі повинно змінити рибопромисловий район щонайменше на п'ять морських миль, або на дві морські милі для рибальських суден загальною довжиною менш ніж 12 метрів, від будь-якої позиції попереднього тралення перед продовженням промислу та повинно невідкладно повідомити компетентні органи прибережної держави-члена.

2. Комісія згідно з процедурою, зазначеною в статті 119, за власною ініціативою або на запит заінтересованої держави-члена, може змінювати дані щодо відстані, зазначені в статті 1.

Стаття 53. Закриття доступу державами-членами в режимі реального часу

1. Якщо службовець, контрольний спостерігач або дослідна платформа виявляє досягнення сигнального рівня улову, службовець, контрольний спостерігач прибережної держави-члена або особа, яка бере участь у спільній операції в рамках плану спільного розгортання, повинні негайно повідомити про це компетентним органам прибережної держави-члена.

2. На основі отриманої інформації згідно з параграфом 1 прибережна держава-член повинна вирішити щодо негайного закриття доступу до обумовленого району в режимі реального часу. Для цього рішення вона також може використовувати інформацію, отриману згідно зі статтею 52, або будь-яку наявну інформацію. В рішенні, що встановлює закриття доступу в режимі реального часу, повинен бути чітко визначений географічний район загрожених рибальських угідь, тривалість закриття та умови регулювання рибальських промислів у такому районі протягом закриття.

3. Якщо зазначений у параграфі 2 район виходить за межі єдиної юрисдикції, обумовлена держава-член повинна негайно поінформувати сусідню прибережну державу-члена про виявлені результати і рішення про закриття. Сусідня прибережна держава-член повинна негайно закрити свою частину району.

4. Закриття в режимі реального часу, зазначене в параграфі 2, повинно бути недискримінаційним і поширюватися лише на рибальські судна, які обладнано для вилову обумовлених видів та/або які мають дозвіл на рибальство в обумовлених рибальських угіддях.

5. Прибережна держава-член повинна невідкладно повідомляти Комісію, всі держави-члени та треті країни, рибальські судна яких мають дозвіл на діяльність в обумовленому районі, про запровадження закриття в режимі реального часу.

6. Комісія може вимагати від держави-члена у будь-який час скасувати закриття в режимі реального часу або внести зміни у таке закриття, якщо обумовлена держава-член не надала достатньо інформації, що досягнуто сигнального рівня улову згідно зі статтею 51.

7. Рибальська діяльність у районі, зазначеному в параграфі 2, повинна бути заборонена, як визначено у рішенні про запровадження закриття в режимі реального часу.

Стаття 54. Закриття доступу в режимі реального часу Комісією

1. На основі інформації, що свідчить про досягнення сигнального рівня улову, Комісія може визначити, який район підлягає тимчасовому закриттю, якщо прибережна держава-член не запровадила таке закриття самостійно.

2. Комісія повинна невідкладно інформувати всі держи-члени та треті країни, рибальські судна яких працюють у закритому районі, та невідкладно надавати на своєму офіційному веб-сайті мапу з координатами тимчасово закритого району із зазначенням тривалості закриття та умов регулювання рибальських промислів у такому окремому закритому районі.

ГЛАВА V

Контроль рекреаційного рибальства

Стаття 55. Рекреаційне рибальство

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб рекреаційне рибальство на їхній території та у водах Союзу відбувалося в порядку, сумісному з цілями і правилами спільної рибогосподарської політики.

2. Реалізацію уловів рекреаційного рибальства заборонено.

3. Без обмеження Регламенту (ЄС) № 199/2008, держави-члени повинні здійснювати моніторинг, на основі плану вибіркового контролю, уловів із запасів, на які поширюються плани відновлення, в результаті рекреаційного рибальства, яке здійснюють рибальські судна, що ходять під під їхнім прапором, та судна третіх країн у водах під їхнім суверенітетом або юрисдикцією. Це не стосується рибальства з берегів.

4. Науково-технічний і економічний комітет з рибальства (STECF) повинен оцінювати біологічний вплив рекреаційного рибальства, зазначеного в параграфі 3. У разі виявлення, що рекреаційне рибальство має значний вплив, Рада може висунути згідно з процедурою, зазначеною в статті 37 Договору, подання на переведення рекреаційного рибальства, що зазначене в параграфі 3, під дію окремих інструментів управління, зокрема дозволів на рибальство та декларацій про улов.

ГЛАВА I

Загальні положення

Стаття 56. Принципи контролю реалізації

1. Кожна держава-член відповідає за контроль за застосуванням на своїй території правил спільної рибогосподарської політики на всіх етапах реалізації продуктів рибальства й аквакультури, від першого продажу до роздрібної торгівлі, в тому числі транспортування. Держави-члени повинні, зокрема, забезпечувати, щоб використання продуктів рибальства, що відповідають рівню, нижчому застосовного мінімального еталонного розміру збереження, на які поширюється обов'язок щодо вивантаження, встановлений у статті 15 Регламенту (ЄС) № 1380/2013, було зведено до цілей, інших ніж безпосереднє споживання людиною.

2. Якщо в законодавстві Союзу закріплено мінімальний розмір для певного виду, оператори, відповідальні за придбання, продаж, зберігання та транспортування, повинні бути здатні довести релевантний географічний район походження продуктів.

3. Держави-члени повинні забезпечувати, щоб всі продукти рибальства та аквакультури від виловлення або збирання було сформовано у партії до моменту першого продажу.

4. Обсяги менше 30 кг кожного окремого виду, що походять з одного району управління від кількох рибальських суден, можуть бути сформовані у партії за організацією виробника, членом якої є оператор рибальського судна, або зареєстрованим покупцем до моменту першого продажу. Організація виробника або зареєстрований покупець повинні принаймні три роки зберігати записи про походження вмісту партій, що до них увійшли улови декількох рибальських суден.

5. Обсяги продуктів рибальства декількох видів, що складаються з особин, дрібніших за застосовний мінімальний еталонний розмір збереження, які походять з одного географічного району і одного рибальського судна чи однієї групи рибальських суден, можуть бути сформовані у партії до моменту першого продажу.

Стаття 57. Спільні стандарти реалізації

1. Держави-члени повинні забезпечувати, щоб продукти, на які поширюються спільні стандарти реалізації, було виставлено на перший продаж, запропоновано на перший продаж, продано або іншим чином реалізовано, тільки якщо вони відповідають цим стандартам. Держави-члени повинні проводити перевірки для забезпечення відповідності. Перевірки можуть мати місце на всіх етапах реалізації та під час транспортування.

2. Продукти, вилучені з обігу відповідно до Регламенту (ЄС) № 104/2000, повинні відповідати спільним стандартам реалізації, зокрема категоріям свіжості.

3. Оператори, відповідальні за придбання, продаж, зберігання або транспортування партій продуктів рибальства та аквакультури, повинні бути здатні довести відповідність продуктів мінімальним стандартам реалізації на всіх етапах.

Стаття 58. Простежуваність

1. Без обмеження Регламенту (ЄС) № 178/2002 (984_005-02) , всі партії продуктів рибальства та аквакультури повинні бути простежуваними на всіх етапах виробництва, перероблення та розповсюдження, від виловлення або збирання до етапу роздрібної торгівлі.

2. Продукти рибальства та аквакультури, введені в обіг або що ймовірно будуть введені в обіг в Союзі, повинні бути належно марковані для забезпечення простежуваності кожної партії.

3. Партії продуктів рибальства та аквакультури можуть бути об'єднані або розділені після першого продажу тільки в тому випадку, коли можливість простежити їх до етапу виловлення або збирання збережено.

4. Держави-члени повинні забезпечувати, щоб всі оператори мали запроваджені системи та процедури ідентифікації будь-якого оператора, який здійснив для них постачення партій продуктів рибальства та аквакультури і якому ці продукти було постачено. Ця інформація повинна бути надана компетентним органам на вимогу.

5. Мінімальні вимоги щодо марковання та інформації для всіх партій продуктів рибальства та аквакультури повинні охоплювати:

(a) ідентифікаційний номер кожної партії;

(b) зовнішній ідентифікаційний номер та назву рибальського судна або назву виробничого підрозділу аквакультури;

(d) дату уловів або дату виробництва;

(e) обсяги кожного виду в кілограмах, наведені як маса нетто, або, у належних випадках, кількість особин;

(ea) у разі наявності в обсягах, зазначених у пункті (е), риби, дрібнішої за застосовний мінімальний розмір для цілей збереження, - окрему інформацію про обсяги кожного виду в кілограмах, наведені як маса нетто, або кількість особин;

(f) назви та адреси постачальників;

(g) інформацію споживачам, передбачену статтею 35 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1379/2013 (- 4);

6. Держави-члени повинні забезпечувати, щоб до інформації, наведеної в пункті (g) параграфа 5, споживач мав доступ на етапі роздрібної торгівлі.

7. Інформація, наведена у пунктах (a) - (f) параграфа 5, не поширюється на продукти рибальства та аквакультури, імпортовані в Союз з сертифікатами про улов, поданими відповідно до Регламенту (ЄС) № 1005/2008.

8. Держави-члени можуть звільняти від вимог, викладених в цій статті, незначні обсяги продуктів, проданих споживачам безпосередньо з рибальських суден, за умови що такі продажі не перевищують 50 євро на день. Будь-які зміни до цього граничного значення повинні бути ухвалені згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

ГЛАВА II

Заходи після вивантаження

Стаття 59. Перший продаж продуктів рибальства

1. Держави-члени повинні забезпечувати, щоб перший продаж або реєстрація всіх продуктів рибальства відбувався в аукціонному центрі або зареєстрованим покупцям чи організаціям виробників.

2. Покупці продуктів рибальства з рибальського судна на першому продажі повинні зареєструватися в компетентних органах держави-члена, на території якої відбувається перший продаж. Для цілей реєстрації, кожен покупець повинен бути ідентифікований за його номером платника ПДВ, ідентифікаційним податковим номером або іншим унікальним визначником в національних базах даних.

3. Покупець, що придбаває продукти рибальства в обсязі до 30 кг, які після цього не будуть введені в обіг, а призначені для приватного споживання, повинен бути звільнений від вимог цієї статті. Будь-які зміни до цього граничного значення повинні бути ухвалені згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

Стаття 60. Зважування продуктів рибальства

1. Держава-член повинна забезпечити, щоб всі продукти рибальства було зважено на системах, ухвалених компетентними органами, за винятком випадків, коли вона затвердила план вибіркового контролю, ухвалений Комісією і заснований на методиці на основі ризиків, затвердженій Комісією згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

2. Без обмеження конкретних положень, зважування повинно відбуватися на етапі вивантаження перед зберіганням, транспортуванням чи продажем продуктів рибальства.

3. Як відступ від параграфа 2, держави-члени можуть дозволяти зважування продуктів рибальства на борту рибальського судна, на яке поширюється план вибіркового контролю, що зазначений в параграфі 1.

4. Зареєстровані покупці, зареєстровані аукціони або інші органи чи особи, які відповідають за першу реалізацію продуктів рибальства у державі-члені, повинні бути відповідальними за точність операції зважування, за винятком випадків, коли, згідно з параграфом 3, зважування відбувається на борту рибальського судна, за що в такому разі відповідає капітан.

5. Результати зважування повинні бути використані для заповнення декларації про вивантаження, транспортного документу, повідомлення про продаж та декларації прийняття-передання.

6. Компетентні органи держави-члена можуть вимагати, щоб будь-який обсяг продуктів рибальства, вперше вивантажених в такій державі-члені, було зважено за присутності службовців до початку перевезення з місця вивантаження в будь-якому напрямку.

7. Детальні правила щодо методики на основі ризиків та процедури зважування повинні бути встановлені згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

Стаття 61. Зважування продуктів рибальства після перевезення з місця вивантаження

1. Як відступ від статті 60(2), держави-члени можуть дозволяти зважування продуктів рибальства після перевезення з місця вивантаження до місця призначення на території обумовленої держави-члена, і щоб така держава-член затвердила план контролю, ухвалений Комісією та заснований на методиці на основі ризику, затвердженій Комісією згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

2. Як відступ від параграфа 1, компетентні органи держави-члена, на території якої здійснюють вивантаження продуктів рибальства, можуть дозволити транспортувати ці продукти перед їх зважуванням до зареєстрованих покупців, зареєстрованих аукціонів або інших органів чи осіб, які відповідають за першу реалізацію продуктів рибальства в іншій державі-члені. Цей дозвіл повинен бути врегульований за спільною програмою контролю між обумовленими державами-членами, що вона зазначена в статті 94, ухваленою Комісією та заснованою на методиці на основі ризику, затвердженій Комісією згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

Стаття 62. Заповнення і подання повідомлення про продаж

1. Зареєстровані покупці, зареєстровані аукціони або інші органи чи особи, уповноважені державами-членами, з річним фінансовим оборотом від першого продажу продуктів рибальства менш ніж 200000 євро, які відповідають за першу реалізацію продуктів рибальства, вивантажених у державі-члені, повинні надати, за можливості в електронному вигляді, компетентним органам держави-члена, в якій відбувається перший продаж, протягом 48 годин після першого продажу, повідомлення про продаж. За точність повідомлення про продаж повинні бути відповідальними ці покупці, аукціони, органи чи особи.

2. Держава-член може зобов'язати зареєстрованих покупців, зареєстровані аукціони або інші органи чи особи, уповноважені державами-членами, з річним фінансовим оборотом від першого продажу продуктів рибальства менш ніж 200000 євро, вести електронний облік даних та передавати дані, згадані в статті 64(1), або надавати їм відповідний дозвіл.

3. Якщо держава-член, на території якої відбувається перший продаж, не є державою-членом прапора рибальського судна, що здійснило вивантаження риби, вона повинна забезпечувати надання примірника повідомлення про продаж, за можливості в електронному вигляді, компетентним органам держави-члена прапора після одержання відповідної інформації.

4. Якщо перша реалізація продуктів рибальства не відбувається у державі-члені, на території якої було вивантажено ці продукти, держава-член, відповідальна за контроль першої реалізації, повинна забезпечувати надання примірника повідомлення про продаж, за можливості в електронному вигляді, компетентним органам, відповідальним за контроль вивантаження обумовлених продуктів, та компетентним органам держави-члена прапора рибальського судна після одержання повідомлення про продаж.

5. Якщо вивантаження відбувається поза межами Союзу, а перший продаж проводять в третій країні, капітан рибальського судна або його представник повинен направити, за можливості в електронному вигляді, примірник повідомлення про продаж або будь-який еквівалентний документ, що містить інформацію такого самого рівня, компетентному органові держави-члена прапора протягом 48 годин після першого продажу.

6. Якщо повідомлення про продаж не відповідає інформації, що містить рахунок-фактура або документ, що замінює його як зазначено в статтях 218 і 219 Директиви Ради 2006/112/EC від 28 листопада 2006 року про спільну систему податку на додану вартість (- 5), обумовлена держава-член повинна ухвалити необхідні положення, щоб забезпечити, що інформація щодо ціни, з вирахуванням податку, за постачення товарів покупцеві є ідентичною зазначеній в рахунку-фактурі. Держави-члени повинні ухвалити необхідні положення, щоб забезпечити, що інформація щодо ціни з вирахуванням податку за постачення товарів покупцеві є ідентичною зазначеній в рахунку-фактурі.

Стаття 63. Електронне внесення та передання даних повідомлення про продаж

1. Зареєстровані покупці, зареєстровані аукціони або інші органи чи особи, уповноважені державами-членами, з річним фінансовим оборотом від першого продажу продуктів рибальства від 200000 євро, повинні здійснювати запис інформації, зазначеної в статті 64(1), електронними засобами та надсилати її електронними засобами протягом 24 годин після завершення першого продажу компетентним органам держави-члена, на території якої відбувається перший продаж.

2. Держави-члени повинні передавати таким самим чином, електронними засобами, інформацію щодо повідомлень про продаж, зазначених в статтях 62(3) і (4).

Стаття 64. Зміст повідомлень про продаж

1. Повідомлення про продаж, зазначені в статтях 62 і 63, повинні містити такі дані:

(a) зовнішній ідентифікаційний номер та назву рибальського судна, яке здійснило вивантаження обумовленого продукту;

(b) порт і дату вивантаження;

(d) ім'я/назву покупця та його номер платника ПДВ, ідентифікаційний податковий номер або інший унікальний визначник;

(e) альфа-3 код ФАО для кожного виду риби та релевантний географічний район, в якому було отримано улов;

(f) обсяги кожного виду в кілограмах у масі продукту, розподілені за типом товарної форми продукту, або, у відповідних випадках, кількість особин;

(g) для всіх продуктів, на які поширюються стандарти реалізації, у відповідних випадках, індивідуальний розмір або маса, сортність, товарна форма та свіжість;

(h) у відповідних випадках, призначення продуктів, вилучених з обігу (перехідні запаси, використання для кормових цілей, для виробництва кормового борошна для тварин, для приманок і нехарчових цілей);

(ha) у відповідних випадках, обсяги в кілограмах, наведені як маса нетто, або кількість особин, що відповідають рівню, нижчому застосовного мінімального еталонного розміру збереження, та їхнє призначення;

(i) дату і місце продажу;

(j) за можливості, реєстраційний номер і дату рахунку-фактури та, у застосовних випадках, договору продажу;

(k) у застосовних випадках, покликання на декларацію прийняття-передання, зазначену в статті 66, або на транспортний документ, зазначений в статті 68;

2. Детальні правила застосування цієї статті повинні бути ухвалені згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

Стаття 65. Звільнення від вимог щодо повідомлень про продаж

1. Комісія, згідно з процедурою, зазначеною в статті 119, може надавати звільнення від обов'язкового подання повідомлення про продаж компетентним органам або іншим уповноваженим органам держави-члена для продуктів рибальства, вивантажених з певних категорій рибальських суден Союзу загальною довжиною менш ніж 10 метрів, або для продуктів рибальства, вивантажених у обсягах, що не перевищують 50 кг в еквіваленті живої маси по кожному виду. Такі звільнення можуть бути надані тільки у випадках, коли обумовлена держава-член запровадила прийнятну систему вибіркового контролю, відповідно до статей 16 та 25.

2. Покупець, що придбаває продукти рибальства в обсязі до 30 кг, які після цього не будуть введені в обіг, а призначені для приватного споживання, повинен бути звільнений від положень, встановлених у статтях 62, 63 та 64. Будь-які зміни до цього граничного значення повинні бути ухвалені згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

Стаття 66. Декларація прийняття-передання

1. Без обмеження конкретних положень, що їх містять багаторічні плани, якщо продукти рибальства призначено для продажу на пізнішому етапі, зареєстровані покупці, зареєстровані аукціони або інші органи чи особи з річним фінансовим оборотом від першого продажу продуктів рибальства менш ніж 200000 євро, відповідальні за першу реалізацію продуктів рибальства, вивантажених у державі-члені, повинні надати компетентним органам держави-члена, в якій відбувається прийняття-передання, протягом 48 годин після завершення вивантаження декларацію про прийняття-передання. Відповідальність за надання декларації прийняття-передання та її точність повинна бути покладена на покупців, аукціони або інші органи чи особи.

2. Якщо держава-член, на території якої відбувається передавання, не є державою-членом прапора рибальського судна, що здійснило вивантаження риби, вона повинна забезпечити надання примірника декларації прийняття-передання, за можливості в електронному вигляді, компетентним органам держави-члена прапора після одержання відповідної інформації.

3. Декларація прийняття-передання, зазначена у параграфі 1, повинна містити принаймні таку інформацію:

(a) зовнішній ідентифікаційний номер та назву рибальського судна, яке здійснило вивантаження продуктів;

(b) порт і дату вивантаження;

(d) альфа-3 код ФАО для кожного виду риби та релевантний географічний район, в якому було отримано улови;

(e) складовані обсяги кожного виду в кілограмах у масі продукту, розподілені за типом товарної форми продукту, або, у відповідних випадках, кількість особин;

(f) назву та адресу об'єктів, де складують продукти;

(g) у застосовних випадках, покликання на транспортний документ, зазначений в статті 68;

(h) у відповідних випадках, обсяги в кілограмах, наведені як маса нетто, або кількість особин, що відповідають рівню, нижчому застосовного мінімального еталонного розміру збереження.

Стаття 67. Електронне внесення та передання даних декларації прийняття-передання

1. Без обмеження конкретних положень, що їх містять багаторічні плани, якщо продукти рибальства призначено для продажу на пізнішому етапі, зареєстровані покупці, зареєстровані аукціони або інші органи чи особи з річним фінансовим оборотом від першого продажу продуктів рибальства від 200000 євро, відповідальні за першу реалізацію продуктів рибальства, вивантажених у державі-члені, повинні здійснювати запис інформації, зазначеної в статті 66, електронними засобами та надіслати її електронними засобами протягом 24 годин після завершення першого продажу компетентним органам держави-члена, в якій відбувається прийняття-передання.

2. Держави-члени повинні передавати, електронними засобами, інформацію щодо декларації прийняття-передання, зазначеної в статті 66(2).

Стаття 68. Заповнення і подання транспортного документу

1. Продукти рибальства, вивантажені в Союзі, як неперероблені, так і після перероблення на борту, щодо яких не подано ані повідомлення про продаж, ані декларацію про прийняття-передання, як того вимагають статті 62, 63, 66 та 67, та які транспортують не у місце вивантаження, повинні супроводжуватися документом, що складений перевізником, до того моменту, коли відбудеться перший продаж. Перевізник повинен, протягом 48 годин після завантаження, надати транспортний документ компетентним органам держави-члена, на території якої було здійснено вивантаження, або іншим уповноваженим нею органам.

2. Перевізник повинен бути звільнений від вимоги мати супровідний транспортний документ на продукти рибальства, якщо транспортний документ було надіслано електронними засобами до початку транспортування компетентним органам держави-члена прапора, які повинні, якщо продукти транспортують до держави-члена, що не є державою-членом вивантаження, негайно після одержання перенаправити транспортний документ компетентним органам держави-члена, на території якої заявлено проведення першої реалізації.

3. Якщо продукти транспортують до держави-члена, що не є державою-членом вивантаження, перевізник повинен також надіслати, протягом 48 годин після завантаження продуктів рибальства, примірник транспортного документа компетентним органам держави-члена, на території якої заявлено проведення першої реалізації. Держава-член першої реалізації може вимагати від держави-члена вивантаження надати додаткову інформацію з приводу цього.

4. Відповідальність за точність транспортного документа повинна бути покладена на перевізника.

5. У транспортному документі повинні бути зазначені такі дані:

(a) місце призначення вантажу або вантажів та ідентифікаційний номер транспортного засобу;

(b) зовнішній ідентифікаційний номер та назва рибальського судна, яке здійснило вивантаження продуктів;

(d) обсяги кожного транспортованого виду в кілограмах у масі продукту, розподілені за типом товарної форми продукту, або, у відповідних випадках, кількість особин;

(e) назва/ім'я чи назви/імена та адреса чи адреси вантажоодержувача чи вантажоодержувачів;

(f) місце і дата завантаження;

(g) у відповідних випадках, обсяги в кілограмах, наведені як маса нетто, або кількість особин, що відповідають рівню, нижчому застосовного мінімального еталонного розміру збереження.

6. Компетентні органи держав-членів можуть надавати звільнення від обов'язку, встановленого в параграфі 1, якщо продукти рибальства транспортують в межах портової зони або не більше ніж на 20 км від місця вивантаження.

7. Якщо продукти рибальства, заявлені як продані в повідомленні про продаж, транспортують не у місце вивантаження, перевізник повинен бути здатний документально довести факт здійснення транзакції продажу.

8. Перевізник повинен бути звільнений від зобов'язання, встановленого в цій статті, якщо транспортний документ замінений на примірник декларації про вивантаження, що її передбачено в статті 23 для обумовлених обсягів перевезень, або будь-який еквівалентний документ, що містить інформацію такого самого рівня.

ГЛАВА III

Організації виробників та механізми ціноутворення і інтервенцій

Стаття 69. Моніторинг організацій виробників

1. Відповідно до статті 6(1) Регламенту (ЄС) № 104/2000, держави-члени повинні проводити перевірки через рівні проміжки часу, щоб переконатися, що:

(a) організації виробників дотримуються норм та умов для визнання;

(b) визнання організації виробників може бути відкликане, якщо умови, встановлені в статті 5 Регламенту (ЄС) № 104/2000, більше не виконуються, або визнання засноване на хибній інформації;

2. Для того, щоб забезпечити дотримання правил щодо організацій виробників, як викладено в статті 5 і статті 6(1)(b) Регламенту (EC) № 104/2000, Комісія повинна проводити перевірки та, з огляду на такі перевірки, може, у відповідних випадках, вимагати від держав-членів відкликати визнання.

3. Кожна держава-член повинна проводити відповідні перевірки, щоб пересвідчитися, що організація виробника виконує зобов'язання, встановлені в операційних програмах для обумовленого промислового року, як це зазначено в Регламенті (ЄС) № 2508/2000, та повинна застосувати штрафні санкції, передбачені в статті 9(3) Регламенту (ЄС) № 104/2000, у разі невиконання таких зобов'язань.

Стаття 70. Моніторинг ціноутворення та інтервенційні механізми

Держави-члени повинні проводити всі перевірки щодо механізмів ціноутворення та інтервенцій, зокрема щодо:

(a) вилучення продуктів з обігу не для цілей споживання людиною;

(b) операцій з перехідними запасами для стабілізації, складування та/або перероблення продуктів, вилучених з обігу;

(d) компенсаційних виплат щодо тунця, призначеного для перероблення.

Стаття 71. Візуальні відстежування в морі та виявлення державами-членами

1. Держави-члени повинні здійснювати нагляд у водах Союзу під їхнім суверенітетом або юрисдикцією на основі:

(a) візуального відстежування рибальських суден інспекційними суднами або наглядовими повітряними суднами;

(b) системи моніторингу суден, зазначеної в статті 9; або

2. Якщо результати візуального відстежування або виявлення не відповідають іншій інформації, доступній державі-члену, вона повинна здійснити будь-яке розслідування, що може знадобитися для визначення подальших належних дій.

3. Якщо візуальне відстежування або виявлення стосується рибальського судна іншої держави-члена або третьої країни, і інформація не відповідає будь-якій іншій інформації, наявній у прибережної держави-члена, та якщо прибережна держава-член не має можливості вжити подальших дій, вона повинна задокументувати виявлені факти у звіті про нагляд та невідкладно передати його, за можливості електронними засобами, державі-члену прапора або обумовленій третій країні. У випадку рибальського судна третьої країни, звіт про нагляд повинен також бути надісланий Комісії або призначеному нею органу.

4. У разі візуального відстеження або виявлення службовцем держави-члена рибальського судна, залученого у діяльність, що її можна вважати порушенням правил спільної рибогосподарської політики, він повинен невідкладно видати звіт про нагляд та надіслати його своїм компетентним органам.

5. Зміст звіту про нагляд повинен бути визначений згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

Стаття 72. Дія у відповідь на інформацію про візуальне відстеження або виявлення

1. Держави-члени прапора повинні, щойно їм надходить звіт про нагляд з іншої держави-члена, діяти у відповідь оперативно та здійснити таке подальше розслідування, яке є необхідною передумовою для того, щоб вони визначились з належним подальшим реагуванням.

2. Держави-члени, окрім обумовленої держави-члена прапора, у відповідних випадках, повинні верифікувати, чи прозвітоване візуально відстежене рибальське судно провадило діяльність у водах під їхньою юрисдикцією або суверенітетом або чи продукти рибальства, що походять з такого судна, вивантажено чи ввезено на їхню територію, та повинні дослідити його записи про виконання відповідних заходів зі збереження та управління.

3. Комісія або уповноважений нею орган або, у відповідних випадках, держава-член прапора та інші держави-члени також повинні виконувати експертизу належним чином задокументованої інформації щодо спостережених суден, подану окремими громадянами, організаціями громадянського суспільства, в тому числі екологічними організаціями, а також представниками інтересів стейкхолдерів сектору рибної промисловості та риботоргівлі.

Стаття 73. Контрольні спостерігачі

1. Якщо Рада запровадила систему контрольних спостерігачів Союзу, контрольні спостерігачі на борту рибальських суден повинні перевіряти дотримання рибальським судном правил спільної рибогосподарської політики. Вони повинні виконувати всі завдання схеми спостерігачів та, зокрема, верифікувати та фіксувати рибальську діяльність судна та відповідні документи.

2. Контрольні спостерігачі повинні бути кваліфікованими для виконання своїх завдань. Вони повинні бути незалежними від власника, капітана рибальського судна та будь-якого члена команди. Вони повинні не мати будь-яких економічних зв'язків з оператором.

3. Мірою можливого, контрольні спостерігачі повинні забезпечувати, щоб їхня присутність на борту рибальських суден не перешкоджала і не заважала рибальській діяльності та нормальній експлуатації судна.

4. У разі, якщо контрольний спостерігач помічає серйозне порушення, такий спостерігач повинен невідкладно повідомити про це компетентні органи держави-члена прапора.

5. Контрольні спостерігачі повинні складати звіт спостерігача, за можливості в електронному вигляді, та невідкладно направляти його з використанням, коли це вважається за необхідне, електронних засобів передавання на борту рибальського судна, своїм компетентним органам або компетентним органам держави-члена прапора. Держави-члени повинні долучати звіти у базу даних, зазначену у статті 78.

6. Якщо у звіті спостерігача зазначено, що спостережуване судно бере участь у рибальській діяльності всупереч правилам спільної рибогосподарської політики, компетентні органи, зазначені в параграфі 4, повинні вжити всіх належних дій для розслідування такого питання.

7. Капітани рибальських суден Союзу повинні надавати належні житлові умови для призначених контрольних спостерігачів, сприяти їхній роботі та уникати втручання у виконання ними своїх службових обов'язків. Капітани рибальських суден Союзу повинні також надавати контрольним спостерігачам доступ до обумовлених частин судна, у тому числі до улову, та до документів судна, в тому числі електронних файлів.

8. Усі витрати в результаті діяльності контрольних спостерігачів за цією статтею повинні бути покладені на держав-членів прапора. Держави-члени можуть стягнути такі витрати, частково або повністю, з операторів рибальських суден, що ходять під їхнім прапором, залучених у відповідний рибальський промисел.

9. Детальні правила застосування цієї статті можуть бути ухвалені згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

Стаття 73a. Контрольні спостерігачі для моніторингу обов'язкового вивантаження

Без обмеження положень статті 73(1) цього Регламенту, держави-члени можуть розгорнути роботу контрольних спостерігачів на борту рибальських суден, що ходять під їхнім прапором, для моніторингу рибальської діяльності, що підпадає під обов'язкове вивантаження, встановлене в статті 15 Регламенту (ЄС) № 1380/2013. До таких контрольних спостерігачів повинні бути застосовані положення статті 73(2) - (9) цього Регламенту.

ГЛАВА I

Загальні положення

Стаття 74. Проведення інспектувань

1. Держави-члени повинні укласти та періодично оновлювати список службовців, відповідальних за проведення інспектувань.

2. Службовці повинні виконувати свої обов'язки відповідно до законодавства Союзу. Вони повинні проводити інспектування на недискримінаційній основі в морі, в портах, під час перевезення, на об'єктах перероблення та під час реалізації продуктів рибальства.

3. Службовці повинні перевіряти, зокрема:

(a) законність улову, що знаходиться на борту, на складі, в процесі транспортування, перероблення або реалізації, а також точність документування та електронного передання даних щодо нього;

(b) законність використання знаряддя лову для цільових видів та для уловів, які тримають на борту;

(d) марковання знарядь лову; та

(e) інформацію про двигун, зазначену в статті 40.

4. Службовці можуть оглядати всі обумовлені відділення, палуби і трюми. Вони також можуть перевіряти улови, перероблені і неперероблені, сітки та інше знаряддя лову, обладнання, контейнери і паки, що містять рибу або продукти рибальства, а також будь-які відповідні документи або електронні передачі, якщо вважають такі дії необхідними для верифікації дотримання правил спільної рибогосподарської політики. Вони також можуть опитувати осіб, які ймовірно володіють інформацією щодо питання, яке є предметом інспектування.

5. Службовці повинні проводити інспектування у спосіб, що забезпечує мінімальний ступінь втручання чи створення незручностей для судна або транспортного засобу і його діяльності, а також для складування, перероблення і реалізації улову. Вони повинні, наскільки це можливо, не допускати будь-яке погіршення якості улову під час інспектування.

6. Детальні правила застосування цієї статті, зокрема щодо методології та інспектування, повинні бути ухвалені згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

Стаття 75. Обов'язки оператора

1. Оператор повинен сприяти безпечному доступу до судна, транспортного засобу або трюму, де відбувається складування, оброблення або реалізація продуктів. Він повинен забезпечувати безпеку службовців та не турбувати, залякувати або втручатися у роботу службовців під час виконання ними своїх обов'язків.

2. Детальні правила застосування цієї статті можуть бути ухвалені згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

Стаття 76. Звіт про інспектування

1. Після кожного інспектування службовці повинні скласти звіт про інспектування та повинні направити його компетентним органам своєї держави-члена. За можливості, ведення і передання цього звіту повинно відбуватись електронними засобами. У разі інспектування рибальського судна, що ходить під прапором іншої держави-члена, примірник звіту про інспектування повинен бути невідкладно надісланий компетентним органам обумовленої третьої країни у випадку виявлення порушення під час інспектування. У разі інспектування рибальського судна, що ходять під прапором третьої країни, примірник звіту про інспектування повинен бути невідкладно надісланий компетентним органам обумовленої третьої країни у випадку виявлення порушення під час інспектування. У разі інспектування у водах під юрисдикцією іншої держави-члена примірник звіту про інспектування повинен бути невідкладно надісланий такій державі-члену.

2. Службовці повинні повідомляти результати інспектування оператору, який повинен мати можливість висловити коментарі з приводу інспектування та його результатів. Коментарі оператора повинні бути відображені в звіті про інспектування. Службовці повинні зазначати у промисловому журналі, що інспектування відбулося.

3. Примірник звіту про інспектування повинен бути якнайшвидше надісланий оператору, але за будь-яких умов не пізніше ніж через 15 робочих днів після завершеного інспектування.

4. Детальні правила застосування цієї статті повинні бути ухвалені згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

Стаття 77. Звіти про інспектування та нагляди як прийнятний доказ

Звіти про інспектування і нагляди, складені інспекторами Союзу або службовцями іншої держави-члена або службовцями Комісії, повинні слугувати прийнятним доказом для адміністративного чи судового провадження будь-якої держави-члена. Для встановлення фактів вони повинні вважатися еквівалентними звітам про інспектування та нагляди держав-членів.

Стаття 78. Електронна база даних

1. Держави-члени повинні укласти та оновлювати електронну базу даних, в яку вони завантажують всі звіти про інспектування та нагляди, складені їхніми службовцями.

Стаття 79. Інспектори Союзу

1. Список інспекторів Союзу повинен бути укладений Комісією згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

2. Без обмеження першочергової відповідальності прибережних держав-членів, інспектори Союзу можуть проводити інспектування відповідно до цього Регламенту у водах Союзу та на рибальських суднах Союзу поза межами вод Союзу.

3. Інспектори Союзу можуть бути призначені для:

(a) виконання окремих контрольних та інспекційних програм, ухвалених згідно зі статтею 95;

(b) міжнародних програм контролю за рибальством, в яких Союз має зобов'язання щодо забезпечення контролю.

4. Для виконання своїх завдань і дотримання цілей параграфа 5, інспектори Союзу повинні мати оперативний доступ до:

(a) всіх площ на борту рибальських суден Союзу та будь-яких інших суден, що здійснюють рибальську діяльність, приміщень громадського користування та транспортних засобів; і

(b) всієї інформації і документації, необхідної для виконання ними своїх завдань, зокрема до промислового журналу, декларацій про вивантаження, сертифікатів про улов, декларацій про перевантаження, повідомлень про продаж та іншої відповідної документації;

у тій самій мірі та за таких самих умов, що і службовці держави-члена, на території якої відбувається інспектування.

5. Інспектори Союзу повинні не мати поліцейських та правозастосовчих повноважень поза межами своєї держави-члена походження або поза межами вод Союзу під юрисдикцією та суверенітетом своєї держави-члена походження.

6. Службовці Комісії або призначеного нею органу, у разі призначення їх інспекторами Союзу, повинні не мати поліцейських та правозастосовчих повноважень.

ГЛАВА II

Інспектування поза межами вод держави-члена, що інспектує

Стаття 80. Інспектування рибальських суден поза межами вод держави-члена, що інспектує

1. Без обмеження першочергової відповідальності прибережної держави-члена, держава-член може інспектувати рибальські судна під своїм прапором у всіх водах Союзу поза межами вод, що перебувають під суверенітетом іншої держави-члена.

2. Держава-член може проводити інспектування на рибальському судні іншої держави-члена відповідно до цього Регламенту щодо рибальської діяльності у всіх водах Союзу поза межами вод, що перебувають під суверенітетом іншої держави-члена:

(a) за дозволом прибережної держави-члена; або

(b) якщо, згідно зі статтею 95, ухвалено спеціальну контрольну та інспекційну програму;

3. Держава-член повинна мати дозвіл на проведення інспектувань рибальських суден Союзу, що ходять під прапором іншої держави-члена, в міжнародних водах.

4. Держава-член може інспектувати рибальські судна Союзу, що ходять під її прапором або під прапором іншої держави-члена, у водах третіх кран відповідно до міжнародних договорів.

5. Держави-члени повинні призначити компетентний орган, який повинен діяти як контактний пункт для цілей цієї статті. Контактний пункт держав-членів повинен працювати цілодобово.

Стаття 81. Запити на отримання дозволу

1. Рішення за запитами держави-члена на отримання дозволу здійснювати інспектування на рибальських суднах у водах Союзу поза межами вод, що перебувають під її суверенітетом чи юрисдикцією, що зазначені в статті 80(2)(a), повинні бути підготовлені обумовленою прибережною державою членом протягом 12 годин з моменту подання запиту або протягом належного періоду, якщо метою запиту є переслідування по гарячих слідах, розпочате у водах держави-члена, що інспектує.

2. Держава-член, що подає запит, повинна бути невідкладно поінформована про рішення. Рішення також повинно бути повідомлене Комісії або призначеному нею органу.

3. За запитами на отримання дозволу відмови, повні або часткові, повинні мати місце тільки мірою необхідного, у разі існування вагомих підстав. Відмови та підстави їх обґрунтування повинні бути невідкладно надіслані державі-члену, що подає запит, та Комісії або призначеному нею органу.

ГЛАВА III

Порушення, виявлені під час інспектування

Стаття 82. Процедура на випадок порушення

Якщо інформація, зібрана під час інспектування, або будь-які інші відповідні дані викликають у службовця підозри щодо порушення правил спільної рибогосподарської політики, службовець повинен:

(a) занотувати ймовірне порушення в звіті про інспектування;

(b) вжити всіх необхідних заходів, щоб забезпечити безпечне зберігання доказів, що стосуються ймовірного порушення;

(d) довести до відома фізичної або юридичної особи, підозрюваної у вчиненні порушення або спійманої у момент вчинення нею порушення, що порушення може призвести до нарахування відповідної кількості балів згідно зі статтею 92. Ця інформація повинна бути зазначена в звіті про інспектування.

Стаття 83. Порушення, виявлені поза межами вод держави-члена, що інспектує

1. Якщо порушення було виявлено в результаті інспектування, проведеного згідно зі статтею 80, держава-член, що інспектує, повинна невідкладно подати стислий звіт про інспектування прибережній державі-члену або, в разі інспектування поза межами вод Союзу, державі-члену прапора обумовленого рибальського судна. Розгорнутий звіт про інспектування повинен бути поданий прибережній державі-члену і державі-члену прапора протягом 15 днів з моменту інспектування.

2. Прибережна держава-член або, в разі інспектування поза межами вод Союзу, держава-член прапора обумовленого рибальського судна повинні вживати всіх належних заходів щодо порушення, зазначеного в параграфі 1.

Стаття 84. Посилені подальші заходи у відповідь на деякі серйозні порушення

1. Держава-член прапора або прибережна держава-член, під час перебування у водах яких рибальське судно, за підозрою:

(a) неправильно записало улови запасів, на які поширюється багаторічний план, що перевищують 500 кг або 10 %, розрахованих як відсоток від даних промислового журналу, при цьому до уваги беруть вищий з цих двох показників; або

(b) вчинило будь-яке з серйозних порушень, зазначених в статті 42 Регламенту (ЄС) № 1005/2008 або в статті 90(1) цього Регламенту, протягом одного року з моменту вчинення першого такого серйозного порушення;

може вимагати від рибальського судна негайно спрямувати рух у порт для повного розслідування, окрім заходів, зазначених в главі IX Регламенту (ЄС) № 1005/2008.

2. Прибережна держава-член повинна негайно та з дотриманням своїх процедур за національним законодавством нотифікувати державу-член прапора про розслідування, зазначене в параграфі 1.

3. Службовці можуть залишатися на борту рибальського судна до проведення повного розслідування, зазначеного в параграфі 1.

4. Капітан рибальського судна, зазначеного в параграфі 1, повинен припинити всі види рибальської діяльності та відправитись у порт, якщо він отримує таку вимогу.

ГЛАВА IV

Провадження щодо порушень, виявлених під час інспектувань

Стаття 85. Провадження

Без обмеження статті 83(2) і статті 86, якщо компетентні органи під час інспектування або після інспектування виявляють порушення правил спільної рибогосподарської політики, компетентні органи держави-члена, що інспектує, повинні вжити належних заходів відповідно до розділу VIII щодо капітана обумовленого рибальського судна або щодо будь-якої фізичної чи юридичної особи, які є відповідальними за порушення.

Стаття 86. Передання проваджень

1. Держава-член, на території або у водах якої виявлено порушення, може передати провадження щодо такого порушення компетентним органам держави-члена прапора або держави-члена, громадянином якої є порушник, за погодженням з обумовленою державою-членом та за умов, що передання збільшить ймовірність досягнення результату, зазначеного в статті 89(2).

2. Держава-член прапора може передати провадження щодо порушення компетентним органам держави-члена, що інспектує, за умови погодження його з обумовленою державою-членом та за умови, що передання збільшить ймовірність досягнення результату, зазначеного в статті 89(2).

Стаття 87. Порушення, виявлені інспекторами Союзу

Держави-члени повинні вживати всіх належних заходів щодо будь-якого порушення, що його виявив інспектор Союзу у водах, що перебувають під їхнім суверенітетом або юрисдикцією, або на рибальському судні, що ходить під їхнім прапором.

Стаття 88. Коригувальні заходи за відсутності провадження з боку держави-члена вивантаження або перевантаження

1. Якщо держава-член вивантаження або перевантаження не є державою-членом прапора і її компетентні органи не вживають належних заходів щодо відповідальної фізичної або юридичної особи або не передають проваджень згідно зі статтею 86, обсяги, незаконно вивантажені або перевантажені, можуть бути вирахуванні з квоти, виділеної державі-члену вивантаження або перевантаження.

2. Обсяги вантажів риби, що підлягають вирахуванню з квоти держави-члена вивантаження або перевантаження, повинні бути врегульовані згідно з процедурою, зазначеною в статті 119, після проведення Комісією консультацій з двома заінтересованими державами-членами.

3. Якщо держава-член вивантаження або перевантаження більше не має у своєму розпорядженні обумовленої квоти, застосовується стаття 37. У цьому зв'язку, обсяги незаконно вивантаженої або перевантаженої риби повинні вважатися еквівалентними обсягу шкоди від упередження, що її згадано у зазначеній статті, завданої державі-члену прапора.

Стаття 89. Заходи, що забезпечують дотримання вимог

1. Держави-члени повинні забезпечувати систематичне вжиття належних заходів, в тому числі адміністративних заходів або кримінального провадження відповідно до свого національного законодавства, проти фізичної або юридичної особи, підозрюваної у порушенні будь-якого з правил спільної рибогосподарської політики.

2. Повинен бути розрахований загальний рівень санкцій та супутніх санкцій згідно з відповідними положеннями національного законодавства таким чином, щоб забезпечити, що вони дійсно позбавляють відповідальних за порушення економічної переваги, отриманої від вчиненого ними порушення, без обмеження законного права займатися своєю професійною діяльністю. Зазначені санкції також повинні давати змогу отримувати результати, пропорційні тяжкості таких порушень, і таким чином дієво знеохочувати подальше порушення такого самого характеру.

3. Держави-члени можуть застосовувати систему, за якої штраф є пропорційним обороту юридичної особи або фінансовій перевазі, отриманій або передбаченій внаслідок вчинення порушення.

4. Компетентні органи держави-члена, що вони мають юрисдикцію у випадку порушення, повинні невідкладно та відповідно до своїх процедур національного законодавства, нотифікувати держави-члени прапора, державу-члена громадянства порушника або будь-яку іншу державу-члена, зацікавлену в тому, щоб відслідковувати адміністративні заходи, кримінальне провадження або інші вжиті заходи, про будь-яку певну ухвалу щодо такого порушення, в тому числі кількість балів, нарахованих згідно зі статтею 92.

Стаття 90. Санкції за серйозні порушення

1. Окрім статті 42 Регламенту (ЄС) № 1005/2008 нижченаведені дії також повинні бути розцінені як серйозні порушення для цілей цього Регламенту залежно від ступеня тяжкості відповідного порушення, що повинен бути визначений компетентним органом держави-члена із врахуванням таких критеріїв як характер шкоди, її вартісна оцінка, економічна ситуація порушника та ступінь порушення або його повторне вчинення:

(a) непередання декларації про вивантаження або повідомлення про продаж, коли вивантаження улову відбувається в порту третьої країни;

(b) маніпуляції з двигуном, що мають на меті підвищення його потужності понад максимальну постійну потужність двигуна, вказану у сертифікаті на двигун;

(c) невиконання вимоги про доставлення на судно і зберігання на борту рибальського судна та про вивантаження будь-яких уловів видів, на які поширюється обов'язкове вивантаження, встановлене у статті 15 Регламенту (ЄС) № 1380/2013, за винятком випадків, коли доставлення на судно, зберігання на борту і вивантаження таких уловів суперечить обов'язкам або підлягає застосуванню винятків, передбачених у правилах спільної рибогосподарської політики для рибальської діяльності або зон рибальства, в яких такі правила застосовуються.

2. Держави-члени повинні забезпечувати, щоб фізична особа, яка вчинила серйозне порушення, або юридична особа, що її притягнуто до відповідальності за серйозне порушення, підлягала покаранню через дієві, пропорційні і стримувальні адміністративні санкції відповідно до комплексу санкцій та заходів, передбачених у главі IX Регламенту (ЄС) № 1005/2008.

3. Без обмеження статті 44(2) Регламенту (ЄС) № 1005/2008, держави-члени повинні накладати санкції, що дійсно є стримувальними та, у відповідних випадках, розраховані від вартості продуктів рибальства, отриманих внаслідок вчинення серйозного порушення.

4. Під час встановлення санкції держави-члени повинні також брати до уваги вартість шкоди від нехтування правилами, завданої обумовленим рибним ресурсам та морському середовищу.

5. Держави-члени можуть паралельно, або ж як альтернативу, застосовувати дієві, пропорційні і стримувальні кримінальні санкції.

6. Санкції, передбачені в цій статті, можуть бути підкріплені іншими санкціями або заходами, зокрема наведеними в статті 45 Регламенту (ЄС) № 1005/2008.

Стаття 91. Негайні правозастосовчі заходи

Держави-члени повинні вживати негайних заходів, щоб запобігти продовженню практики серйозних порушень капітанами рибальських суден або іншими фізичними та юридичними особами, що їх було викрито під час вчинення таких порушень, визначених в статті 42 Регламенту (ЄС) № 1005/2008.

Стаття 92. Система балів для серйозних порушень

1. Держави-члени повинні застосовувати систему балів для серйозних порушень, зазначених у пункті (а) статті 42(1) Регламенту (ЄС) № 1005/2008, і для порушень обов'язкового вивантаження, зазначених у пункті (с) статті 90(1) цього Регламенту, на основі якої володілець ліцензії на рибальство отримує відповідну кількість балів як результат порушення правил спільної рибогосподарської політики.

2. Якщо серйозне порушення вчинила фізична особа або якщо до відповідальності за серйозне порушення правил спільної рибогосподарської політики притягнуто юридичну особу, в результаті такого порушення власнику ліцензії на рибальство повинна бути нарахована відповідна кількість балів. Нараховані бали повинні бути перенесені на будь-якого майбутнього володільця ліцензії на рибальство для обумовленого рибальського судна у разі продажу судна, його передання або іншої зміни власника судна після дати правопорушення. Володілець ліцензії на рибальство повинен мати право на перегляд проваджень відповідно до національного законодавства.

3. Коли загальна кількість балів дорівнює або перевищує визначену кількість балів, дія ліцензії на рибальство повинна бути автоматично призупинена принаймні на двомісячний період. Цей період повинен становити чотири місяці, якщо дію ліцензії на рибальство припиняють вдруге, вісім місяців - якщо дію ліцензії на рибальство припиняють втретє, і рік - якщо дію ліцензії на рибальство припиняють вчетверте внаслідок нарахування володільцю ліцензії визначеної кількості балів. У разі якщо володільцю нараховують визначену кількість балів вп'яте, ліцензія на рибальство повинна бути відкликана на постійній основі.

4. Якщо володілець ліцензії на рибальство не вчиняє, протягом трьох років з дати останнього серйозного порушення, іншого серйозного порушення, з ліцензії на рибальство повинні бути зняті всі нараховані бали.

6. Держави-члени повинні також встановити систему, на основі якої капітанам рибальських суден нараховуватимуть відповідну кількість балів у результаті серйозного порушення ними правил спільної рибогосподарської політики.

Стаття 93. Національний реєстр правопорушень

1. Держави-члени повинні вносити в національний реєстр дані про всі порушення правил спільної рибогосподарської політики, вчинені рибальськими суднами, що ходять під їхнім прапором, або їхніми громадянами, в тому числі про застосовані до них санкції та нараховану кількість балів. Держави-члени повинні також вносити у свій національний реєстр правопорушення рибальських суден, що ходять під їхнім прапором, або своїх громадян, щодо яких відкрито провадження в іншій державі-члені, після повідомлення певної ухвали державою-членом, що має юрисдикцію, згідно зі статтею 90.

2. Під час відслідковування порушення правил спільної рибогосподарської політики, держава-член може звернутися до інших держав-членів із запитом надати інформацію, що міститься в їхніх національних реєстрах, щодо рибальських суден та осіб, підозрюваних у вчиненні обумовленого порушення або викритих під час акту вчинення обумовленого порушення.

3. Якщо держава-член звертається до іншої держави-члена із запитом надати інформацію про заходи, вжиті щодо порушення, така інша держава-член може надати необхідну інформацію про обумовлені рибальські судна та про обумовлених осіб.

4. Період зберігання даних з національних реєстрів порушень повинен тривати тільки стільки, скільки необхідно для цілей цього Регламенту, але в будь-якому разі не менше трьох календарних років, якщо рахувати з наступного після запису інформації року.

Стаття 94. Спільні програми контролю

Держави-члени можуть провадити, між собою та за своєю ініціативою, контрольні, інспекційні та наглядові програми щодо рибальської діяльності.

Стаття 95. Спеціальні контрольні та інспекційні програми

1. Комісія згідно з процедурою, зазначеною в статті 119, та у взаємодії з обумовленою державою-членом може визначати, на які види рибальства повинні поширюватися спеціальні контрольні та інспекційні програми.

2. У спеціальних контрольних та інспекційних програмах, зазначених в параграфі 1, повинні бути встановлені цілі, пріоритети та процедури, а також контрольні показники для інспекційної діяльності. Такі контрольні показники повинні бути встановлені на основі управління ризиками та підлягати періодичним переглядам після проведення аналізу досягнутих результатів.

3. Коли багаторічний план набув чинності і до моменту, коли стає застосовною спеціальна контрольна та інспекційна програма, кожна держава-член повинна встановити цільові контрольні показники на основі управління ризиками для інспекційної діяльності.

4. Обумовлені держави-члени повинні ухвалювати необхідні інструменти, щоб забезпечувати виконання спеціальних контрольних та інспекційних програм, зокрема щодо потреб в людських і матеріальних ресурсах, а також щодо періодів і зон, в яких заплановано їх розгортання.

Стаття 96. Загальні принципи

1. Комісія повинна контролювати й оцінювати застосування державами-членами правил спільної рибогосподарської політики шляхом експертизи інформації і документів та проведення контрольних перевірок, незалежних інспектувань і аудитів і повинна сприяти координації та співпраці між ними. З цією метою Комісія може, за власною ініціативою та власним коштом, розпочинати та проводити будь-які розвідки, верифікації, інспектування та аудити. Зокрема, вона може верифікувати:

(a) імплементацію і застосування державами-членами та їхніми компетентними органами правил спільної рибогосподарської політики;

(b) імплементацію і застосування правил спільної рибогосподарської політики у водах третьої країни відповідно до міжнародної угоди з такою країною;

(c) відповідність національних адміністративних практик та інспекційних і наглядових заходів правилам спільної рибогосподарської політики;

(d) наявність необхідних документів та їх відповідність застосовним правилам;

(e) обставини, за яких держави-члени провадять контрольну діяльність;

(f) виявлення правопорушень та провадження щодо них;

(g) співпрацю між державами-членами.

2. Держави-члени повинні співпрацювати з Комісією, щоб сприяти виконанню нею своїх завдань. Держави-члени повинні забезпечувати, щоб місії верифікації, незалежного інспектування та аудиту, що їх проводять за цим розділом, не ставали предметом розголосу, що може зашкодити виїзним місіям. Щоразу, коли службовці Комісії стикаються з труднощами у виконанні своїх обов'язків, обумовлені держави-члени повинні надати Комісії засоби для завершення її завдань та надати службовцям Комісії можливість оцінити спеціальні контрольні та інспекційні операції.

Держави-члени повинні надавати Комісії таку допомогу, якої вона потребує для виконання своїх завдань.

Стаття 97. Компетенції службовців Комісії

1. Службовці Комісії можуть проводити контрольні перевірки та інспектування на рибальських суднах, а також на об'єктах підприємств та інших органів, діяльність яких пов'язана зі спільною рибогосподарською політикою, та повинні мати доступ до всієї інформації та документації, необхідної для виконання своїх обов'язків, тією самою мірою та за таких самих умов, як і службовці держави-члена, на території якої відбувається верифікація та інспектування.

2. Службовці Комісії повинні мати право робити копії необхідних файлів та відбирати необхідні зразки, якщо в них є обґрунтовані підстави вважати, що правила спільної рибогосподарської політики не дотримані. Вони також можуть вимагати пред'явити посвідчення від будь-якою особи, яка перебуває у приміщенні під час інспектування.

3. Службовці Комісії повинні не мати повноважень, що перевищують повноваження національних інспекторів, а також не мають поліцейських та правозастосовчих повноважень.

4. Службовці Комісії повинні пред'являти письмове розпорядження, в якому зазначено їхню особу та повноваження.

5. Комісія повинна видавати письмові вказівки своїм службовцям із зазначенням їхньої компетенції та цілей їхньої місії.

Стаття 98. Верифікації

1. Щоразу, коли Комісія вважатиме за необхідне, її службовці можуть бути присутніми під час проведення контрольних заходів, що їх виконують національні контрольні органи. У рамках цих місій з верифікації Комісія повинна встановлювати належні контакти з державами-членами з метою, за можливості, запровадити обопільно прийнятну програму верифікації.

2. Обумовлена держава-член повинна забезпечити, щоб обумовлені органи або особи надавали згоду на проходження ними такої верифікації, зазначеної у параграфі 1.

3. Якщо контрольні та інспекційні операції, передбачені в рамках програми первинної верифікації, неможливо виконати з об'єктивних причин, службовці Комісії, у співпраці та за погодженням з компетентними органами обумовленої держави-члена, повинні змінити програму первинної верифікації.

4. У разі проведення контрольних та інспекційних заходів з моря чи з повітря, командир морського судна або повітряного судна повинен одноосібно відповідати за контрольні та інспекційні операції. У виконанні своїх командних обов'язків він повинен належним чином враховувати програму верифікації, зазначену в параграфі 1.

5. Комісія може організувати для своїх службовців, які відвідують державу-член, супровід одним або більше службовцями з іншої держава-члена, які діятимуть як спостерігачі. На запит Комісії, держава-член, що відряджає своїх службовців, повинна призначити, за необхідності у стислі строки, національних службовців, обраних на роль спостерігачів. Держави-члени можуть також складати список національних службовців, яких Комісія може запросити бути присутніми під час проведення контрольних та інспекційних заходів. Комісія може залучати національних службовців, включених у такий список, або тих, що їх нотифіковано Комісії, на власний розсуд. Комісія повинна, у відповідних випадках, надавати список у розпорядження всіх держав-членів.

6. Службовці Комісії можуть вирішити, якщо вважатимуть за необхідне, провести місії верифікації, зазначені в цій статті, без попереднього сповіщення.

Стаття 99. Незалежні інспектування

1. Якщо є підстави вважати, що у застосуванні правил спільної рибогосподарської політики трапляються порушення, Комісія може провести незалежні інспектування. Вона повинна проводити такі інспектування з власної ініціативи і за відсутності службовців обумовленої держави-члена.

2. Будь-який оператор може стати об'єктом незалежних інспектувань, якщо вони вважаються необхідними.

3. У рамках незалежних інспектувань на території або у водах під суверенітетом або юрисдикцією держави-члена застосовуються процедурні правила згаданої держави-члена.

4. У разі виявлення службовцям Комісії серйозних порушень положень цього Регламенту на території або у водах під суверенітетом або юрисдикцією держави-члена, службовці Комісії повинні невідкладно повідомити про це компетентні органи обумовленої держави-члена, яка повинна вжити всіх належних заходів щодо такого порушення.

Стаття 100. Аудити

Комісія може проводити аудити контрольних систем держав-членів. Аудити можуть, зокрема, включати оцінювання:

(a) системи управління квотами і зусиллями;

(b) систем валідації даних, в тому числі систем перехресних перевірок систем моніторингу суден, уловів, зусиль та даних про реалізацію і даних, пов'язаних з реєстром рибальського флоту Співтовариства, а також верифікації ліцензій та дозволів на рибальство;

(c) адміністративної організації, в тому числі відповідності наявного персоналу та наявних засобів, навчання персоналу, розмежування функцій всіх органів, залучених у контроль, а також наявних механізмів координації роботи та спільного оцінювання результатів таких органів;

(d) операційних систем, в тому числі процедур для контролю призначених портів;

(e) національних програм контрольної діяльності, в тому числі визначення рівнів інспектування та їх впровадження;

(f) національної системи санкцій, в тому числі відповідності накладених санкцій, тривалості провадження, економічних переваг, що їх позбавлено порушників, та стримувальчого характеру такої системи санкцій.

Стаття 101. Звіти про верифікації, незалежні інспектування та аудити

1. Комісія повинна повідомити обумовленим державам-членам про попередні результати верифікацій та незалежних інспектувань протягом одного дня після їх проведення.

2. Службовці Комісії повинні складати звіт про верифікації, незалежні інспектування або аудити після кожної верифікації, незалежного інспектування або аудиту. Звіт повинен бути наданий обумовленій державі-члену протягом одного місяця після закінчення верифікації, незалежного інспектування або аудиту. Держави-члени повинні мати можливість протягом одного місяця надавати коментарі щодо результатів звіту.

3. Держави-члени повинні вживати необхідних дій на основі звіту, зазначеного в параграфі 2.

4. Комісія повинна публікувати остаточні звіти про верифікації, незалежні інспектування та аудити разом з коментарями обумовлених держав-членів у захищеній частині свого офіційного веб-сайту.

Стаття 102. Подальші дії за результатами звітів про верифікації, незалежні інспектування та аудити

1. Держави-члени повинні надавати Комісії будь-яку необхідну інформацію, яку вона може вимагати щодо імплементації цього Регламенту. Подаючи запит на отримання інформації Комісія повинна зазначати розумний строк, протягом якого необхідно надати таку інформацію.

2. Якщо Комісія вважає, що під час виконання правил спільної рибогосподарської політики трапилися порушення або що існуючі положення щодо контролю і методи контролю в окремих державах-членах не є дієвими, вона повинна повідомити обумовленим державам-членів, які відтак повинні провести адміністративне розслідування, участь в якій можуть взяти службовці Комісії.

3. Обумовлені держави-члени повинні повідомляти Комісію про результати розслідування і надіслати їй звіт, складений не пізніше ніж через три місяці після запиту Комісії. Цей період може бути подовжений Комісією на підставі належним чином обґрунтованого запиту від держави-члена, на обґрунтований період затримки.

4. Якщо адміністративне розслідування, зазначене в параграфі 2, не призводить до усунення порушень або якщо Комісія виявляє недоліки в контрольній системі держави-члена під час верифікацій або незалежних інспектувань, зазначених в статтях 98 і 99, або в аудиті, зазначеному в статті 100, Комісія повинна з такою державою-членом встановити план дій. Держави-члени повинні вживати всіх необхідних заходів для виконання такого плану дій.

ГЛАВА I

Фінансові заходи

ГЛАВА II

Закриття рибальських промислів

Стаття 104. Закриття рибальських промислів за недотримання цілей спільної рибогосподарської

політики

1. Якщо держава-член не дотримується своїх зобов'язань у виконанні багаторічного плану та якщо Комісія має підстави вважати, що недотримання таких зобов'язань становить серйозну загрозу для збереження обумовлених запасів, Комісія може тимчасово закрити доступ до рибних ресурсів, що потерпають від таких недоліків, для обумовленої держави-члена.

2. Комісія повинна повідомляти в письмовій формі обумовлену державу-члена про свої факти і відповідну документацію та встановлювати граничний строк, що не перевищує десять робочих днів, щоб держава-член могла довести можливість безпечної експлуатації таких рибальських угідь.

3. Заходи, зазначені в параграфі 1, повинні бути застосовані, тільки якщо держава-член не відповідає на запит Комісії в межах строку, наведеного в параграфі 2, або якщо відповідь вважається незадовільною або чітко вказує на той факт, що необхідних заходів вжито не було.

4. Комісія повинна скасувати закриття доступу після того, як держава-член доведе в письмовій формі задовільними для Комісії чином можливість безпечної експлуатації таких рибальських угідь.

ГЛАВА III

Вирахування з і передання квот та промислових зусиль

Стаття 105. Вирахування з квот

1. У разі встановлення Комісією перевищення державою-членом виділених їй квот Комісія повинна здійснювати вирахування з майбутніх квот такої держави-члена.

2. У разі вилову понад квоту, долю або частку запасів або групи запасів, доступну державі-члену у певному році, Комісія повинна здійснити вирахування в наступному році або роках з річної квоти, долі або частки держави-члена, що здійснила надмірний вилов, застосувавши множник відповідно до наведеної нижче таблиці:

Проте у всіх випадках вилову понад міру відносно дозволеного обсягу вивантажень, що дорівнює або є меншим ніж 100 тонн, повинно бути застосоване вирахування, що дорівнює вилову понад міру * 1,00.

3. Окрім множників, зазначених в параграфі 2, і за умови, що ступінь вилову понад міру відносно дозволеного обсягу вивантажень перевищує 10%, повинен бути застосований множник 1,5, якщо:

(a) протягом двох останніх років держава-член неодноразово здійснювала вилов понад свою квоту, долю або частку запасів або груп запасів, і такий надмірний вилов підлягав вирахуванню, зазначеному в параграфі 2;

(b) за результатами доступних науково-технічних і економічних консультацій та, зокрема, звітів, складених STECF, встановлено, що надмірний вилов становить серйозну загрозу для збереження обумовлених запасів; або

4. У разі вилову понад квоту, долю або частку запасів або групи запасів, доступну державі-члену у попередніх роках, Комісія, після консультації з обумовленою державою-членом, може вирахувати квоти згідно з процедурою, зазначеною в статті 119, з майбутніх квот такої держави-члена з урахуванням рівня надмірного вилову.

5. Якщо вирахування згідно з положеннями параграфів 1 і 2 неможливо здійснити з квоти, долі або частки запасів або групи запасів, що вона була власне перевищена, оскільки така квота, доля або частка запасів або групи запасів недоступна або доступна в недостатньому обсязі для обумовленої держави-члена, Комісія, після проведення консультації з обумовленою державою-членом, може здійснити вирахування в наступному році або наступних роках з квот на інші запаси або групи запасів, доступних такій державі-члену в тому самому географічному районі, або з такою самою комерційною вартістю згідно з параграфом 1.

6. Детальні правила застосування цієї статті, зокрема щодо визначення обумовлених обсягів, можуть бути ухвалені згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

Стаття 106. Вирахування з промислового зусилля

1. У разі встановлення Комісією перевищення державою-членом виділеного їй промислового зусилля Комісія повинна здійснювати вирахування з майбутнього промислового зусилля такої держави-члена.

2. Якщо промислове зусилля у географічному районі або в межах виду рибальства, доступного для держави-члена, буде перевищено, Комісія повинна здійснити вирахування в наступному році або наступних роках з промислового зусилля, доступного такій державі-члену, для обумовленого географічного району або рибальського промислу, застосувавши множник відповідно до наведеної нижче таблиці:

3. Якщо вирахування згідно з положеннями параграфа 2 неможливо здійснити з максимально допустимого промислового зусилля, що воно було перевищено, оскільки таке максимально допустиме промислове зусилля недоступне або доступне в недостатньому обсязі для обумовленої держави-члена, Комісія може здійснити вирахування в наступному році або наступних роках з промислового зусилля, доступного такій державі-члену в тому самому географічному районі згідно з положеннями параграфа 2.

4. Детальні правила застосування цієї статті, зокрема щодо визначення обумовленого промислового зусилля, можуть бути ухвалені згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

Стаття 107. Вирахування квот за недотримання правил спільної рибогосподарської політики

1. Якщо є докази, що держава-член не дотримується правил щодо запасів, на які поширюються багаторічні плани і що це може призвести до серйозної загрози збереженню таких запасів, Комісія може здійснити вирахування з річних квот, доль або часток запасів або групи запасів наступного або наступних років, застосувавши принцип пропорційності із врахуванням заподіяної запасам шкоди.

2. Комісія повинна повідомляти в письмовій формі обумовлену державу-члена про свої факти та встановлювати граничний строк, що не перевищує 15 робочих днів, щоб держава-член могла довести можливість безпечної експлуатації таких рибальських угідь.

ГЛАВА IV

Надзвичайні заходи

Стаття 108. Надзвичайні заходи

1. Якщо є докази, в тому числі на основі результатів вибіркового контролю, проведеного Комісією, що рибальська діяльність, що її здійснює держава-член, або інструменти, ухвалені державою-членом або державами-членами, перешкоджають заходам зі збереження та управління, затвердженим в рамках багаторічних планів, або загрожують морській екосистемі, і це вимагає негайних дій, Комісія, на обґрунтований запит будь-якої держави-члена або за своєю власною ініціативою, може вирішити щодо вжиття надзвичайних заходів, які повинні тривати не більше ніж шість місяців. Комісія може обрати нове рішення для подовження періоду проведення надзвичайних заходів не більш ніж на шість місяців.

2. Надзвичайні заходи, передбачені в параграфі 1, повинні бути пропорційними загрозі і можуть включати, зокрема, такі заходи:

(a) призупинення рибальської діяльності суден, що ходять під прапором обумовленої держави-члена;

(b) закриття рибальських промислів;

(c) заборону для операторів Союзу на приймання вивантажень, на розміщення в клітках для відгодовування або розведення або на перевантажування риби та продуктів рибальства, виловлених суднами, що ходять під прапором обумовлених держав-членів;

(d) заборону на введення в обіг або використання для інших комерційних цілей риби та продуктів рибальства, виловлених суднами, що ходять під прапором обумовленої держави держави-члена;

(e) заборону на постачання живої риби для розведення риби у водах під юрисдикцією обумовлених держав-членів;

(f) заборону на приймання живої риби, виловленої суднами, що ходять під прапором обумовленої держави-члена, з метою розведення риби у водах під юрисдикцією інших держав-членів;

(g) заборону для рибальських суден, що ходять під прапором обумовленої держави-члена, виловлювати рибу у водах під юрисдикцією інших держав-членів;

(h) змінення даних про рибальську діяльність на запит, поданий державами-членами у належний спосіб.

3. Держава-член повинна передавати запит, зазначений в параграфі 1, одночасно Комісії та обумовленим державам-членам. Інші держави-члени можуть подавати свої коментарі у письмовій формі протягом п'яти робочих днів з моменту отримання запиту. Комісія повинна ухвалити рішення протягом 15 робочих днів з дати отримання запиту.

4. Надзвичайні заходи повинні бути негайної дії. Вони повинні бути нотифіковані обумовленим державам-членам і опубліковані в Офіційному віснику Європейського Союзу.

5. Обумовлені держави-члени можуть звернутися до Ради щодо рішення Комісії протягом 15 робочих днів з дати отримання нотифікації.

6. Рада, діючи кваліфікованою більшістю, може ухвалити інше рішення протягом одного місяця з дати отримання такого звернення.

ГЛАВА I

Аналіз і аудит даних

Стаття 109. Загальні принципи аналізу даних

1. Держави-члени повинні створити комп'ютеризовану базу даних з метою валідації даних, записаних відповідно до цього Регламенту, та систему валідації даних не пізніше 31 грудня 2013 року.

2. Держави-члени повинні забезпечувати, щоб усі дані, записані відповідно до цього Регламенту, були точними і повними, а також щоб їх було подано в межах строків, встановлених у спільній рибогосподарській політиці. Зокрема:

(a) держави-члени повинні проводити перехресні перевірки, аналізи та верифікації зазначених нижче даних за допомогою автоматизованих комп'ютерних алгоритмів і механізмів:

(i) даних системи моніторингу суден;

(ii) даних щодо рибальської діяльності, зокрема даних промислового журналу, декларації про вивантаження, декларації про перевантаження та попереднього повідомлення;

(iii) даних декларацій приймання-передання, транспортних документів та повідомлень про продаж;

(iv) даних ліцензій на рибальство та дозволів на рибальство;

(v) даних зі звітів про інспектування;

(vi) даних про потужність двигуна;

(b) у застосовних випадках, також повинні бути проведені перехресні перевірки, аналізи та верифікації таких даних:

(i) даних системи виявлення суден;

(ii) даних візуального відстеження;

(iii) даних, що стосуються міжнародних угод про рибальство;

(iv) даних про заходження до і вихід з рибопромислових районів, морських районів, в яких застосовуються спеціальні правила щодо доступу до вод і ресурсів, районів регулювання регіональними організаціями з управління рибальством або подібними організаціями та вод третьої країни;

(v) даних автоматизованої системи ідентифікації.

3. Система валідації даних повинна дозволяти негайно ідентифікувати розбіжності, помилки та відсутню інформацію в даних.

4. Держави-члени повинні забезпечувати, щоб база даних точно відображала будь-які розбіжності в даних, виявлені системою валідації даних. База даних повинна також відмічати всі дані, які було виправлено, із зазначенням причини такого виправлення.

5. У разі ідентифікації розбіжності в даних обумовлена держава-член повинна провести необхідні розслідування і, якщо існують причини підозрювати, що вчинено порушення, вжити необхідних заходів.

6. Держави-члени повинні забезпечувати, щоб в базі даних були чітко відображені всі дати одержання даних, внесення даних, валідації даних, а також дати подальших дій щодо виявлених розбіжностей.

7. Якщо дані, зазначені в параграфі 2, не передають електронними засобами, держави-члени повинні забезпечувати, щоб їх вводили в базу даних в ручному режимі без затримок.

8. Держави-члени повинні встановлювати національні плани для впровадження системи валідації, що охоплює дані, наведені в пунктах (a) і (b) параграфа 2, та подальші дії щодо розбіжностей. План повинен дозволяти державам-членам обирати пріоритети для валідації та контрольних перевірок і подальших дій щодо розбіжностей на основі управління ризиками. План повинен бути поданий Комісії на затвердження до 31 грудня 2011 року. Комісія повинна затвердити плани до 1 липня 2012 року, надавши державам-членам можливість внести виправлення. Зміни і доповнення до плану повинні подаватись Комісії на затвердження на щорічній основі.

9. Якщо Комісія ідентифікувала розбіжності в даних, введених в базу даних держави-члена, в результаті власного розслідування та після надання документації і консультацій з державою-членом, вона може вимагати від держави-члена провести розслідування причин виникнення розбіжностей та, за необхідності, виправити дані.

10. Бази даних, створені, та дані, зібрані державами-членами, зазначені в цьому Регламенті, вважаються автентичними за умов, встановлених відповідно до національного законодавства.

Стаття 110. Доступ до даних

1. Держави-члени повинні забезпечувати для Комісії або призначеного нею органу віддалений доступ до всіх даних, зазначених у статті 115, у будь-який момент без попереднього оповіщення. Крім того, Комісії також повинна бути надана можливість завантажувати вручну і автоматично ці дані за будь-який період або для будь-якої кількості рибальських суден.

2. Держави-члени повинні надавати доступ для службовців Комісії на основі електронних сертифікатів, згенерованих Комісією або призначеним нею органом.

Доступ повинен бути наданий у захищеній частині зазначених в статті 115 веб-сайтів держав-членів.

3. Без обмеження параграфів 1 і 2, держави-члени можуть до 30 червня 2012 року виконати пілотний проект або пілотні проекти з Комісією або призначеним нею органом з надання віддаленого доступу в режимі реального часу до даних держав-членів про промислові можливості, записані і валідовані відповідно до цього Регламенту. Якщо Комісія і обумовлені держави-члени задоволені результатом пілотного проекту і допоки віддалений доступ функціонує як домовлено, обумовлені держави-члени не повинні бути надалі зобов'язані звітувати про промислові можливості, як це описано в статті 33(2) і (8). Формат і процедури доступу до таких даних повинні бути проаналізовані і протестовані. Держави-члени повинні повідомити Комісії до 1 січня 2012 року, чи планують вони виконати пілотний проект або пілотні проекти. З 1 січня 2013 року Рада може вирішити щодо іншого способу і періодичності передання даних державами-членами Комісії.

Стаття 111. Обмін даними

1. Кожна держава-член прапора повинна забезпечувати прямий електронний обмін відповідною інформацією з іншими державами-членами і, у відповідних випадках, з Комісією або призначеним нею органом, зокрема:

(a) даними моніторингової системи судна, якщо її судна перебувають у водах іншої держави-члена;

(b) інформацією промислового журналу, якщо її судна здійснюють виловлення риби у водах іншої держави-члена;

(c) даними декларацій про вивантаження та декларацій про перевантаження, якщо такі операції відбуваються у портах інших держав-членів;

(d) даними попереднього повідомлення, якщо порт призначення знаходиться в іншій державі-члені.

2. Кожна прибережна держава-член повинна забезпечувати прямий електронний обмін відповідною інформацією з іншими державами-членами, і, у відповідних випадках, з Комісією або призначеним нею органом, зокрема шляхом надсилання:

(a) державі-члену прапора інформації з повідомлень про продаж, якщо перший продаж здійснюють з рибальського судна іншої держави-члена;

(b) інформації з декларації прийняття-передання, якщо рибу розміщують на складування у державі-члені, що не є державою-членом прапора або державою-членом вивантаження;

(c) інформації з повідомлення про продаж та інформації з декларація прийняття-передання - державі-члену, в якій відбулося вивантаження.

3. Детальні правила застосування цієї глави, що стосуються зокрема перевіряння якості, дотримання строків для подання даних, перехресних перевірок, аналізу, верифікації даних та встановлення стандартизованого формату для завантаження та обміну даних повинні бути ухвалені згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

ГЛАВА II

Конфіденційність даних

Стаття 112. Захист персональних даних

1. Цей Регламент залишає непорушним та в жодному разі не впливає на рівень захисту осіб, що стосується опрацювання персональних даних за положеннями законодавства Союзу і національного законодавства, зокрема не змінює ані зобов'язання держав-членів щодо опрацювання ними персональних даних за Директивою 95/46/ЄС (994_242) , ані зобов'язання установ і органів Союзу щодо їх діяльності з опрацювання персональних даних за Регламентом (ЄС) № 45/2001 під час виконання своїх службових обов'язків.

2. Права осіб щодо їхніх реєстраційних даних, що їх опрацьовують в національних системах, повинні бути реалізовані згідно з законодавством держави-члена, що зберігала їхні персональні дані, зокрема з положеннями щодо імплементації Директиви 95/46/ЄС (994_242) , а що стосується їхніх реєстраційних даних, що їх опрацьовують в системах Союзу, згідно з Регламентом (ЄС) № 45/2001.

Стаття 113. Конфіденційність професійної та комерційної таємниці

1. Держави-члени і Комісія повинні здійснювати всі необхідні кроки, щоб забезпечити відповідність поводження з даними, що їх збирають та отримують в рамках цього Регламенту, застосовним правилам щодо професійної та комерційної таємності даних.

2. Дані, що ними обмінюються держави-члени і Комісія, повинні не бути передані особам, окрім тих, що належать до установ держав-членів або Союзу, службові обов'язки яких вимагають наявності у них такого доступу, окрім випадків, коли держави-члени, що передають дані, надають свою явну згоду.

3. Дані, зазначені в параграфі 1, повинні не бути використані для будь-яких інших цілей, окрім тих, що передбачені в цьому Регламенті, за винятком випадків, коли органи, що надають дані, висловлюють свою явну згоду на використання даних для інших цілей та за умови що чинними положеннями держави-члена органу, що отримує дані, таке використання не заборонене.

4. Дані, що їх передають в рамках цього Регламенту особам, що працюють в компетентних органах, судах, інших публічних органах і в Комісії або призначеному нею органі, розголошення яких може негативно вплинути на:

(a) захист приватності та гідності особи відповідно до законодавства Союзу щодо захисту персональних даних;

(b) комерційні інтереси фізичної або юридичної особи, в тому числі інтелектуальної власності;

(d) обсяг інспектувань або розслідувань;

підпадають під дію застосовних правил щодо конфіденційності. Інформація завжди може бути розкрита, якщо це необхідний етап на шляху до припинення або заборони порушення правил спільної рибогосподарської політики.

5. Захист даних, зазначених в параграфі 1, повинен бути на рівні, що його надає подібним даним національне законодавство держави-члена, що їх одержує, та відповідні положення, застосовні до установ Союзу.

6. Покликання на цю статтю не повинні бути витлумачені як перешкода використанню даних, отриманих відповідно до цього Регламенту, в рамках позовів чи проваджень, що їх вчинено за недотримання правил спільної рибогосподарської політики. Компетентні органи держав-членів, які передають дані, повинні бути поінформовані про всі випадки використання таких даних для таких цілей.

7. Ця стаття не обмежує зобов'язання за міжнародними конвенціями про надання взаємної правової допомоги в кримінальних справах.

ГЛАВА III

Офіційні веб-сайти

Стаття 114. Офіційні веб-сайти

1. Для цілей цього Регламенту кожна держава-член повинна створити офіційний веб-сайт, доступний через мережу Інтернет, що містить інформацію, перераховану в статтях 115 і 116, щонайпізніше до 1 січня 2012 року. Держави-члени повинні надати Комісії інтернет-адреси своїх веб-сайтів. Комісія може вирішити розробити спільні стандарти і процедури для забезпечення прозорої комунікації між самими державами-членами, а також між державами-членами, Агентством Співтовариства з контролю за рибальством та Комісією, в тому числі надсилання регулярних знімків екрану щодо облікових записів рибальської діяльності стосовно промислових можливостей.

2. Офіційний веб-сайт кожної держави-члена повинен складатися із загальнодоступної частини та захищеної частини. На такому веб-сайті кожна держава-член повинна розміщувати, адмініструвати та актуалізувати дані, необхідні для цілей контролю, відповідно до цього Регламенту.

Стаття 115. Загальнодоступна частина веб-сайту

На загальнодоступній частині свого веб-сайту держави-члени повинні без затримок публікувати або надавати прямий лінк на:

(a) найменування і адреси компетентних органів, відповідальних за видання ліцензій на рибальство, а також дозволів на рибальство, зазначених у статті 7;

(b) перелік призначених портів для перевантаження із зазначенням їхнього графіку роботи, як зазначено в статті 20;

(c) через місяць після введення багаторічного плану в дію і після затвердження Комісією - перелік призначених портів із зазначенням їхнього графіку роботи, як вказано в статті 43, та, протягом 30 днів після цього, пов'язані умови для документування та звітування обсягів видів, охоплених багаторічним планом, щодо кожного вивантаження;

(d) рішення про закриття доступу в режимі реального часу із чітким зазначенням географічного району рибопромислових угідь, на які воно поширюється, тривалість закриття та умови регулювання рибальських промислів у такому районі протягом закриття, як зазначено в статті 53(2);

(e) дані контактного пункту для передання або подання промислових журналів, попередніх повідомлень, декларацій про перевантаження, декларацій про вивантаження, повідомлень про продаж, декларацій прийняття-передання та транспортних документів, зазначених в статтях 14, 17, 20, 23, 62, 66 і 68;

(f) мапу з координатами району тимчасових закриттів в режимі реального часу, зазначених в статті 54, із наведенням тривалості закриття та умов регулювання рибальських промислів у такому районі протягом закриття;

(g) рішення про закриття рибальського промислу за статтею 35 та всі необхідні дані.

Стаття 116. Захищена частина веб-сайту

1. У захищеній частині свого веб-сайту кожна держава-член повинна встановлювати, адмініструвати та актуалізувати доступ до таких списків та баз даних:

(a) списки службовців, що відповідають за інспектування, зазначені в статті 74;

(b) електронні бази даних для опрацювання звітів про інспектування та нагляд, складені службовцями, зазначеними в статті 78;

(d) електронні бази даних, що містять перелік всіх ліцензій на рибальство, а також дозволів на рибальство, виданих і регульованих відповідно до цього Регламенту, з чітким зазначенням встановлених умов та інформації щодо всіх призупинень та відкликань;

(e) спосіб вимірювання безперервного 24-годинного періоду, зазначеного в статті 26(6);

(f) електронна база даних, що містить всі відповідні дані про промислові можливості, зазначені в статті 33;

(g) національні програми контрольної діяльності, зазначені у статті 46;

(h) електронні бази даних для цілей верифікації повноти і якості зібраних даних, зазначені в статті 109.

2. Кожна держава-член повинна забезпечувати:

(a) віддалений доступ для Комісії або призначеного нею органу до всіх даних, зазначених у цій статті, за допомогою надійного інтернет-з'єднання, цілодобово та без вихідних;

(b) прямий електронний обмін відповідною інформацією з іншими державами-членами і Комісією або призначеним нею органом.

3. Держава-член повинна надавати доступ для службовців Комісії на основі електронних сертифікатів, згенерованих Комісією або призначеним нею органом.

4. Дані, що їх містить захищена частина веб-сайту, повинні бути доступними тільки окремим користувачам, авторизованим для цього або обумовленою державою-членом, або Комісією чи призначеним нею органом. Доступні для цих осіб дані також повинні бути обмежені тільки тими даними, що вони їх потребують для виконання своїх завдань та діяльності із забезпечення дотримання правил спільної рибогосподарської політики, і, відповідно, повинні бути обумовлені правилами щодо регулювання конфіденційності використання таких даних.

5. Дані, що їх містить захищена частина веб-сайту, повинні бути на збереженні тільки стільки часу, скільки необхідно для цілей цього Регламенту, але в будь-якому разі не менше трьох календарних років, починаючи з наступного після внесення даних року. Персональні дані, що підлягають обміну, відповідно до цього Регламенту, з метою їх використання в історичних, статистичних або наукових цілях, повинні бути надіслані виключно в анонімній формі або, якщо це неможливо, тільки за умови, що особи суб'єктів, що належать до таких даних, захищені шифруванням.

6. Детальні правила застосування цієї глави повинні бути ухвалені згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

Стаття 117. Адміністративна співпраця

1. Органи, відповідальні за імплементацію цього Регламенту в державах-членах, повинні співпрацювати між собою, з компетентними органами третіх країн, з Комісією та призначеним нею органом для того, щоб забезпечити дотримання положень цього Регламенту.

2. Для цілей, зазначених у параграфі 1, повинна бути встановлена система взаємної допомоги, яка повинна включати правила обміну інформацією за попереднім запитом або на довільній основі.

3. Держава-член, на території якої здійснювалась рибальська діяльність, повинні передати Комісії, на її запит, електронними засобами, будь-яку релевантну інформацію одночасно з її переданням державі-члену прапора рибальського судна.

Стаття 118. Зобов'язання щодо звітування

1. Кожні п'ять років держави-члени передають Комісії звіт про застосування цього Регламенту.

2. За результатами звітів, поданих державами-членами, та на основі власних спостережень Комісія кожні п'ять років складає звіт, який вона подає Європейському Парламенту і Раді.

3. Через п'ять років після введення в дію цього Регламенту Комісія проводить оцінювання впливу цього Регламенту на спільну рибогосподарську політику.

4. Держави-члени передають Комісії звіт із зазначенням правил, використаних для формування звітів про вихідні дані.

5. Детальні правила щодо змісту і формату звітів держав-членів для застосування цієї статті повинні бути ухвалені згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

Стаття 119. Процедура Комітету

1. Комісії надає допомогу Комітет, заснований за статтею 30 Регламенту (ЄС) № 2371/2002.

2. У разі покликання на цю статтю застосовуються статті 4 і 7 Рішення 1999/468/ЄС.

Період, встановлений у статті 4(3) Рішення 1999/468/ЄС, становить один місяць.

Стаття 120. Внесення змін і доповнень до Регламенту (ЄС) № 768/2005

Внести до Регламенту (ЄС) № 768/2005 такі зміни і доповнення:

(1) до тексту статті 3 додати такий пункт:

"(i) сприяти уніфікованому запровадженню контрольної системи спільної рибогосподарської політики, в тому числі щодо:

- організації операційної координації контрольних дій держав-членів для виконання спеціальних контрольних та інспекційних програм, контрольних програм щодо незаконного, незареєстрованого та нерегульованого (ННН) промислу та міжнародних контрольних та інспекційних програм,

- інспектування, що необхідні для виконання завдань Агентства згідно зі статтею 17a.";

2. у статті 5

(a) текст параграфа 1 викласти в такій редакції:

"1. Операційна координація з боку Агентства повинна охоплювати контроль всіх видів діяльності, охоплених спільною рибогосподарською політикою.";

(b) додати такий параграф:

"3. З метою забезпечення посиленої операційної координації між державами-членами, Агентство може встановити операційні плани з обумовленими державами-членами та координувати їх виконання.";

(a) Текст статті 7 викласти в такій редакції:

Агентство повинно надавати Комісії і державам-членам допомогу з метою забезпечення високого рівня, уніфікованого та дієвого виконання ними своїх зобов'язань за правилами спільної рибогосподарської політики, що поширюються, в тому числі, на боротьбу з ННН-промислом та їх відносини з третіми країнами. Агентство повинно, зокрема:

(a) встановити та розробити базовий курс для навчання інструкторів рибальських організацій держав-членів та забезпечувати додаткові навчальні курси та семінари для тих службовців та інших працівників, які беруть участь у контрольній та інспекційній діяльності;

(b) встановити та розробити базовий курс для навчання інспекторів Союзу перед тим, як вони вперше розпочнуть виконання своїх обов'язків, та забезпечувати актуалізоване додаткове навчання та семінари для таких службовців на постійній основі;

(c) на запит держав-членів організовувати спільні закупівлі товарів та послуг, що стосуються контрольної та інспекційної діяльності держав-членів, а також забезпечувати підготовлення до та координацію для реалізації державами-членами спільних пілотних проектів;

(d) розробляти спільні операційні процедури, що стосуються спільної контрольної та інспекційної діяльності двох або більше держав-членів;

(e) ретельно продумувати критерії для обміну контрольними та інспекційними засобами між державами-членами та між державами-членами і третіми країнами та для надання таких засобів державами-членами;

(f) проводити аналіз ризиків на основі рибальських даних щодо уловів, вивантажень та промислового зусилля, а також аналіз ризиків щодо незареєстрованих вивантажень, в тому числі, з-поміж іншого, порівняння даних щодо уловів та імпорту з даними щодо експорту і національного споживання;

(g) на запит Комісії або держав-членів розробляти спільні інспекційні методології та процедури;

(h) надавати державам-членам допомогу, на їхній запит, у дотриманні ними їхніх зобов'язань на рівні Співтовариства та міжнародних зобов'язань, в тому числі щодо боротьби з ННН-рибальством, і таких, що виникають в рамках регіональних організацій управління рибальством;

(i) заохочувати та координувати розроблення уніфікованих методик управління ризиками у сфері своєї компетенції;

(j) координувати і заохочувати співпрацю між державами-членами та застосування спільних стандартів розроблення планів вибіркового контролю, визначених у Регламенті Ради (ЄС) № 1224/2009 від 20 листопада 2009 року про встановлення контрольної системи Співтовариства для забезпечення дотримання правил спільної рибогосподарської політики (*1)".

4. Текст статті 8 викласти в такій редакції:

1. Агентство повинно, на запит Комісії, координувати контрольну та інспекційну діяльність держав-членів на основі міжнародних контрольних та інспекційних програм шляхом встановлення планів спільного розгортання.

2. Агентство може придбавати, орендувати або фрахтувати обладнання, необхідне для виконання планів спільного розгортання, зазначених у параграфі 1.";

5. Текст статті 9 викласти в такій редакції:

1. Агентство повинно координувати реалізацію спеціальних контрольних та інспекційних програм, встановлених згідно зі статтею 95 Регламенту (ЄС) № 1224/2009, через плани спільного розгортання.

6. після глави III вставити таку главу:

Стаття 17a. Призначення службовців Агентства на посади інспекторів Співтовариства

Службовці Агентства можуть бути призначені у міжнародних водах інспекторами Співтовариства згідно зі статтею 79 Регламенту (ЄС) № 1224/2009.

Стаття 17b. Заходи Агентства

Агентство повинно, у відповідних випадках:

(a) видавати керівництва з гармонізованих стандартів проведення інспектувань;

(b) розробляти настановчі матеріали, що відображають найкращі практики в сфері контролю спільної рибогосподарської політики, в тому числі щодо навчання офіційних контролерів, та періодично оновлювати їх;

Стаття 17c. Співпраця

1. Держави-члени і Комісія повинні співпрацювати з Агентством та надавати йому необхідну допомогу - задля виконання його завдань.

2. З належним врахуванням різних правових систем в окремих державах-членах, Агентство повинно сприяти співпраці між державами-членами та між державами-членами і Комісією у розробленні гармонізованих стандартів для контролю відповідно до законодавства Співтовариства та із врахуванням найкращих практик у державах-членах та погоджених міжнародних стандартів.

Стаття 17d. Група надзвичайного реагування

1. Якщо Комісія, за власною ініціативою або на запит принаймні двох держав-членів, ідентифікує ситуацію, що становить прямий, опосередкований або потенційний серйозний ризик спільній рибогосподарській політиці, і при цьому неможливо наявними засобами запобігти такому ризику, уникнути або зменшити його або належним чином управляти ним, Агентство повинно бути негайно нотифіковане.

2. Агентство, діючи за нотифікацією Комісії або за своєю власною ініціативою, повинно негайно сформувати групу надзвичайного реагування та повідомити про це Комісії.

Стаття 17e. Завдання групи надзвичайного реагування

1. Група надзвичайного реагування, сформована Агентством, відповідає за збирання та оцінювання всієї відповідної інформації та виявлення наявних можливостей для якомога дієвішого і швидшого запобігання, уникнення або зменшення ризику для спільної рибогосподарської політики.

2. Група надзвичайного реагування може запросити допомогу будь-якого публічного органу або приватної особи, яка має, на її думку, експертні знання, необхідні для дієвого реагування на надзвичайну ситуацію.

3. Агентство повинно забезпечувати необхідну координацію для організації належного і вчасного реагування на надзвичайну ситуацію.

4. Група надзвичайного реагування повинна, у відповідних випадках, інформувати громадськість про ризики, що виникають внаслідок такої ситуації, та вжиті заходи.

Стаття 17f. Багаторічна робоча програма

1. У багаторічній робочій програмі Агентства повинні бути визначені загальні цілі, мандат, завдання, показники ефективності та пріоритети кожного заходу Агентства на п'ятирічний період. Вона повинна містити презентацію плану кадрової політики та кошторисну оцінку бюджетних асигнувань, які слід виділити для досягнення цілей в межах такого п'ятирічного періоду.

2. Багаторічна робоча програма повинна бути викладена згідно з системою управління по видах діяльності та методологією, розробленою Комісією. Її повинна ухвалити Адміністративна рада.

3. Робоча програма, зазначена в статті 23(2)(c), повинна містити покликання на багаторічну робочу програму. В ній повинні бути чітко зазначені доповнення, зміни або видалені частини у порівнянні з робочою програмою попереднього року, а також фактичний прогрес у досягненні загальних цілей і пріоритетів багаторічної робочої програми.

Стаття 17g. Співпраця у морських справах

Агентство повинно сприяти виконанню інтегрованої морської політики ЄС, зокрема укладати адміністративні угоди з іншими органами у справах, на які поширюється дія цього Регламенту, після погодження з Правлінням. Виконавчий директор повинен інформувати про це Комісію та держав-членів на початковому етапі проведення відповідних переговорів.

Стаття 17h. Детальні правила

Детальні правила імплементації цієї глави повинні бути ухвалені згідно з процедурою, зазначеною в статті 30(2) Регламенту (ЄС) № 2371/2002.

Ці правила можуть поширюватися, зокрема, на формулювання планів реагування на надзвичайні ситуації, заснування групи надзвичайного реагування та практичних процедур, що їх слід застосовувати.".

Стаття 121. Зміни і доповнення до інших регламентів

1. В Регламенті (ЄС) № 847/96 видалити статтю 5.

2. До Регламенту (ЄС) № 2371/2002 внести такі зміни і доповнення:

(a) Текст статті 21 викласти в такій редакції:

Повинен бути встановлений контроль за доступом до вод та ресурсів та веденням діяльності, як встановлено в статті 1, і правила спільної рибогосподарської політики повинні виконуватись. З цією метою повинна бути встановлена система Співтовариства з контролю, інспектування та застосування правил спільної рибогосподарської політики.";

(b) Статті 22 - 28 видалити.

3. В Регламенті (ЄС) № 811/2004 від 21 квітня 2004 року про встановлення заходів для відновлення північних запасів хека (- 6) видалити статті 7, 8, 10, 11, 12 і 13.

4. В Регламенті (ЄС) № 2115/2005 від 20 грудня 2005 року про встановлення планів відновлення палтуса чорного в рамках Організації рибальства у північно-західній частині Атлантики (- 7) видалити статтю 7.

5. В Регламенті (ЄС) № 2166/2005 від 20 грудня 2005 року про встановлення заходів з відновлення південних запасів хека та запасів омара норвезького у Кантабрійському морі та західній частині Іберійського півострову(- 8) видалити главу IV.

6. В Регламенті (ЄС) № 388/2006 від 23 лютого 2006 року про багаторічний план сталого використання запасів камбали в Біскайській затоці (- 9) видалити главу IV.

7. В Регламенті (ЄС) № 509/2007 від 7 травня 2007 року про встановлення багаторічного плану сталого використання запасів камбали у західній частині протоки Ла-Манш (- 10) видалити главу IV.

8. В Регламенті (ЄС) № 676/2007 від 11 червня 2007 року про встановлення багаторічного плану для рибного промислу запасів камбали морської у водах Північного моря(- 11) видалити главу IV.

9. В Регламенті (ЄС) № 1098/2007 від 18 вересня 2007 року про встановлення багаторічного плану щодо запасів тріски у водах Балтійського моря і рибальських угідь, що в них провадять промисел цих запасів (- 12), видалити статтю 10(3) і (4), статтю 11(2) і (3), статті 12, 13, 15, статтю 18(2) і (3), статті 19 і 20, другий параграф статті 22, статті 23, 24 і 25.

10. В Регламенті (ЄС) № 1300/2008 від 18 грудня 2008 року про встановлення багаторічного плану для запасів оселедця, розповсюдженого на захід від Шотландії, і рибальських угідь, що в них провадять промисел цих запасів (- 13), видалити статті 5 і 6.

11. В Регламенті (ЄС) № 1342/2008 від 18 грудня 2008 року про встановлення довгострокового плану для запасів тріски і рибальських угідь, що в них провадять промисел цих запасів (- 14), видалити статті 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 26, 27, 28 і 29.

Стаття 122. Скасування

1. Скасувати Регламент (ЄЕС) № 2847/93, за винятком статей 6, 8 і 11, що їх скасування набуває чинності від дати введення в дію правил імплементації статей 14, 21 і 23 цього Регламенту, і статті 5, статті 9(5) і статей 13, 21 і 34, що їх скасування набуває чинності з 1 січня 2011 року.

2. Регламент (ЄС) № 1627/94 скасувати від дати введення в дію правил імплементації статті 7 цього Регламенту.

3. Регламент (ЄС) № 1966/2006 скасувати з 1 січня 2011 року.

Стаття 123. Покликання

Покликання на скасовані регламенти та положення, видалені згідно зі статтею 121, тлумачити як покликання на цей Регламент і читати відповідно до кореляційної таблиці, наведеної у додатку II.

Стаття 124. Набуття чинності

Цей Регламент набуває чинності на наступний день після його публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу.

Він застосовується з 1 січня 2010 року.

(a) стаття 33(6) і (9), статті 37, 43, 58, 60, 61, 63, 67, 68, 73, 78 і 84, стаття 90(2), (3) і (4), статті 93 і 117 і стаття 121(3) - (11) застосовуються з 1 січня 2011 року;

(b) статті 6, 7, 14, 21 і 23 застосовуються з дати набуття чинності правилами їх імплементації;

Цей Регламент обов'язковий у повному обсязі та підлягає прямому застосуванню у всіх державах-членах.

СПЕЦІАЛЬНІ ІНСПЕКЦІЙНІ КОНТРОЛЬНІ ПОКАЗНИКИ ДЛЯ БАГАТОРІЧНИХ ПЛАНІВ

Ціль

1. Кожна держава-член повинна встановити спеціальні інспекційні контрольні показники відповідно до цього додатка.

Стратегія

2. Інспектування та нагляд рибальської діяльності повинні бути зосереджені на рибальських суднах, які, ймовірно, виловлюють види, на які поширюється багаторічний план. Вибіркові інспектування перевезень та реалізації видів, на які поширюється багаторічний план, повинні бути застосовані як додатковий механізм перехресної перевірки для випробування ефективності інспектувань і наглядів.

Пріоритети

3. Різні типи знарядь лову повинні підлягати різним рівням пріоритзації залежно від ступеня, до якого на флоти впливають обмеження рибальських можливостей. Для цього кожна держава-член повинна визначати певні пріоритети.

Цільові контрольні показники

4. Не пізніше ніж через місяць з дати набуття чинності Регламенту про встановлення багаторічного плану, держави-члени повинні запровадити свої графіки інспектувань із врахуванням орієнтирів, наведених нижче.

Держави-члени повинні зазначати та описувати, які саме стратегії вибіркового контролю вони застосовуватимуть.

Комісія повинна на запит мати доступ до плану вибіркового контролю, що його використовує держава-член.

(a) Рівень інспектування в портах

Загалом, точність, що її належить досягти, повинна бути еквівалентною принаймні тій, що її отримують під час застосування методу простої випадкової вибірки, при цьому інспектування у державі-члені повинні охоплювати 20 % за масою всіх вивантажень видів, що підлягають багаторічному плану.

(b) Рівень інспектування реалізації

Інспектування 5 % обсягів видів, на які поширюється багаторічний план, виставлених на продаж на аукціоні.

Гнучкий контрольний показник: встановлюють після детального аналізу рибальської діяльності у кожному районі. Контрольні показники інспектування в морі стосуються кількості днів патрулювання у морі в районах управління, по можливості - з окремим контрольним показником для днів патрулювання окремих районів.

(d) Рівень повітряного спостереження

Гнучкий цільовий контрольний показник: встановлюють після детального аналізу здійснення рибальської діяльності у кожному районі і з урахуванням ресурсів у розпорядженні держави-члена.

КОРЕЛЯЦІЙНА ТАБЛИЦЯ

(-2) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1380/2013 від 11 грудня 2013 року про спільну рибогосподарську політику, внесення змін до регламентів Ради (ЄС) № 1954/2003 і (ЄС) № 1224/2009 та скасування регламентів Ради (ЄС) № 2371/2002 і (ЄС) № 639/2004, а також Рішення Ради 2004/585/ЄС (ОВ L 354, 28.12.2013, с. 22).

(-3) Регламент Ради (ЄС) № 199/2008 від 25 лютого 2008 року про встановлення рамок Співтовариства щодо збирання, управління і використання даних у секторі рибальства та підтримання наукового дорадництва щодо спільної рибогосподарської політики (ОВ L 60, 05.03.2008, с. 1).

(-4) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1379/2013 від 11 грудня 2013 року про спільну організацію ринків продуктів рибальства та аквакультури та про внесення змін і доповнень до регламентів Ради (ЄС) № 1184/2006 та (ЄС) № 1224/2009 та скасування Регламенту Ради (ЄС) № 104/2000 (ОВ L 354, 28.12.2013, с. 1).)

Зі змінами і доповненнями, внесеними
	Офіційний вісник
	№	сторінка	дата
РЕГЛАМЕНТОМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) № 1379/2013 від 11 грудня 2013 року	L 354	1	28.12.2013
РЕГЛАМЕНТОМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) № 1380/2013 від 11 грудня 2013 року	L 354	22	28.12.2013
РЕГЛАМЕНТОМ РАДИ (ЄС) № 1385/2013 від 17 грудня 2013 року	L 354	86	28.12.2013
РЕГЛАМЕНТОМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) № 508/2014 від 15 травня 2014 року	L 149	1	20.05.2014
РЕГЛАМЕНТОМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) № 2015/812 від 20 травня 2015 року	L 133	1	29.05.2015
З виправленнями, внесеними: Виправленням, ОВ L 149, 16.06.2015, с. 23 (1224/2009) Виправленням, ОВ L 319, 04.12.2015, с. 21 (2015/812)

Ступінь вилову понад міру відносно дозволеного обсягу вивантажень	Множник
До 10% включно	Перевищення квоти *1,0
Понад 10% і до 20% включно	Перевищення квоти *1,2
Понад 20% і до 40% включно	Перевищення квоти *1,4
Понад 40% і до 50% включно	Перевищення квоти *1,8
Будь-яке подальше перевищення квот понад 50%	Перевищення квоти *2,0

Ступінь перевищення доступного промислового зусилля	Множник
До 10% включно	Перевищення *1,0
Понад 10% і до 20% включно	Перевищення *1,2
Понад 20% і до 40% включно	Перевищення *1,4
Понад 40% і до 50% включно	Перевищення *1,8
Будь-яке подальше перевищення понад 50 %	Перевищення *2,0

Регламент Комісії № (ЄЕС) № 2847/93	Цей Регламент
Стаття 1(1)	Статті 1 і 2
Стаття 1(2)	Стаття 5(3)
Стаття 1(3)	Стаття 2
Стаття 2	Стаття 5
Стаття 3	Стаття 9
Стаття 4(1)	Стаття 5
Стаття 4(2)	Стаття 75
Стаття 5(a) і (b)	Стаття 74
Стаття 5(c)	Стаття 8
Стаття 6	Статті 14, 15 та 16
Стаття 7	Статті 17 і 18
Стаття 8	Статті 23, 24 та 25
Стаття 9(1), (2), (3), (4), (4a), (5), (6), (7), (8) і (9)	Статті 62, 63, 64, 65 і 68
Стаття 9(4b) і (5)	Статті 66 і 67
Стаття 11	Статті 20, 21 та 22
Стаття 13	Стаття 68
Стаття 14	Стаття 59
Стаття 15(1), (2) і (4)	Статті 33 і 34
Стаття 15(3)	Стаття 36
Стаття 16	Стаття 117
Стаття 17	Стаття 5
Стаття 19	Статті 112 і 113
Розділ IIA	Розділ IV, глава I, секція 2
Стаття 20(1)	Стаття 47
Стаття 20(2)	Стаття 49
Стаття 21(1)	Стаття 33
Стаття 21(2)	Стаття 35
Стаття 21(3)	Стаття 36
Стаття 21(4)	Стаття 37
Стаття 21a	Стаття 35
Стаття 21b	Стаття 34
Стаття 21c	Стаття 36
Стаття 23	Стаття 105
Розділ V	Розділ IV, глава II, і стаття 109
Стаття 28(1)	Стаття 56
Стаття 28(2)	Статті 57 і 70
Стаття 28(2a)	Стаття 56
Стаття 29	Статті 96, 97, 98 і 99
Стаття 30	Стаття 102
Стаття 31(1) і (2)	Статті 89 і 90
Стаття 31(4)	Стаття 86
Стаття 32(1))	Стаття 85
Стаття 32(2)	Стаття 88
Стаття 33	Стаття 86
Стаття 34	Стаття 117
Стаття 34a	Стаття 117
Стаття 34b	Стаття 98
Стаття 34c	Стаття 95
Стаття 35	Стаття 118
Стаття 36	Стаття 119
Стаття 37	Статті 112 і 113
Стаття 38	Стаття 3
Стаття 39	Стаття 122
Стаття 40	Стаття 124
Регламент (ЄС) № 1627/94	Цей Регламент
Увесь Регламент	Стаття 7
Регламент (ЄС) № 847/96	Цей Регламент
Стаття 5	Стаття 106
Регламент (ЄС) № 2371/2002	Цей Регламент
Стаття 21	Статті 1 і 2
Стаття 22(1)	Статті 6, 7, 8, 9, 14 і 75
Стаття 22(2)	Статті 58, 59, 62, 68 і 75
Стаття 23(3)	Стаття 5(3), стаття 5(5) і стаття 11
Стаття 23(4)	Статті 105 і 106
Стаття 24	Стаття 5,розділ VII та Статті 71 і91
Стаття 25	Глави III і IV розділу VII та стаття 89
Стаття 26(1)	Стаття 96
Стаття 26(2)	Стаття 108
Стаття 26(4)	Стаття 36
Стаття 27(1)	Статті 96 - 99
Стаття 27(2)	Статті 101 і 102
Стаття 28(1)	Стаття 117
Стаття 28(3)	Статті 80, 81 та83
Стаття 28(4)	Стаття 79
Стаття 28(5)	Стаття 74
Регламент (ЄС) № 811/2004	Цей Регламент
Стаття 7	Стаття 14(2)
Стаття 8	Стаття 17
Стаття 10	Стаття 14(3)
Стаття 11	Стаття 44
Стаття 12	Стаття 60(6)
Регламент (ЄС) № 2166/2005	Цей Регламент
Стаття 9	Стаття 14(3)
Стаття 10	Стаття 60(1)
Стаття 12	Стаття 44
Стаття 13	Стаття 60(6)
Регламент (ЄС) № 2115/2005	Цей Регламент
Стаття 7	Стаття 14(3)
Регламент (ЄС) № 388/2006	Цей Регламент
Стаття 7	Стаття 14(3)
Стаття 8	Стаття 60(1)
Стаття 10	Стаття 44
Стаття 11	Стаття 60(6)
Регламент (ЄС) № 509/2007	Цей Регламент
Стаття 6	Стаття 14(3)
Стаття 8	Стаття 44
Стаття 9	Стаття 60(6)
Регламент (ЄС) № 676/2007	Цей Регламент
Стаття 10	Стаття 14(2)
Стаття 11	Стаття 14(3)
Стаття 12	Стаття 60(1)
Стаття 14	Стаття 44
Стаття 15	Стаття 60(6)
Регламент (ЄС) № 1098/2007	Цей Регламент
Стаття 15	Стаття 14(3)
Стаття 19	Стаття 60(1)
Стаття 24	Стаття 46
Регламент (ЄС) № 1342/2008	Цей Регламент
Стаття 19(1)	Стаття 109(2)
Стаття 19(2)	Стаття 115
Стаття 20	Стаття 60
Стаття 22	Стаття 42
Стаття 23	Стаття 46
Стаття 24	Стаття 17
Стаття 25	Стаття 43
Стаття 26	Стаття 14(2)
Стаття 27	Стаття 44
Стаття 28	Стаття 60(6)