491/2009 Регламент Ради (ЄС) № 491/2009 від 25 травня 2009 року про внесення змін до Регламенту (ЄС) № 1234/2007 про запровадження спільної організації сільськогосподарських ринків та про спеціальні положення для певних сільськогосподарських продуктів (Єдиний регламент про СОР) - 25.05.2009 прийняття

про внесення змін до Регламенту (ЄС) № 1234/2007 про запровадження спільної організації сільськогосподарських ринків та про спеціальні положення для певних сільськогосподарських продуктів

РЕГЛАМЕНТ РАДИ (ЄС) № 491/2009

від 25 травня 2009 року

РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Співтовариства (994_017) , зокрема його статті 36 і 37, Беручи до уваги пропозицію Комісії,

Беручи до уваги висновок Європейського Парламенту (-1),

(1) Для спрощення правової бази спільної аграрної політики (далі - "САП"), Регламентом (ЄС) № 1234/2007 (Єдиний регламент про СОР) (-2) було скасовано та замінено на єдиний правовий акт усі регламенти, які Рада ухвалила з часу запровадження спільної аграрної політики в рамках встановлення спільних організацій ринків сільськогосподарських продуктів або груп продуктів.

(2) Як підкреслюється в Єдиному регламенті про СОР, такий акт, призначений для спрощення, не мав на меті поставити під сумнів політичні рішення, які протягом багатьох років ухвалювалися в рамках САП. Тому він не передбачав жодних нових інструментів. Таким чином, Єдиний регламент про СОР відображає політичні рішення, ухвалені до моменту, коли його текст був запропонований Комісією.

(3) Паралельно з переговорами й ухваленням Єдиного регламенту про СОР, Рада також почала вести переговори щодо реформи політики у секторі вина, яка завершилася ухваленням Регламенту Ради (ЄС) № 479/2008 від 29 квітня 2008 року про спільну організацію ринку вина (-3). Як визначено в Єдиному регламенті про СОР, в Єдиний регламент про СОР початково були включені тільки ті положення у секторі вина, які не підлягали будь-якій реформі політики. Такі суттєві положення, що підлягали внесенню змін у політику, повинні були бути включені у Єдиний регламент про СОР після їх введення в дію. Оскільки такі суттєві положення зараз вже введені в дію, положення у секторі вина тепер повинні бути повністю включені в Єдиний регламент про СОР шляхом внесення політичних рішень, ухвалених Регламентом (ЄС) № 479/2008, до Єдиного регламенту про СОР.

(4) Інтеграцію таких положень у Єдиний регламент про СОР необхідно здійснювати на основі такого самого підходу, який було обрано для ухвалення Єдиного регламенту про СОР, а саме - не ставити під сумнів політичні рішення, ухвалені, коли ці положення вже були ухвалені Радою, або обґрунтування таких політичних рішень, викладене у преамбулах відповідних регламентів.

(5) Отже, необхідно внести відповідні зміни до Єдиного регламенту про СОР.

(6) У Єдиний регламент про СОР включено положення щодо застосування правил конкуренції на підставі Договору в секторах, які він охоплює. До цього такі положення були включені у Регламент Ради (ЄС) № 1184/2006 від 24 липня 2006 року про застосування деяких правил конкуренції до виробництва сільськогосподарських продуктів і торгівлі ними (-4). Таким чином, Єдиний регламент про СОР адаптував сферу застосування Регламенту (ЄС) № 1184/2006. Внаслідок повного включення сектора вина в Єдиний регламент про СОР та розширення правил конкуренції, що містяться у ньому, на зазначений сектор, необхідно передбачити положення, що виключають сектор вина зі сфери застосування Регламенту (ЄС) № 1184/2006.

(7) Доцільно роз’яснити, що будь-який елемент державної допомоги, який може бути включений до національних програм підтримки, зазначених у цьому Регламенті, повинен бути оцінений з огляду на матеріально-правові норми Співтовариства щодо державної допомоги. Оскільки встановлена цим Регламентом процедура затвердження таких програм підтримки дає можливість Комісії забезпечити дотримання матеріально-правових норм Співтовариства щодо державної допомоги, і зокрема тих, які містяться у "Настановах Співтовариства щодо державної допомоги у секторі сільського та лісового господарства на 2007-2013 роки" (-5), подальша нотифікація на підставі статті 88 Договору або Регламенту Ради (ЄС) № 659/1999 від 22 березня 1999 року про встановлення детальних правил для застосування статті 93 Договору про заснування Європейського Співтовариства (-6) не повинна вимагатися.

(8) В інтересах правової визначеності доцільно нагадати, що скасування Регламенту (ЄС) № 479/2008 не впливає на чинність будь-яких правових актів, ухвалених на основі зазначеного скасованого акту.

(9) Для забезпечення того, що перехід від положень Регламенту (ЄС) № 479/2008 до положень, передбачених у цьому Регламенті, не завдає шкоди 2008/2009 маркетинговому року щодо вина, цей Регламент повинен застосовуватися з 1 серпня 2009 року,

УХВАЛИЛА ЦЕЙ РЕГЛАМЕНТ:

(-1) Висновок від 20 листопада 2008 року (ще не опубліковано в Офіційному віснику).

(-2) ОВ L 299, 16.11.2007, с. 1.

(-3) ОВ L 148, 06.06.2008, с. 1.

(-4) ОВ L 214, 04.08.2006, с. 7.

(-5) ОВ C 319, 27.12.2006, с. 1.

(-6) ОВ L 83, 27.03.1999, с. 1.

Стаття 1.

До Регламенту (ЄС) № 1234/2007 внести такі зміни:

1. у статті 1 параграф 2 вилучити;

2. текст першого параграфа статті 3 доповнити таким пунктом:

"(ca) для сектора вина - з 1 серпня до 31 липня наступного року;";

3. до статті 55 внести такі зміни:

(a) заголовок викласти в такій редакції:

Системи квот і виробничий потенціал ";

(b) текст доповнити таким параграфом:

"2a. Щодо сектора вина, правила, що стосуються виробничого потенціалу у зв’язку з незаконними насаджуваннями, перехідним режимом прав на насаджування, а також схемою викорчовування, застосовують відповідно до положень, визначених у секції IVa.";

4. назву секції IV глави ІІІ розділу І частини ІІ викласти в такій редакції:

Процедурні правила щодо квот на цукор, молоко та картопляний крохмаль ";

5. у статті 85 вступні слова викласти в такій редакції:

"Комісія ухвалює детальні правила застосування секцій І-IIIa, які можуть стосуватися, зокрема:";

6. главу ІІІ розділу І частини ІІ доповнити секцією такого змісту:

1. Після 31 серпня 1998 року виробники, у відповідних випадках, за власні кошти викорчовують площі, засаджені виноградною лозою без відповідного права на насаджування.

2. До завершення викорчовування відповідно до параграфа 1, виноград і продукти, вироблені з винограду, зібраного на територіях, зазначених у згаданому параграфі, можуть бути введені в обіг тільки для цілей дистиляції виключно за рахунок виробника. Продукти такої дистиляції не можуть бути використані для виготовлення алкогольних продуктів фактичною міцністю за об’ємною часткою спирту 80% або менше.

3. Без обмеження, у відповідних випадках, раніших санкцій, накладених державами-членами, держави-члени накладають на виробників, які не виконали зобов’язання щодо викорчовування, санкції, пропорційні тяжкості, обсягу та тривалості такого невиконання.

4. Скасування перехідної заборони на нові насаджування 31 грудня 2015 року, як передбачено у статті 85g(1), не впливає на зобов’язання, передбачені у цій статті.

1. Виробники повинні, після сплати збору та не пізніше 31 грудня 2009 року, узаконити площі, засаджені виноградною лозою до 1 вересня 1998 року без відповідного права на насаджування.

Без обмеження будь-яких проваджень у рамках урегулювання рахунків, положення першого підпараграфа не застосовують до площ, узаконених на підставі статті 2(3) Регламенту (ЄС) № 1493/1999.

2. Розмір збору, зазначеного в параграфі 1, визначають держави-члени. Він повинен бути еквівалентним принаймні двом середнім вартостям відповідного права на насаджування у відповідному регіоні.

3. До завершення узаконювання відповідно до параграфа 1, виноград або продукти, вироблені з винограду, зібраного на територіях, зазначених у такому параграфі, можуть бути введені в обіг тільки для цілей дистиляції виключно за рахунок виробника. Такі продукти заборонено використовувати для виготовлення алкоголю фактичною міцністю за об’ємною часткою спирту 80% або менше.

4. Незаконні насадження, зазначені у параграфі 1, якщо вони не були узаконені відповідно до положень згаданого параграфа до 31 грудня 2009 року, повинні бути викорчувані відповідними виробниками за власний рахунок.

Держави-члени накладають на виробників, які не виконали свої зобов’язання щодо викорчовування, санкції, пропорційні тяжкості, обсягу та тривалості невиконання.

До здійснення викорчовування, зазначеного у першому підпараграфі, положення параграфа 3 застосовують mutatis mutandis.

5. Скасування перехідної заборони на нові насаджування 31 грудня 2015 року, як передбачено у статті 85g(1), не впливає на зобов’язання, передбачені у параграфах 3 і 4.

1. Стосовно статті 85a(2) і статті 85b(3) і (4), держави-члени повинні вимагати надання доказів про недопущення до обігу відповідних продуктів, або, якщо відповідні продукти дистилюють, надання договорів на дистиляцію.

2. Держави-члени перевіряють недопущення до обігу та дистиляції продуктів, зазначених у параграфі 1. У разі недотримання зазначених вимог держави-члени накладають санкції.

3. Держави-члени повідомляють Комісію про площі насаджень, які підлягають вимозі щодо дистиляції, та про відповідні об’єми спирту.

Площі, зазначені в першому підпараграфі статті 85b(1), якщо вони не узаконені, а також площі, зазначені у статті 85a(1), не повинні отримувати вигоди від будь-яких заходів підтримки на національному рівні чи на рівні Співтовариства.

Детальні правила імплементації цієї підсекції ухвалює Комісія.

Такі правила можуть включати:

(a) детальні вимоги щодо обміну інформацією держав-членів, зокрема про можливі скорочення бюджетних асигнувань, зазначені в додатку Xb, у разі недотримання вимог;

(b) детальну інформацію щодо санкцій, що їх держави-члени зможуть накладати у разі невиконання зобов’язань, встановлених у статтях 85a, 85b і 85c.

Цю підсекцію застосовують до 31 грудня 2015 року.

1. Без обмеження положень статті 120a(1)-(6), зокрема її параграфа 4, заборонено здійснювати насаджування виноградної лози винних сортів винограду, що підлягають класифікації відповідно до статті 120a(2).

2. Також заборонено повторне прищеплення винних сортів винограду, класифікованих відповідно до статті 120a(2), до будь-яких сортів, окрім винних, зазначених у вказаній статті.

3. Незважаючи на параграфи 1 і 2, насаджування та повторне прищеплення, як зазначено у таких параграфах, дозволяються, якщо вони охоплені:

(a) новим правом на насаджування, передбаченим у статті 85h;

(b) правом на повторне насаджування, передбаченим у статті 85i;

4. Права на насаджування, зазначені у параграфі 3, надаються в гектарах.

5. Держави-члени можуть вирішити зберегти заборону, зазначену в параграфі 1, на своїй території або частині своєї території не пізніше, ніж до 31 грудня 2018 року. У таких випадках, у такій державі-члені відповідно застосовують правила перехідного режиму права на насаджування, встановлені у цій підсекції, у тому числі в цій статті.

1. Держави-члени можуть надавати виробникам нові права на насаджування щодо площ:

(a) призначених для здійснення нових насаджувань у рамках заходів консолідації земельних ділянок або примусового відчуження для забезпечення суспільних інтересів згідно з національним правом;

(b) призначених для експериментальних цілей;

(d) вино або продукти виноробства з яких призначені виключно для споживання у домогосподарстві виноградаря.

2. Нові права на насаджування:

(a) використовує виробник, якому вони надані;

(b) використовують до завершення другого виноробного року після року їх надання; (c) використовують у цілях, в яких вони надані.

1. Держави-члени надають права на повторне насаджування виробникам, які викорчували площі, засаджені виноградною лозою.

Однак, викорчувані площі, за які виплачується винагорода відповідно до підсекції ІІІ, не є підставою для надання права на повторне насаджування.

2. Держави-члени можуть надати права на повторне насаджування виробникам, які взяли на себе зобов’язання викорчувати площі, засаджені виноградною лозою. У таких випадках викорчовування площі, щодо якої взято зобов’язання, здійснюють не пізніше як до завершення третього року після чого здійснюється висаджування нової виноградної лози, щодо якої було надано право на повторне насаджування.

3. Надані права на повторне насаджування повинні відповідати еквіваленту площі викорчовування за монокультурою.

4. Права на повторне насаджування здійснюються в межах господарства, якому вони були надані. Держави-члени можуть передбачати, що такі права на повторне насаджування використовують тільки на тих площах, де було здійснено викорчовування.

5. Як відступ від параграфа 4, держави-члени можуть вирішити, що права на повторне насаджування можна повністю або частково передавати іншому господарству на території тієї самої держави-члена у таких випадках:

(a) якщо частина відповідного господарства передається такому іншому господарству; (b) площі такого іншого господарства призначені для:

(i) виробництва вин із охоронюваною назвою місця походження або охоронюваним географічним зазначенням; або

(ii) розсадників для вирощування прищеплених саджанців.

Держави-члени забезпечують, щоб застосування відступів, передбачених у першому підпараграфі, не призводило до загального підвищення виробничого потенціалу на їхній території, зокрема коли передавання здійснюється від незрошуваних до зрошуваних площ.

6. Параграфи 1 і 5 застосовують mutatis mutandis до прав, подібних до прав на повторне насаджування, отриманих на підставі попереднього законодавства Співтовариства або національного законодавства.

7. Права на повторне насаджування, надані на підставі статті 4(5) Регламенту (ЄС) № 1493/1999, використовують протягом періодів, передбачених зазначеним Регламентом.

1. Задля удосконалення управління виробничим потенціалом держави-члени створюють національний резерв або регіональні резерви прав на насаджування.

2. Держави-члени, які створили національні або регіональні резерви прав на насаджування на підставі Регламенту (ЄС) № 1493/1999, можуть підтримувати такі резерви, поки вони застосовують перехідний режим прав на насаджування відповідно до цієї підсекції.

3. Якщо протягом передбаченого періоду наведені нижче права на насаджування не використовуються, їх виділяють у національні або регіональні резерви:

(a) нові права на насаджування;

(b) права на повторне насаджування;

4. Виробники можуть передавати права на повторне насаджування до національних або регіональних резервів. Умови такої передачі, за необхідності - за виплату з національних фондів, визначають держав-члени, беручи до уваги законні інтереси сторін.

5. Як відступ від параграфа 1 держави-члени можуть вирішити не впроваджувати систему резерву за умови, що вони можуть довести існування на власній території ефективної альтернативної системи управління правами на насаджування. Така альтернативна система може, за необхідності, відступати від відповідних положень цієї підсекції.

Перший підпараграф також застосовують до держав-членів, які припиняють діяльність національних або регіональних резервів на підставі Регламенту (ЄС) № 1493/1999.

1. Держави-члени можуть надавати права з резерву:

(a) без оплати - виробникам віком до 40 років, які мають належні професійні навички і компетенції та які вперше організовують господарство та визначені як його керівники;

(b) після оплати до національних або, у відповідних випадках, регіональних фондів - виробникам, які мають намір використовувати права на насаджування виноградників, продукція яких має гарантований збут.

Держави-члени визначають критерії для встановлення розмірів оплати, зазначеної в пункті (b) першого підпараграфа, які можуть залежати від запланованого кінцевого продукту відповідного виноградника та від строку до завершення перехідного періоду, протягом якого застосовується заборона на нові насаджування, як передбачено у статті 85g(1) і (2).

2. У разі надання прав на насаджування з резерву, держави-члени забезпечують, щоб:

(a) місце розташування, використані сорти та методики культивування гарантували, що отримана продукція відповідає попиту на ринку;

(b) відповідний врожай є типовим для середнього врожаю в регіоні, зокрема якщо права на насаджування, що виникли на незрошуваних площах, використовуються на зрошуваних площах.

3. Права на насаджування, надані з резерву, які не були використані до завершення другого виноробного року після року їх надання, втрачаються та повертаються до резерву.

4. Права на насаджування у резерві, які не були освоєні до завершення п’ятого виноробного року після їх виділення у резерв, анулюються.

5. Якщо в державі-члені існують регіональні резерви, держава-член може встановити правила, які дозволяють передавання прав на насаджування між регіональними резервами. Якщо в державі-члені існують як національні, так і регіональні резерви, держава-член може також дозволити передавання прав між такими резервами.

До передавання може застосовуватися коефіцієнт скорочення.

Цю підсекцію не застосовують у державах-членах, де режим прав на насаджування Співтовариства не застосовувався до 31 грудня 2007 року.

Держави-члени можуть ухвалювати жорсткіші національні правила щодо надання нових прав на насаджування або прав на повторне насаджування. Вони можуть вимагати, щоб відповідні заявки та належна інформація в них супроводжувалися додатковою інформацією, необхідною для моніторингу розвитку виробничого потенціалу.

Детальні правила імплементації цієї підсекції ухвалює Комісія. Такі правила можуть включати, зокрема:

(a) положення щодо уникнення надмірних адміністративних витрат при застосуванні положень цієї підсекції;

(b) співіснування виноградної лози відповідно до статті 85i(2);

Положення цієї підсекції застосовуються до завершення виноробного року 2010/2011.

Ця підсекція встановлює умови, за яких виноградарі отримують винагороду в обмін на викорчовування насаджень виноградної лози (далі - "винагорода за викорчовування").

Винагорода за викорчовування надається тільки у разі, якщо відповідна площа відповідає таким умовам:

(a) вона не отримувала підтримки Співтовариства або національної підтримки на реструктуризацію та заходи, подібні до конверсії, впродовж 10 виноробних років, що передували запиту на викорчовування;

(b) вона не отримувала підтримки Співтовариства в рамках будь-якої іншої організації спільного ринку протягом п’яти виноробних років, що передували запиту на викорчовування;

(d) вона не менша ніж 0,1 гектара. Однак, за рішенням держави-члена мінімальна площа може дорівнювати 0,3 гектара для деяких адміністративних регіонів держави-члена, в якій середня площа, засаджена виноградною лозою, у межах одного господарства є більшою ніж один гектар;

(e) вона не була засаджена з порушенням будь-якого застосовного законодавства Співтовариства або національного законодавства; та

(f) вона засаджена винними сортами винограду, класифікованими відповідно до статті 120a(2).

Незважаючи на пункт (е) першого параграфа, площі, узаконені відповідно до статті 2(3) Регламенту (ЄС) № 1493/1999 і статті 85b(1) цього Регламенту, вважаються допустимими для отримання винагороди за викорчовування.

1. Комісія встановлює шкалу винагород, що виплачуються за викорчовування.

2. Конкретний розмір винагороди за викорчовування встановлюють держави-члени в рамках шкали, зазначеної у параграфі 1, та на підставі історичних даних про врожайність відповідного господарства.

1. Заінтересовані виробники подають до відповідних органів держав-членів заявки на отримання винагороди за викорчовування щонайпізніше до 15 вересня кожного року. Держави-члени можуть встановити дату, ранішу за 15 вересня, але не раніше 30 червня, та за умови належного врахування, у відповідних випадках, застосовних звільнень, передбачених у статті 85u.

2. Держави-члени здійснюють адміністративний контроль щодо отриманих заявок, обробляють допустимі заявки та щороку до 15 жовтня нотифікують Комісії загальну площу та суми, яких стосуються такі заявки, з розбивкою за регіонами та врожайністю.

3. Максимальний річний бюджет схеми викорчовування визначений у додатку Xd.

4. До 15 листопада кожного року Комісія встановлює єдиний відсоток для прийняття нотифікованих сум, якщо загальна сума, про яку держави-члени нотифікували Комісію, перевищує доступні бюджетні ресурси, при чому, у відповідних випадках, враховують застосування статті 85u(2) і (3).

5. До 1 лютого кожного року держави-члени приймають заявки:

(a) щодо площ у повному розмірі, стосовно яких подана заявка, якщо Комісія не встановила відсоток, як зазначено в параграфі 4; або

(b) щодо площ, із застосуванням відсотка, зазначеного в параграфі 4, на основі об’єктивних і недискримінаційних критеріїв та згідно з такими пріоритетами:

(i) держави-члени надають пріоритет заявникам, чиї заявки на винагороду за викорчовування включають всю площу їхніх виноградників;

(ii) держави-члени надають нижчий пріоритет заявникам, яким принаймні 55 років або старше, якщо так передбачає держава-член.

Якщо виявиться, що фермерські господарства в межах своїх земельних ділянок у будь-який час упродовж трьох років з моменту отримання винагороди за викорчовування не дотримувалися обов’язкових вимог щодо управління та належних сільськогосподарських й екологічних умов, зазначених у статтях 3-7 Регламенту (ЄС) № 1782/2003, то у випадках, коли таке недотримання сталося внаслідок прямих дій або бездіяльності господарства, обсяг коштів зменшується, або виплати повністю чи частково скасовуються залежно від тяжкості, обсягу, тривалості та повторюваності недотримання, а господарство, у відповідних випадках, повинно повернути отримані виплати на умовах, встановлених у зазначених положеннях.

1. Держава-член може вирішити відхилити будь-які подальші заявки, зазначені у статті 85s(1), після того, як загальний обсяг викорчуваних площ на її території сягне 8% від загальної площі, засадженої виноградною лозою, як зазначено в додатку Xe.

Держава-член може вирішити відхилити будь-які подальші заявки, зазначені у статті 85s(1), для регіону після того, як загальний обсяг викорчуваних площ у такому регіоні сягне 10% від загальної площі регіону, засадженої виноградною лозою.

2. Комісія може вирішити зупинити застосування схеми викорчовування у державі-члені, якщо, беручи до уваги подані заявки, подальше викорчовування призведе того, що загальна площа викорчовування перевищить 15% від загальної площі держави-члена, засадженої виноградною лозою, як зазначено в додатку Xe.

3. Комісія може вирішити зупинити застосування схеми викорчовування у державі-члені на певний рік, якщо, беручи до уваги подані заявки, подальше викорчовування призведе того, що площа викорчовування перевищить 6% від загальної площі держави-члена, засадженої виноградною лозою, для конкретного року застосування схеми, як зазначено в додатку Xe.

4. Держави-члени можуть оголосити, що виноградна лоза в горах та на крутих схилах не підпадає під схему викорчовування відповідно до умов, встановлених Комісією.

5. Держави-члени можуть оголосити, що деякі площі не підпадають під схему викорчовування, якщо застосування схеми буде несумісним із екологічними пересторогами. Площі, які таким чином не підпадають під схему викорчовування, повинні становити не більше 3% від загальної площі, засадженої виноградною лозою, як зазначено в додатку Xe.

6. Греція може оголосити, що площі, засаджені виноградною лозою на Егейських та Іонічних островах, за винятком Криту та Евбеї, не підпадають під схему викорчовування.

7. Схема викорчовування, визначена у цій підсекції, не застосовується до Азорських та Канарських островів та острова Мадейра.

8. Держави-члени надають виробникам у районах, недопустимих для схеми викорчовування, або оголошених такими, що не підпадають під неї, відповідно до параграфів 4-7, пріоритет за іншими заходами підтримки для сектора вина, встановленими цим Регламентом, зокрема, у відповідних випадках, при реструктуризації та заходах конверсії виноградників у рамках програм підтримки і заходах розвитку сільських територій.

Положення цієї підсекції не застосовують у державах-членах, де виробництво вина не перевищує 50000 гектолітрів на виноробний рік. Обсяг виробництва розраховують на основі середніх обсягів виробництва впродовж попередніх п’яти виноробних років.

Держави-члени можуть надавати додаткову національну допомогу, яка не перевищує 75% від застосовної винагороди за викорчовування, додатково до наданої винагороди за викорчовування.

Детальні правила імплементації цієї підсекції ухвалює Комісія. Такі правила можуть включати, зокрема:

(a) деталі щодо умов допустимості, зазначених у статті 85q, зокрема щодо доказів належного оброблення земель у 2006 і 2007 роках;

(b) шкалу та розміри винагород, зазначені у статті 85r;

(d) вимоги держав-членів до звітування стосовно впровадження схеми викорчовування, у тому числі санкції за затримку в наданні звітів, а також інформацію, яку держави-члени надають виробникам про доступність такої схеми;

(e) вимоги до звітування стосовно додаткової національної допомоги; (f) кінцеві терміни здійснення платежів.";

7. главу IV розділу І частини ІІ доповнити секцією такого змісту:

Ця секція встановлює правила, які регулюють надання коштів Співтовариства державам-членам і використання таких коштів державами-членами в рамках національних програм підтримки (далі - "програми підтримки") для фінансування конкретних заходів підтримки сектора вина.

1. Програми підтримки повинні бути сумісними з правом Співтовариства й узгодженими із заходами, політиками та пріоритетами Співтовариства.

2. Держави-члени несуть відповідальність за програми підтримки та забезпечують їхню внутрішню послідовність, розроблення та впровадження в об’єктивний спосіб, беручи до уваги економічну ситуацію відповідних виробників та потребу запобігати невиправданому неоднаковому ставленню до виробників.

Держави-члени несуть відповідальність за забезпечення та здійснення необхідного контролю та накладення санкцій у разі недотримання умов програм підтримки.

3. Підтримку не надають:

(a) на дослідні проекти та заходи підтримки дослідних проектів;

(b) на заходи у рамках програм розвитку сільських територій держав-членів відповідно до Регламенту (ЄС) № 1698/2005.

1. Кожна держава-член, яка є виробником, зазначена в додатку Xb, подає до Комісії проект п’ятирічної програми підтримки, де передбачено заходи відповідно до цієї секції.

Програми підтримки, які почали застосовуватися відповідно до першого підпараграфа статті 5(1) Регламенту (ЄС) № 479/2008, продовжують застосовуватися відповідно до цього Регламенту.

Заходи підтримки, передбачені програмами підтримки, складаються на географічному рівні, який держави-члени вважають найбільш доцільним. Перш ніж подати проект програми підтримки до Комісії, його повинно бути обговорено з компетентними органами й організаціями на відповідному територіальному рівні.

Кожна держава-член подає один проект програми підтримки, яка може враховувати регіональні особливості.

2. Програми підтримки починають застосовуватися через три місяці з дати їх подання до Комісії.

Проте, якщо подана програма підтримки не відповідає умовам, встановленим у цій секції, Комісія повідомляє про це державу-член. У такому разі держава-член подає до Комісії переглянуту програму підтримки. Переглянута програма підтримки починає застосовуватися через два місяці після її подання, окрім випадків, коли невідповідність не було усунено; у такому разі застосовують цей підпараграф.

3. Параграф 2 застосовують mutatis mutandis до змін у програмах підтримки, поданих державами- членами.

4. Статтю 103l не застосовують, якщо програма підтримки держави-члена передбачає тільки один захід, а саме - перехід до схеми єдиної виплати, зазначеної у статті 103o. У такому разі статтю 188a(5) застосовують тільки стосовно року, в якому мав місце такий перехід, а статтю 188a(6) не застосовують.

Програми підтримки повинні складатися з таких елементів:

(a) докладного опису запропонованих заходів разом із їхніми кількісно вираженими цілями;

(b) результатів проведених консультацій;

(d) графіка реалізації заходів;

(e) загальної таблиці фінансування, що показує ресурси, які будуть задіяні, та передбачуване орієнтовне виділення ресурсів між заходами відповідно до максимальних значень, передбачених у додатку Xb;

(f) критеріїв і кількісних показників, які повинні використовуватися для моніторингу й оцінювання, а також кроків, вжитих для забезпечення належного та ефективного впровадження програм підтримки; та

(g) призначення компетентних органів, відповідальних за реалізацію програми підтримки.

1. Програми підтримки повинні містити один або кілька з таких заходів:

(a) підтримку за схемою єдиної виплати відповідно до статті 103o;

(b) просування відповідно до статті 103p;

(d) збирання недостиглого врожаю відповідно до статті 103r;

(e) пайові інвестиційні фонди відповідно до статті 103s;

(f) страхування врожаю відповідно до статті 103t;

(g) інвестиції відповідно до статті 103u;

(h) дистиляцію побічних продуктів відповідно до статті 103v;

(i) дистиляцію харчового спирту відповідно до статті 103w;

(j) дистиляцію у кризових умовах відповідно до статті 103x;

(k) використання концентрованого виноградного сусла відповідно до статті 103y.

2. Програми підтримки не повинні містити інших заходів, окрім наведених у статтях 103o-103y.

1. Розподіл доступних коштів Співтоваристві, а також бюджетні обмеження, наведені в додатку Xb.

2. Підтримка Співтовариства стосується тільки допустимих витрат, виниклих після подання відповідної програми підтримки, як зазначено у статті 103k(1).

3. Держави-члени не беруть участі в покритті видатків на заходи, які фінансує Співтовариство в рамках програм підтримки.

4. Як відступ від параграфа 3, держави-члени можуть надавати національну допомогу згідно з відповідними правилами Співтовариства про надання державної допомоги на заходи, зазначені у статтях 103p, 103t і 103u.

До сумарного публічного фінансування, що включає як кошти Співтовариства, так і національні кошти, застосовуються максимальні ставки допомоги, як встановлено у відповідних правилах Співтовариства.

1. Держави-члени можуть надавати підтримку виноградарям, розподіляючи серед них права на отримання виплат у розумінні глави 3 розділу ІІІ Регламенту (ЄС) № 1782/2003 згідно з пунктом О додатка VII до цього Регламенту.

2. Держави-члени, які мають намір скористатися можливістю, зазначеною в параграфі 1, повинні передбачити надання такої підтримки в їхніх програмах підтримки, у тому числі щодо подальшого передавання коштів до схеми єдиної виплати, шляхом внесення змін до таких програм відповідно до статті 103k(3).

3. Як зазначено у параграфі 1, підтримка після набуття чинності:

(a) залишається в рамках схеми єдиної виплати та більше не є та не буде доступною відповідно до статті 103k(3) на здійснення заходів, перелічених у статтях 103p-103y у подальші роки дії програм підтримки;

(b) відповідно зменшує суму коштів програм підтримки, доступних на здійснення заходів, перелічених у статтях 103p-103y.

1. Підтримка відповідно до цієї статі поширюється на заходи з інформування чи просування щодо вин Співтовариства у третіх країнах, із підвищенням у такий спосіб їхньої конкурентоспроможності у таких країнах.

2. Заходи, зазначені в параграфі 1, стосуються вин з охоронюваною назвою місця походження або охоронюваним географічним зазначенням або вин із зазначенням винного сорту винограду.

3. Заходи, зазначені у параграфі 1, можуть полягати тільки в:

(a) зв’язках із громадськістю, заходах з просування або рекламування, зокрема тих, які висвітлюють переваги продуктів Співтовариства, зокрема їхню якість, безпечність або екологічність;

(b) участі у подіях, виставках або ярмарках міжнародного значення;

(c) інформаційних кампаніях, зокрема щодо систем Співтовариства, що охоплюють назви місця походження, географічні зазначення та органічне виробництво;

(d) дослідження нових ринків, необхідні для розширення ринків збуту;

(e) дослідження для оцінювання результатів заходів з інформування та просування.

4. Внесок Співтовариства у заходи з просування не повинен перевищувати 50% від допустимих витрат.

1. Метою заходів, пов’язаних з реструктуризацією та конверсією виноградників, є підвищення конкурентоспроможності виробників вина.

2. Підтримка реструктуризації та конверсії виноградників відповідно до цієї статті надається тільки якщо держави-члени надали опис своїх виробничих можливостей згідно зі статтею 185a(3).

3. Підтримка реструктуризації та конверсії виноградників може охоплювати тільки один або кілька таких видів діяльності:

(a) сортову конверсію, зокрема за допомогою повторного прищеплення;

(b) пересаджування виноградників;

Не надається підтримка плановому оновленню виноградників, природний цикл життя яких добіг кінця.

4. Підтримка реструктуризації та конверсії виноградників може набувати тільки таких форм:

(a) компенсація виробникам за втрату доходу внаслідок реалізації заходу;

(b) часткова компенсація видатків на реструктуризацію та конверсію.

5. Компенсація виробникам втрат доходу, як зазначено у параграфі 4(а), може покривати до 100% відповідних втрат і набувати однієї з таких форм:

(a) незважаючи на підсекцію II секції IVa глави ІІІ розділу І частини II, що визначає перехідний режим прав на насаджування, дозвіл на співіснування старої і нової виноградної лози упродовж встановленого періоду, що не перевищує трьох років, до завершення перехідного режиму прав на насаджування;

(b) фінансова компенсація.

6. Внесок Співтовариства у фактичні витрати на реструктуризацію та конверсію виноградників не повинен перевищувати 50%. У регіонах, класифікованих як регіони, що підпадають під ціль "Конвергенція" відповідно до Регламенту Ради (ЄС) № 1083/2006 від 11 липня 2006 року про встановлення загальних положень щодо Європейського фонду регіонального розвитку, Європейського соціального фонду та Фонду згуртування (*), внесок Співтовариства у витрати на реструктуризацію та конверсію виноградників не повинен перевищувати 75%.

1. Для цілей цієї статті збирання недостиглого врожаю означає повне знищення або зривання недозрілих грон винограду, що зводить до нуля врожай на відповідній площі.

2. Підтримка на збирання недостиглого врожаю сприяє відновленню балансу попиту та пропозиції на ринку вина у Співтоваристві, що запобігає кризам на ринку.

3. Підтримку на збирання недостиглого врожаю можна надавати як компенсацію у формі фіксованої виплати на гектар, яку визначає відповідна держава-член.

Виплата не повинна перевищувати 50% від суми прямих видатків на знищення або зривання грон винограду та втрати доходу, пов’язаної з таким знищенням або зриванням.

4. Відповідні держави-члени встановлюють систему на основі об’єктивних критеріїв, щоб забезпечити, аби збирання недостиглого врожаю не призвело до виплат компенсації окремим виробникам вина у сумі понад максимальне значення, зазначене у другому підпараграфі параграфа 3.

1. Підтримка на створення пайових інвестиційних фондів надає допомогу виробникам, які бажають убезпечити себе від коливань на ринку.

2. Підтримка на створення пайових інвестиційних фондів може надаватися у формі тимчасової та пропорційно зменшуваної грошової допомоги на покриття адміністративних видатків фондів.

1. Підтримка на страхування врожаю сприяє убезпеченню доходів виробників у разі негативного впливу стихійних лих, несприятливих кліматичних умов, захворювань або нашестя шкідників.

2. Підтримка на страхування врожаю може надаватися у формі фінансового внеску Співтовариства, розмір якого не повинен перевищувати:

(a) 80% від вартості страхової премії, яку виробники сплачують за страхування від збитків, спричинених несприятливими кліматичними умовами, які можуть бути прирівняні до стихійних лих;

(b) 50% від вартості страхової премії, яку виробники сплачують за страхування від:

(i) збитків, зазначених у пункті (a), та інших збитків, спричинених несприятливими кліматичними умовами;

(ii) збитків, спричинених тваринами, хворобами рослин або нашестями шкідників.

3. Підтримка на страхування врожаю може надаватися тільки за умови, що відповідні страхові платежі не компенсують виробникам понад 100% від виниклих втрат доходу, з урахуванням будь-якої компенсації, яку виробники могли отримати за іншими схемами підтримки, пов’язаними із застрахованим ризиком.

4. Підтримка на страхування врожаю не повинна викривляти конкуренцію на ринку страхування.

1. Підтримка може надаватися на інвестиції у матеріальні чи нематеріальні активи в переробні потужності, виноробну інфраструктуру та реалізацію вина, які підвищують загальну ефективність підприємства та стосуються одного чи обох таких аспектів:

(a) виробництва чи реалізації продуктів, зазначених у додатку XIb;

(b) розробки нових продуктів, процесів і технологій, пов’язаних із продуктами, зазначеними у додатку XIb.

2. Підтримка відповідно до параграфа 1 за максимальною ставкою надається виключно мікропідприємствам, малим та середнім підприємствам у розумінні Рекомендації Комісії 2003/361/ ЄС від 6 травня 2003 року щодо визначення мікропідприємств, малих і середніх підприємств (**). Обмеження щодо максимальної ставки не застосовуються на території Азорських островів, острова Мадейра, Канарських островів, малих Егейських островів у розумінні Регламенту (ЄС) № 1405/2006 і Французьких заморських департаментів. Максимальна інтенсивність допомоги буде скорочена на половину для підприємств, на які не поширюються положення статті 2(1) розділу І додатка до Рекомендації 2003/361/ЄС, які мають менше 750 працівників або оборот менший ніж 200 мільйонів євро.

Підтримка не надається підприємствам, що перебувають у скрутному становищі, у розумінні настанов Співтовариства щодо державної допомоги на порятунок та реструктуризацію компаній у скрутному становищі.

3. Допустимі витрати не включають елементи, зазначені у статті 71(3)(a), (b) і (c) Регламенту (ЄС) № 1698/2005.

4. До внесків Співтовариства застосовуються такі максимальні ставки допомоги щодо допустимих інвестиційних витрат:

(a) 50% у регіонах, класифікованих як регіони, що підпадають під ціль "Конвергенція" відповідно до Регламенту (ЄС) № 1083/2006;

(b) 40% у регіонах, відмінних від регіонів, що підпадають під ціль "Конвергенція";

(d) 65% на малих Егейських островах у розумінні Регламенту (ЄС) № 1405/2006.

5. Статтю 72 Регламенту (ЄС) № 1698/2005 застосовують mutatis mutandis до підтримки, зазначеної у параграфі 1 цієї статті.

1. Підтримка може надаватися на добровільну чи обов’язкову дистиляцію побічних продуктів виноробства, що була здійснена відповідно до умов, встановлених у пункті D додатка XVb.

Суму допомоги фіксують на % об’єму та на гектолітр виробленого спирту. Допомогу не можна сплачувати за об’єм спирту, що міститься в побічних продуктах, призначених для дистиляції, який перевищує 10 % об’єму спирту, що міститься у виробленому вині.

2. Максимальні застосовні рівні допомоги розраховуються на основі видатків на збирання та перероблення та встановлюються Комісією.

3. Спирт, отриманий у результаті дистиляції, на яку надано підтримку, як зазначено в параграфі 1, використовують виключно у промислових або енергетичних цілях, щоб уникнути викривлення конкуренції.

1. До 31 липня 2012 року може бути надана підтримка виробникам за вино, дистильоване на харчовий спирт, у формі допомоги, розрахованої на гектар.

2. Перед наданням допомоги повинні бути надані відповідні договори щодо дистиляції вина, а також відповідні докази постачання для дистиляції.

1. До 31 липня 2012 року підтримка може надаватися на добровільну чи обов’язкову дистиляцію надлишків вина, за рішенням держав-членів в обґрунтованих випадках кризи, для зменшення чи ліквідації надлишку та, водночас, для забезпечення безперервності постачання у час між врожаями.

2. Максимальні застосовні рівні допомоги встановлює Комісія.

4. Частка доступного бюджету, який використовують на заходи дистиляції у кризових умовах, не повинна перевищувати такі відсоткові значення, розраховані від усіх наявних коштів, як встановлено у додатку Xb, на державу-члена на відповідний бюджетний рік:

- 20 % у 2009 році,

- 15 % у 2010 році,

- 10 % у 2011 році,

- 5 % у 2012 році.

5. Держави-члени можуть збільшувати обсяг коштів, доступний на заходи дистиляції у кризових умовах, понад встановлені у параграфі 4 щорічні максимальні значення шляхом внесення національних коштів відповідно до таких граничних значень (виражених як відсоток від відповідного щорічного максимального значення з параграфа 4):

- 5 % у 2010 виноробний рік,

- 10 % у 2011 виноробний рік,

- 15 % у 2012 виноробний рік.

Якщо застосовно, держави-члени повідомляють Комісію про залучення національних коштів, зазначених у першому підпараграфі, та Комісія повинна схвалити таку транзакцію до того, як кошти стануть доступними.

1. До 31 липня 2012 року підтримка може надаватися виробникам вина, які використовують концентроване виноградне сусло, у тому числі ректифіковане концентроване виноградне сусло, для підвищення природної міцності продуктів відповідно до умов, встановлених у додатку XVa.

2. Сума допомоги встановлюється за відсоток від об’єму потенційної міцності та за гектолітр сусла, використаного для збагачення.

3. Максимальні застосовні рівні допомоги для цього заходу у різних виноробних зонах встановлює Комісія.

Якщо виявиться, що фермерські господарства в межах своїх земельних ділянок у будь-який час упродовж трьох років з моменту отримання коштів за програмами підтримки реструктуризації та конверсії виноградників або в будь-який час упродовж одного року з моменту отримання коштів за програмами підтримки збирання недостиглого врожаю не дотримувалися нормативних вимог до управління та належних сільськогосподарських й екологічних умов, зазначених у статтях 3-7 Регламенту (ЄС) № 1782/2003, то у випадках, коли таке недотримання сталося внаслідок безпосередніх дій або бездіяльності господарства, обсяг коштів повинен бути зменшений, або виплати повинно бути повністю чи частково скасовано залежно від тяжкості, обсягу, тривалості та повторюваності недотримання, а господарство, у відповідних випадках, повинно повернути отримані виплати на умовах, встановлених у зазначених положеннях.

Інструменти, необхідні для імплементації цієї секції, ухвалює Комісія. Такі інструменти можуть включати, зокрема:

(a) формат представлення програм підтримки;

(b) правила щодо внесення змін до програм підтримки після початку їх застосування;

(d) умови, за яких повідомляється та публікується інформація про надання допомоги з коштів Співтовариства.

(*) ОВ L 210, 31.07.2006, с. 25.

(**) ОВ L 124, 20.05.2003, с. 36.";

8. заголовок глави І розділу ІІ частини ІІ викласти в такій редакції:

9. заголовок секції І глави І розділу ІІ частини ІІ викласти в такій редакції:

10. текст доповнити статтями такого змісту:

1. Для покращення та стабілізації роботи спільного ринку вин, включно з виноградом, суслами та винами, з яких вони отримуються, держави-члени, які є виробниками, можуть встановлювати правила реалізації для регулювання постачання, зокрема за допомогою імплементаційних рішень, ухвалених міжгалузевими організаціями, зазначеними у статтях 123(3) і 125o.

Такі правила повинні бути пропорційними переслідуваним цілям і не повинні:

(a) стосуватися будь-яких транзакцій, здійснених після першої реалізації відповідної продукції;

(b) дозволяти встановлення фіксованих цін, у тому числі, коли ціни встановлюють для ознайомлення чи рекомендації;

(d) надавати можливості для відмови у видачі національних сертифікатів і сертифікатів Співтовариства, необхідних для обігу та реалізації вин, якщо така реалізація відповідає зазначеним правилам.

2. Правила, зазначені в параграфі 1, повинні бути доведені до відома операторів шляхом опублікування в повному обсязі в офіційному виданні відповідної держави-члена.

3. Обов’язок щодо звітування, зазначений у статті 125o(3), також застосовують щодо рішень і заходів, ухвалених державами-членами відповідно до цієї статті.

1. Позначення категорії продукту виноградарства, як передбачено у додатку XIb, може використовуватися у Співтоваристві тільки для реалізації продукту, який задовольняє відповідні умови, встановлені у зазначеному додатку.

Проте, незважаючи на положення статті 118y(1)(a), держави-члени можуть дозволити використання терміна "вино", якщо:

(a) він використовується в поєднанні з назвою фрукта у вигляді складеної назви для реалізації продуктів, отриманих шляхом бродіння фруктів, інших ніж виноград; або

(b) цей термін є частиною складеної назви.

Повинно бути забезпечено неможливість будь-якої плутанини з продуктами, які належать до категорій вина, зазначених у додатку XIb.

2. Категорії продуктів виноградарства, наведені в додатку XIb, можуть бути змінені Комісією відповідно до процедури, зазначеної у статті 195(4).

3. За винятком вин, розлитих у пляшки до 1 вересня 1971 року (щодо чого існують належні докази), вино, виготовлене з винних сортів винограду, зазначених у класифікації, складеній відповідно до першого підпараграфа статті 120a(2), але яке не відповідає жодній з категорій, встановлених у додатку XIb, повинно використовуватися виключно для споживання окремими домогосподарствами виробників вина, для виробництва винного оцту чи для дистиляції.";

11. главу І розділу ІІ частини ІІ доповнити секціями такого змісту:

1. Правила щодо назв місця походження, географічних зазначень і традиційних позначень, встановлені у цій секції, застосовують до продуктів, зазначених у параграфах 1, 3-6, 8, 9, 11, 15 і 16 додатка XIb.

2. Правила, зазначені у параграфі 1, ґрунтуються на:

(a) захисті законних інтересів:

(i) споживачів; та

(ii) виробників;

(b) забезпеченні безперебійного функціонування спільного ринку відповідних продуктів; та

(c) сприянні виробництву якісних продуктів, з одночасним уможливленням ухвалення національних інструментів політики щодо забезпечення якості.

1. Для цілей цієї підсекції застосовують такі терміни та означення:

(a) "назва місця походження" означає назву регіону, конкретного місця або, у виняткових випадках, країни, яку використовують для опису продукту, зазначеного в статті 118a(1), що відповідає таким умовам:

(i) якість та характеристики продукту значною мірою або цілковито залежать від конкретного географічного середовища і властивих йому природних і людських факторів;

(ii) виноград, з якого виготовлено продукт, походить виключно з цього географічного району;

(iii) виробництво відбувається в цьому географічному районі; та

(iv) продукт отримують із сортів винограду, що належать до Vitis vinifera;

(b) "географічне зазначення" означає зазначення, що стосується регіону, конкретного місця або, у виняткових випадках, країни, яке використовують для опису продукту, зазначеного в статті 118a(1), який відповідає таким вимогам:

(і) він має специфічну якість, репутацію чи інші характеристики, пов’язані із зазначеним географічним походженням;

(ii) принаймні 85% винограду, використаного для виробництва продукту, походить виключно з цього географічного району;

(iii) виробництво відбувається в цьому географічному районі; та

(iv) його отримують із сорту винограду, який належить до виду Vitis vinifera або схрещування виду Vitis vinifera з іншими видами роду Vitis.

2. Деякі традиційно використовувані найменування становлять назву місця походження, якщо вони:

(а) позначають вино;

(b) указують географічну назву;

(d) проходять процедуру, яка забезпечує охорону назв місця походження та географічних зазначень, встановлену в цій підсекції.

3. Назви місця походження та географічні зазначення, включно з тими, що стосуються географічних районів у третіх країнах, мають право на охорону в Співтоваристві відповідно до правил, установлених у цій підсекції.

1. Заявки на охорону найменувань як назв місця походження або географічних зазначень повинні включати технічний файл, що містить:

(а) найменування, яке потребує охорони;

(b) найменування та адресу заявника;

(d) єдиний документ, у якому стисло викладено специфікацію продукту, зазначену в параграфі 2.

2. Специфікація продукту повинна надавати змогу заінтересованим сторонам перевірити відповідні умови виробництва, пов’язані із назвою місця походження або географічним зазначенням.

Вона повинна містити принаймні таке:

(а) найменування, яке потребує охорони;

(b) опис вина (вин):

(i) для вин із назвою місця походження - основні аналітичні й органолептичні характеристики;

(ii) для вин із географічним зазначенням - основні аналітичні властивості, а також оцінку чи зазначення органолептичних характеристик;

(c) у відповідних випадках, конкретні енологічні практики виготовлення вина (вин), а також відповідні обмеження на виготовлення вина (вин);

(d) визначення меж відповідного географічного району;

(e) максимальний врожай на гектар;

(f) зазначення винного сорту чи сортів винограду, з яких отримують вино (вина);

(g) деталі, що вказують на зв’язок, зазначений у статті 118b(1)(a)(i), або, відповідно до обставин, у статті 118b(1)(b)(i);

(h) застосовні вимоги, установлені у законодавстві Співтовариства або національному законодавстві, або, якщо таке передбачено державами-членами, організацією, яка управляє охоронюваними назвами місця походження або охоронюваними географічними зазначеннями, з урахуванням того, що такі вимоги повинні бути об’єктивними, недискримінаційними і сумісними із правом Співтовариства;

(i) найменування та адресу органів, що верифікують відповідність специфікації продукту вимогам, та їхні конкретні завдання.

1. Якщо заявка на охорону стосується географічного району в третій країні, вона повинна, крім елементів, передбачених статтею 118c, містити доказ того, що відповідна назва є охоронюваною в країні її походження.

2. Заявка надсилається до Комісії або безпосередньо заявником, або через органи відповідної третьої країни.

3. Заявка на охорону подається однією з офіційних мов Співтовариства або супроводжується засвідченим перекладом на одну з таких мов.

1. Будь-яка заінтересована група виробників або, у виняткових випадках, окремий виробник може подати заявку на охорону назви місця походження або географічного зазначення. До такої заявки можуть долучатися інші заінтересовані сторони.

2. Виробники можуть подавати заявку на охорону лише стосовно тих вин, які вони виробляють.

3. У випадку назви, яка позначає транскордонний географічний район, або традиційної назви, пов’язаної з транскордонним географічним районом, може бути подана спільна заявка.

1. Заявки на охорону назви місця походження або географічного зазначення вин, що походять зі Співтовариства, відповідно до статті 118b, повинні пройти попередню національну процедуру згідно з положеннями цієї статті.

2. Заявку на охорону подають у державі-члені, з території якої походить назва місця походження або географічне зазначення.

3. Держава-член розглядає заявку на охорону, щоб перевірити, чи відповідає вона умовам, визначеним у цій підсекції.

Держава-член виконує національну процедуру, із забезпеченням належної публікації заявки та із передбаченням строку щонайменше у два місяці з дати публікації, протягом якого будь-яка фізична чи юридична особа, яка має законний інтерес і є резидентом або має осідок на її території, може висловити заперечення щодо пропонованої охорони шляхом подання належним чином обґрунтованої заяви у такій державі-члені.

4. Якщо держава-член вважає, що назва місця походження або географічне зазначення не відповідає застосовним вимогам або є несумісним із правом Співтовариства в цілому, вона відхиляє заявку.

5. Якщо держава-член вважає, що відповідні вимоги виконані, вона повинна:

(a) опублікувати єдиний документ і специфікацію продукту принаймні в Інтернеті; та

(b) направити Комісії заявку на охорону, що містить таку інформацію:

(і) найменування та адресу заявника;

(ii) єдиний документ, зазначений у статті 118c(1)(d);

(iіі) декларацію держави-члена про те, що вона вважає подану заявником заявку такою, що відповідає необхідним умовам; та

(іv) покликання на публікацію, зазначену в пункті (а).

Таку інформацію направляють однією з офіційних мов Співтовариства або супроводжують засвідченим перекладом на одну з таких мов.

6. Держави-члени повинні ввести в дію закони, підзаконні нормативно-правові акти та адміністративні положення, необхідні для дотримання вимог цієї статті, до 1 серпня 2009 року.

7. Якщо держава-член не має національного законодавства щодо охорони назв місця походження та географічних зазначень, держава-член може - тільки на перехідній основі - надати охорону назві на національному рівні відповідно до положень цієї підсекції, з дати подання заявки до Комісії. Така перехідна національна охорона припиняється з дати ухвалення рішення про реєстрацію чи відмову відповідно до цієї підсекції.

1. Комісія оприлюднює дату подання заявки на охорону назви місця походження або географічного зазначення.

2. Комісія перевіряє, чи відповідають заявки на охорону, зазначені у статті 118f(5), умовам, встановленим у цій підсекції.

3. Якщо Комісія вважає, що умови, встановлені у цій підсекції, виконані, вона публікує в Офіційному віснику Європейського Союзу єдиний документ, зазначений у статті 118c(1)(d), і покликання на публікацію специфікації продукту, зазначену в статті 118f(5).

У іншому разі, відповідно до процедури, зазначеної у статті 195(4), Комісія повинна вирішити, чи відхилити заявку.

Протягом двох місяців з дати публікації, передбаченої в першому підпараграфі статті 118g(3), будь-яка держава-член або третя країна, або будь-яка фізична чи юридична особа, яка має законний інтерес і є резидентом або має осідок у державі-члені, іншій ніж та, що подає заявку на охорону, або у третій країні, може висловити заперечення щодо пропонованої охорони шляхом подання до Комісії належним чином обґрунтованої заяви стосовно умов допустимості, як установлено у цій підсекції.

У випадку фізичних чи юридичних осіб, які є резидентами або мають осідок у третій країні, така заява подається або безпосередньо, або через органи відповідної третьої країни протягом граничного строку у два місяці, зазначеного в першому параграфі.

На основі інформації, яка є в розпорядженні Комісії, Комісія вирішує, відповідно до процедури, зазначеної у статті 195(4), або надати охорону назві місця походження або географічному зазначенню, яке відповідає умовам, встановленим у цій підсекції, та є сумісним із правом Співтовариства, або відхиляє заявку, якщо такі умови не виконано.

1. Назву, щодо якої подана заявка, та яка є повністю чи частково омонімічною назві, вже зареєстрованій відповідно до цього Регламенту щодо сектора вина, реєструють із належним урахуванням місцевого та традиційного використання, а також будь-якого ризику сплутування.

Омонімічна назва, яка створює у споживача оманливе враження, що продукти походять з іншої території, не може бути зареєстрована, навіть якщо така назва точно відповідає фактичній території, регіону чи місцю походження відповідних продуктів.

Використання зареєстрованої омонімічної назви підлягає дотриманню умови, що на практиці існує достатня відмінність між омонімом, зареєстрованим пізніше, і вже наявною в реєстрі назвою, з урахуванням необхідності рівнозначно ставитися до відповідних виробників і не вводити в оману споживача.

2. Параграф 1 застосовують mutatis mutandis, якщо назва, щодо якої подана заявка, є повністю чи частково омонімічною з географічним зазначенням, охоронюваним відповідно до законодавства держав-членів як таке.

Держави-члени не реєструють неідентичні географічні зазначення для надання їм охорони на підставі відповідного законодавства щодо географічних зазначень, якщо назва місця походження або географічне зазначення охороняють у Співтоваристві на підставі права Співтовариства, застосовного до назв місця походження та географічних зазначень.

3. Крім як у разі, коли імплементаційними інструментами Комісії передбачено інакше, якщо назва винного сорту винограду містить або складається з охоронюваної назви місця походження або охоронюваного географічного зазначення, таку назву не використовують для маркування продуктів, охоплених цим Регламентом.

4. Охорона назв місця походження та географічних зазначень для продуктів, зазначених у статті 118b, не обмежує охоронювані географічні зазначення, які застосовуються до спиртних напоїв у розумінні Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 110/2008 (994_b12) від 15 січня 2008 року про визначення, опис, представлення, маркування та охорону географічних зазначень спиртних напоїв (*) і навпаки.

1. Назви, які стали родовими, не підлягають охороні як назва місця походження або географічне зазначення.

Для цілей цієї підсекції "назва, яка стала родовою" означає назву вина, яка, хоча й пов’язана з місцем або регіоном, де цей продукт був первинно вироблений або введений в обіг, стала загальновживаною назвою вина в Співтоваристві.

Щоб установити, чи стала назва родовою, повинні бути враховані всі відповідні фактори, зокрема:

(a) поточна ситуація у Співтоваристві, зокрема в районах споживання;

(b) відповідне законодавство Співтовариства або національне законодавство.

2. Назва не підлягає охороні як назва місця походження або географічне зазначення, якщо, з огляду на репутацію торговельної марки та її відомість, охорона може ввести споживача в оману щодо справжньої ідентичності вина.

1. Якщо назва місця походження або географічне зазначення охороняються відповідно до цього Регламенту, реєстрація торговельної марки, що відповідає одній із ситуацій, зазначених у статті 118m(2), та яка стосується продукту, що належить до однієї з категорій, наведених у додатку XIb, повинна бути відхилена, якщо заявку на реєстрацію торговельної марки подано після дати подання до Комісії заявки на охорону назви місця походження або географічного зазначення, і якщо назва місця походження або географічне зазначення, таким чином, є охоронюваними.

Торговельні марки, зареєстровані з порушенням першого підпараграфа, визнають недійсними.

2. Без обмеження статті 118k(2), торговельну марку, використання якої відповідає одній із ситуацій, зазначених у статті 118m(2), щодо якої була подана заявка, яку було зареєстровано, або - якщо така можливість передбачена відповідним законодавством - встановлено в результаті використання на території Співтовариства до дати, коли заявка на охорону назви місця походження або географічного зазначення була подана до Комісії, можна продовжувати використовувати та поновлювати, незважаючи на охорону назви місця походження або географічного зазначення, за умови відсутності підстав для визнання торговельної марки недійсною або її відкликання, як визначено у Першій директиві Ради 89/104/ЄЕС (994_352) від 21 грудня 1988 року про наближення законодавств держав-членів щодо торговельних марок (**) або у Регламенті Ради (ЄС) № 40/94 від 20 грудня 1993 року про торговельну марку Співтовариства (***).

У таких випадках використання назви місця походження або географічного зазначення дозволяється поряд із відповідними торговельними марками.

1. Охоронювані назви місця походження та охоронювані географічні зазначення можуть використовуватися будь-яким оператором, що займається реалізацією вина, виробленого згідно з відповідною специфікацією продукту.

2. Охоронювані назви місця походження та охоронювані географічні зазначення, а також вина, щодо яких використовують такі охоронювані назви відповідно до специфікації продукту, охороняють від:

(a) будь-якого прямого чи непрямого комерційного використання охоронюваної назви:

(i) порівнянними продуктами, які не відповідають специфікації продукту з охоронюваною назвою; або

(ii) тією мірою, якою таке використання експлуатує репутацію назви місця походження або географічного зазначення;

(b) будь-якого зловживання, імітації або згадування, навіть якщо справжнє походження продукту чи послуги вказано або якщо охоронювану назву перекладено чи її супроводжують такі вирази, як "у стилі", "типу", "за методом", "як вироблений у", "імітація", "зі смаком і ароматом", "схожий на" або подібні;

(c) будь-якого неправдивого чи оманливого зазначення джерела та місця походження, характеру або суттєвих властивостей продукту на внутрішньому чи зовнішньому пакованні, у рекламному матеріалі чи документах, пов’язаних із відповідним винним продуктом, а також на транспортному пакуванні продукту, що може створити хибне уявлення про його походження;

(d) будь-якої іншої практики, яка може ввести споживача в оману щодо справжнього походження продукту.

3. Охоронювані назви місця походження або охоронювані географічні зазначення не повинні ставати родовими у Співтоваристві у розумінні статті 118k(1).

4. Держави-члени вживають усіх необхідних кроків для припинення незаконного використання охоронюваних назв місця походження та охоронюваних географічних зазначень, як зазначено в параграфі 2.

Комісія створює та веде електронний реєстр охоронюваних назв місця походження та охоронюваних географічних зазначень вина, і він повинен бути загальнодоступним.

1. Держави-члени призначають компетентний орган або органи, відповідальні за контроль виконання зобов’язань, встановлених цією главою відповідно до критеріїв, встановлених у статті 4 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 882/2004 від 29 квітня 2004 року про офіційний контроль для забезпечення перевірки на відповідність законодавству щодо кормів та харчових продуктів, правил щодо здоров’я та благополуччя тварин (****).

2. Держави-члени забезпечують, щоб будь-який оператор, який відповідає умовам цієї підсекції, був охоплений системою контролю.

3. Держави-члени інформують Комісію про компетентний орган або компетентні органи, зазначені у параграфі 1. Комісія оприлюднює їхні назви та адреси і періодично оновлює їх.

1. Щодо охоронюваних назв місця походження та охоронюваних географічних зазначень, що стосуються географічного району в межах Співтовариства, щорічну верифікацію відповідності специфікації продукту під час виробництва та під час або після кондиціонування вина повинні забезпечувати:

(a) компетентний орган або компетентні органи, зазначені у статті 118o(1); або

(b) один або декілька органів контролю у розумінні пункту 5 другого підпараграфа статті 2 Регламенту (ЄС) № 882/2004, які діють як органи сертифікації продуктів відповідно до критеріїв, встановлених у статті 5 зазначеного Регламенту.

Витрати на таку верифікацію покладаються на операторів, які є суб’єктами перевірки.

2. Щодо охоронюваних назв місця походження та охоронюваних географічних зазначень, що стосуються географічного району в третій країні, щорічну верифікацію відповідності специфікації продукту під час виробництва та під час або після кондиціонування вина повинні забезпечувати:

(a) один або більше органів публічної влади, призначених третьою країною; або

(b) один або більше органів сертифікації.

3. Органи сертифікації, зазначені в параграфах 1(b) і 2(b), повинні відповідати вимогам та, з 1 травня 2010 року, бути акредитованими відповідно до Європейського стандарту EN 45011 або ISO/IEC Guide 65 (Загальні вимоги до органів, які експлуатують системи сертифікації продукції).

4. Якщо орган чи органи, зазначені в параграфах 1(a) і 2(a), здійснюють верифікацію відповідності специфікації продукту, вони повинні представити відповідні гарантії об’єктивності та неупередженості, а також мати наявний кваліфікований персонал і ресурси, необхідні для здійснення своїх завдань.

1. Заявник, що відповідає умовам статті 118e, може подати заявку на затвердження змін до специфікації продукту з охоронюваною назвою місця походження або охоронюваним географічним зазначенням, зокрема для врахування розвитку наукових та технічних знань або для коригування визначення меж географічного району, зазначеного в пункті (d) другого підпараграфа статті 118c(2). Заявки повинні містити опис та обґрунтування змін, щодо яких подано таку заявку.

2. Якщо запропонована зміна передбачає змінити один або більше елементів у єдиному документі, зазначеному в статті 118c(1)(d), до заявки на внесення змін статті 118f -118i застосовують mutatis mutandis. Проте, якщо запропонована зміна є лише незначною, Комісія, відповідно до процедури, зазначеної у статті 195(4), вирішує, чи затверджувати заявку без застосування процедури, встановленої у статті 118g(2) і статті 118h, а у разі затвердження, Комісія опубліковує елементи, зазначені у статті 118g(3).

3. Якщо запропонована зміна не передбачає жодних змін у єдиному документі, застосовують такі правила:

(a) якщо географічний район розташований на території певної держави-члена, така держава-член висловлює свою позицію щодо зміни та, у разі згоди, публікує змінену специфікацію продукту й інформує Комісію про затверджені зміни та їх обґрунтування;

(b) якщо географічний район розташований на території третьої країни, Комісія визначає, чи затверджувати запропоновану зміну.

Комісія може, відповідно до процедури, зазначеної у статті 195(4), за власною ініціативою або за належним чином обґрунтованим запитом держави-члена, третьої країни або фізичної чи юридичної особи, яка має законний інтерес, вирішити анулювати охорону назви місця походження або географічного зазначення, якщо більше не забезпечується відповідність належній специфікації продукту.

При цьому статті 118f-118i застосовують mutatis mutandis.

1. Назви вин, які охороняються відповідно до положень статей 51 і 54 Регламенту (ЄС) № 1493/1999 і статті 28 Регламенту Комісії (ЄС) № 753/2002 від 29 квітня 2002 року про встановлення деяких правил застосування Регламенту Ради (ЄС) № 1493/1999 щодо опису, призначення, представлення та охорони деяких продуктів у секторі вина (*****), автоматично охороняються відповідно до цього Регламенту. Комісія вносить їх до реєстру, передбаченого статтею 118n цього Регламенту.

2. Щодо наявних охоронюваних назв вин, зазначених у параграфі 1, держави-члени передають Комісії:

(a) технічні файли, як передбачено у статті 118c(1);

(b) національні рішення про затвердження.

3. Назви вин, зазначені у параграфі 1, щодо яких інформація, зазначена у параграфі 2, не подана до 31 грудня 2011 року, втрачають охорону відповідно до цього Регламенту. Комісія здійснює відповідні формальні кроки щодо вилучення таких назв із реєстру, передбаченого в статті 118n.

4. Статтю 118r не застосовують до наявних охоронюваних назв вин, зазначених у параграфі 1.

Комісія може до 31 грудня 2014 року за власною ініціативою та відповідно до процедури, зазначеної у статті 195(4), вирішити анулювати охорону наявних охоронюваних назв вин, зазначених у параграфі 1, якщо вони не відповідають умовам, встановленим у статті 118b.

Держави-члени можуть справляти збір для покриття своїх витрат, у тому числі витрат, виниклих у зв’язку з розглядом заявок на охорону, заяв про заперечення, заявок на затвердження змін і запитів про анулювання відповідно до цієї підсекції.

1. "Традиційне позначення" означає термін, який традиційно використовують у державах-членах щодо продуктів, зазначених у статті 118a(1), для зазначення:

(a) того, що продукт має охоронювану назву місця походження або охоронюване географічне зазначення відповідно до права Співтовариства або національного права;

(b) методу виробництва чи витримування, або якості, забарвлення, типу місця чи конкретної події, пов’язаної з історією продукту, який має охоронюване зазначення охоронювану назву місця походження або охоронюване географічне зазначення.

2. Комісія визнає, визначає та охороняє традиційні позначення.

1. Охоронюване традиційне позначення можна використовувати тільки для продукту, який було виготовлено відповідно до означення, передбаченого в статті 118u(1).

Традиційні позначення є охоронюваними від незаконного використання.

Держави-члени вживають необхідних кроків для припинення незаконного використання охоронюваних традиційних позначень.

2. Традиційні позначення не повинні ставати родовими у Співтоваристві.

Для цілей цієї секції:

(a) "марковання" означає будь-які слова, деталі, торговельні марки, комерційні найменування, зображення чи символи, нанесені на паковання, документ, повідомлення, етикетку-манжету чи кольєретку, що супроводжують певний продукт або стосуються його;

(b) "представлення" означає будь-яку інформацію, надану споживачам за допомогою паковання відповідного товару, зокрема форми та типу пляшок.

Якщо інше не передбачено цим Регламентом, Директива 89/104/ЄЕС (994_352) , Директива Ради 89/396/ЄЕС від 14 червня 1989 року про зазначення чи знаки, що ідентифікують партію, до якої належить харчовий продукт(******), Директива Європейського Парламенту і Ради 2000/13/ЄС від 20 березня 2000 року про наближення законодавств держав-членів щодо маркування, представлення і рекламування харчових продуктів (*******) і Директива Європейського Парламенту і Ради 2007/45/ЄС від 5 вересня 2007 року про встановлення правил номінальної кількості розфасованих продуктів (********) застосовуються до марковання та представлення продуктів, які входять до сфери застосування зазначених директив.

1. Марковання та представлення продуктів, зазначених у параграфах 1-11, 13, 15 і 16 додатка XIb, які реалізуються у Співтоваристві або на експорт, повинні містити такі обов’язкові дані:

(a) зазначення категорії продукту виноградарства відповідно до додатка XIb;

(b) для вин з охоронюваною назвою місця походження або охоронюваним географічним зазначенням:

(і) позначення "охоронювана назва місця походження" або "охоронюване географічне зазначення"; та

(іі) найменування охоронюваної назви місця походження або охоронюваного географічного зазначення;

(d) зазначення місця походження;

(e) зазначення суб’єкта, який здійснював розлив або, у випадку ігристого вина, газованого ігристого вина, якісного ігристого вина або якісного ароматичного ігристого вина, - найменування виробника або постачальника;

(f) для імпортованих вин - зазначення імпортера; та

(g) для ігристого вина, газованого ігристого вина, якісного ігристого вина або якісного ароматного ігристого вина - зазначення вмісту цукру.

2. Як відступ від параграфа 1(a), покликання на категорію продукту виноградарства можна не робити для вин, на етикетці яких зазначено охоронювана назва місця походження або охоронюване географічне зазначення.

3. Як відступ від параграфа 1(b), покликання на терміни "охоронювана назва місця походження" або "охоронюване географічне зазначення" можна не робити у таких випадках:

(a) якщо на етикетці зазначено одне з традиційних позначень, як зазначено у статті 118u(1)(a);

(b) якщо, у виключних обставинах, визначених Комісією, на етикетці зазначено назву охоронюваної назви місця походження або охоронюваного географічного зазначення.

1. Марковання та представлення продуктів, зазначені в статті 118y(1), можуть, зокрема, містити такі необов’язкові дані:

(a) рік урожаю;

(b) назву одного або декількох винних сортів винограду;

(d) для вин із охоронюваною назвою місця походження або охоронюваним географічним зазначенням - традиційні позначення, як зазначено в статті 118u(1)(b);

(e) символ Співтовариства, що позначає охоронювану назву місця походження або охоронюване географічне зазначення;

(f) позначення, що стосуються певних методів виробництва;

(g) для вин із охоронюваною назвою місця походження або охоронюваним географічним зазначенням - назву іншої географічної одиниці, меншої або більшої за район, якому відповідає назва місця походження або географічне зазначення.

2. Без обмеження статті 118j(3), щодо використання даних, зазначених у параграфі 1(а) і (b), для вин без охоронюваної назви місця походження або охоронюваного географічного зазначення:

(a) держави-члени вводять в дію закони, підзаконні нормативно-правові акти та адміністративні положення, щоб забезпечити проведення процедур сертифікації, затвердження та контролю для гарантування правдивості відповідної інформації;

(b) на підставі недискримінаційних та об’єктивних критеріїв та з належним взяттям до уваги аспектів справедливості конкуренції, держави-члени можуть складати списки вилучених винних сортів винограду щодо вин, вироблених із винних сортів винограду на їхній території, зокрема якщо:

(i) існує ризик введення споживачів в оману щодо справжнього походження вина через той факт, що відповідний винний сорт винограду становить невід’ємну частину наявної охоронюваної назви місця походження або наявного охоронюваного географічного зазначення;

(ii) відповідні заходи контролю не будуть економічно виправданими через той факт, що відповідний винний сорт винограду становить незначну частину в структурі виноградників держави-члена;

(c) суміші вин з різних держав-членів не дають підстави зазначати на маркованні винний сорт або сорти винограду, якщо відповідні держави-члени не дадуть згоди на це та не забезпечать можливість проведення належних процедур сертифікації, затвердження та контролю.

1. Обов’язкові та необов’язкові дані, зазначені у статтях 118y і 118z, якщо вони виражені словами, повинні бути зазначені однією або більше офіційними мовами Співтовариства.

2. Незважаючи на параграф 1, назву охоронюваної назви місця походження або охоронюваного географічного зазначення, або традиційне позначення, як зазначено у статті 118u(1)(a), зазначають на етикетці мовою чи мовами, щодо яких застосовують охорону.

Для охоронюваної назва місця походження або охоронюваного географічного зазначення, або специфічного національного позначення, що наводиться із застосуванням алфавіту, відмінного від латинського, назва також може бути зазначена однією або більше офіційними мовами Співтовариства.

Компетентні органи держав-членів повинні вживати заходів для забезпечення того, що продукт, зазначений у статті 118y(1), що не має марковання відповідно до вимог цієї секції, не вводять в обіг або вилучають з ринку.

12. главу І розділу ІІ частини ІІ доповнити секцією такого змісту:

1. Продукти, перелічені в додатку XIb і вироблені в Співтоваристві, повинні бути вироблені з винних сортів винограду, класифікованих відповідно до параграфа 2.

2. Згідно з положеннями параграфа 3, держави-члени повинні класифікувати винні сорти винограду, які можна насаджувати, повторно насаджувати або прищеплювати на їхній території для виробництва вина.

Держави-члени можуть класифікувати лише винні сорти винограду, які відповідають таким умовам:

(a) відповідний сорт належить до Vitis vinifera або походить від гібриду між видами Vitis vinifera та іншими видами роду Vitis;

(b) сорт не є одним з таких сортів: Noah, Othello, Isabelle, Jacquez, Clinton та Herbemont.

Якщо винний сорт винограду вилучають із класифікації, зазначеної у першому підпараграфі, викорчовування такого сорту повинно відбутися протягом 15 років після його вилучення з класифікації.

3. Держави-члени, обсяги виробництва вина в яких не перевищують 50000 гектолітрів на виноробний рік за розрахунками на основі середніх обсягів виробництва впродовж останніх п’яти виноробних років, звільняються від зобов’язання щодо класифікування, зазначеного у параграфі 2.

Проте, і в державах-членах, зазначених у першому підпараграфі, для цілей виготовлення вина можуть бути насаджені, повторно насаджені або прищеплені тільки ті винні сорти винограду, які відповідають вимогам параграфа 2(a) і (b).

4. Як відступ від першого і другого підпараграфів параграфа 2 і другого підпараграфа параграфа 3, насаджування, повторне насаджування чи повторне прищеплення для цілей наукових досліджень та експериментів дозволяється щодо таких винних сортів винограду:

(a) винні сорти винограду, які не класифіковані у межах держав-членів, зазначених у параграфі 2;

(b) винні сорти винограду, які не відповідають вимогам параграфа 2(а) і (b) у межах держав-членів, зазначених у параграфі 3.

5. Ділянки, засаджені винними сортами винограду з метою виробництва вина, які були насаджені з порушенням параграфів 2, 3 та 4, повинні бути викорчувані.

Проте, такі площі не обов’язково викорчовувати, якщо відповідне виробництво призначено виключно для споживання в домогосподарствах виробників вина.

6. Держави-члени вживають необхідних заходів, щоб перевірити виконання виробниками положень параграфів 2-5.

Ця підсекція стосується схвалених енологічних практик і застосовних обмежень щодо виробництва та комерційного використання продуктів сектора вина, а також процедури ухвалення рішень щодо таких практик і обмежень.

1. На території Співтовариства у виробництві та консервуванні продуктів сектора вина повинні використовуватися тільки ті енологічні практики, які схвалені згідно з правом Співтовариства, як встановлено в додатку XVa, або щодо яких ухвалено рішення відповідно до статей 120d і 120e.

Перший підпараграф не застосовується до:

(a) виноградного соку та концентрованого виноградного соку;

(b) виноградного сусла та концентрованого виноградного сусла, призначених для приготування виноградного соку.

2. Дозволені енологічні практики застосовуються лише з метою забезпечення належної виніфікації, належного збереження або належного дозрівання продукту.

3. Продукти сектора вина повинні вироблятися у Співтоваристві відповідно до застосовних обмежень, встановлених у додатку XVb.

4. Продукти, охоплені цим Регламентом, які підлягали несхваленим енологічним практикам Співтовариства, або, у відповідних випадках, несхваленим національним енологічним практикам, чи тим, які порушують обмеження, встановлені у додатку XVb, не повинні реалізовуватися у Співтоваристві.

Держави-члени можуть обмежити або виключити використання деяких енологічних практик і передбачити жорсткіші обмеження для вин, дозволених згідно з правом Співтовариства та вироблених на їхній території, задля підсилення збереження суттєвих характеристик вин із охоронюваною назвою місця походження або охоронюваним географічним зазначенням, а також ігристих і лікерних вин.

Держави-члени повідомляють Комісію про такі обмеження та виключення, а Комісія повідомляє про них інші держави-члени.

1. Комісія, відповідно до процедури, зазначеної в статті 195(4), ухвалює рішення щодо схвалення енологічних практик і обмежень, що стосуються виробництва й консервування продуктів сектора вина, крім енологічних практик, що стосуються збагачення, підвищення та зниження кислотності, встановлених у додатку XVa для охоплених ним конкретних продуктів, а також обмежень, наведених у додатку XVb.

2. Держави-члени можуть дозволити експериментальне використання енологічних практик, які не були схвалені, за умов, які визначить Комісія відповідно до процедури, зазначеної у статті 195(4).

При схваленні енологічних практик відповідно до процедури, зазначеної в статті 195(4), Комісія:

(a) бере за основу енологічні практики, рекомендовані та опубліковані Міжнародною організацією виноградарства й виноробства (OIV), а також результати експериментального використання ще не схвалених енологічних практик;

(b) ураховує необхідність охорони здоров’я людей;

(c) враховує можливий ризик введення споживачів в оману через їхні очікування та сприйняття, беручи до уваги можливість та практичну доцільність усунення таких ризиків інформаційними засобами;

(d) уможливлює збереження природних та істотних властивостей вина та не спричиняє суттєвих змін у складі відповідного продукту;

(e) забезпечує прийнятний мінімальний рівень піклування про довкілля;

(f) поважає загальні правила щодо енологічних практик та обмежень, встановлені в додатках XVa і XVb, відповідно.

Належними методами аналізу для встановлення складу продуктів сектора вина та правила, за якими можна встановити, чи ці продукти підлягали процесам, що суперечить схваленим енологічним практикам, є ті, які рекомендовані та опубліковані OIV.

За відсутності методів і правил, рекомендованих і опублікованих OIV, відповідні методи та правила ухвалює Комісія відповідно до процедури, зазначеної в статті 195(4).

До ухвалення таких правил використовують правила та методи, дозволені відповідними державами- членами.";

13. до статті 121 внести такі зміни:

(a) текст першого параграфа доповнити такими пунктами:

"(k) правил щодо назв місця походження та географічних зазначень, згаданих у підсекції I секції Ia, зокрема, відступи від застосування правил і вимог, встановлених у зазначеній підсекції:

(i) якщо йдеться про заявки на охорону назв місця походження або географічних зазначень, які перебувають на стадії розгляду;

(ii) якщо йдеться про виробництво деяких вин із охоронюваною назвою місця походження або охоронюваним географічним зазначенням у географічному районі, неподалік географічного району, з якого походить виноград;

(iii) якщо йдеться про традиційні методи виробництва деяких вин із охоронюваною назвою місця походження;

(l) правил щодо традиційних позначень, зазначених у підсекції ІІ секції Ia, зокрема щодо:

(i) процедури надання охорони;

(ii) конкретного рівня охорони;

(m) правил щодо марковання та представлення, зазначених у секції Ib, зокрема:

(i) деталей зазначення місця походження відповідного продукту;

(ii) умов використання необов’язкових даних, перелічених у статті 118z;

(iii) конкретних вимог, що стосуються зазначень року врожаю та винного сорту винограду, які вказують на етикетці згідно зі статтею 118z(2);

(iv) подальших відступів, додатково до зазначених у статті 118y(2), які дозволяють не робити покликання на категорію продукту виноградарства;

(v) правил щодо охорони, яку надають у зв’язку з представленням відповідного продукту.";

(b) текст доповнити такими параграфами:

"Інструменти, необхідні для імплементації положень щодо енологічних практик і обмежень, встановлених у підсекції ІІ секції IIa та додатків XVa і XVb, якщо інше не передбачено у зазначених додатках, ухвалює Комісія відповідно до процедури, зазначеної у статті 195(4).

Інструменти, зазначені у третьому параграфі, можуть включати, зокрема:

(a) положення, згідно з якими енологічні практики Співтовариства, наведені у додатку IV до Регламенту (ЄС) № 1493/1999, вважаються схваленими енологічними практиками;

(b) схвалені енологічні практики та обмеження, у тому числі щодо збагачення, підвищення та зниження кислотності ігристих вин, якісних ігристих вин і якісних ароматних ігристих вин;

(d) з урахуванням пункту С додатка XVb, положення, що регулюють купажування сусел і вин;

(e) питання чистоти, ідентифікації та специфікацій речовин, які використовують в енологічні практиках, за відсутності правил Співтовариства щодо таких питань;

(f) адміністративні правила щодо застосування схвалених енологічних практик;

(g) умови, що регулюють утримання, оборот і використання продуктів, які не відповідають статті 120c, і потенційні звільнення від вимог зазначеної статті, а також встановлення критеріїв для уникнення скрутного становища в окремих випадках;

(h) умови, за яких держави-члени можуть дозволяти утримання, оборот і використання продуктів, що не відповідають положенням підсекції ІІ секції ІIa, відмінним від статті 120c, або положенням про імплементацію зазначеної підсекції.";

14. текст статті 122 доповнити такими параграфами:

"Держави-члени можуть у секторі вина визнавати організації виробників на умовах, встановлених у пунктах (b) і (c) першого параграфа, які використовують правила, що застосовуються членами асоціації, зокрема, щоб вони:

(a) застосовували правила, які ухвалила організація виробників щодо звітності про виробництво, виробництва, реалізації та охорони довкілля;

(b) надавали інформацію, яку запитує виробнича організація для статистичних цілей, зокрема щодо площ культивування та розвитку ринку;

У розумінні пункту (c) першого параграфа такі конкретні цілі можуть бути поставлені, зокрема, у секторі вина:

(a) сприяння та надання технічної допомоги для використання екологічно безпечних методів культивування та виробництва;

(b) сприяння ініціативам щодо поводження з побічними продуктами виноробства та поводження з відходами, зокрема задля збереження якості води, ґрунту та ландшафту і збереження чи збільшення біологічного розмаїття;

(d) сприяння досягненню цілей програм підтримки, як зазначено в секції IVb глави IV розділу I частини II.";

15. до статті 123(3) внести такі зміни:

(a) вступні слова та пункти (a) і (b) викласти в такій редакції:

"Додатково до положень параграфа 1, держави-члени повинні, щодо плодоовочевого сектора, і можуть, щодо сектора вина, також визнавати міжгалузеві організації, які:

(a) об’єднують представників видів економічної діяльності, що пов’язані з виробництвом, торгівлею чи переробленням продуктів у секторах, зазначених у вступних словах;

(b) утворені за ініціативи всіх або декотрих з представників, зазначених у пункті (а);";

(b) до пункту (c) внести такі зміни:

(i) вступні слова викласти в такій редакції:

"виконують один, або щодо плодоовочевого сектора - два чи більше з таких видів діяльності в одному або декількох регіонах Співтовариства, враховуючи інтереси споживачів, і, без шкоди для інших секторів, у секторі вина - враховуючи питання громадського здоров’я та інтереси споживачів:";

(ii) текст пункту (ii) викласти в такій редакції:

"(ii) допомагають краще скоординувати введення в обіг продуктів плодоовочевого сектора та сектора вина, зокрема за допомогою досліджень та вивчення ринку;";

(iii) текст пункту (iv) викласти в такій редакції:

"(iv) повною мірою розкривають потенціал вироблених фруктів і овочів, та виробничий потенціал у секторі вина;";

(iv) текст пунктів (vii) і (viii) викласти в такій редакції:

"(vii) розробляють методи та інструменти для удосконалення якості продукту на всіх стадіях виробництва та реалізації, а також, щодо сектора вина - виніфікації;

(viii) розкривають потенціал органічного сільського господарства, охороняють і просувають таке сільське господарство, а також назв місця походження, знаків якості та географічних зазначень;";

(v) текст пункту (x) викласти в такій редакції:

"(x) щодо плодоовочевого сектора - встановлюють правила, що стосуються правил виробництва та реалізації, зазначених у пунктах 2 і 3 додатка XVIa, жорсткіші за правила Співтовариства або національні правила;";

(vi) текст доповнити таким пунктом:

"(xi) щодо сектора вина:

- надають інформацію про конкретні характеристики вина із охоронюваною назвою місця походження або охоронюваним географічним зазначенням,

- сприяють помірному та відповідальному споживанню вина та інформують про шкоду, пов’язану з нездоровими споживчими звичками,

- здійснюють заходи для просування вина, зокрема у третіх країнах.";

16. главу ІІ розділу ІІ частини ІІ доповнити секцією такого змісту:

1. Держави-члени можуть визнавати організації виробників та міжгалузеві організації, які подали заявку на визнання у відповідній державі-члені, що містить докази того, що організація:

(a) щодо організацій виробників:

(i) відповідає вимогам, встановленим у статті 122;

(ii) має мінімальну кількість членів, згідно з вимогами, встановленими відповідною державою-членом;

(iii) охоплює мінімальний обсяг продукції, дозволеної до реалізації на території, де діє організація, згідно з вимогами, встановленими відповідною державою-членом;

(iv) може належно провадити діяльність, як з точки зору тривалості, так і дієвості та концентрації постачання;

(v) дієво надає своїм членам змогу отримувати технічну допомогу під час використання екологічно безпечних методів культивування;

(b) щодо міжгалузевих організацій:

(i) відповідає вимогам, встановленим у статті 123(3);

(ii) провадить діяльність в одному або декількох регіонах на відповідній території;

(iii) представляє значну частку виробництва продуктів, охоплених цим Регламентом, або торгівлі ними;

(iv) не займається виробництвом, переробленням або реалізацією продуктів сектора вина.

2. Організації виробників, визнані відповідно до Регламенту (ЄС) № 1493/1999, вважаються визнаними організаціями виробників відповідно до цієї статті.

Організації, які відповідають критеріям, визначеним у статті 123(3) і параграфі (1)(b) цієї статті, і які було визнано державами-членами, вважаються визнаними міжгалузевими організаціями відповідно до зазначених положень.

3. Статті 125b(2) і 125k(3) застосовують mutatis mutandis до організацій виробників та міжгалузевих організацій, відповідно, у секторі вина. Однак:

(a) строки, зазначені у статтях 125b(2)(a) і 125k(3)(c), відповідно, становлять чотири місяці;

(b) заявки на визнання, зазначені у статтях 125b(2)(a) і 125k(3)(c), повинні бути подані до держави-члена, в якій розташована штаб-квартира організації;

(c) щорічні нотифікації, зазначені у статтях 125b(2)(c) і 125k(3)(d), відповідно, повинні здійснюватися до 1 березня кожного року.";

17. у статті 129 текст другого речення викласти в такій редакції:

"Тарифна номенклатура, пов’язана із застосуванням цього Регламенту, у тому числі, залежно від випадку, термінів та означень у додатку III і додатку XIb, повинна бути включена до спільного митного тарифу.";

18. текст статті 130(1) доповнити таким пунктом:

19. текст доповнити такою статтею:

1. Для соків і сусел під кодами КН 2009 61, 2009 69 та 2204 30, щодо яких застосування ставок зборів спільного митного тарифу залежить від імпортної ціни продукту, фактичну суму від такої ціни перевіряють шляхом контролю кожної партії або шляхом застосування фіксованої ставки вартості імпорту, яку розраховує Комісія на основі цінових котирувань для таких самих продуктів у країнах походження.

Якщо заявлена ввізна ціна партії товару вища за фіксовану ставку вартості імпорту, у разі її застосування, збільшену на суму маржі, встановленої Комісією, але яка не може перевищувати фіксовану ставку більш ніж на 10%, повинна бути надана гарантія на суму, еквівалентну ввізному миту, визначеному на основі фіксованої ставки вартості імпорту.

Якщо ввізна ціна партії не заявлена, застосування спільного митного тарифу залежить від фіксованої ставки вартості імпорту або від застосування відповідних положень митного законодавства за умов, які визначає Комісія.

2. Якщо до імпортованих продуктів застосовують відступи Ради, зазначені в пунктах B.5 або C додатка XVb, імпортери надають призначеним митним органам гарантію на такі товари під час випуску для вільного обігу. Вивільнення гарантії здійснюється після представлення імпортером митним органам відповідної держави-члена, що надала дозвіл на випуск для вільного обігу, задовільних доказів того, що сусла були перероблені на виноградний сік, використані в інших продуктах, що не належать до сектора вина, або, якщо вони підлягали виніфікації, були належним чином марковані.";

20. у статті 141(1), вступні слова викласти в такій редакції:

"Додаткове ввізне мито, з урахуванням ставки мита, встановленої у статтях 135-140а, застосовується до імпорту одного чи декількох продуктів секторів злаків, рису, цукру, фруктів і овочів, перероблених фруктів і овочів, яловичини та телятини, молока і молочних продуктів, м’яса свиней, овець і кіз, яєць, свійської птиці та бананів, а також до виноградного соку та виноградного сусла, щоб запобігти або протидіяти несприятливому впливу на ринок Співтовариства, який може виникнути внаслідок ввезення таких товарів, якщо:";

21. секцію IV глави ІІ частини ІІІ доповнити підсекцією такого змісту:

1. Якщо інше не передбачено, зокрема, угодами, укладеними на підставі статті 300 Договору, до продуктів під кодами КН 2009 61, 2009 69 і 2204, які ввозяться на територію Співтовариства, застосовують положення щодо назв місця походження та географічних зазначень і марковання, визначені у підсекції І секції Ia глави І розділу II частини ІІ, а також статті 113d(1).

2. Якщо інше не передбачено угодами, укладеними на підставі статті 300 Договору, продукти, зазначені в параграфі 1 цієї статті, виробляють згідно з енологічними практиками, рекомендованими та опублікованими OIV або схваленими Співтовариством відповідно до цього Регламенту та його імплементаційних інструментів.

3. Ввезення продуктів, зазначених у параграфі 1, здійснюється з наданням:

(a) сертифіката, що доводить відповідність положенням, зазначеним у параграфах 1 і 2, оформленого компетентним органом, внесеним до списку, який опубліковує Комісія, у країні походження продукту;

(b) аналітичного звіту, складеного органом або департаментом, призначеним країною походження продукту, якщо продукт призначений для безпосереднього споживання людиною.

4. Детальні правила застосування цієї статті ухвалює Комісія.";

22. перший підпараграф статті 160(1) викласти в такій редакції:

"Якщо роботу ринку Співтовариства порушено або може бути порушено через режим перероблення на митній території Співтовариства, Комісія може, на прохання держави-члена або за власною ініціативою, повністю чи частково призупинити використання режиму перероблення на митній території Співтовариства щодо продуктів секторів злаків, рису, цукру, оливкової олії та столових оливок, фруктів і овочів, перероблених фруктів і овочів, вина, яловичини та телятини, молока і молочних продуктів, м’яса свиней, овець і кіз, яєць, м’яса свійської птиці та сільськогосподарського етилового спирту. Якщо Комісія отримує запит від держави-члена, вона ухвалює рішення щодо нього протягом п’яти робочих днів з дати отримання запиту.";

23. текст статті 161(1) доповнити таким пунктом:

24. перший підпараграф статті 174(1) викласти в такій редакції:

"Якщо роботу ринку Співтовариства порушено або може бути порушено через режим перероблення за межами митної території Співтовариства, Комісія може, на прохання держави-члена або за власною ініціативою, повністю чи частково призупинити використання режиму перероблення за межами митної території Співтовариства щодо продуктів секторів злаків, рису, фруктів і овочів, перероблених фруктів і овочів, вина, яловичини та телятини, м’яса свиней, овець і кіз та м’яса свійської птиці. Якщо Комісія отримує запит від держави-члена, вона ухвалює рішення щодо нього протягом п’яти робочих днів з дати отримання запиту.";

25. текст статті 175 викласти в такій редакції:

Якщо інше не передбачено у цьому Регламенті, статті 81-86 Договору та його імплементаційні положення, з урахуванням статей 176-177 цього Регламенту, застосовують до всіх угод, рішень і практик, зазначених у статтях 81(1) і 82 Договору, які стосуються виробництва продуктів, охоплених цим Регламентом, або торгівлі ними.";

26. текст статті 180 викласти в такій редакції:

До виробництва продуктів, зазначених у статті 1, і торгівлі ними застосовують статті 87, 88 і 89 Договору.

Проте, статті 87, 88 і 89 Договору не застосовують до виплат, здійснених державами-членами відповідно до цього Регламенту на підставі статей 44-48, 102, 102a, 103, 103a, 103b, 103e, 103ga, 104, 105, 182 і 182a, підсекції III секції IVa глави III розділу I частини II і секції IVb глави IV розділу I частини II цього Регламенту. Однак, щодо статті 103n(4) не застосовують тільки статтю 88 Договору.";

27. главу ІІ частини IV доповнити такою статтею:

1. З 1 серпня 2012 року держави-члени можуть надавати національну допомогу виробникам вина для добровільної або примусової дистиляції вина в обґрунтованих випадках кризи.

2. Допомога, зазначена у параграфі 1, повинна бути пропорційною та дозволяти подолати таку кризу.

3. Загальна сума допомоги, доступна в державі-члені за певний рік для такої допомоги, не повинна перевищувати 15% від усіх наявних коштів для держави-члена, встановлених у додатку Xb для такого року.

4. Держави-члени, які бажають скористатися допомогою, зазначеною в параграфі 1, подають Комісії належним чином обґрунтоване повідомлення. Комісія вирішує щодо ухвалення такого заходу та можливості надання допомоги.

5. Спирт, отриманий внаслідок дистиляції, зазначеної в параграфі 1, використовують виключно у промислових або енергетичних цілях, щоб уникнути викривлення конкуренції.

6. Детальні правила застосування цієї статті можуть бути ухвалені Комісією.";

28. текст статті 184 доповнити такими пунктами:

"7. до Європейського Парламенту і Ради до 31 грудня 2011 року - про імплементацію заходів просування в секторі вина, зазначених у статті 103p;

8. до кінця 2012 року - щодо сектора вина, зокрема, беручи до уваги досвід, отриманий при імплементації реформи.";

29. текст доповнити статтями такого змісту:

1. Держави-члени ведуть реєстр виноградних насаджень, який містить оновлену інформацію про виробничий потенціал.

2. Держави-члени, у яких загальна площа, засаджена виноградною лозою винних сортів винограду, класифікованих відповідно до статті 120a(2), становить менше 500 гектарів, не підлягають зобов’язанню, встановленому в параграфі 1.

3. Держави-члени, які відповідно до статті 103q у своїх програмах підтримки передбачили такий захід як "реструктуризація та конверсія виноградників", повинні подавати до Комісії до 1 березня кожного року оновлений опис свого виробничого потенціалу на основі реєстру виноградних насаджень.

4. Детальні правила щодо реєстру виноградних насаджень і опису ухвалює Комісія, зокрема стосовно їх використання у контексті моніторингу та контролю виробничого потенціалу та вимірювання площ.

У будь-який час після 1 січня 2016 року Комісія може вирішити більше не застосовувати параграфи 1-3.

1. Виробники винограду для виробництва вина та виробники сусла і вина повинні щороку декларувати компетентним національним органам обсяги продукції, виробленої з останнього врожаю.

2. Держави-члени можуть вимагати від торговців винними сортами винограду щороку декларувати обсяги продукції, реалізованої з останнього врожаю.

3. Виробники сусла і вина, а також торговці, крім роздрібних, повинні щороку декларувати компетентним національним органам свої запаси сусла і вина, вироблені як із врожаю поточного року, так і з врожаїв попередніх років. Сусло і вино, імпортоване з третіх країн, зазначають окремо.

4. Детальні правила застосування цієї статті можуть бути ухвалені Комісією та можуть, зокрема, включати правила щодо санкцій на випадок невиконання вимог щодо повідомлення.

1. Продукти сектора вина вводять в обіг на території Співтовариства тільки за наявності офіційно підтвердженого супровідного документа.

2. Фізичні чи юридичні особи або групи осіб, які під час здійснення торгівлі володіють продуктами, що входять до сектора вина, зокрема ті, що займаються виробництвом, розливом у пляшки та переробленням, а також торгівлею, визначені Комісією, повинні вести реєстри таких продуктів переміщених для перероблення на митній території Співтовариства та поза нею.

3. Детальні правила застосування цієї статті можуть бути ухвалені Комісією.

1. Без обмеження положень будь-яких інших положень цього Регламенту щодо визначення компетентних національних органів, держави-члени призначають один або декілька органів, відповідальних за забезпечення виконання правил Співтовариства у секторі вина. Зокрема, держави-члени призначають лабораторії, уповноважені проводити офіційні аналізи у секторі вина. Призначені лабораторії повинні відповідати загальним критеріям до діяльності випробувальних лабораторій, визначеним у ISO/IEC 17025.

2. Держави-члени інформують Комісію про назви й адреси органів та лабораторій, зазначених у параграфі 1. Комісія, без допомоги Комітету, зазначеного у статті 195(1), оприлюднює таку інформацію.";

30. текст доповнити такою статтею:

1. Щодо незаконних насаджень, засаджених після 31 серпня 1998 року, зазначених у статті 85a, держави-члени повинні, до 1 березня кожного року, повідомляти Комісію про площі, засаджені виноградною лозою без відповідного права на насаджування після 31 серпня 1998 року, а також про площі, викорчувані відповідно до параграфа 1 зазначеної статті.

2. Щодо обов’язкового узаконювання незаконних насаджень, засаджених до 1 вересня 1998 року, зазначених у статті 85b, держави-члени повинні, до 1 березня кожного відповідного року, повідомляти Комісію про:

(a) площі, засаджені виноградною лозою без відповідного права на насаджування до 1 вересня 1998 року;

(b) площі, узаконені відповідно до положень параграфа 1 зазначеної статті, і збори, передбачені відповідно до зазначеного параграфа, а також про середню вартість придбання прав на насаджування у регіоні, як передбачено параграфом 2 зазначеної статті.

Держави-члени повинні, вперше до 1 березня 2010 року, повідомляти Комісію про площі, викорчувані відповідно до першого підпараграфа статті 85b(4).

Скасування перехідної заборони на нові насадження 31 грудня 2015 року, як передбачено у статті 85g(1), не впливає на зобов’язання, передбачені у цьому параграфі.

3. Щодо заявок на допомогу в контексті схеми викорчовування, встановленої в підсекції III секції IVa глави III розділу I частини II, держави-члени повинні до 1 березня кожного року повідомити Комісію про прийняті заявки з розбивкою за регіонами і врожайністю, а також загальну суму винагород за викорчовування за регіонами.

До 1 грудня кожного року держави-члени повинні повідомляти Комісію за попередній виноробний рік про:

(a) викорчувані площі, з розбивкою за регіонами та врожайністю;

(b) загальну суму виплачених винагород за викорчовування за регіонами.

4. Щодо звільнень від умов допустимості для участі у схемі викорчовування відповідно до статті 85u, держави-члени, які вирішити скористатися можливістю, передбаченою в параграфах 4-6 зазначеної статті, повинні до 1 серпня кожного року повідомляти Комісію в контексті заходів з викорчовування, що будуть впроваджені, про таке:

(a) площі, заявлені як недопустимі;

(b) обґрунтування недопустимості згідно зі статтею 85u(4) та (5).

5. Держави-члени повинні до 1 березня кожного року та вперше до 1 березня 2010 року надавати Комісії звіт щодо впровадження у попередній фінансовий рік заходів, передбачених у їхніх програмах підтримки, зазначених у секції IVb глави IV розділу I частини II.

Такі звіти повинні містити перелік та опис заходів, на здійснення яких у рамках програм підтримки була надана допомога Співтовариства, і зокрема надавати детальні дані про впровадження заходів просування, зазначених у статті 103p.

6. Держави-члени повинні до 1 березня 2011 року та вдруге до 1 березня 2014 року надавати Комісії результати оцінювання витрат і вигід від програм підтримки із зазначенням шляхів підвищення їх ефективності.

7. Детальні правила застосування цієї статті ухвалює Комісія.";

31. текст доповнити такою статтею:

1. Кошти, встановлені у параграфі 2, на основі видатків за попередні періоди відповідно до Регламенту (ЄС) № 1493/1999 на заходи втручання для регулювання сільськогосподарських ринків, як зазначено у статті 3(1)(b) Регламенту (ЄС) № 1290/2005, повинні бути доступними як додаткові кошти Співтовариства на заходи у виноробних регіонах у рамках програм розвитку сільських територій, фінансування яких здійснюється на підставі Регламенту (ЄС) № 1698/2005.

2. У відповідні календарні роки доступні кошти становитимуть:

- у 2009 році: 40660000 євро,

- у 2010 році: 82110000 євро,

- з 2011 року і надалі: 122610000 євро.

3. Кошти, визначені у параграфі 2, розподіляють між державами-членами відповідно до додатка Xc.";

32. текст статті 194 доповнити таким параграфом:

"Комісія також може визначити правила вимірювання площ у секторі вина для забезпечення однакового застосування положень Співтовариства, встановлених у цьому Регламенті. Такі правила можуть, зокрема, стосуватися заходів контролю та регулювати конкретні фінансові процедури для удосконалення контролю.";

33. текст частини VI доповнити такою статтею:

Для цілей застосування положень цього Регламенту в секторі вина держави-члени забезпечують, щоб адміністративні й контрольні процедури, зазначені у першому та третьому параграфах статті 194, що стосуються площ, були сумісними з комплексною системою адміністративного контролю (IACS) у розрізі таких елементів:

(a) комп’ютеризована база даних;

(b) система ідентифікації сільськогосподарських ділянок, зазначена у статті 20(1) Регламенту (ЄС) № 1782/2003;

Процедури повинні уможливлювати, без будь-яких проблем або конфліктів, спільне функціонування чи обмін даними з IACS.";

34. до статті 195 внести такі зміни:

(a) текст параграфа 1 викласти в такій редакції:

"1. Комісії допомагає Керівний комітет з питань спільної організації сільськогосподарських ринків (далі - "Керівний комітет").";

(b) текст доповнити такими параграфами:

"3. Комісії також допомагає Регуляторний комітет.

4. У разі покликання на цей параграф застосовують статті 5 і 7 Рішення 1999/468/ЄС. Період, встановлений у статті 5(6) Рішення 1999/468/ЄC, становить три місяці.";

35. текст статті 196 викласти в такій редакції:

Організація засідань Керівного комітету, зазначеного у статті 195(1), повинна враховувати, зокрема, обсяг його обов’язків, особливості предмета, який розглядається, та необхідність залучення відповідних експертних знань.";

36. текст доповнити такою статтею:

Комісія може ухвалювати інструменти, необхідні для полегшення переходу до від порядку, передбаченого в регламентах (EC) № 1493/1999 і (ЄС) № 479/2008, до порядку, встановленого у цьому Регламенті.";

37. до додатків внести такі зміни:

(a) текст додатка ІІІ доповнити частиною IIIa, текст якої наведено у додатку I до цього Регламенту;

(b) текст доповнити додатками Xb, Xc, Xd і Xe, текст яких наведено у додатку IІ до цього Регламенту;

Стаття 2. Зміни до Регламенту (ЄС) № 1184/2006

Текст статті 1 Регламенту (ЄС) № 1184/2006 викласти в такій редакції:

Цей Регламент встановлює правила, які застосовуються до застосовності статей 81-86 і деяких положень статті 88 Договору до виробництва продуктів, перелічених у додатку I до Договору, за винятком продуктів, охоплених Регламентом Ради (ЄС) № 1234/2007 від 22 жовтня 2007 року про запровадження спільної організації сільськогосподарських ринків та про спеціальні положення для певних сільськогосподарських продуктів (Єдиний регламент про СОР) (*), або торгівлі ними.

(*) ОВ L 299, 16.11.2007, с. 1.".

Стаття 3. Скасування та тривале перехідне застосування

1. З урахуванням положень параграфа 2 Регламент (ЄС) № 479/2008 скасовано.

Покликання на скасований Регламент необхідно тлумачити як покликання на Регламент (ЄС) № 1234/2007 і читати відповідно до кореляційної таблиці, наведеної у додатку XXII до зазначеного Регламенту.

2. Стаття 128(3) Регламенту (ЄС) № 479/2008 продовжує застосовуватися щодо інструментів та за умов, викладених у ній.

Стаття 4. Набуття чинності

Цей Регламент набуває чинності на сьомий день після його публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу.

Він застосовується з 1 серпня 2009 року.

Цей Регламент обов’язковий у повному обсязі та підлягає прямому застосуванню в усіх державах-членах.

ДОДАТОК І

"Частина IIIa:

Терміни та означення, які стосуються сектора вина

Пов’язані з виноградарством

1. "Викорчовування" означає повне усунення всіх насаджень виноградної лози з площі, засадженої виноградною лозою.

2. "Насадження" означає остаточне висадження рослин виноградної лози або частин виноградної лози, прищепленої або не прищепленої, з метою виробництва винограду або для створення розсадника.

3. "Повторне прищеплення" означає прищеплення виноградної лози, яка вже була раніше прищеплена.

Пов’язані з виноробством

4. "Свіжий виноград " означає плоди виноградної лози, що його використовують для виготовлення вина, дозрілий або навіть трохи заізюмлений, який може бути подрібнений або пресований за допомогою звичайних методів виноробства, і який може спонтанно викликати спиртове бродіння.

5. "Свіже виноградне сусло, бродіння якого зупинене шляхом додавання спирту" означає продукт:

(а) фактична міцність якого становить не менш як 12 % об. і не більш як 15 % об.;

(b) який отриманий шляхом додання до незбродженого виноградного сусла, натуральна міцність якого становить не менш як 8,5 % об. і яке походить виключно з винних сортів винограду, що можуть бути класифіковані відповідно до статті 120a(2):

(i) або нейтрального спирту винного походження, включаючи спирт, отриманий шляхом дистиляції сушеного винограду, фактична міцність якого становить не менш як 96 % об.;

(ii) або неректифікованого продукту, отриманого шляхом дистиляції вина, фактична міцність якого становить не менш як 52 % об. і не більш як 80 % об.

6. "Виноградний сік" означає незброджений, але здатний до бродіння рідкий продукт, який:

(a) отриманий шляхом відповідного оброблення, що робить його придатним для безпосереднього споживання;

(b) отриманий зі свіжого винограду чи з виноградного сусла або шляхом відновлення. Якщо сік отримують шляхом відновлення, він повинен бути відновлений з концентрованого виноградного сусла або концентрованого виноградного соку.

Допустимою є фактична міцність виноградного соку не більше ніж 1 % об.

7. "Концентрований виноградний сік" означає некарамелізований виноградний сік, отриманий шляхом часткового зневоднення виноградного соку будь-яким дозволеним методом, окрім прямого нагрівання, таким чином, щоб значення, показане рефрактометром, який використовується відповідно до методу, що має бути визначений, за температури 20 °С становило не менше ніж 50,9 %.

Допустимою є фактична міцність концентрованого виноградного соку не більше ніж 1 % об.

8. "Винний осад" означає залишки:

(a) що накопичуються в посудинах з вином після бродіння, під час зберігання або після дозволеного оброблення;

(b) отримані після фільтрування або центрифугування продукту, зазначеного в пункті (а);

(с) що накопичуються в посудинах, у яких міститься виноградне сусло під час зберігання або після дозволеного оброблення; або

(d) отримані після фільтрування або центрифугування продукту, зазначеного в пункті (с).

9. "Виноградна м’язга" означає залишки після віджимання свіжого винограду, зброджені чи не зброджені.

10. "Пікет" означає продукт, отриманий шляхом:

(a) зброджування необробленої виноградної м’язги, вимоченої у воді; або

(b) вилуговування збродженої виноградної м’язги водою.

11. "Вино кріплене для дистиляції" означає продукт:

(а) фактична міцність якого становить не менш як 18 % об. і не більш як 24 % об.;

(b) який отриманий виключно шляхом додання до вина, яке не містить залишкового цукру, неректифікованого продукту, отриманого в результаті дистиляції вина, максимальна фактична міцність якого становить 86 % об.; або

12. "Кюве" означає

(a) виноградне сусло;

(b) вино; або

(c) суміш виноградних сусел та/або вин з різними характеристиками, призначену для виробництва конкретного типу ігристого вина.

Алкогольна міцність

13. "Фактична міцність за об’ємною часткою спирту" означає число об’ємів чистого спирту за температури 20 °С, що міститься у 100 об’ємах продукту за такої температури.

14. "Потенційна міцність за об’ємною часткою спирту" означає число об’ємів чистого спирту за температури 20 °С, яке можна виробити в результаті повного збродження цукрів, що містяться в 100 об’ємах продукту за такої температури.

15. "Загальна міцність за об’ємною часткою спирту" означає суму фактичної та потенційної міцності за об’ємною часткою спирту.

16. "Натуральна міцність за об’ємною часткою спирту" означає загальну міцність за об’ємною часткою спирту у продукті до будь-якого його збагачення.

17. "Фактична міцність за масовою часткою" означає число кілограмів чистого спирту, що міститься в 100 кілограмах продукту.

18. "Потенційна міцність за масовою часткою" означає число кілограмів чистого спирту, яке можна виробити в результаті повного збродження цукрів, що містяться в 100 кілограмах продукту.

19. "Загальна міцність за масовою часткою" означає суму фактичної та потенційної міцності за масовою часткою."

ДОДАТОК II

"ДОДАТОК Xb

ДОДАТОК Xc

РОЗПОДІЛ БЮДЖЕТУ НА РОЗВИТОК СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ (ЗАЗНАЧЕНИЙ У СТАТТІ 190A(3))

ДОДАТОК Xd

БЮДЖЕТ СХЕМИ ВИКОРЧОВУВАННЯ

Доступний для схеми викорчовування бюджет, зазначений у статті 85s(3), складає:

(a) для виноробного року 2008/2009 (2009 бюджетний рік): 464 000 000 євро;

(b) для виноробного року 2009/2010 (2010 бюджетний рік): 334 000 000 євро;

ДОДАТОК Xe

ПЛОЩІ, ЯКІ ДЕРЖАВИ-ЧЛЕНИ МОЖУТЬ ОГОЛОСИТИ ТАКИМИ, ЩО НЕ ПІДПАДАЮТЬ ПІД СХЕМУ ВИКОРЧОВУВАННЯ (ЗАЗНАЧЕНІ У СТАТТІ 85U(1), (2) і (5))

ДОДАТОК III

"ДОДАТОК XIb

КАТЕГОРІЇ ПРОДУКТІВ ВИНОГРАДАРСТВА

1. Вино

Вино - це продукт, отриманий виключно шляхом повного або часткового спиртового бродіння свіжого винограду, подрібненого чи неподрібненого, або виноградного сусла.

Вино повинне:

(a) мати, незалежно від того, чи застосовувалися процеси, зазначені в пункті B додатка XVa, фактичну міцність не менш як 8,5 % об., за умови що вино вироблене виключно з винограду, зібраного в зонах виноробства А і В, зазначених в доповненні до цього додатка, і не менш як 9% об., якщо воно вироблене з винограду, зібраного в інших зонах виноробства;

(b) мати, як відступ від застосовної в інших випадках мінімальної фактичної міцності, якщо воно має охоронювану назву місця походження або охоронюване географічне зазначення, незалежно від того, чи застосовувалися процеси, зазначені в пункті B додатка XVa фактичну міцність не менш як 4,5 % об.;

- верхня межа загальної міцності за об’ємною часткою спирту може сягати 20 % для вин, виготовлених без збагачення, із деяких виноробних районів Співтовариства, рішення щодо яких буде ухвалено Комісією відповідно до процедури, зазначеної в статті 195(4),

- верхня межа загальної міцності може перевищувати 15 % об. для вин з охоронюваною назвою місця походження, які були вироблені без збагачення;

(d) з урахуванням відступів, які можуть бути ухвалені Комісією відповідно до процедури, зазначеної в статті 195(4), мати загальну кислотність, виражену як винна кислота, не меншу за 3,5 грамів на літр або 46,6 міліеквівалентів на літр.

"Retsina" означає вино, вироблене тільки на географічній території Греції з використанням виноградного сусла, обробленого смолою алепської сосни. Використання смоли алепської сосни дозволено тільки для виробництва вина "Retsina" згідно з умовами, установленими в застосовному законодавстві Греції.

див. зображення (984_034-09Fn881)

2. Молоде вино в процесі бродіння

Молоде вино ще в процесі бродіння - це вино, в якому спиртове бродіння ще не завершилося і яке ще не відокремлене від свого осаду.

3. Лікерне вино

Лікерне вино - це продукт:

(а) фактична міцність якого становить не менше ніж 15 % об. і не більше ніж 22 % об.;

(b) загальна міцність якого становить не менше ніж 17,5 % об., за винятком деяких лікерних вин із назвою місця походження або географічним зазначенням, внесених до списку, який повинен бути складений Комісією відповідно до процедури, зазначеної у статті 195(4);

(с) який отриманий з:

- виноградного сусла в процесі бродіння,

- поєднання наведених вище продуктів, або

- виноградного сусла або його суміші з вином, якщо йдеться про лікерні вина, визначені Комісією відповідно до процедури, зазначеної в статті 195(4), із охоронюваною назвою місця походження або охоронюваним географічним зазначенням;

(d) початкова природна міцність якого становить не менше ніж 12 % об., за винятком деяких лікерних вин з охоронюваною назвою місця походження або охоронюваним географічним зазначенням, внесених до списку, складеного Комісією відповідно до процедури, зазначеної у статті 195(4);

(e) до якого було додано:

(i) окремо або в поєднанні:

- нейтральний спирт винного походження, включно зі спиртом, виробленим шляхом дистиляції сушеного винограду, фактична міцність якого становить не менше ніж 96 % об.,

- дистилят вина або сушеного винограду, фактична міцність якого становить не менше ніж 52 % об. і не більше ніж 86 % об.;

(ii) якщо доцільно, разом з одним або більше таких продуктів:

- концентроване виноградне сусло,

- поєднання одного з продуктів, зазначених у пункті (e)(і), з виноградним суслом, зазначеним у першому і четвертому абзацах пункту (с);

(f) до якого, як відступ від пункту (e), тією мірою якою це стосується деяких лікерних вин з охоронюваною назвою місця походження або охоронюваним географічним зазначенням, внесених до списку, складеного Комісією відповідно до процедури, зазначеної у статті 195(4), було додано:

(i) один з продуктів, зазначених у пункті (e)(і), окремо або в поєднанні; або

(ii) один або більше з таких продуктів:

- винний спирт або спирт із сушеного винограду, фактична міцність якого становить не менше ніж 95 % об. і не більше ніж 96 % об.,

- спиртні напої, дистильовані з вина або виноградної м’язги, фактична міцність яких становить не менше ніж 52 % об. і не більше ніж 86 % об.,

- спиртні напої, дистильовані з сушеного винограду, фактична міцність яких становить не менше ніж 52 % об. і не більше ніж 94,5 % об.; та

(iii) якщо доцільно, один або більше з таких продуктів:

- частково зброджене виноградне сусло, отримане із заізюмленого винограду,

- концентроване виноградне сусло, отримане шляхом безпосереднього нагрівання, яке відповідає, за винятком цієї операції, означенню концентрованого виноградного сусла,

- концентроване виноградне сусло,

- поєднання одного з продуктів, зазначених у пункті (f)(iі) з виноградним суслом, зазначеним у першому і четвертому абзацах пункту (с).

4. Ігристе вино

Ігристе вино - це продукт:

(a) який отриманий за допомогою первинного або вторинного спиртового бродіння:

- зі свіжого винограду,

- з виноградного сусла, або

(b) який після відкриття посудини, у якій він міститься, випускає діоксид вуглецю, утворений виключно в результаті бродіння;

(с) який через присутність діоксиду вуглецю в розчині має надлишковий тиск не менше ніж 3 бар за умови зберігання за температури 20 °С у закритих посудинах; та

(d) для якого загальна міцність кюве, призначених для його приготування, становить не менше ніж 8,5 % об.

5. Якісне ігристе вино

Якісне ігристе вино - це продукт:

(a) який отриманий за допомогою первинного або вторинного спиртового бродіння:

- зі свіжого винограду,

- з виноградного сусла, або

(с) який через присутність діоксиду вуглецю в розчині має надлишковий тиск не менше ніж 3,5 бар за умови зберігання за температури 20 °С у закритих посудинах; та

(d) для якого загальна міцність кюве, призначених для його приготування, становить не менш як 9 % об.

6. Якісне ароматне ігристе вино

Якісне ароматне ігристе вино - це якісне ігристе вино:

(a) яке одержують лише за допомогою використання під час створення кюве, виноградного сусла або виноградного сусла в процесі бродіння, що його отримують з конкретних винних сортів винограду, внесених до списку, складеного Комісією відповідно до процедури, зазначеної у статті 195(4). Якісні ароматичні ігристі вина, традиційно вироблені з використанням вин для створення кюве, визначаються Комісією відповідно до процедури, зазначеної у статті 195(4);

(b) яке через присутність діоксиду вуглецю в розчині має надлишковий тиск не менше ніж 3 бар за умови зберігання за температури 20 °С у закритих посудинах;

(с) фактична міцність якого не може бути меншою ніж 6 % об.; та

(d) загальна міцність якого не може бути меншою ніж 10 % об.

Спеціальні правила щодо інших додаткових характеристик або умов виробництва й обігу ухвалює Комісія відповідно до процедури, зазначеної в статті 195(4).

7. Газоване ігристе вино

Газоване ігристе вино - це продукт:

(а) який отриманий з вин, що не мають охоронюваної назви місця походження або охоронюваного географічного зазначення;

(b) який після відкриття посудини, у якій він міститься, випускає діоксид вуглецю, утворений повністю або частково шляхом додання до вина того газу; та

(b) який через присутність діоксиду вуглецю в розчині має надлишковий тиск не менше ніж 3 бар за умови зберігання за температури 20 °С у закритих посудинах.

8. Напівігристе вино

Напівігристе вино - це продукт:

(a) який отримують з вина, за умови, що таке вино має загальну міцність не менше за 9 % об.;

(b) фактична міцність якого становить не менше ніж 7 % об.;

(с) який через присутність ендогенного діоксиду вуглецю в розчині має надлишковий тиск не менше ніж 1 бар і не більше ніж 2,5 бар, за умови зберігання за температури 20°С у закритих посудинах; та

(d) який уміщений у посудини місткістю 60 літрів або менше.

9. Газоване напівігристе вино

Газоване напівігристе вино - це продукт:

(a) який отримують з вина;

(b) фактична міцність якого становить не менше ніж 7 % об., а загальна міцність - не менше ніж 9 % об.;

(с) який через присутність діоксиду вуглецю в розчині, що його повністю або частково було додано, має надлишковий тиск не менше ніж 1 бар і не більше ніж 2,5 бар, за умови зберігання за температури 20 °С у закритих посудинах; та

(d) який уміщений у посудини місткістю 60 літрів або менше.

10. Виноградне сусло

Виноградне сусло - це рідкий продукт, отриманий внаслідок природних або фізичних процесів зі свіжого винограду. У виноградному суслі прийнятною є фактична міцність, яка не перевищує 1 % об.

11. Частково зброджене виноградне сусло

Виноградне сусло в процесі бродіння - це продукт, отриманий шляхом бродіння виноградного сусла з фактичною міцністю більше ніж 1 % об., але менше ніж три п’ятих загальної міцності за об’ємною часткою спирту.

12. Частково зброджене виноградне сусло, отримане із заізюмленого винограду

Виноградне сусло в процесі бродіння, отримане із заізюмленого винограду - це продукт, отриманий шляхом часткового збродження виноградного сусла, отриманого із заізюмленого винограду, в якому загальний вміст цукру перед бродінням становить щонайменше 272 грама на літр, а натуральна та фактична міцність якого становить не менше ніж 8 % об. Проте, деякі вина, визначені Комісією відповідно до процедури, зазначеної в статті 195(4), які відповідають цим вимогам, не вважаються виноградним суслом, в якому відбувається бродіння, отриманим із заізюмленого винограду.

13. Концентроване виноградне сусло

Концентроване виноградне сусло - це некарамелізоване виноградне сусло, отримане внаслідок часткової дегідратації виноградного сусла за допомогою будь-якого схваленого методу, окрім прямого впливу високої температури, у такий спосіб, щоб значення рефрактометра, використаного відповідно до методу, передбаченого у статті 120g за температури 20°C, становило не менше 50,9%.

У концентрованому виноградному суслі прийнятною є фактична міцність, яка не перевищує 1% об.

14. Ректифіковане концентроване виноградне сусло

Ректифіковане концентроване виноградне сусло - це рідкий некарамелізований продукт, який:

(a) отриманий внаслідок часткової дегідратації виноградного сусла за допомогою будь-якого схваленого методу, окрім прямого впливу високої температури, у такий спосіб, щоб значення рефрактометра, використаного відповідно до методу, передбаченого у статті 120g за температури 20 °C, становило не менше 61,7 %;

(b) пройшов дозволене оброблення для знекислотнення та усунення складників, крім цукру;

- рН не більше ніж 5 при значенні 25 за шкалою Брікса;

- оптична густина на рівні 425 нм для товщини 1 см не більше ніж 0,100 у виноградному суслі, концентрованому при значенні 25 за шкалою Брікса,

- вміст цукрози невиявний за допомогою методу аналізу, що має бути визначений,

- індекс Фоліна-Чокальтеу не вище 6,00 при значенні 25 за шкалою Брікса,

- титровна кислотність не більше ніж 15 міліеквівалентів на кілограм загальних цукрів,

- вміст діоксиду сірки не більше ніж 25 міліграмів на кілограм загальних цукрів,

- загальний вміст катіонів не більше ніж 8 міліеквівалентів на кілограм загальних цукрів,

- провідність при значенні 25 за шкалою Брікса і за 20 °С не більше ніж 120 мкСм/см,

- вміст гідроксиметилфурфуролу не більше ніж 25 міліграмів на кілограм загальних цукрів,

- присутність мезоінозитолу.

В очищеному концентрованому виноградному суслі прийнятною є фактична міцність, яка не перевищує 1 % об.

15. Вино із заізюмленого винограду

Вино із заізюмленого винограду - це продукт:

(а) який вироблений без збагачення з винограду, залишеного на сонці або в тіні для часткового зневоднення;

(b) загальна міцність якого становить не менше ніж 16% об., а фактична міцність - щонайменше 9 % об.; та

(с) натуральна міцність якого становить щонайменше 16 % об. (або 272 грама цукру на літр).

16. Вино з перезрілого винограду

Вино з перезрілого винограду - це продукт:

(а) який вироблений без збагачення;

(b) натуральна міцність якого становить більше ніж 15 % об.; та

(с) загальна міцність якого становить не менше ніж 15 % об., а фактична міцність - не менше ніж 12 % об.

Держави-члени можуть встановлювати строк витримки для цього продукту.

17. Винний оцет

Винний оцет - це оцет:

(а) який одержаний виключно оцтовокислим бродінням вина; та

(b) загальна кислотність якого становить не менше ніж 60 грамів на літр, виражена як оцтова кислота.

Доповнення до додатка XIb

ДОДАТОК IV

"ДОДАТОК XVa

ЗБАГАЧЕННЯ, ПІДВИЩЕННЯ ТА ЗНИЖЕННЯ КИСЛОТНОСТІ В ПЕВНИХ ЗОНАХ ВИНОРОБСТВА

А. Обмеження збагачення

1. Якщо через кліматичні умови в деяких зонах виноробства Співтовариства, зазначені у доповненні до додатка XIb, виникає така необхідність, відповідні держави-члени можуть дозволити підвищувати натуральну міцність за об’ємною часткою спирту у свіжому винограді, виноградному суслі, виноградному суслі в процесі бродіння, молодому вині ще в процесі бродіння та вині, отриманому з винних сортів винограду, класифікованих відповідно до статті 120a(2).

2. Підвищення натуральної міцності за об’ємною часткою спирту досягається за допомогою енологічних практик, зазначених у пункті B, і воно не повинно перевищувати таких граничних значень:

(a) 3 % за об’ємною часткою спирту для зони виноробства A, зазначеної у доповненні до додатка XIb;

(b) 2 % за об’ємною часткою спирту для зони виноробства B, зазначеної у доповненні до додатка XIb;

3. У роки з винятково несприятливими кліматичними умовами держави-члени можуть зробити запит на збільшення граничних значень, встановлених у параграфі 2, на 0,5 %. У відповідь на такий запит, Комісія повинна якомога швидше представити Керівному комітету, передбаченому статтею 195(1), проект законодавчого інструменту. Комісія намагатиметься ухвалити рішення протягом чотирьох тижнів після подання такого запиту.

B. Процеси збагачення

1. Підвищення натуральної міцності за об’ємною часткою спирту, передбачене в секції А, здійснюється лише:

(а) у випадку свіжого винограду, виноградного сусла в процесі бродіння або молодого вина ще в процесі бродіння, шляхом додання цукрози, концентрованого виноградного сусла або ректифікованого концентрованого виноградного сусла;

(b) у випадку виноградного сусла шляхом додання цукрози, концентрованого виноградного сусла або ректифікованого концентрованого виноградного сусла, або шляхом часткового концентрування, зокрема шляхом зворотного осмосу;

2. Процеси, зазначені в параграфі 1, є взаємно несумісними, якщо вино або виноградне сусло збагачені концентрованим виноградним суслом або ректифікованим концентрованим виноградним суслом, а допомога була виплачена згідно зі статтею 103y.

3. Додання цукрози, передбачене в параграфі 1(а) та (b), можна здійснювати лише за допомогою сухого цукру і лише в таких зонах:

(a) зона виноробства A, зазначена у доповненні до додатка XIb;

(b) зона виноробства B, зазначена у доповненні до додатка XIb;

(c) зона виноробства C, зазначена у доповненні до додатка XIb, за винятком виноградників в Італії, Греції, Іспанії, Португалії, на Кіпрі та у французьких департаментах під юрисдикцією апеляційних судів:

див. зображення (984_034-09Fn1015-1)

Однак, збагачення сухим цукром може бути дозволено національними органами як виняток у вищезазначених французьких департаментах. Франція повинна негайно повідомляти Комісію та інші держави-члени про будь-які такі дозволи.

4. Додання концентрованого виноградного сусла або ректифікованого концентрованого виноградного сусла не повинно призводити до збільшення первинного обсягу свіжого подрібненого винограду, виноградного сусла, виноградного сусла в процесі бродіння чи молодого вина ще в процесі бродіння більш ніж на 11% у зоні виноробства А, 8% у зоні виноробства В та 6,5% у зоні виноробства С, зазначених у доповненні до додатка XIb.

5. Концентрація виноградного сусла або вина, які піддаються процесам, зазначеним у параграфі 1:

(а) не повинна спричиняти зменшення первинного обсягу зазначених продуктів більш ніж на 20%;

(b) незважаючи на пункт A(2)(c), не повинно підвищувати природну міцність за об’ємною часткою спирту цих продуктів більше ніж на 2%.

6. Процеси, зазначені в параграфах 1 та 5, не повинні підвищувати загальну міцність спирту у свіжому винограді, виноградному суслі, виноградному суслі в процесі бродіння, молодому вині ще в процесі бродіння або вині:

(a) у зоні виноробства A, зазначеній у доповненні до додатка XIb, до більш ніж 11,5% за об’ємною часткою спирту;

(b) у зоні виноробства B, зазначеній у доповненні до додатка XIb, до більш ніж 12% за об’ємною часткою спирту;

(d) у зоні виноробства C II, зазначеній у доповненні до додатка XIb, до більш ніж 13% за об’ємною часткою спирту; та

(e) у зоні виноробства C III, зазначеній у доповненні до додатка XIb, до більш ніж 13,5% за об’ємною часткою спирту.

7. Як відступ від параграфа 6, держави-члени можуть:

(a) для червоного вина - підвищити верхнє граничне значення загальної міцності за об’ємною часткою спирту продуктів, зазначених у параграфі 6, до 12% у зоні виноробства А та до 12,5% у зоні виноробства B, зазначених у доповненні до додатка XIb;

(b) підвищити загальну міцність за об’ємною часткою спирту продуктів, зазначених у параграфі 6, для виробництва вин із назвою місця походження до рівня, який визначають держави-члени.

C. Підвищення та зниження рівня кислотності

1. Щодо свіжого винограду, виноградного сусла, виноградного сусла в процесі бродіння, молодого вина в процесі бродіння можна здійснювати:

(а) зниження кислотності в зонах виноробства А, В та С I, зазначених у доповненні до додатка XIb;

(b) підвищення та зниження кислотності в зонах виноробства C I, C II та C III (a), зазначених у доповненні до додатка XIb, без обмеження параграфа 7; або

(с) підвищення кислотності у зоні виноробства С ІІІ (b), зазначеній у доповненні до додатка XIb.

2. Підвищення кислотності продуктів, інших ніж вино, зазначених у параграфі 1, можна здійснювати лише до значення 1,50 г/л, вираженого як винна кислота, або 20 міліеквівалів на літр.

3. Підвищення кислотності вин можна здійснювати лише до значення 2,50 г/л, вираженого як винна кислота, або 33,3 міліеквівалів на літр.

4. Зниження кислотності вин можна здійснювати лише до значення 1 г/л, вираженого як винна кислота, або 13,3 міліеквівалів на літр.

5. Кислотність виноградного сусла, призначеного для концентрування, можна знижувати частково.

6. Незважаючи на положення параграфа 1, у роки виняткових кліматичних умов держави-члени можуть дозволяти підвищення кислотності продуктів, зазначених у параграфі 1, у зонах виноробства А і В, зазначених у доповненні до додатка XIb, за умов, зазначених у параграфах 2 і 3.

7. Підвищення кислотності і збагачення, окрім випадку ухвалення Комісією рішення про відступ відповідно до процедури, зазначеної у статті 195(4), а також та підвищення і зниження кислотності того ж продукту є взаємно несумісними процесами.

D. Процеси

1. Жоден із процесів, зазначених у пунктах B та C, за винятком підвищення та зниження кислотності вин, не є дозволеним, крім випадків, коли його здійснюють, відповідно до умов, що визначаються Комісією за допомогою процедури, зазначеної у статті 195(4), у той час, коли свіжий виноград, виноградне сусло, виноградне сусло в процесі бродіння або молоде вино в процесі бродіння перетворюють на вино або на будь-який інший напій, призначений для безпосереднього споживання людиною, зазначений у статті 1(1)(l), інший ніж ігристе вино або газоване ігристе вино, у зоні виноробства, у якій було зібрано використаний свіжий виноград.

2. Концентрування вин повинне відбуватися в зоні виноробства, у якій був зібраний використаний свіжий виноград.

3. Підвищення та зниження кислотності вин повинно відбуватися лише на виноробному підприємстві і в зоні виноробства, у якій був зібраний використаний для вироблення вина свіжий виноград.

4. Про кожен з процесів, зазначених у параграфах 1, 2 та 3, необхідно повідомляти компетентні органи. Це положення застосовується до кількостей концентрованого виноградного сусла, ректифікованого концентрованого виноградного сусла або цукрози, що їх зберігають, здійснюючи професійну діяльність, фізичні або юридичні особи або групи осіб, зокрема виробники, суб’єкти, які розливають вина в пляшки, суб’єкти, що займаються переробленням, та торговці, які визначаються Комісією за допомогою процедури, зазначеної у статті 195(4), у той же час і в тому ж місці, що й свіжий виноград, виноградне сусло, виноградне сусло в процесі бродіння або вино в посудинах. Повідомлення про кількості таких продуктів можна, однак, замінити записом у книзі обліку придбання товарів і відпуску запасів.

5. Інформацію про кожен із процесів, зазначених у пунктах B та C, необхідно записувати в супровідному документі, передбаченому в статті 185c, на підставі якого продукти, щодо яких застосовувалися такі процеси, випускають в обіг.

6. Такі процеси, до яких застосовують відступи, виправдані винятковими кліматичними умовами, не здійснюють:

(a) у зоні виноробства C, зазначеній у доповненні до додатка XIb, після 1 січня;

(b) у зонах у зоні виноробства А і B, зазначених у доповненні до додатка XIb, після 16 березня, і їх застосовують тільки до продуктів із врожаю винограду, зібраного безпосередньо перед зазначеними датами.

7. Незважаючи на параграф 6, концентрування шляхом охолодження і збільшення та зменшення кислотності вин можна здійснювати протягом року.

ДОДАТОК XVb

ОБМЕЖЕННЯ

A. Загальні

1. Усі дозволені енологічні практики не передбачають додавання води, крім випадків, коли це є необхідним через особливі технологічні вимоги.

2. Усі дозволені енологічні практики виключають додавання спирту, за винятком практик, пов’язаних з отриманням свіжого виноградного сусла, процес бродіння якого зупиняють шляхом додавання спирту, лікерного вина, ігристого вина, вина, кріпленого для дистиляції, та напівігристого вина.

3. Вино, кріплене для дистиляції, використовують лише для дистиляції.

B. Свіжий виноград, виноградне сусло та виноградний сік

1. Свіже виноградне сусло, у якому бродіння було зупинене шляхом додавання спирту, використовують тільки на етапі приготування продуктів, не зазначених під кодами КН 2204 10, 2204 21 та 2204 29. Це положення не обмежує будь-які жорсткіші положення, які можуть застосовувати держави-члени до приготування продуктів, які не підпадають під коди КН 2204 10, 2204 21 і 2204 29, на своїй території.

2. Виноградний сік та концентрований виноградний сік не можна переробляти на вино або додавати до вина. Їх не можна піддавати спиртовому бродінню на території Співтовариства.

3. Параграфи 1 та 2 не застосовуються до продуктів, призначених для виробництва у Великобританії, Ірландії та Польщі продуктів, які належать до коду КН 2206 00, для яких держави-члени можуть дозволити використання складеної назви, яка включає торгове позначення "вино".

4. Виноградне сусло в процесі бродіння, отримане із заізюмленого винограду, повинно вводитися в обіг тільки для виготовлення лікерних вин лише в регіонах виноробства, у яких це використання було традиційним станом на 1 січня 1985 року, а також для виготовлення вина з перезрілого винограду.

5. Якщо, відповідно до міжнародних зобов’язань Співтовариства, Рада не ухвалить іншого рішення, свіжий виноград, виноградне сусло, виноградне сусло в процесі бродіння, концентроване виноградне сусло, ректифіковане концентроване виноградне сусло, виноградне сусло, бродіння якого призупинене шляхом додавання спирту, виноградний сік, концентрований виноградний сік та вино або суміші згаданих продуктів, що походять з третіх країн, не можна перетворювати на продукти, зазначені в додатку XIb, або додані до таких продуктів на території Співтовариства.

C. Купажування вин

Якщо, відповідно до міжнародних зобов’язань Співтовариства, Рада не ухвалить іншого рішення, у Співтоваристві забороняється купажування вина, що походить з третьої країни, з вином зі Співтовариства, а також купажування вин, що походять з третіх країн.

D. Побічні продукти

1. Надмірне вичавлювання винограду заборонено. Держави-члени повинні, з урахуванням місцевих та технічних умов, ухвалювати рішення про мінімальну кількість спирту, яка повинна міститися у м’яззі та осаді після вичавлення винограду.

Кількість спирту, який міститься в цих побічних продуктах, повинна визначатися державами-членами на рівні щонайменше 5 % відносно об’єму спирту, який міститься у виробленому вині.

2. За винятком спирту, спиртних напоїв та пікету, вино або будь-який інший напій, призначений для безпосереднього споживання людиною, не повинен вироблятися з винного осаду або виноградної м’язги. Додавання вина до осаду, виноградної м’язги чи вичавленої м’якоті див. зображення (984_034-09Fn1067-2) дозволяється за умов, визначених Комісією відповідно до процедури, зазначеної в статті 195(4), якщо таку практику традиційно застосовують для виготовлення див. зображення (984_034-09Fn1067-3) у Словаччині.

3. Вичавлювання виноградного осаду та повторне бродіння виноградної м’язги для цілей, інших ніж дистиляція або виробництво пікету, заборонено. Фільтрування та центрифугування винного осаду не вважається вичавлюванням, якщо отримані продукти хорошої якості та придатні до реалізації.

4. Пікет, якщо його виробництво дозволено відповідною державою-членом, використовують тільки для дистиляції або для споживання в домогосподарствах виноробів.

5. Без обмеження можливості держав-членів ухвалювати рішення про вимогу утилізувати побічні продукти шляхом дистилювання, будь-які фізичні або юридичні особи або групи осіб, які мають у володінні побічні продукти, повинні утилізувати їх відповідно до умов, що будуть визначені Комісією відповідно до процедури, зазначеної у статті 195(4)."

у 1 000 євро
Бюджетний рік	2009	2010	2011	2012	2013	з 2014 року і надалі
BG	15 608	21 234	22 022	27 077	26 742	26 762
CZ	2 979	4 076	4 217	5 217	5 151	5 155
DE	22 891	30 963	32 190	39 341	38 867	38 895
EL	14 286	19 167	19 840	24 237	23 945	23 963
ES	213 820	284 219	279 038	358 000	352 774	353 081
FR	171 909	226 814	224 055	284 299	280 311	280 545
IT (*)	238 223	298 263	294 135	341 174	336 736	336 997
CY	2 749	3 704	3 801	4 689	4 643	4 646
LT	30	37	45	45	45	45
LU	344	467	485	595	587	588
HU	16 816	23 014	23 809	29 455	29 081	29 103
MT	232	318	329	407	401	402
AT	8 038	10 888	11 313	13 846	13 678	13 688
PT	37 802	51 627	53 457	65 989	65 160	65 208
RO	42 100	42 100	42 100	42 100	42 100	42 100
SI	3 522	3 770	3 937	5 119	5 041	5 045
SK	2 938	4 022	4 160	5 147	5 082	5 085
UK	0	61	67	124	120	120
(*) Національні граничні значення, наведені у додатку VIII до Регламенту (ЄС) № 1782/2003 для Італії, що відповідають 2008, 2009 і 2010 рокам, зменшено на 20 мільйонів євро; зазначені суми включені до бюджету Італії на 2009, 2010 і 2011 роки, як встановлено у цій таблиці.

у 1 000 євро
Бюджетний рік	2009	2010	з 2011 року і надалі
BG	-	-	-
CZ	-	-	-
DE	-	-	-
EL	-	-	-
ES	15 491	30 950	46 441
FR	11 849	23 663	35 512
IT	13 160	26 287	39 447
CY	-	-	-
LT	-	-	-
LU	-	-	-
HU	-	-	-
MT	-	-	-
AT	-	-	-
PT	-	-	-
RO	-	-	-
SI	-	1 050	1 050
SK	-	-	-
UK	160	160	160

у гектарах
Держава-член	Загальна площа, засаджена виноградною лозою	Площі, зазначені у статті 85u(5)
BG	135 760	4 073
CZ	19 081	572
DE	102 432	3 073
EL	69 907	2 097
ES	1 099 765	32 993
FR	879 859	26 396
IT	730 439	21 913
CY	15 023	451
LU	1 299	39
HU	85 260	2 558
MT	910	27
AT	50 681	1 520
PT	238 831	7 165
RO	178 101	5 343
SI	16 704	501
SK	21 531	646"

Регламент (ЄС) № 479/2008	Цей Регламент
Стаття 1	Стаття 1(1)(l)
Стаття 2	Стаття 2 та частина IIIa додатка III
Стаття 3	Стаття 103i
Стаття 4	Стаття 103j
Стаття 5	Стаття 103k
Стаття 6	Стаття 103l
Стаття 7	Стаття 103m
Стаття 8	Стаття 103n
Стаття 9	Стаття 103o
Стаття 10	Стаття 103p
Стаття 11	Стаття 103q
Стаття 12	Стаття 103r
Стаття 13	Стаття 103s
Стаття 14	Стаття 103t
Стаття 15	Стаття 103u
Стаття 16	Стаття 103v
Стаття 17	Стаття 103w
Стаття 18	Стаття 103x
Стаття 19	Стаття 103y
Стаття 20	Стаття 103z
Стаття 21(1)	Стаття 188a(5)
Стаття 21(2), перший підпараграф	Стаття 188a(6)
Стаття 21(2), другий підпараграф	Стаття 184, пункт (5)
Стаття 22, перший параграф та пункти (a)-(d) другого параграфа	Стаття 103za
Стаття 22, другий параграф, пункт (e)	Стаття 188a(7)
Стаття 23	Стаття 190a
Стаття 24	Стаття 120a(2)-(6)
Стаття 25(1)	Стаття 120a(1)
Стаття 25(2), (3) та (4)	Стаття 113d
Стаття 26	Стаття 120b
Стаття 27	Стаття 120c
Стаття 28	Стаття 120d
Стаття 29	Стаття 120e
Стаття 30	Стаття 120f
Стаття 31	Стаття 120g
Стаття 32	Стаття 121, третій та четвертий параграфи
Стаття 33	Стаття 118a
Стаття 34	Стаття 118b
Стаття 35	Стаття 118c
Стаття 36	Стаття 118d
Стаття 37	Стаття 118e
Стаття 38	Стаття 118f
Стаття 39	Стаття 118g
Стаття 40	Стаття 118h
Стаття 41	Стаття 118i
Стаття 42	Стаття 118j
Стаття 43	Стаття 118k
Стаття 44	Стаття 118l
Стаття 45	Стаття 118m
Стаття 46	Стаття 118n
Стаття 47	Стаття 118o
Стаття 48	Стаття 118p
Стаття 49	Стаття 118q
Стаття 50	Стаття 118r
Стаття 51	Стаття 118s
Стаття 52	Стаття 121, перший параграф, пункт (k)
Стаття 53	Стаття 118t
Стаття 54	Стаття 118u
Стаття 55	Стаття 118v
Стаття 56	Стаття 121, перший параграф, пункт (l)
Стаття 57	Стаття 118w
Стаття 58	Стаття 118x
Стаття 59	Стаття 118y
Стаття 60	Стаття 118z
Стаття 61	Стаття 118za
Стаття 62	Стаття 118zb
Стаття 63	Стаття 121, перший параграф, пункт (m)
Стаття 64(1)(a)	Стаття 122, другий параграф
Стаття 64(1)(b) та стаття 64(1)(c)(i)-(iv)	Стаття 122, третій параграф
Стаття 64(1)(c)(v)-(viii)	Стаття 122, четвертий параграф
Стаття 64(1)(e)	Стаття 125o(1)(a)
Стаття 64(2)	Стаття 125o(2)
Стаття 65(1)(a), (b) та (c)	Стаття 123(3)
Стаття 65(1)(d)	Стаття 125o(1)(b)
Стаття 65(2)	Стаття 125o(2), другий підпараграф
Стаття 66(1)	Стаття 125o(3)(b)
Стаття 66(2)	Стаття 125o(3)
Стаття 67	Стаття 113c(1) та (2)
Стаття 68	Стаття 125o(3)
Стаття 69	Статті 113c(3) та 125o(3)
Стаття 70(1)	Стаття 135
Стаття 70(2)	Стаття 128
Стаття 71	Стаття 129
Стаття 72	Статті 130 та 161
Стаття 73	Статті 131 та 161(2)
Стаття 74	Статті 132 та 161(2)
Стаття 75	Статті 133 та 161(2)
Стаття 76	Стаття 133a
Стаття 77	Статті 134 та 170
Стаття 78	Стаття 159
Стаття 79	Стаття 141(1), перший підпараграф
Стаття 80	Статті 160 та 174
Стаття 81	Стаття 143
Стаття 82	Стаття 158a
Стаття 83	Стаття 144
Стаття 84(a)	Стаття 158a(4)
Стаття 84(b) та (c)	Стаття 148(a) та (b)
Стаття 85(1)-(3) та (5)	Стаття 85a
Стаття 85(4)	Стаття 188a(1)
Стаття 86(1)-(4) та (6)	Стаття 85b
Стаття 86(5)	Стаття 188a(2)
Стаття 87	Стаття 85c
Стаття 88	Стаття 85d
Стаття 89	Стаття 85e
Стаття 90	Стаття 85g
Стаття 91	Стаття 85h
Стаття 92	Стаття 85i
Стаття 93	Стаття 85j
Стаття 94	Стаття 85k
Стаття 95	Стаття 85l
Стаття 96	Стаття 85m
Стаття 97	Стаття 85n
Стаття 98	Стаття 85p
Стаття 99	Стаття 85o
Стаття 100	Стаття 85q
Стаття 101	Стаття 85r
Стаття 102(1)-(4) та (5), перший підпараграф	Стаття 85s
Стаття 102(5), другий підпараграф та (6)	Стаття 188a(3)
Стаття 103	Стаття 85t
Стаття 104(1)-(7) та (9)	Стаття 85u
Стаття 104(8)	Стаття 188a(4)
Стаття 105	Стаття 85v
Стаття 106	Стаття 85w
Стаття 107	Стаття 85x
Стаття 108	Стаття 185a(1) та (2)
Стаття 109	Стаття 185a(3)
Стаття 110	Стаття 185a(4), другий підпараграф
Стаття 111	Стаття 185b
Стаття 112	Стаття 185c
Стаття 113(1)	Стаття 195(2)
Стаття 113(2)	Стаття 195(3) та (4)
Стаття 114	Стаття 190
Стаття 115	Стаття 192
Стаття 116	Стаття 194, четвертий та п’ятий параграфи
Стаття 117(a)	Стаття 194, третій параграф
Стаття 117(b)-(e)	Стаття 194, перший параграф
Стаття 118	Стаття 185d
Стаття 119	Стаття 182a(1)-(5)
Стаття 120	Стаття 184, пункт (8)
Стаття 121(a), (b) та (c)	Стаття 185a(4), перший підпараграф та стаття 194, третій параграф
Стаття 121(d) та (e)	Стаття 185b(4)
Стаття 121(f)	Стаття 185c(3)
Стаття 121(g)	Стаття 182a(6)
Статті 122-125	-
Стаття 126(a)	Стаття 203b
Стаття 126(b)	Стаття 191
Стаття 127(1)	Стаття 180, перший параграф
Стаття 127(2)	Стаття 180, другий параграф
Стаття 129(3)	Стаття 85f"