КОМІСІЯ ЄВРОПЕЙСЬКИХ СПІВТОВАРИСТВ,

Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Співтовариства (994_017) , та, зокрема, другий абзац його статті 211,

Оскільки:

(1) Директива 2006/43/ЄС Європейського Парламенту та Ради (994_844) від 17 травня 2006 року про статутні перевірки річної звітності та зведеної фінансової звітності, що вносить зміни до Директив Ради 78/660/ЕЄС (994_908) і 83/349/ЕЄС та що припиняє дію Директиви Ради 84/253/ЕЄС(1) (994_461) , встановлює мінімальну гармонізацію вимог статутної перевірки. Відповідно до статті 31 зазначеної Директиви, Комісія повинна доповідати про результати впливу національних правил фінансової відповідальності на виконання статутних перевірок на європейських ринках капіталу і на умови страхування штатних аудиторів та аудиторських фірм, та робити рекомендації, якщо вона вважає це за доцільне.

(1) OB L 157, 9.6.2006, C. 87. Директива з останніми змінами, внесеними Директивою 2008/30/ЄС (OB L 81, 20.3.2008, C. 53).

(2) Безперебійне функціонування ринків капіталу потребує сталого потенціалу перевірки і конкурентоспроможного ринку аудиторських послуг, на якому є достатній вибір аудиторських фірм, що здатні проводити і бажають проводити статутні перевірки компаній, цінні папери яких допущені до торгів на регульованому ринку держави-члена. Тим не менш, зростаюча нестабільність ринкової капіталізації компаній призвела до більш високих ризиків відповідальності, в той час як доступ до страхового покриття ризиків, пов'язаних з такими перевірками, став більш обмеженим.

(3) Оскільки необмежена спільна відповідальність може утримувати аудиторські компанії і мережі від вступу до міжнародного аудиторського ринку для зазначених компаній у Співтоваристві, не існує великих перспектив виникнення нових аудиторських мереж, які б могли проводити статутні перевірки таких компаній.

(4) Як наслідок, відповідальність аудиторів та аудиторських фірм, у тому числі групи аудиторів, що здійснюють статутні перевірки зазначених компаній, має бути обмежена. Однак, будь-які обмеження відповідальності не можуть бути виправданими у разі навмисного порушення службових обов'язків з боку аудитора, і не повинні застосовуватися в таких випадках. Також таке обмеження не повинне шкодити праву будь-якої потерпілої сторони на отримання справедливого відшкодування.

(5) З огляду на значні розбіжності між системами цивільної відповідальності в державах-членах на цьому етапі доречно, щоб кожна держава-член могла обирати метод обмеження, який вона вважає найбільш придатним для її системи цивільної відповідальності.

(6) Держави-члени повинні бути в змозі відповідним чином визначити, в рамках національного законодавства межу відповідальності аудиторів. Або ж держави-члени повинні бути в змозі створити, в рамках національного законодавства, систему пропорційної відповідальності, згідно з якою штатні аудитори та аудиторські фірми нестимуть відповідальність лише за ступінь заподіяної шкоди, при цьому не несучи спільної відповідальності з іншими сторонами. У державах-членах, де будь-які позови проти штатних аудиторів можуть подаватися лише компанією, в якій проводився аудит, а не окремими акціонерами або будь-якою іншою третьою стороною, держава-член повинна також мати змогу дозволити компанії, її акціонерам та аудитору визначити межу відповідальності аудитора, за умови належних гарантій для інвесторів у компанії, в якій проводиться аудит,

ЦИМ РЕКОМЕНДУЄ:

1. Ця Рекомендація стосується цивільної відповідальності аудиторів та аудиторських фірм, які проводять статутні перевірки річної звітності та зведеної фінансової звітності компанії, яка зареєстрована в державі-члені та цінні папери якої допущені до торгів на регульованому ринку в державі-члені.

2. Цивільна відповідальність штатних аудиторів та аудиторських фірм, що виникає у зв'язку з порушенням ними своїх професійних обов'язків, має бути обмежена, за винятком випадків навмисного порушення обов'язків штатним аудитором або аудиторською фірмою.

3. Обмеження відповідальності повинне застосовуватися по відношенню до компанії, яку перевіряли, і до будь-якої третьої сторони, яка має право відповідно до національного законодавства пред'являти позов про відшкодування збитків.

4. Будь-яке обмеження цивільної відповідальності не повинно шкодити праву будь-якої потерпілої сторони на отримання справедливого відшкодування.

5. Держави-члени повинні вживати заходів щодо обмеження відповідальності. Для цього зокрема рекомендується застосувати будь-який один або декілька з таких методів:

(а) встановлення максимальної фінансової суми або формули, що дозволяє розрахунок такої суми;

(б) встановлення ряду принципів, на підставі яких штатний аудитор чи аудиторська фірма не несе відповідальність, більшу, ніж за фактичну шкоду, якої зазнав позивач, і, відповідно, не несе спільної відповідальності з іншими порушниками;

(с) положення, що дозволяє будь-якій компанії проводити її перевірку, та статутному аудитору або аудиторській фірмі визначати обмеження відповідальності в рамках угоди.

6. У тих випадках, коли відповідальність обмежена угодою, як зазначено в пункті (с) частини 5, держава-член повинна забезпечити виконання таких умов:

(а) угода підлягає судовому розгляду;

(b) по відношенню до компанії, що підлягає перевірці, рішення щодо обмеження приймається колективно членами адміністративних, керівних та контрольних органів, зазначених у статті 50b Директиви Ради 78/660/ЕЄС(1) (994_908) , або, у випадку групової перевірки, у статті 36а Директиви Ради 83/349/ЕЄС(2), і таке рішення повинно бути ухвалюється акціонерами компанії, яку перевіряють;

(1) OB L 222, 14.8.1978, C. 11. Директива з останніми змінами, внесеними Директивою 2006/46/ЄС Європейського Парламенту та Ради (OB L 224, 16.8.2006, C. 1).

(2) OB L 193, 18.7.1983, C. 1. Директива з останніми змінами, внесеними Директивою 2006/99/ЄС (OB L 363, 20.12.2006, C. 137).

(с) обмеження і будь-яка його зміна публікуються в примітках до звітності компанії, яку перевіряють.

7. Перед ухваленням заходів, спрямованих на імплементацію будь-якого з методів, зазначених у пунктах (а), (б) або (с) частини 5, або будь-якого іншого методу обмеження відповідальності, який відповідає вимогам пунктів 2, 3 і 4, держава-член має брати до уваги вплив на фінансові ринки та інвесторів, і на умови доступу на ринок статутних перевірок для зазначених компаній, так само як вплив на якість перевірки, страхування ризиків і компаній, які підлягають перевірці.

8. Державам-членам пропонується інформувати Комісію про заходи, вжиті в світлі цієї Рекомендації, до 5 червня 2010 року.

9. Цю Рекомендацію адресовано державам-членам

Вчинено у Брюсселі 5 червня 2008 року.