ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ ТА РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Співтовариства (994_017) і, зокрема, статтю 175(1),

Беручи до уваги пропозицію Комісії,

Беручи до уваги висновок Економічно-соціального Комітету(1),

Беручи до уваги висновок Комітету регіонів(2),

Діючи згідно з процедурою, встановленою в статті 251 Договору (994_017) (3), та у світлі об'єднаного тексту, ухваленого Узгоджувальним Комітетом 8 січня 2001 року,

Оскільки:

(1) Рішення Ради і представників урядів держав-членів, що зустрічаються в межах Ради, від 1 лютого 1993 року щодо програми політики і діяльності Співтовариства відносно довкілля і стійкого розвитку(4) і Рішення Європейського Парламенту та Ради щодо його розгляду(5) підкреслило важливість імплементації екологічного закону Співтовариства за допомогою поняття розділеної відповідальності.

(1) OB C 169, 16.6.1999, C. 12.

(2) OB C 374, 23.12.1999, C. 48.

(3) Висновок Європейського Парламенту від 16 вересня 1999 року (OB C 54, 25.2.2000, C. 92), Загальна Позиція Ради від 30 березня 2000 року (OB C 137, 16.5.2000, C. 1) та Рішення Європейського Парламенту від 6 липня 200 року (ще не опубліковане в Офіційному Віснику). Рішення Європейського Парламенту від 1 лютого 2001 року та Рішення Ради від 26 лютого 2001 року.

(4) OB C 138, 17.5.1993, C. 1.

(5) OB C 275, 10.10.1998, C. 1.

(2) У повідомленні Комісії від 5 листопада 1996 року Раді Європейського Союзу та Європейському Парламенту щодо імплементації екологічного закону Співтовариства, зокрема, параграфа 29, було запропоновано впровадити настанови на рівні Співтовариства, щоб допомогти державам-членам у виконанні інспекційних задач, зменшуючи, у такий спосіб, існуючу в даний час значну невідповідність між інспекціями держав-членів.

(3) Рада, в своєму рішенні від 7 жовтня 1997 року щодо складання, імплементації та застосування екологічного закону Співтовариства(6), попросила Комісію запропонувати, для подальшого розгляду Радою, зокрема, базуючись на роботі мережі Європейського Союзу по імплементації та застосуванню екологічного закону (ІМПЕЗ), мінімальні критерії та/або настанови щодо інспекційних задач, які виконуються на рівні держави-члена і можливі шляхи, якими держави-члени могли контролювати їх практичне застосування, для забезпечення рівного практичного застосування та виконання екологічного законодавства, і у пропозиції Комісії був узятий до уваги документ ІМПЕЗ за листопад 1997 року і вона була названа "Мінімальні критерії щодо інспекцій".

(6) OB C 231, 22.10.1997, C. 1.

(4) Європейський Парламент, своїм рішенням від 14 травня 1997 року щодо Повідомлення Комісії, вимагав законодавство Співтовариства щодо екологічних інспекцій, а Економічно-соціальний Комітет і Комітет Регіонів зробили позитивний висновок відносно Повідомлення Комісії та підкреслили важливість екологічних інспекцій.

(5) У державах-членах вже існують різні інспекційні системи та методи і їх непотрібно замінювати інспекційною системою на рівні Співтовариства, як це розглядалося в рішенні Ради від 7 жовтня 1997 року, а держави-члени повинні зберегти відповідальність за задачі екологічної інспекції.

(6) Європейська Екологічна Організація може давати поради державам-членам щодо розвитку, встановлення та розширення їхніх систем для того, щоб контролювати екологічні умови і може допомагати Комісії та державам-членам контролювати екологічні умови шляхом підтримки процесу звітування, що воно було скоординованим.

(7) Існування інспекційних систем і ефективного проведення інспекцій є засобом стримування екологічних порушень, тому що це дозволяє владі ідентифікувати порушення і провести в життя екологічні закони через санкції або інші засоби; у такий спосіб, інспекції є важливим зв'язком у регулятивному ланцюзі і ефективним інструментом сприяння більш послідовній імплементації та застосуванню екологічного законодавства у Співтоваристві та уникнення нездорової конкуренції.

(8) В даний час існує значна невідповідність в інспекційних системах і механізмах держав-членів не тільки відносно їх здатності виконувати інспекційні задачі, але також і сфери дії та змісту початих інспекційних задач, та навіть у самому існуванні інспекційних задач у декількох державах-членах, і ця ситуація не може вважатися задовільною у відношенні цілі ефективної і більш послідовної імплементації, практичного застосування та виконання законодавства Співтовариства щодо захисту довкілля.

(9) Саме тому є необхідним забезпечення, на даному етапі, настанов у формі мінімальних критеріїв для застосування в якості загальноприйнятої основи для виконання задач екологічної інспекції у межах держав-членів.

(10) Екологічне законодавство Співтовариства зобов'язує держави-члени застосовувати вимоги щодо певних викидів, зливів та діяльності; мінімальні критерії щодо організації та проведення інспекцій повинні задовольнятись в державах-членах, як перша стадія, відносно всіх промислових споруджень та інших підприємств й промислових об'єктів, чиї викиди в повітря і/або зливи води і/або знищення відходів чи утилізаційна діяльність підпорядковуються вимогам дозволу, допуску або ліцензії відповідно до закону Співтовариства.

(11) Інспекції необхідно проводити, беручи до уваги розподіл обов'язків у державах-членах між органами влади та інспекційними службами.

(12) Щоб зробити цю інспекційну систему ефективною, держави-члени повинні гарантувати попереднє планування дій екологічного інспектування.

(13) Відвідування ділянки є важливою частиною діяльності екологічного інспектування.

(14) Дані й документація, надані промисловими операторами, зареєстрованими у програмі еко-управління та аудита Співтовариства, могли бути корисним джерелом інформації в контексті екологічних інспекцій.

(15) Щоб робити висновки після відвідувань ділянки, необхідно впровадити регулярні звіти.

(16) Звітування про інспекційну діяльність й відкритий доступ до цієї інформації є важливими засобами забезпечення, завдяки прозорості, участі громадян, неурядових організацій та інших зацікавлених осіб в імплементації екологічного законодавства Співтовариства; доступ до такої інформації повинен відповідати умовам Директиви 90/313/ЄЕС Ради від 7 червня 1990 року щодо вільного доступу до інформації про довкілля(1).

(1) OB L 158, 23.6.1990, C. 56.

(17) Держави-члени повинні допомагати одна одній на адміністративному рівні у виконанні цієї рекомендації. Впровадження державами-членами в співробітництві з ІМПЕЗ програм звітування й порад, що стосується інспекторств та інспекційних процедур, сприяло б кращим методам у Співтоваристві.

(18) Держави-члени повинні повідомляти Раді та Комісії про свій досвід виконання цієї рекомендації, а Комісія повинна регулярно інформувати Європейський Парламент.

(19) Комісія повинна розглядати роботу та ефективність цієї рекомендації і повідомляти про це Європейський Парламент і Раду якомога швидше після отримання звітів держав-членів.

(20) Необхідно заохочувати подальшу роботу ІМПЕЗ і держав-членів, у співробітництві з Комісією, щодо кращих методів відносно кваліфікації та навчання екологічних інспекторів.

(21) Відповідно до принципів доповнюваності та пропорційності, як встановлено у статті 5 Договору (994_017) , і зафіксованих розходжень в інспекційних системах і механізмах в державах-членах, цілей запропонованої діяльності найкраще можна досягнути за допомогою настанови, затвердженої на рівні Співтовариства.

(22) У світлі набутого досвіду виконання цієї рекомендації та враховуючи подальшу роботу ІМПЕЗ, а також результати будь-яких передбачених у цій рекомендації програм, Комісія, після отримання звітів держав-членів, повинна розглянути розвиток мінімальних критеріїв відносно їх сфери дії та суті, та складання подальших пропозицій, які могли б включати, якщо це доречно, пропозицію про директиву,

ЦИМ РЕКОМЕНДУЄ:

Екологічні інспекційні задачі повинні виконуватися в державах-членах відповідно до мінімальних критеріїв, що застосовуються відносно організації, проведення, завершення та опублікування результатів виконання таких задач, тим самим, збільшуючи відповідність і сприяючи більш послідовній імплементації та застосуванню екологічного закону Співтовариства у всіх державах-членах.

1. (a) Ця рекомендація стосується екологічних інспекцій всіх промислових споруджень та інших підприємств й промислових об'єктів, чиї викиди в повітря і/або зливи води і/або знищення відходів чи утилізаційна діяльність підпорядковуються вимогам дозволу, допуску або ліцензії відповідно до закону Співтовариства, без порушення спеціальних положень про інспектування в існуючому законодавстві Співтовариства.

(b) Для цілей цієї рекомендації всі промислові спорудження та інші підприємства й промислові об'єкти, згадані в пункті (a), є "контрольованими спорудженнями".

2. Для цілей цієї рекомендації "екологічна інспекція" є діяльністю, що спричиняє, де це доречно:

(a) перевірку і сприяння відповідності контрольованих споруджень відповідним екологічним вимогам, встановленим у законодавстві Співтовариства, як це є перенесеним в національне законодавство або застосовується в національному юридичному порядку (далі "юридичні вимоги ЄС");

(b) моніторинг впливу контрольованих споруджень на довкілля, щоб визначити, чи є необхідною подальша інспекція або примусові дії (включаючи видачу, зміну або вилучення будь-якого дозволу, допуску або ліцензії) для забезпечення відповідності юридичним вимогам ЄС;

(c) здійснення діяльності у вищезгаданих цілях, включаючи:

- відвідування ділянки,

- контроль за досягненням екологічних стандартів якості,

- розгляд звітів екологічного аудита та заяв,

- розгляд і перевірку будь-якого самоконтролю, що здійснюється від імені операторів контрольованих споруджень або ними самим,

- оцінку дій та операцій, що здійснюються у контрольованому спорудженні,

- перевірку приміщення і відповідного обладнання (включаючи достатність його обслуговування) та відповідність еко-управління на ділянці,

- перевірку відповідних записів, що ведуться операторами контрольованих споруджень.

3. Екологічні інспекції, включаючи відвідування ділянки, можуть бути:

(a) рутинними, тобто, такими, що проводяться як частина запланованої програми інспекцій; або

(b) нерутинними, тобто, такими, що проводяться у відповідь на скарги, у зв'язку з видачею, поновленням або зміною дозволу, допуску або ліцензії, чи при дослідженні нещасних випадків, інцидентів і випадків невідповідності.

4. (a) Екологічні інспекції можуть проводитися будь-яким органом державної влади на національному, регіональному або місцевому рівні, що є затвердженим чи призначеним державою-членом і є відповідальним за питання, які охоплюються цією рекомендацією.

(b) Органи, згадані в пункті (a), відповідно до їхнього національного законодавства, можуть делегувати задачі, передбачені в цій рекомендації, для виконання під їхньою владою і спостереженням, будь-якій юридичній особі, що керується суспільним або приватним правом, за умови, що така особа не зацікавлена особисто в результаті здійснюваних інспекцій.

(c) Органи, згадані в пункті (a) і (b), визначаються як "інспекційні органи влади".

5. Для цілей цієї рекомендації "оператор контрольованого спорудження" є будь-якою фізичною або юридичною особою, що керує або контролює контрольоване спорудження, або, де це є передбаченим в національному законодавстві, якій була делегована вирішальна економічна влада над технічним функціонуванням контрольованого спорудження.

1. Держави-члени повинні гарантувати, що ціль екологічних інспекцій полягає в досягненні високого рівня захисту довкілля і з цією метою вони повинні вжити необхідні заходи для забезпечення того, щоб екологічні інспекції контрольованих споруджень були організовані та проведені згідно з пунктами IV до VIII цієї рекомендації.

2. Держави-члени повинні допомагати одні одній на адміністративному рівні у виконанні настанов цієї рекомендації шляхом обміну відповідною інформацією і, де це доречно, чиновниками, що здійснюють інспекції.

3. Для запобігання незаконним міжнародним екологічним методам, держави-члени повинні заохочувати, у співробітництві з ІМПЕЗ, до координації інспекцій відносно споруджень і діяльності, які могли б мати транскордонний вплив.

4. Для сприяння кращим методам у Співтоваристві, держави-члени, у співробітництві з ІМПЕЗ, можуть розглянути впровадження програми, за якою держави-члени звітують та пропонують поради щодо інспекторств та інспекційних процедур у державах-членах, звертаючи належну увагу на різні системи і контексти, в яких вони працюють, та на звіт державам-членам, зацікавленим в отриманих ними даних.

1. Держави-члени повинні гарантувати попереднє планування екологічної інспекційної діяльності шляхом наявності у будь-який час плану або планів щодо екологічних інспекцій, які забезпечують охоплення всієї території держави-члена і всіх контрольованих споруджень в її межах. Такий план або плани повинні бути доступними для суспільства згідно з Директивою 90/313/ЄЕС.

2. Такий план або плани можуть бути впроваджені на національних, регіональних або місцевих рівнях, але держави-члени повинні гарантувати, що план або плани стосуються всіх екологічних інспекцій контрольованих споруджень в межах їхньої території і що для проведення таких інспекцій визначаються органи влади, згадані в пункті II(4).

3. Плани щодо екологічних інспекцій повинні складатися, базуючись на наступному:

(a) підпорядкуванні юридичним вимогам ЄС;

(b) реєстрі контрольованих споруджень у межах території згідно з планом;

(c) загальній оцінці основних екологічних проблем у межах території згідно з планом і загальній оцінці стану відповідності виконання контрольованими спорудженнями юридичних вимог ЄС;

(d) даних щодо та з попередньої інспекційної діяльності, якщо такі є.

4. Плани щодо екологічних інспекцій повинні:

(a) бути відповідними до інспекційних задач відповідних органів влади та враховувати зазначені контрольовані спорудження і ризики, а також екологічні впливи їх викидів та зливів;

(b) враховувати відповідну доступну інформацію щодо визначених ділянок або типів контрольованих споруджень, наприклад, звіти операторів контрольованих споруджень для органів влади, дані самоконтролю, інформація про екологічний аудит та заяви, зокрема, ті, що зроблені контрольованими спорудженнями, зареєстрованими згідно з програмою еко-управління та аудита Співтовариства (ПЕУА), результати попередніх інспекцій та звіти екологічного контролю якості.

5. Кожний план щодо екологічних інспекцій повинен принаймні:

(a) визначити географічну територію, яку він охоплює, що може становити всю чи частину території держави-члена;

(b) охопити конкретний період часу, наприклад, один рік;

(c) включити конкретні положення щодо його перегляду;

(d) ідентифікувати конкретні ділянки або типи контрольованих споруджень, що охоплюються;

(e) призначити програми рутинних екологічних інспекцій, беручи до уваги екологічні ризики; ці програми повинні включати, де це доречно, частоту відвідувань ділянки для різних типів або визначених контрольованих споруджень;

(f) передбачити та викласти процедури нерутинних екологічних інспекцій у відповідь на скарги, нещасні випадки, інциденти і випадки невідповідності, а також з метою видачі дозволу;

(g) передбачити координацію, де це доречно, між різними інспекційними органами влади.

1. Держави-члени повинні гарантувати застосування наступних критеріїв щодо всіх відвідувань ділянки:

(a) відповідна перевірка проводиться відповідно до юридичних вимог ЄС для конкретної інспекції;

(b) якщо відвідування ділянки повинне бути здійснене більше, ніж одним екологічним інспекційним органом влади, то вони обмінюються інформацією щодо дій кожного з них й, наскільки це є можливим, координують відвідування ділянок та іншу екологічну інспекційну роботу;

(c) отримані дані після відвідування ділянки містяться у звітах, складених згідно з пунктом VI, а також, якщо це є необхідним, підлягають обміну між відповідними інспекційними, виконавчими та іншими органами влади, національними, регіональними або місцевими;

(d) інспектори або інші чиновники, наділені правом здійснювати відвідування ділянки, мають юридичне право доступу до ділянок та інформації для цілей екологічної інспекції.

2. Держави-члени повинні гарантувати регулярне здійснення відвідувань ділянки інспекційними органами влади як частину їх рутинних екологічних інспекцій, і що для таких відвідувань ділянки застосовуються наступні додаткові критерії:

(a) повний діапазон відповідних екологічних впливів є дослідженим відповідно до підходящих юридичних вимог ЄС, екологічних інспекційних програм та організаційної структури інспекційних органів;

(b) такі відвідування ділянки повинні бути направлені на розвиток та зміцнення знання і розуміння операторами відповідних юридичних вимог ЄС й екологічного сприйняття, а також екологічних впливів їхньої діяльності;

(c) ризики та вплив на довкілля контрольованого спорудження розглядається для оцінки ефективності існуючих вимог дозволу, допуску або ліцензії та оцінки того, чи є необхідними удосконалення або інші зміни таких вимог.

3. Держави-члени також повинні гарантувати нерутинні відвідування ділянки при наступних обставинах:

(a) при дослідженні відповідними інспекційними органами влади серйозних екологічних скарг і якомога швидше після отримання органами влади таких скарг;

(b) при дослідженні серйозних екологічних нещасних випадків, інцидентів та випадків невідповідності і якомога швидше після того, як про них повідомляють відповідним інспекційним органам влади;

(c) де це доречно, як частина рішення про те, чи видавати, та за яких умов, перший дозвіл, допуск чи ліцензію для роботи або діяльності контрольованого спорудження чи його запропонованої ділянки, або для забезпечення відповідності до вимог дозволу, допуску або ліцензії після того, як вона була видана і до початку діяльності;

(d) де це доречно, до нової видачі, поновлення чи зміни дозволів, допусків або ліцензій.

1. Держави-члени повинні гарантувати, що після кожного відвідування ділянки інспекційні органи влади обробляють або зберігають, у зрозумілій формі та картотеках даних, дані інспекції та їх відомості відповідно до юридичних вимог ЄС, їх оцінку та висновок про те, чи є необхідною наступна дія, наприклад, судовий процес, включаючи санкції, видачу нового або переглянутого дозволу, допуску чи ліцензії, або наступні інспекційні дії, включаючи подальші відвідування ділянки. Звіти необхідно завершити якомога швидше.

2. Держави-члени повинні гарантувати, що такі звіти належним чином письмово зареєстровані та тримаються в легко доступній базі даних. Повні звіти або, якщо це не є здійсненним, висновки таких звітів, повинні бути надані операторові контрольованого спорудження, що розглядається, згідно з Директивою 90/313/ЄЕС; ці звіти повинні бути доступними для суспільства протягом двох місяців після проведення інспекції.

Держави-члени повинні гарантувати, що дослідження серйозних нещасних випадків, інцидентів та випадків невідповідності до законодавства ЄС, чи потрапляють вони до уваги органів влади через скаргу або інакше, проводяться відповідним органом влади для того, щоб:

(a) роз'яснити причини випадку і його вплив на довкілля та, де це доречно, обов'язки і можливі борги за випадок і його наслідки, а також направити висновки виконавчому органу влади, якщо він не є інспекційним органом влади;

(b) пом'якшити і, де це є можливим, виправити екологічні впливи випадку шляхом визначення відповідних дій, які має здійснити оператор(и) та органи влади;

(c) визначити діяльність, що має здійснюватися для запобігання подальшим нещасним випадкам, інцидентам та випадкам невідповідності;

(d) уможливити, де це доречно, застосування закону або санкцій; і

(e) забезпечити те, щоб оператор здійснив відповідні наступні дії.

1. Держави-члени повинні звітувати Комісії про їх досвід виконання цієї рекомендації через два роки з дня її опублікування в Офіційному Віснику Європейських Співтовариств, використовуючи, в міру можливого, будь-які доступні дані регіональних та місцевих органів влади.

2. Такі звіти повинні бути доступними для суспільства та включати, зокрема, наступну інформацію:

(a) дані органів влади про укомплектування персоналом та іншими ресурсами;

(b) деталі ролі і роботи інспекційного органу влади у встановленні та імплементації відповідного плану(ів) щодо інспекцій;

(c) підсумкові деталі проведених екологічних інспекцій, включаючи кількість здійснених відвідувань ділянки, частку оглянутих контрольованих споруджень (за типом) і визначений відрізок часу до проведення інспекцій у всіх контрольованих спорудженнях того типу;

(d) підсумкові дані, отримані під час інспекції, про ступінь відповідності контрольованих споруджень до юридичних вимог ЄС;

(e) підсумок, включаючи числа, дій, здійснених в результаті серйозних скарг, нещасних випадків, інцидентів та випадків невідповідності;

(f) оцінка успіху або поразки планів щодо інспекцій, по відношенню до інспекційного органу, з будь-якими рекомендаціями для майбутніх планів.

1. Комісія повинна розглянути роботу й ефективність цієї рекомендації якомога швидше після отримання звітів держав-членів, згаданих у пункті VIII вище, з наміром подальшого розроблення мінімальних критеріїв відносно їх сфери дії у світлі набутого досвіду їх застосування, та врахувати будь-які подальші внески зацікавлених сторін, включаючи ІМПЕЗ і Європейську Екологічну Організацію. Потім Комісія повинна представити Європейському Парламенту і Раді звіт, що супроводжується, де це доречно, пропозицією про директиву. Європейський Парламент й Рада негайно розглянуть таку пропозицію.

2. Комісію просять якнайшвидше встановити, у співробітництві з ІМПЕЗ та іншими зацікавленими сторонами, мінімальні критерії щодо кваліфікації екологічних інспекторів, які уповноважені проводити інспекції для або під владою чи спостереженням інспекційних органів влади.

3. Держави-члени повинні якнайшвидше, у співробітництві з ІМПЕЗ, Комісією та іншими зацікавленими сторонами, розробити навчальні програми для задоволення потреби у кваліфікованих екологічних інспекторах.

Держави-члени повинні повідомити Комісію про імплементацію цієї рекомендації разом з деталями екологічних інспекційних механізмів, що вже існують або передбачаються не пізніше, ніж через дванадцять місяців після її опублікування в Офіційному віснику Європейських Співтовариств.

Вчинено в Люксембурзі, 4 квітня 2001 року.