Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого судді Розваляєвої Т. С. (суддя-доповідач), суддів Маслія В. І., Черпіцької Л. Т., секретаря судового засідання Кальненко О. І.,

за участю: третьої особи ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_6 на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 грудня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_7 до Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_6 про визнання дій протиправними та скасування рішення,

ОСОБА_7 звернулась з позовом до Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання дій протиправними та скасування рішення.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року, позов задоволено: визнано дії Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області неправомірними в частині прийняття рішення № 7/3 від 23 грудня 2011 року Х сесії VI скликання Тарасівської сільської ради про надання дозволу ОСОБА_6 на розробку технічної документації на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, площею 0,1650 га, в с. Тарасівка Києво-Святошинського району Київської області по АДРЕСА_1; скасовано рішення № 7/3 від 23 грудня 2011 року Х сесії VI скликання Тарасівської сільської ради про надання дозволу ОСОБА_6 на розробку технічної документації на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, площею 0,1650 га, в с. Тарасівка Києво-Святошинського району Київської області по АДРЕСА_1.

Не погоджуючись з рішеннями судів, третя особа ОСОБА_6 звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Заперечень не надходило.

Заслухавши доповідача, пояснення представника третьої особи ОСОБА_4, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судами встановлено, що позивач на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу 30 грудня 2005 року, має у спільній частковій власності 3/5 частини житлового будинку за адресою: Київська обл., АДРЕСА_1

Інші 1/4 та 3/20 частини житлового будинку з відповідними господарськими будівлями та спорудами знаходиться у приватній власності ОСОБА_4 та ОСОБА_6

Рішенням № 7/3 від 23 грудня 2011 року десятої сесії шостого скликання Тарасівської сільської рада Києво-Святошинського району відповідачем надано ОСОБА_6 дозвіл на розробку технічної документації на земельну ділянку, площею 0,1649 га, за адресою: Київська обл., АДРЕСА_1

Згідно із п. 2 даного рішення доручено землевпорядній організації розробити технічну документацію на земельну ділянку та подати її на розгляд і затвердження сесії сільської ради.

Не погодившись з рішенням відповідача, позивач звернулася до суду з зазначеним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що відповідач діяв не в межах своїх повноважень та не у спосіб, передбачений Конституцією України (254к/96-ВР) та законами України.

Колегія суддів вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасними.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 2 ст. 5 КАС України).

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Згідно із ч.ч. 1 - 3 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Наслідки пропуску цих строків встановлені ст. 100 КАС України, відповідно до якої адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Така редакція цієї статті характеризує її як норму процесуального права.

Отже, аналіз наведеної вище редакції ч. 1 ст. 100 КАС дає підстави вважати, що суд має можливість самостійно, на свій розсуд, застосувати наслідки пропуску строку звернення до суду.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся з позовом до суду 22 серпня 2013 року, тоді як оскаржуване рішення прийнято відповідачем 23 грудня 2011 року.

Утім, строк звернення до адміністративного суду обмежено ст. 99 КАС України. З урахуванням положень цієї статті належним способом захисту порушеного права є, зокрема, звернення до суду з даними позовом в межах строку, встановленого ст. 99 КАС України.

Між тим, розглядаючи справу по суті, суди першої та апеляційної інстанцій всупереч вимогам ч. 4 ст. 11 КАС України не вжили передбачених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, а саме: не дали оцінку позовним вимогам в аспекті наслідків пропуску строку звернення до суду та поважності його причинам.

Відповідно до статті 159 Кодексу судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи викладене, справа підлягає направленню до суду першої інстанції на новий розгляд для надання оцінки пропуску строку звернення позивача до адміністративного суду та причинам його поважності.

Відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 грудня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.