Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів Зайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Стрелець Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 січня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Кабінету Міністрів України про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити дії, -

ОСОБА_4 пред'явив позов до Кабінету Міністрів України про зобов'язання відповідача виплатити йому одноразову грошову допомогу в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленому для інваліда 2 групи в 2014 році відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) та постанови Кабінету Міністрів України № 975 "Про затвердження порядку призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі смерті, інвалідності або часткової втрати працездатності військовослужбовців"; призначити пенсію відповідно до статті 20 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року, позовну заяву повернуто ОСОБА_4.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій скаржник оскаржив їх.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Суд першої інстанції, повертаючи позивачеві позовну заяву, прийшов до висновку, що заявлені позивачем вимоги не належать до розгляду Окружним адміністративним судом м. Києва, оскільки дана категорія справ підсудна місцевим загальним судам як адміністративним судам, якими відповідно до частини першої статті 21 Закону від 7 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" є районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди.

Суд апеляційної інстанції із висновками суду першої інстанції погодився та залишив ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 січня 2015 року без змін.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), колегія суддів Вищого адміністративного суду України із правовою позицією судів першої та апеляційної інстанцій погоджується із огляду на наступне.

Предметна підсудність адміністративних справ визначається статтею 18 КАС України, відповідно до частини першої якої місцевим загальним адміністративним судам підсудні:

1) адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам;

2) усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;

4) усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;

5) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1 - 4 частини першої цієї статті;

6) адміністративні справи щодо примусового повернення в країну походження або третю країну та примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі території України.

Згідно частини другої статті 18 КАС України окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи :

1) однією зі сторін в яких є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська, Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ щодо їх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам;

2) про застосування у випадках, передбачених законом, заходів реагування щодо державного нагляду (контролю), дозвільної системи у сфері господарської діяльності, якщо вони можуть бути застосовані виключно за судовим рішенням;

3) щодо підтвердження обґрунтованості вжиття суб'єктами владних повноважень заходів реагування під час здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Як свідчать фактичні обставини справи, позивач звернувся із позовом про зобов'язання відповідача виплатити йому одноразову грошову допомогу в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленому для інваліда 2 групи в 2014 році відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) та постанови Кабінету Міністрів України № 975 "Про затвердження порядку призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі смерті, інвалідності або часткової втрати працездатності військовослужбовців"; призначити пенсію відповідно до статті 20 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", отже зазначена адміністративна справа предметно підсудна місцевому загальному адміністративному суду.

З урахуванням зазначеної норми права та обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку про непідсудність цієї справи Окружному адміністративному суду м. Києва.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції та встановлених обставин справи.

Посилання в касаційній скарзі на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 17 листопада 2014 року, якою позовну заяву ОСОБА_4 до Кабінету Міністрів України про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити дії повернуто позивачу для подачі до Окружного адміністративного суду м. Києва, не може бути підставою для задоволення касаційної скарги з огляду на зазначене.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій, підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Керуючись статтями 211, 220, 222, 223 230, 231, 273-279 КАС України (2747-15) , -

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 січня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.