Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - судді Шилової Т.С.,

суддів - Марчук Н.О., Сахна Р.І.,

з участю прокурора – Саленка І.В.

розглянула в судовому засіданні 1 березня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Дніпропетровської області на вирок Самарського районного суду м. Дніпро-

петровська від 16 лютого 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2010 року.

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судиму,

засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2010 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнана винною в тому, що 15 червня 2008 р., перебуваючи за місцем свого мешкання у кв.АДРЕСА_1, вона під час сварки нанесла один удар ножем у тулуб потерпілому ОСОБА_3, заподіявши колото-різане поранення грудної клітини зліва, чим заподіяла йому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент їх заподіяння.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку та ухвали з направленням справи на новий судовий розгляду у зв’язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженої внаслідок невиправданої м’якості. На думку прокурора, суд, призначаючи ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 121 КК України, не врахував обтяжуючу обставину – вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння та необґрунтовано застосував до засудженої ст. 69 КК України.

У запереченні на касаційну скаргу захисник ОСОБА_4 просить залишити без зміни вирок місцевого суду, а скаргу – без задоволення, вказуючи, що вирок суду повністю відповідає наявним у справі доказам, а міра покарання призначена засудженій з урахуванням ступеню тяжкості злочину, даних про її особу, обтяжуючих та пом’якшуючих обставин.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав скаргу з наведених мотивів, а також вказав на невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 377 КПК України, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга прокурора підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду щодо законності та обґрунтованості судового рішення, що перевіряється в апеляційному порядку. Тому вона повинна відповідати тим же вимогам, що й вирок суду першої інстанції, тобто бути законною та обґрунтованою, і за своїм змістом відповідати ст. 377 КПК України. Апеляційний суд, дотримуючись засад диспозитивності, рівності та змагальності, повинен з’ясувати не тільки те, чи в установленому кримінально-процесуальним законом порядку органи досудового слідства здобули докази обвинувачення, чи повно, всебічно та об’єктивно вони були оцінені судом і відповідно до тих доказів, чи правильно було застосовано кримінальний закон, а також перевірити заперечення прокурора, засудженої та сторони захисту щодо висновків суду й у разі незгоди з ними зазначити підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою. Недотримання цих вимог закону є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.

При перегляді даної справи вказані вимоги закону в повному обсязі не були дотримані.

Зокрема, прокурор у апеляції наводив доводи про те, що вирок суду не відповідає фактичним обставинам справи, а призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину і особі засудженої. Наведені доводи прокурор детально аргументував з посиланням на конкретні матеріали справи.

Як вбачається з ухвали, апеляційний суд при розгляді справи в апеляційному порядку суті всіх зазначених в апеляції доводів не навів, їх ретельно не перевірив і не проаналізував, переконливої відповіді на них не дав.

При цьому апеляційний суд у своїй ухвалі лише послався на наведені у вироку показання потерпілого ОСОБА_3, свідка ОСОБА_5 та протоколи очних ставок між зазначеними особами та засудженою ОСОБА_2, зазначивши, що винуватість останньої підтверджується і іншими доказами по справі, не виклавши аналіз цих доказів та не навівши детальних мотивів прийнятого рішення.

Також апеляційний суд не спростував доводи прокурора в апеляції на невідповідність призначеного засудженій покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину і її особі.

З урахуванням викладеного, на думку колегії суддів, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого, серед іншого, слід перевірити зазначені в касаційній скарзі доводи і прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2010 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд до того ж апеляційного суду.