Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Єленіної Ж.М.,

суддів Квасневської Н.Д., Крещенка А.М.,

за участю прокурора Вергізової Л.А.

розглянула в судовому засіданні 1 березня 2011 року у м.Києві справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 5 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_1

Вироком Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 25 червня 2010 року засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судиму, востаннє 22.04.2009 року за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу в сумі 510 грн., що є невідбутим,

за ч. 1 ст. 186 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі,

за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно ОСОБА_1 визначено 3 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 3 ст. 72 КК України постановлено попередній вирок виконувати самостійно.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 5 жовтня 2010 року вирок щодо ОСОБА_1 змінено: перекваліфіковано її дії з ч. 1 ст. 186 КК України на ч. 1 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на 2 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно ОСОБА_1 визначено покарання у виді позбавлення волі на 2 роки 6 місяців. В решті вирок залишено без зміни.

Вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що вона 19 січня 2009 року о 15-30 год. у маршрутному такі №7 по маршруту "Залізничний вокзал – мікрорайон Артема" викрала з кишені куртки ОСОБА_3 мобільний телефон "Самсунг Х-460" з аксесуарами зв’язку і в чохлі загальною вартістю 350 грн. та, вважаючи свої дії таємними для оточуючих, вийшла на зупинці, поклавши телефон в рукав куртки. Однак, потерпіла, виявивши пропажу майна та розуміючи злочинний характер дій ОСОБА_1, вийшла разом з останньою, стала кричати і вимагати повернути телефон. Засуджена, усвідомлюючи відкритий характер своїх дій та не відмовившись від їх завершення, з метою утримання і наступного розпорядження викраденим майном, зникла з місця злочину та розпорядилась викраденим на власний розсуд.

Крім того, 3 листопада 2009 року о 16-30 год. ОСОБА_1, знаходячись у магазині "Побутова техніка", скориставшись тим, що продавець відволікся, виємно викрала з вітрини блендер "Браун МR-4000" вартістю 357 грн., чим заподіяла ОСОБА_5 матеріальну шкоду на вказану суму.

Як видно зі змісту ухвали суду апеляційної інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про те, що за епізодом заволодіння майном ОСОБА_3 місцевим судом дана неправильна юридична оцінка діям засудженої, а тому перекваліфікував її дії з ч. 1 ст. 186 КК України на ч. 1 ст. 185 КК України.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 та направити справу на новий апеляційний розгляд. Посилається на те, що дії засудженої необґрунтовано перекваліфіковані з ч. 1 ст. 186 КК України на ч. 1 ст. 185 КК України, що призвело також і призначення їй м’якого покарання.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Вергізової Л.А., яка підтримала касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду – скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд з таких підстав.

З матеріалів кримінальної справи видно, що органом досудового слідства дії ОСОБА_1 за епізодом заволодіння майном були кваліфіковані за ч.1 ст. 186 КК України, з такою кваліфікацією погодився і суд першої інстанції.

Апеляційний суд, перекваліфіковуючи дії засудженої на за цим епізодом на ч. 1 ст. 185 КК України, зазначив, що ОСОБА_1 таємно викрала телефон, приховала його і після виявлення крадіжки потерпілою не вчиняла дій, направлених на відкрите утримання викраденого майна. При цьому, як видно зі змісту ухвали, апеляційний суд взяв до уваги показання потерпілої ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_6 лише в тій частині, в якій вони пояснювали, що після виявлення крадіжки потерпілою засуджена на вимогу останньої надала їй можливість обшукати її, однак поза увагою залишилися їхні ж показання про те, що коли свідок стала набирати номер телефону потерпілої з метою виявлення мобільного у засудженої, остання втекла з місця події. Не взяв апеляційний суд до уваги і показання засудженої, з яких убачається, що коли потерпіла почала вимагати віддати телефон, то вона надала їй можливість обшукати кишені свого одягу, в той час, коли мобільний телефон вона переховувала у рукаві своєї куртки.

Таким чином, всупереч вимогам ч.3 ст. 358 КПК України, апеляційний суд, не провівши судового слідства та не дотримавши принципу безпосередності дослідження доказів, надав доказам іншої оцінки, ніж та, яку їм надав суд першої інстанції. Тому, висновок апеляційного суду про необхідність кваліфікації дій засудженої за ч.1 ст. 185 КК України за епізодом від 19.01.2009 року є необґрунтованим, а призначене покарання - м’яким.

Враховуючи викладене, на підставі ч. 1 ст. 398 КПК України, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та істотним порушенням кримінального закону, а справа направленню на новий апеляційний розгляд.

При новому розгляді справи апеляційному суду необхідно усунути вищезазначені недоліки, повно і всебічно розглянути справу, надати діям засудженої правильної кваліфікації із призначенням відповідного покарання, ухваливши законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 5 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити в той же апеляційний суд на новий апеляційний розгляд.