Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні 01 березня 2011 року у м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Апеляційного суду Івано-Франківської області від 06 грудня 2010 року,

вироком Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 25 грудня 2009 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше неодноразово судимого, останній раз 17.05.2010 року за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 2 роки позбавлення волі,

засуджено – за ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до арешту на строк 3 місяці; за ч. 2 ст. 190 КК України до штрафу в розмірі 1275 грн.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді арешту на строк 3 місяці.

Вироком Апеляційного суду Івано-Франківської області від 6 грудня 2010 року задоволено апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи.

Вирок Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 25 грудня 2009 року щодо ОСОБА_5 у частині призначеного покарання скасовано.

Цим вироком ОСОБА_5 призначено покарання за ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України - 2 роки позбавлення волі; за ч. 2 ст. 190 КК України – один рік обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань за вироком Снятинського районного суду від 17 травня 2010 року остаточно призначено ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.

29 червня 2009 року приблизно о 13 годині 30 хвилин по вул. Грушевського в селищі Заболотове Снятинського району, біля магазину "Фуршет", ОСОБА_5, погрожуючи застосуванням насильства, яке не є небезпечним для здоров’я, відкрито заволодів мобільним телефоном "Нокіа 6230" вартістю 550 грн, належного ОСОБА_6

23 липня 2009 року ОСОБА_5, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння в с. Троїця Снятинського району, зловживаючи довірою потерпілого ОСОБА_7, заволодів його велосипедом, вартістю 180 грн.

Окрім того, 27 липня 2009 року ОСОБА_5, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння в м. Снятин, зловживаючи довірою ОСОБА_8, заволодів його мобільним телефоном "Моторола" зі стартовим пакетом, заподіявши потерпілому шкоду в розмірі 525 грн.

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності вини засудженого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому злочинів та правильності кваліфікації його дій, вважає, що вирок апеляційного суду є незаконним та підлягає скасуванню у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону внаслідок м’якості. На думку прокурора, судом безпідставно, при відсутності обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів, застосовано ст. 69 КК України. Також апеляційним судом не враховані дані, що характеризують особу засудженого, а саме: його попередні судимості, ухилення від суду, суперечливі характеристики.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 у відкритому заволодінні майном ОСОБА_6 та заволодінні майном потерпілих ОСОБА_7 і ОСОБА_8, зловживаючи їх довірою, за обставин, вказаних у вироку, прокурором не оспорюється.

Доводи касаційної скарги про те, що суд без достатніх підстав призначив засудженому покарання із застосуванням ст. 69 КК України, колегія суддів вважає безпідставними.

Відповідно до ч.1 ст. 69 КК України суд може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини Кримінального кодексу України (2341-14) або перейти до іншого, більш м’якого виду основного покарання, за наявності декількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Згідно вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. До того ж, за ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Мотивуючи покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, їх наслідки, дані про особу засудженого та обставини, що впливають на покарання. Зокрема, суд зважив на те, що засуджений щиро розкаявся у вчиненому, сприяв розкриттю злочину, має на утриманні малолітню дитину, позитивно характеризується за місцем проживання, відшкодував заподіяні збитки потерпілим, котрі просили його суворо не карати. Ці пом'якшуючі покарання обставини суд обґрунтовано визнав такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_5 злочинів, і дійшов вірного висновку про можливість призначення засудженому за розміром більш м'якого покарання у виді позбавлення волі, ніж передбачено законом. Таким чином, рішення суду про призначення ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст. 69 КК України вмотивовано та ґрунтується на законі. А тому підстав вважати, що призначене покарання є явно несправедливим внаслідок м’якості, у колегії суддів не має.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що призначене засудженому покарання із застосуванням ст. 69 КК України відповідає вимогам ст. 65 КК України, є справедливим та достатнім, а тому відсутні підстави для скасування судового рішення внаслідок м'якості призначеного ОСОБА_5 покарання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, залишити без задоволення.

Вирок Апеляційного суду Івано-Франківської області від 6 грудня 2010 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни.