Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Єрьоміна А.В.(головуючий); Кравцова О.В., Цуркана М.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "БаДМ" до Дніпропетровської митниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення, що переглядається за касаційною скаргою Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 квітня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 8 квітня 2014 року, -

В лютому 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "БаДМ" (далі - позивач) звернувся в Дніпропетровський окружний адміністративний суд із позовом до Дніпропетровської митниці (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 1 лютого 2013 року № 23.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідач протиправно нарахував позивачу антидемпінгове мито згідно рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29 вересня 2009 року № АД-216/2009/4402-37 (v-216324-09) "Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну шприців походження з Королівства Іспанія, Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії, Федеративної Республіки Німеччини і Китайської Народної Республіки", оскільки під час ввезення товару на територію України дія рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29 вересня 2009 року № АД-216/2009/4402-37 (v-216324-09) була зупинена на підставі ухвал адміністративних судів про вжиття заходів забезпечення позову.

Як вважає позивач, під час пропуску товарів на митну територію України відповідач самостійно нарахував позивачу митні платежі та пропустив товар на митну територію України після сплати митних платежів, а тому позивач не може нести відповідальність за своєчасність, достовірність та повноту нарахування митних платежів.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 8 квітня 2014 року, адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення форми "р" від 30 січня 2013 року № 23.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд зазначає наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у період з 26 листопада 2012 року по 30 листопада 2012 року відповідачем проведено перевірку дотримання позивачем законодавства України з питань митної справи, за наслідками якої складено акт від 3 грудня 2012 року № Н83/12/110000000/31816235, в якому зроблено висновок про те, що позивач не нарахував та не сплатив антидемпінгове мито чим порушив вимоги рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29 вересня 2009 року № АД-216/2009/4402-37 (v-216324-09) "Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну шприців походження з Королівства Іспанія, Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії, Федеративної Республіки Німеччини і Китайської Народної Республіки" та статті 11 Закону України "Про Єдиний митний тариф".

Відповідачем на підставі вказаного вище акта прийнято податкове повідомлення форми "р" від 1 лютого 2013 року № 23, яким позивачу донараховано антидемпінгове мито у розмірі 1304150,02 грн. згідно наступних вантажних митних декларацій № 110000011/2010/106980 від 9 квітня 2010 року, № 110000011/2010/107459 від 15 квітня 2010 року, № 110000011/2010/109396 від 11 травня 2010 року, № 110000011/2010/110144 від 19 травня 2010 року, № 110000011/2010/110144 від 19 травня 2010 року, № 110000011/2010/113841 від 30 червня 2010 року, № 110000011/2010/113841 від 30 червня 2010 року.

Вищий адміністративний суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що податкове повідомлення форми "р" від 1 лютого 2013 року № 23 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Рішенням Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29 вересня 2009 року № АД-216/2009/4402-37 (v-216324-09) "Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну шприців походження з Королівства Іспанія, Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії, Федеративної Республіки Німеччини і Китайської Народної Республіки" застосовано остаточні антидемпінгові заходи строком на п'ять років на імпорт в Україну товарів - шприці з полімерних матеріалів з голками та без голок, двокомпонентних та трьохкомпонентних у відповідних відсотках до митної вартості товару.

Згідно п.2.7 вказаного вище рішення, остаточне антидемпінгове мито справляється митними органами України незалежно від сплати інших податків і зборів (обов'язкових платежів),у тому числі і мита, митних зборів тощо, які, як правило, справляються під час імпорту в Україну товарів.

Відповідно до п.3.3 рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29 вересня 2009 року № АД-216/2009/4402-37 (v-216324-09) , Державна митна служба України зобов'язана забезпечити справляння антидемпінгового мита відповідно до опису товару, зазначеного у пункті 1 цього рішення.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що у період з 9 квітня 2010 року по 30 червня 2010 року позивачем заявлено до митного оформлення у Дніпропетровську митницю товар "шприц ін'єкційний одноразового застосування BD DISKARDITT II, 5 мл., 10 мл., з голкою. Країна виробництва: Іспанія.

Позивачем було оформлено наступні вантажні митні декларації: № 110000011/2010/106980 від 9 квітня 2010 року, № 110000011/2010/107459 від 15 квітня 2010 року, № 110000011/2010/109396 від 11 травня 2010 року, № 110000011/2010/110144 від 19 травня 2010 року, № 110000011/2010/110144 від 19 травня 2010 року, № 110000011/2010/113841 від 30 червня 2010 року, № 110000011/2010/113841 від 30 червня 2010 року.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем самостійно не було обчислено та сплачено антидемпінгове мито згідно рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29 вересня 2009 року № АД-216/2009/4402-37 (v-216324-09) .

Відповідач самостійно також не нарахував позивачу під здійснення митного контролю антидемпінгове мито згідно рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29 вересня 2009 року № АД-216/2009/4402-37 (v-216324-09) .

Як встановлено судами попередніх інстанцій, дія рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29 вересня 2009 року № АД-216/2009/4402-37 (v-216324-09) неодноразово зупинялась ухвалами судів про вжиття заходів забезпечення позову.

Так, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 5 листопада 2009 року по справі № 2а-10391/09/0270 вжито заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29 вересня 2009 року № АД-216/2009/4402-37 (v-216324-09) "Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну шприців походження з Королівства Іспанія, Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії, Федеративної Республіки Німеччини і Китайської Народної Республіки" до ухвалення окружним адміністративним судом міста Києва рішення у адміністративній справі та набрання ним законної сили.

Вказані вище заходи забезпечення позову скасовано ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 січня 2010 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 березня 2010 року у іншій справі № 2а-3851/10/2670 вжито заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29 вересня 2009 року № АД-216/2009/4402-37 (v-216324-09) "Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну шприців походження з Королівства Іспанія, Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії, Федеративної Республіки Німеччини і Китайської Народної Республіки" до ухвалення окружним адміністративним судом міста Києва рішення у адміністративній справі та набрання ним законної сили.

Вказані вище заходи забезпечення позову скасовано ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2010 року.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року по справі № 2а-3851/10/2670 визнано протиправним та скасовано рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29 вересня 2009 року № АД-216/2009/4402-37 (v-216324-09) "Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну шприців походження з Королівства Іспанія, Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії, Федеративної Республіки Німеччини і Китайської Народної Республіки". Постанова набрала законної сили в момент її проголошення.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 березня 2011 року скасовано постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року по справі № 2а-3851/10/2670 та залишено в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2010 року.

Отже, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 березня 2011 року відновлено дію рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29 вересня 2009 року № АД-216/2009/4402-37 (v-216324-09) "Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну шприців походження з Королівства Іспанія, Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії, Федеративної Республіки Німеччини і Китайської Народної Республіки".

Відповідно до вимог частини третьої статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються. Ухвала негайно надсилається до суб'єкта владних повноважень, що прийняв рішення, та є обов'язковою для виконання.

Згідно із частиною п'ятою статті 254 КАС України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що існував проміжок часу протягом якого рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29 вересня 2009 року № АД-216/2009/4402-37 (v-216324-09) "Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну шприців походження з Королівства Іспанія, Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії, Федеративної Республіки Німеччини і Китайської Народної Республіки" не діяло, а саме: період з 5 листопада 2009 року по 21 січня 2010 року, в період з 12 березня 2010 року по 15 вересня 2010 року та в період з 25 листопада 2010 року по 16 березня 2011 року, оскільки існували ухвали судів про вжиття заходів забезпечення позову.

Судом також встановлено, що у період зупинення дії рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29 вересня 2009 року № АД-216/2009/4402-37 позивачем було ввезено на митну територію України товар згідно вантажних митних декларацій: № 110000011/2010/106980 від 9 квітня 2010 року, № 110000011/2010/107459 від 15. квітня 2010 року, № 110000011/2010/109396 від 11 травня 2010 року, № 110000011/2010/110144 від 19 травня 2010 року, № 110000011/2010/110144 від 19 травня 2010 року, № 110000011/2010/113841 від 30 червня 2010 року, № 110000011/2010/113841 від 30 червня 2010 року.

У вказаний період рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29 вересня 2009 року № АД-216/2009/4402-37 (v-216324-09) щодо застосування антидемпінгових заходів не діяло, а тому позивач не мав сплачувати, а відповідач не мав права нараховувати антидемпінгове мито згідно рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29 вересня 2009 року № АД-216/2009/4402-37 (v-216324-09) .

Оскільки спірні правовідносини виникли у 2010 році до них підлягає застосуванню Закон України "Про Єдиний митний тариф" (2097-12) та Митний кодекс України від 11 липня 2002 (92-15) року.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про Єдиний митний тариф", мито, що стягується митницею, являє собою податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України.

Згідно із статтею 17 вказаного вище Закону України, мито нараховується митним органом України відповідно до положень цього Закону і ставок Єдиного митного тарифу України, чинними на день подання митної декларації, і сплачується як у валюті України, так і в іноземній валюті, яку купує Національний банк України.

Відповідач згідно законодавства України повинен нараховувати платнику податків мито, яке являє собою податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України, на день подання митної декларації, в тому числі і антидемпінгове мито, та саме відповідач несе відповідальність за нарахування даного мита.

Відповідно до статті 25 Закону України "Про Єдиний митний тариф" мито, не сплачене у строки, на які було надано відстрочку та розстрочку сплати, а так само не сплачене в результаті інших дій, що спричинили його недобір, стягується за розпорядженням митних органів України у безспірному порядку.

Незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи. Такий контроль здійснюється на підставі письмового розпорядження керівника митного органу або особи, яка його заміщує (стаття 69 МК України від 11 липня 2002 року).

Суди першої та апеляційної інстанцій зробили правильний висновок про те, що наведені норми права дають підстави вважати, що за наслідками перевірки митні органи мають право донарахувати обов'язкові платежі.

Якщо митний орган, приймаючи вантажну митну декларацію, самостійно визначає митну вартість товару та пропускає товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань, за винятком випадку коли за наслідками службової перевірки або розгляду кримінальної справи встановлено змову між декларантом і митним органом, спрямовану на заниження обов'язкових платежів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 7 листопада 2011 року по справі № 21-223а11 та в постанові від 21 лютого 2012 року по справі № 21-813во10.

В інших випадках, за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України, митний орган має право продовжити здійснення митного контролю, за наслідками якого донарахувати обов'язкові платежі, якщо протиправні дії декларанта спричинили їх недобір.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується актом від 3 грудня 2012 року № Н83/110000000/31816235 "Про проведення перевірки стану дотримання ТОВ "БаДМ" законодавства України з питань митної справи", єдиною підставою для донарахування позивачу антидемпінгового мита стало те, що відповідач його не нарахував пропускаючи на митну територію України товар згідно вантажних митних декларацій № 110000011/2010/106980 від 9 квітня 2010 року, № 110000011/2010/107459 від 15 квітня 2010 року, № 110000011/2010/109396 від 11 травня 2010 року, № 110000011/2010/110144 від 19 травня 2010 року, №110000011/2010/110144 від 19 травня 2010 року, № 110000011/2010/113841 від 30 червня 2010 року, № 110000011/2010/113841 від 30 червня 2010 року.

Судом також встановлено, що службова перевірка щодо змови між декларантом і митним органом, спрямовану на заниження обов'язкових платежів відповідачем не проведено, кримінальна справа з цих питань не порушена.

Судами попередніх інстанцій не встановлено протиправність дій позивача під час митного оформлення товарів за вказаними вище вантажними митними деклараціями, оскільки ним було надано відповідачу всі документи під час митного оформлення товарів.

Судом також встановлено, що відповідачем в акті від 3 грудня 2012 року № Н83/110000000/31816235 не визнано митну вартість товару, яка вказана позивачем у вантажних митних деклараціях, невірною. Відповідач розраховує антидемпінгове мито згідно митної вартості, яка зазначена позивачем у вантажних митних деклараціях.

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно вважають, що оскільки відповідач не нарахував позивачу антидемпінгове мито згідно рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29 вересня 2009 року № АД-216/2009/4402-37 (v-216324-09) на товар та пропустив товар на митну територію України після сплати позивачем визначених відповідачем митних платежів, то в подальшому відповідач не мав правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань.

Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що застосування Рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29 вересня 2009 року щодо сплати антидемпінгового мита можливе лише з 16 березня 2011 року, тобто з дня відновлення дії зазначеного рішення та не може бути застосовано до позивача з урахуванням того, що ухвалами суду про вжиття заходів забезпечення позову дію цього рішення було зупинено та вказані ухвали суду були обов'язкові до виконання у відповідності до статті 124 Конституції України та враховувались митницею під час пропуску товарів через митний кордон України.

З урахуванням викладеного, Вищий адміністративний суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що податкове повідомлення форми "р" від 1 лютого 2013 року № 23 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Одночасно суди першої та апеляційної інстанцій вірно зазначили, що відповідачем прийнято не податкове повідомлення - рішення форми "р" від 1 лютого 2013 року № 23, а податкове повідомлення форми "р" від 1 лютого 2013 року № 23.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 квітня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 8 квітня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.