Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого

суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула 10 березня 2011 року у судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 та його захисника – адвоката ОСОБА_6 на вирок Апеляційного суду Донецької області від 19 жовтня 2010 року.

Вироком Київського районного суду м. Донецька від 12 липня 2010 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 296 КК України на 3 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 121 КК України зі застосуванням ст. 69 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, визначене покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців позбавлення волі.

Судом першої інстанції встановлено, що 27 червня 2006 року приблизно о 2 годині, неповнолітній ОСОБА_5, в стані алкогольного сп’яніння в групі з іншими особами, перебуваючи в громадському місці біля гуртожитку по вул. Собінова, 160 у Київському районі м. Донецька безпричинно, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, в групі з іншими особами, за обставин, наведених у вироку, завдав низку ударів ОСОБА_7 заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження від яких останній помер в закладі охорони здоров’я о 22.10 годин 29 червня 2006 року.

Вироком апеляційного суду вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасовано, ОСОБА_5 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України на 7 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 296 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів визначене покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років.

В касаційній скарзі захисник просить про скасування вироку апеляційного суду у зв’язку з істотними порушеннями вимог кримінально – процесуального закону та призначенням надто суворого покарання. На думку касатора суд, при призначенні покарання без застосування ст. 69 КК України, не врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу, обставини, що пом’якшують покарання.

В доповненні до касаційної скарги захисника засуджений наголошує на незаконності зміни складу апеляційного суду, порушенні права на захист на досудовому слідстві, неправильності кваліфікації його дій. Просить про скасування вироку апеляційного суду з постановленням законного рішення.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який висловив міркування про можливість касаційного розгляду справи, колегія суддів дійшла до висновку про необхідність повернення справи суду першої інстанції з таких підстав.

Засудженим на вирок апеляційного суду було подано доповнення до касаційної скарги захисника. Між тим, виходячи зі змісту ст. 390 КПК України доповнити касаційну скаргу засуджений може тільки в разі подачі такої.

Виходячи з наведеного апеляційному суду належало розглядати доповнення засудженого до касаційної скарги захисника, подані з пропуском строку, як касаційну скаргу, тим більше, що засуджений наводить інші, ніж захисник, доводи в обґрунтування своїх вимог.

Залишилася поза увагою апеляційного суду невідповідність касаційної скарги захисника вимогам ст.ст. 350, 396 КПК України – висуваючи вимогу про скасування вироку апеляційного суду захисник не ставить перед касаційною інстанцією інших вимог щодо подальшого скерування справи.

Наведене виключає можливість касаційного розгляду справи.

Керуючись ст. 392 КПК України, колегія суддів,

кримінальну справу щодо ОСОБА_5 повернути апеляційному суду для виконання вимог, передбачених ст.ст. 386, 387 КПК України.