Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні 15 березня 2011 року у м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь в розгляді справи апеляційною інстанцією, та засудженого ОСОБА_6 на вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 14 листопада 2010 року.

Вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 11 березня 2010 року

ОСОБА_6

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина Грузії, несудимого,

засуджено за ч. 4 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі.

ОСОБА_6 засуджено за те, що він 13 жовтня 2009 року близько 10 години, знаходячись у приміщенні торгового павільйону № 251 "Закусочна", розташованого на території Ніжинського комунального ринку по вул. Московській у м. Ніжині Чернігівської області, відкрито заволодів грошима потерпілого ОСОБА_8 у сумі 12 000 доларів США, згідно з курсом

Справа № 5-355к11

Категорія: ч.4 ст. 186 КК України

Головуючий у першій інстанції:

Широян Т.А.

Доповідач: Крещенко А.М.

Національного Банку України станом на 13 жовтня 2009 року це становило 96 120 гривень, чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду у великих розмірах.

Вироком Апеляційного суду Чернігівської області від 18 червня 2010 року цей вирок щодо ОСОБА_6 за апеляцією прокурора в частині кваліфікації дій та призначеного покарання скасовано і постановлено новий вирок згідно якому його визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України і призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Ухвалою Верховного Суду України від 21 вересня 2010 року за касаційною скаргою прокурора цей вирок скасовано через м’якість призначеного покарання і справу направлено на новий апеляційний розгляд.

При новому апеляційному розгляді вироком Апеляційного суду Чернігівської області від 14 листопада 2010 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 від 11 березня 2010 року за апеляцією прокурора скасовано і постановлено новий вирок згідно якому його визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Згідно вироку суду ОСОБА_6 визнано винним у тому, що він 13 жовтня 2009 року, знаходячись у торговому павільйоні №251 "Закусочна", розташованому на території Ніжинського комунального ринку по вул. Московській м. Ніжина, відкрито заволодів грошима ОСОБА_8 у сумі 12 000 доларів США, що по курсу Національного Банку України станом на 13 жовтня 2009 року становило 96 120 гривень, які потерпілий передав йому для обміну. В той час коли ОСОБА_8 з метою затримання і припинення злочинних дій ОСОБА_6 став переслідувати його, ОСОБА_6 став утримувати двері і спричинив потерпілому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я в виді рани третього пальця правої руки. Після цього ОСОБА_6 з місця скоєння злочину з грошима зник.

У касаційних скаргах:

– прокурор просить вирок апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд, посилаючись на незаконність вироку через істотні порушення кримінально-процесуального закону, а саме: через відсутність у вироку аналізу доказів, які підтверджують правильність кваліфікації дій засудженого за ч. 4 ст. 187 КК України.

– засуджений, не погоджуючись з вироком в частині засудження за ч. 4 ст. 187 КК України, та посилаючись на неповноту судового слідства, просить переглянути вирок.

Заслухавши доповідача по справі, пояснення прокурора та захисника на підтримання касаційних скарг, перевіривши матеріали справи та доводи, наведені в касаційних скаргах, колегія суддів вважає, що касаційні скарги прокурора і засудженого підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності з вимогами ст. 398 КПК України однією з підстав для скасування або зміни вироку є неправильне застосування кримінального закону.

Згідно до положень ст. 187 КК України розбій – це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу.

При формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, суд фактично виклав обставини скоєного засудженим злочину - грабежу, вчиненому у великих розмірах, передбаченому ч.4 ст. 186 КК України, але злочин помилково кваліфікував за ч. 4 ст. 187 КК України, тобто неправильно застосував кримінальний закон.

За змістом вироку, що постановлений апеляційним судом, засуджений нападу на потерпілого з метою викрадення грошей не здійснював. Гроші від потерпілого отримав для їх обміну і скориставшись цією обставиною відкрито ними заволодів. Обставини спричинення засудженим тілесних ушкоджень у виді рани третього пальця правої кисті потерпілому при утриманні ззовні дверей від потерпілого, з метою сховатися, як це зазначено у вироку, викладені нечітко і не дають підстав зробити категоричний висновок про направленість умислу засудженого на застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров’я потерпілого при відкритому викраденні грошей у останнього.

Засуджений в період досудового і судового слідства не заперечував, що гроші у потерпілого викрав за обставин, зазначених у вироку, однак пояснював, що нападу та застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров’я потерпілого при цьому не застосовував.

Потерпілий ОСОБА_8 підтвердив, що нападу на нього ОСОБА_6 не скоював, гроші останньому він передав для обміну добровільно. Обставин, за яких отримав тілесні ушкодження, чітко не пам’ятає, ножа у засудженого не бачив.

Згідно висновку експертизи № 688, ушкодження потерпілому в області третього пальця правої кисті завдане гостро-ріжучим знаряддям, можливо і ножем при дотичній (ковзаючій) дії.

У відповідності до висновку експертизи № 97, проведеної після відтворення обстановки та обставин події за участю потерпілого, не виключена можливість виникнення вказаного ушкодження у потерпілого від ковзаючого удару правою рукою об металеві виступи в пройомі дверей в момент, коли ОСОБА_8 намагався рукою чинити перепону ОСОБА_6 зачиняти двері ззовні.

Згідно матеріалів справи ножа, чи іншого предмета, яким могло б бути спричинено тілесне ушкодження потерпілому не знайдено і до справи не долучено.

З огляду на викладене, та враховуючи положення ст. 62 Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях та що усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачаться на її користь, колегія суддів вважає за необхідне перекваліфікувати дії засудженого на ч. 4 ст. 186 КК України, оскільки ОСОБА_6 відкрито викрав належні потерпілому гроші – 12 000 доларів США, що на момент вчинення злочину становить 96 120 гривень, що спричинило потерпілому шкоду у великому розмірі.

За таких обставин підстави для скасування вироку, як ставиться питання у касаційній скарзі прокурора, відсутні.

Призначаючи покарання засудженому, колегія суддів у відповідності до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 цього Кодексу є тяжким злочином.

Враховуючи викладене, та обставини, які пом’якшують покарання – щире каяття та сприяння розкриттю злочину, відсутність шкоди та думку потерпілого, який просив суворо не карати засудженого, колегія суддів вважає за необхідне призначити ОСОБА_6 мінімальний розмір покарання, визначений санкцією ч. 4 ст. 186 КК України.

Таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів,

касаційні скарги прокурора та засудженого задовольнити частково.

Вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернігівської області від 14 листопада 2010 року щодо ОСОБА_6 змінити, перекваліфікувати дії засудженого на ч. 4 ст. 186 КК України і призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років.

У решті вирок щодо ОСОБА_6 залишити без зміни.