Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 15 березня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, та касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 22 листопада 2010 року, якою кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України,

не судимого

– у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263; ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 14, п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України;

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України,

судимого: 08 лютого 1988 року Луганським обласним

судом за ч.ч. 2, 3 ст. 142; п.п. "а", "е" ст. 93; ч. 3 ст. 193;

ст. 208; ст. 42 КК УРСР (в редакції 1960 року) – до

виключної міри покарання – смертної кари із конфіскацією

всього майна, яке належить йому на праві власності,

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 квітня 1989

року, смертна кара замінена на 15 років позбавлення волі,

– у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263; ч. 1 ст. 14, п.п. 6, 11, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України,

з підстав передбачених ч. 1 ст. 281 КПК України направлено прокурору Закарпатської області на додаткове розслідування.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишено попередній – тримання під вартою.

Органами досудового слідства підсудні обвинувачуються у тому, що в період часу з 15 по 29 січня 2009 року за обставин, викладених в ухвалі суду, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою та на замовлення ОСОБА_8, організували та здійснили всі необхідні дії щодо готування вчинення вбивства заступника голови Ужгородського міськрайонного суду ОСОБА_5, та створили всі умови для скоєння злочину, однак в подальшому були затриманні працівниками правоохоронних органів, не довівши до кінця злочинний намір з незалежних від них причин.

Крім того, ОСОБА_6 пред’явлено обвинувачення у тому, що він умисно, протиправно носив, зберігав та передавав без передбаченого законом дозволу вогнепальну зброю – обріз мисливської рушниці, а ОСОБА_7 – у тому, що він умисно, протиправно, без передбаченого законом дозволу виготовив вогнепальну зброю – обріз мисливської рушниці.

Зі змісту ухвали вбачається, що суд направив справу на додаткове розслідування з підстав неповноти досудового слідства, яку, на думку суду, неможливо було усунути у судовому засіданні, запропонувавши при цьому органу досудового слідства:

– перевірити показання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про їх перебування на початку 2009 року у Закарпатті з метою вирішення питань будівельного бізнесу та проведення ремонтних робіт;

– перевірити доводи потерпілого ОСОБА_5 про готування щодо нього умисного вбивства, пов’язаного із здійсненням правосуддя;

– прийняти необхідні міри для встановлення замовника злочину;

– перевірити осіб зазначених ОСОБА_5 на предмет причетності до вчинення злочину;

– встановити місце знаходження оригіналу явки з повинною ОСОБА_7 і приєднати її до матеріалів справи;

– встановити місце проживання ОСОБА_8 та провести очну ставку між ним та ОСОБА_6;

– перевірити показання ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_9 та ОСОБА_7 були зафіксовані камерою відео-спостереження, яка встановлена на будівлі суду в м. Ужгороді і при підтверджені цих даних долучити їх до матеріалів справи;

– виконати інші слідчі дії, які необхідні для повного, всебічного і об’єктивного розгляду справи.

У касаційних скаргах:

– прокурор ставить питання про скасування ухвали суду та направлення справи на новий судовий розгляд, обґрунтовуючи тим, що ухвала апеляційного суду постановлена з істотними порушеннями кримінально-процесуального законодавства, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Також вказує на те, що судом не зазначено, у чому саме полягає неповнота досудового слідства, та не наведено переконливих доводів того, що у даному випадку вона не може бути усунута у судовому засіданні. Вважає, що пред’явлене ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачення підтверджується зібраними у справі доказами, яким суд мав дати належну оцінку.

– потерпілий ОСОБА_5 порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та направлення справи на новий судовий розгляд. При цьому посилається на те, що апеляційний суд безпідставно та незаконно прийняв рішення про направлення справи на додаткове розслідування. Крім того, зазначає, що неповнота досудового слідства, на яку посилається суд в ухвалі, могла і повинна була бути усунута в судовому засіданні.

В запереченнях:

- підсудний ОСОБА_7 зазначив, що касаційні скарги прокурора та потерпілого є безпідставними, тому вважає, що вони задоволенню не підлягають.

– захисник підсудного ОСОБА_6 – ОСОБА_10. посилається на правильність ухвали суду про направлення справи на додаткове розслідування.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який просив задовольнити касаційні скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 281 КПК України, направлення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.

Проте суд, в порушення цих вимог закону, зазначив в ухвалі таку неповноту та неправильність досудового слідства, яку можливо було усунути в судовому засіданні.

Зі змісту ухвали вбачається, що основною підставою повернення справи на додаткове розслідування є те, що органи досудового слідства невірно, на думку суду, кваліфікували дії підсудних за ч. 1 ст. 14, п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, оскільки із показань потерпілого ОСОБА_5 вбачається, що вчинення злочину щодо нього пов’язане із здійсненням правосуддя і дії підсудних мають бути кваліфіковані за спеціальною нормою – ст. 379 КК України.

Колегія суддів вважає цей висновок суду безпідставним і таким, що не відповідає матеріалам справи.

Відповідно до вимог, передбачених ст. 132 та ст. 223 КПК України, у постанові про притягнення як обвинуваченого та в обвинувальному висновку зазначаються обставини справи, як їх встановлено слідчим на досудовому слідстві.

Аналіз цих процесуальних документів свідчить про те, що органи досудового слідства, формулюючи обвинувачення підсудним, не встановили, що вбивство потерпілого ОСОБА_5 готувалося у зв’язку з його діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя.

Пред’явлене обвинувачення, згідно вимогам ст. 275 КПК України, мало б перевірятися при розгляді справи в судовому засіданні під час якого прокурор вправі був, за необхідності, змінити пред’явлене обвинувачення підсудним у порядку, передбаченому ст. 277 КПК України.

В судовому засіданні ні прокурор, ні потерпілий питання про зміну обвинувачення в суді не ставили і в касаційних скаргах не заперечують кваліфікації дій підсудних за пред’явленим їм обвинуваченням.

Крім того, як підставу для додаткового розслідування суд зазначив те, що в судовому засіданні не вдалося з’ясувати: де знаходиться оригінал явки з повинною ОСОБА_7 та коли була написана і зареєстрована явка з повинною ОСОБА_9 Проте ці обставини не можуть бути підставою для направлення справи на додаткове розслідування, оскільки після повного та всебічного дослідження доказів у справі суд мав би дати зібраним та дослідженим доказам, в тому числі і зазначеним вище, належну оцінку та прийняти відповідне рішення.

Вимога суду про прийняття мір для встановлення замовника злочину, перевірки осіб, зазначених потерпілим на причетність до вчинення злочину, встановлення місця проживання ОСОБА_8 та проведення очної ставки між ним та ОСОБА_6 також не може бути підставою для направлення справи на додаткове розслідування, оскільки ці та інші поставлені в ухвалі питання, можуть бути з’ясовані під час судового розгляду справи шляхом більш ретельного допиту підсудних, свідків, дослідження доказів та дачі, за необхідності, судових доручень органу досудового слідства у порядку, передбаченому ст. 315-1 КПК України.

За таких обставин, посилання у касаційних скаргах на неправильність рішення суду про направлення даної справи на додаткове розслідування є обгрунтованими, у зв’язку з чим ухвала суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, під час якого суду необхідно повно та всебічно дослідити докази і прийняти законне й обгрунтоване рішення у справі.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційні скарги прокурора та потерпілого задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 22 листопада 2010 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 скасувати, а кримінальну справу щодо них направити до того ж суду на новий судовий розгляд.

Запобіжний захід ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишити попередній – тримання під вартою.