Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ в складі:

головуючого Мороза М.А.

суддів Крижановського В.Я., Пойди М.Ф.

за участю прокурора Чорної І.С.

захисника ОСОБА_1

законного представника ОСОБА_2

розглянула в судовому засіданні 17 березня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_3 на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Житомирської області від 14 грудня 2010 року.

Вироком Чуднівського районного суду Житомирської області від 06 жовтня 2010 року

ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого

засуджено за ч. 1 ст. 127 КК України до двох років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік з покладенням обов’язків, передбачених пп. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь законного представника потерпілої ОСОБА_2 300 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 1500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Вироком колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Житомирської області від 14 грудня 2010 року, який оскаржується в касаційному порядку засудженим ОСОБА_3, вирок місцевого суду в частині призначеного покарання із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України та вирішення цивільного позову в частині стягнення коштів на

Справа № 5-334 к11 Категорія: ч. 1 ст. 127 КК України

Доповідач в апеляційній інстанції: Велидчук В.М.

Доповідач Крижановський В.Я.

відшкодування моральної шкоди скасований. Постановлено новий вирок, яким

ОСОБА_3 призначено покарання за ч. 1 ст. 127 КК України у виді 2 років позбавлення волі, стягнуто на користь законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_2 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди. В іншій частині вирок місцевого суду залишений без зміни.

ОСОБА_3 визнаний винним в тому, що він 23 травня 2010 року близько 20 годин 30 хвилин в с. Рачки Чуднівського району Житомирської області, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, підозрюючи малолітню ОСОБА_5 у вчиненні подряпин на автомобілі свого брата ОСОБА_6 та маючи умисел на її покарання, наздогнав ОСОБА_5 на подвір’ї домогосподарства за АДРЕСА_1, штовхнув її в спину, від чого вона впала.

Не припиняючи свої дії, ОСОБА_3 став штовхати ОСОБА_5 руками в спину, причиняючи їй сильний фізичний біль, та виштовхав її з подвір’я на вулицю, де продовжував наносити малолітній удари в область голови і обличчя, від чого остання падала на дерев’яну огорожу і грунт, що потягло за собою у малолітньої самовільне сечове виділення.

Внаслідок неправомірних дій ОСОБА_3 малолітній ОСОБА_5 заподіяно легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я у вигляді: чисельних синців і саден обличчя, струсу головного мозку, а також тривалий фізичний біль і моральне страждання.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_3 ставить питання про скасування вироку апеляційного суду через суворість призначеного покарання, вважає необґрунтованим рішення апеляційного суду про скасування вироку суду першої інстанції в частині застосування ст.ст. 75, 76 КК України.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка вважала оскаржуване засудженим судове рішення апеляційного суду законним й обґрунтованим і просила залишити його без зміни, вислухавши пояснення захисника засудженого ОСОБА_3 – ОСОБА_1, законного представника ОСОБА_2, яка просила не позбавляти волі засудженого ОСОБА_3, пояснивши, що засуджений вибачився перед потерпілою та їх сім’єю, почав відшкодовувати збитки, вони його пробачили та помирилися сім’ями, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги засудженого, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що висновки суду про винність засудженого ОСОБА_3 в катуванні, тобто умисному заподіянні сильного фізичного болю та морального страждання шляхом нанесених побоїв потерпілій ОСОБА_5, ґрунтуються на зібраних органами досудового слідства та досліджених у судовому засіданні доказах, зокрема, яким суд дав належну оцінку у вироку, й в касаційній скарзі не заперечується.

Давши належну оцінку доказам у їх сукупності, суд першої інстанції правильно кваліфікував дії засудженого ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 127 КК України.

У відповідності до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи ОСОБА_3 покарання за вчинений ним злочин, апеляційний суд врахував характер і ступінь тяжкості даного злочину, прийняв до уваги обставини, що обтяжують та пом’якшують покарання – злочин був вчинений ОСОБА_3 в стані алкогольного сп’яніння, злочин вчинено щодо малолітньої, якій заподіяні легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я.

Проте, апеляційний суд, скасовуючи вирок суду першої інстанції в частині застосування положень ст. 75 КК України, не в достатній мірі врахував, що ОСОБА_3 вину свою визнав повністю, щиро розкаявся, до кримінальної відповідальності притягається вперше, скоїв злочин середньої тяжкості, за місцем проживання характеризується задовільно.

На підставі викладеного, а також з врахуванням думки представника потерпілої ОСОБА_2, яку вона висловила в судовому засіданні касаційної інстанції, колегія суддів дійшла до висновку, що виправлення засудженого ОСОБА_3 та попередження нових злочинів можливо досягти без ізоляції його від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням з покладенням на нього обов’язків, передбачених пп. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду Житомирської області від 14 грудня 2010 року відносно ОСОБА_3 змінити.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у виді 2 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 (два) роки.

Відповідно до пп. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов’язки:

– не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

– повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання;

– періодично з’являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Запобіжний захід залишити попередній – підписка про невиїзд.

В решті вирок залишити без зміни.