Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ в складі:

головуючого Мороза М.А.

суддів Крижановського В.Я., Пойди М.Ф.

за участю прокурора Деруна А.І.

розглянула в судовому засіданні 17 березня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 з доповненнями на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області від 03 грудня 2010 року.

Вироком Апеляційного суду Донецької області від 03 грудня 2010 року

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянка України, не судима

засуджена за п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України до 15 (п’ятнадцяти) років позбавлення волі. Судом вирішено долю речових доказів.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 ввечері 24 березня 2010 року вживала спиртні напої зі своєю матір’ю ОСОБА_2 та приблизно о 23 годині повернулась до квартири АДРЕСА_1, яка належить її бабусі ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, у якої вона проживала фактично без реєстрації зі своїми малолітніми дітьми – синами ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4.

25 березня 2010 року, приблизно о 06 годині її розбудила ОСОБА_3, яка повідомила, що її син ОСОБА_6 прокинувся, плаче та його необхідно переповити. Почувши плач дитини, все ще знаходячись в стані

Справа № 5-242 к11 Категорія: п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України

Доповідач в апеляційній інстанції: Легостаєв О.А.

Доповідач Крижановський В.Я.

алкогольного сп’яніння, ОСОБА_1, яка хотіла спати та не бажала здійснювати догляд за своєю грудною дитиною, підійшла до дитини та внаслідок раптово виниклої особистої неприязні до сина, в неї виник умисел на його умисне вбивство. ОСОБА_1, реалізуючи умисел на умисне вбивство дитини ОСОБА_5, з метою протиправного спричинення йому смерті, достовірно знаючи його вік, схопила пальцями правої руки за шию дитини та стала трясти його, зі значною силою здавлюючи йому шию, при цьому закрила кистю руки отвіри роту та носа дитини, чим позбавила його можливості дихати до тих пір, поки він не захрипів та не припинив плакати та подавати ознаки життя, тобто настала смерть, після чого ОСОБА_1 відпустила останнього та пішла спати.

В той же день, 25 березня 2010 року приблизно о 10 годині ОСОБА_1, бажаючи сховати від родичів факт скоєння вбивства малолітнього ОСОБА_5, з метою надання випадкового характеру смерті останнього, одягла труп ОСОБА_5 та разом зі своєю матір’ю ОСОБА_2 відправилась до міської поліклініки № 5, розташованої по вул. Болотникова, 29, в Микитівському районі м. Горлівки. Знаходячись там, ОСОБА_1 передала дитину ОСОБА_5 на руки своєї матері ОСОБА_2, а сама пішла до кабінету лікаря на консультацію. Тримаючи дитину ОСОБА_5 на руках, ОСОБА_2 виявила, що ОСОБА_5 не дихає та не подає ознаків життя, негайно звернулась за медичною допомогою до медичного персоналу, які констатували смерть дитини та біля 12 години 10 хвилин цього ж дня повідомили правоохоронним органам про виявлення трупу ОСОБА_5.

Внаслідок злочинних дій ОСОБА_1 малолітньому ОСОБА_5 були спричинені механічна асфіксія від здавлення органів шиї руками з наявними крововиливами на шиї, а також садно на правій щоці, яке виникло від дії тупого предмету. Наявні у дитини ОСОБА_5 тілесні ушкодження є в причинному зв’язку з настанням його смерті.

У касаційній скарзі та доповненнях засуджена ОСОБА_1 просить про скасування вироку та направлення справи на новий судовий розгляд. При цьому вказане обґрунтовує тим, що вина її у вчиненні злочину, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України, є недоведеною, вважає вірною кваліфікацію своїх дій як спричинення потерпілому лише тяжких тілесних ушкоджень. В доповненнях до касаційної скарги засуджена зазначає, що вбивство дитини скоїла її мати ОСОБА_2 та наголошує щодо застосування до неї фізичного та психічного впливу працівниками міліції на досудовому слідстві, у зв’язку з чим вона себе обмовила у вчиненні злочину.

До початку розгляду справи в касаційній інстанції прокурор, яка брала участь в розгляді справи судом першої інстанції, відкликала свою касаційну скаргу.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив касаційну скаргу засудженої з доповненнями залишити без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи поданої касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що висновки суду про винність засудженої ОСОБА_1 у вчиненні умисного вбивства своєї малолітньої дитини – сина ОСОБА_5, ґрунтуються на зібраних органами досудового слідства та досліджених в судовому засіданні доказах, зокрема, показаннях свідків, представника потерпілого, протоколом огляду місця події від 25 березня 2010 року, висновками судово-медичної експертизи № 20 від 11 травня 2010 року, висновками комісійної судово-медичної експертизи № 365 від 15 червня 2010 року, протоколом огляду та виїмки від 10 червня 2010 року, постановами про визнання речовими доказами та їх долучення до матеріалів справи, картою виїзду швидкої допомоги від 25 березня 2010 року.

Даним доказам суд дав належну оцінку у вироку.

Відповідно до показань свідка ОСОБА_3, ввечері 24 березня 2010 року її донька ОСОБА_2 прийшла до неї додому заночувати, її онука ОСОБА_1 прийшла додому пізно ввечері, де вона була не казала та лягла спати. Вночі дитина плакала та ОСОБА_1 до неї підходила, щоб переповити. Вранці 25 березня 2010 року вона вийшла з дому, а коли повернулась, то її донька та онука з правнуком ОСОБА_5 вже поїхали до поліклініки, звідки їй зателефонувала ОСОБА_1 та повідомила, що її правнук помер.

За показаннями свідка ОСОБА_2, 24 березня 2010 року вона залишилась переночувати у своєї матері ОСОБА_3 Вранці 25 березня 2010 року вона одягала старшого онука ОСОБА_4, а з молодшим ОСОБА_5 займалася ОСОБА_1 Після, вона з донькою викликали таксі та поїхали до поліклініки. І вдома, і в машині таксі, ОСОБА_5 знаходився на руках у ОСОБА_1, він не плакав і вона думала, що він спить. Перед тим як зайти до лікаря, донька віддала їй дитину та коли вона розвернула конверт, побачила, що дитина не дихає та посиніла, вона одразу звернулась до лікарів.

Свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які працюють в міській поліклініці № 5 завідувачем відділення та лікарем-педіатром відповідно, дали показання, що при огляді грудної дитини візуально їм як лікарям було помітно, що дитина померла набагато раніш ніж виявили її смерть в поліклініці, пульсу та дихання не було, викликаний лікар швидкої допомоги після огляду сказав, що смерть дитини настала вже давно

Водій таксі, свідок ОСОБА_10, дав показання, що через виклик диспетчера отримав виклик на АДРЕСА_2, з дому вийшла дівчина молодого віку, яка тримала на руках грудну дитину, та жінка. На переднє сидіння сіла жінка, дівчина з дитиною сіли на заднє сидіння. Від жінки був чутний сильний запах алкогольного перегару, чи була дівчина з перегаром він не чув, так як вона сиділа позаду нього та в машині були відчинені вікна. Жінки між собою практично не розмовляли, дитина була завернута в конверт та її не було чутно. Після він висадив жінок з дитиною біля поліклініки та поїхав.

Згідно з висновком комісійної судово-медичної експертизи № 365 від 15 червня 2010 року встановлено, що причиною смерті дитини ОСОБА_5 стала механічна асфіксія від здавлення органів шиї та закриття отворів роту та носа тупими предметами – кистями рук, що підтверджується виявленими при дослідженні трупа видовими ознаками даного виду смерті – лінійної форми садно на правій щоці (яке утворилось незадовго до смерті), овальної форми крововиливи на передній поверхні шиї та в області щитовидної залози, а також іншими загальноасфіктичними ознаками.

Доводи касаційної скарги засудженої про те, що судом не враховані показання свідків, є безпідставними, оскільки вони покладені в основу вироку та підтверджують вчинення нею злочину, за який її засуджено.

Ретельно були перевірені доводи засудженої ОСОБА_1 щодо вчинення вбивства дитини ОСОБА_5 її матір’ю ОСОБА_2 Перевіривши висновки суду з цього приводу за матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про їх безпідставність. Апеляційним судом були досліджені та правильно оцінені показання свідків та матеріали перевірки Микитівського РВ ГУ МВС України в Донецькій області та прокуратури Микитівського району м. Горлівки, за результатами якої було встановлено, що ОСОБА_2 немає ніякого відношення до вбивства свого онука і даний злочин не вчиняла. Постановою від 30 вересня 2010 року в порушенні кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_2 за п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України було відмовлено на підставі п. 2 ст. 6 КПК України, тобто за відсутністю в її діях складу злочину.

Перевірялась судом й висунута ОСОБА_1 на свій захист версія про обмову у вчиненні злочину внаслідок застосування до неї працівниками міліції психічного і фізичного насильства, яка підтвердження не знайшла. Так як допити ОСОБА_1, а також інші слідчі дії з її участю проводилися з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону та в присутності захисника. Під час досудового слідства та судового розгляду цієї справи органами досудового слідства та судом були дотримані й інші вимоги кримінально-процесуального закону.

Таким чином, доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про відсутність її вини у вчиненні умисного вбивства малолітньої дитини є безпідставними, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються зібраними по справі, належно оціненими судом та наведеними ним у вироку доказами.

Суд першої інстанції, давши належну оцінку цим доказам в їх сукупності, правильно кваліфікував дії засудженої ОСОБА_1 за п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України як умисне вбивство малолітньої дитини. Тому будь-яких обґрунтованих підстав для перекваліфікації дій засудженої з умисного вбивства малолітньої дитини на спричинення тяжких тілесних ушкоджень, за доводами касаційної скарги засудженої, колегія суддів не вбачає.

Призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України і є необхідним та достатнім для її виправлення й попередження нових злочинів.

При призначенні покарання апеляційний суд врахував, що відповідно до ст. 12 КК України вчинений засудженою злочин є особливо тяжким, невідворотним наслідком якого стала смерть малолітньої дитини, злочин був вчинений ОСОБА_1 в стані алкогольного сп’яніння.

Також при призначенні покарання апеляційним судом була врахована й обставина, що пом’якшує покарання, – вчинення злочину ОСОБА_1 в стані вагітності.

У зв’язку з чим, колегія суддів підстав для пом’якшення ОСОБА_1 призначеного апеляційним судом покарання, про що вона також просить у своїй касаційній скарзі, не вбачає.

Тому виходячи із доводів касаційної скарги засудженої ОСОБА_1 та діючи в її межах, колегія суддів вважає за необхідне залишити її без задоволення.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

вирок Апеляційного суду Донецької області від 03 грудня 2010 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а її касаційну скаргу – без задоволення.