Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого – судді Єленіної Ж.М.,

суддів Крещенка А.М., Марчук Н.О.,

за участю прокурора Шевченко О.О.,

розглянула у судовому засіданні 22 березня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Апеляційного суду міста Києва від

15 листопада 2010 року щодо ОСОБА_1.

Вироком Печерського районного суду м. Києва від 17 вересня 2009 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, судимого:

14.07.2003 року за ч.2 ст. 185 КК України;

11.02.2004 року за ч.2 ст. 190 КК України; 17.08.2004 року

за ч.2 ст. 186, ч.2 ст. 190, ст. 71 КК України до 5 років

позбавлення волі, 11.12.2007 року умовно-достроково

звільненого від відбування покарання на 1 рік 5 місяців

12 днів,

засуджено за ч.1 ст. 286 КК України на 1 рік обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 місяці.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладенням обов’язків, передбачених пунктами 2 - 4 ст. 76 КК України.

Згідно вироку суду засудженого визнано винним у тому, що він 19.07.2009 року, близько 2 год. 30 хв., керуючи автомобілем Деу Ланос д.н.з. НОМЕР_1, на нерегульованому перехресті вул. Кіквідзе – вул.Бастіонної - Печерський міст, в порушення вимог п.16.13 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , повертаючи ліворуч, не надав дорогу автомобілю "Міцубісі Карізма" д.з.

НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, який рухався в зустрічному напрямку та допустив зіткнення автомобілів, в результаті чого сталося наступне зіткнення автомобіля "Міцубісі Карізма" з припаркованим автомобілем "Лексус 350" д.з. НОМЕР_3. Внаслідок даної дорожньо - транспортної пригоди пасажир автомобіля "Міцубісі Карізма" ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Апеляційний суд м. Києва, частково задовольнивши апеляцію прокурора, своїм вироком від 15 листопада 2010 року скасував вирок районного суду щодо ОСОБА_1 у частині призначеного додаткового покарання та постановив свій вирок, яким за ч.1 ст. 286 КК України призначив додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 2 роки. На підставі ст. 365 КПК України з вступної частини вироку виключив посилання суду на погашену судимість ОСОБА_1 за вироками від 14.07.2003 року та від 11.02.2004 року. В решті вирок суду залишено без змін.

У касаційній скарзі та доповненні до неї прокурор, не оскаржуючи правильності встановлених судом фактичних обставин справи та юридичної оцінки злочинних дій засудженого, вважає, що вирок апеляційного суду постановлено з істотним порушенням кримінально – процесуального закону. При цьому зазначив, що апеляційний суд всупереч вимогам ст. 365 КПК України вийшов за межі апеляційної скарги прокурора і призначив засудженому додаткове покарання більш суворе, ніж просив прокурор. Крім того, в порушення вимог ст.335 цього Кодексу, в резолютивній частині вироку не зазначив вид і розмір основного покарання, та при постановленні вироку послався на докази, які не досліджувалися у судовому засіданні.

Заслухавши доповідача, прокурора, який частково підтримав доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 65 цього Кодексу, призначення покарання за скоєний злочин, покладене тільки на суд, а тому доводи касаційної скарги прокурора про те, що суд вийшов за межі апеляції, призначивши засудженому більш суворе додаткове покарання ніж просив в апеляції прокурор, є безпідставними.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 378 КПК України вирок апеляційного суду повинен відповідати вимогам статей 332-335 цього Кодексу. Зокрема, в резолютивній частині обвинувального вироку має зазначатись вид і розмір призначеного підсудному покарання як основного, так і додаткового. При цьому міра покарання повинна бути визначена таким чином, щоб при виконанні вироку не виникло ніяких сумнівів щодо виду й розміру покарання, призначеного судом.

Скасовуючи вирок місцевого суду і постановляючи свій вирок, Апеляційний суд м. Києва, зазначені вимоги закону не дотримав і основного покарання за ч.1 ст. 286 КК України ОСОБА_1 не призначив.

Зазначені порушення відносяться до істотних порушень вимог кримінально – процесуального закону, що відповідно до положень ст. 370 та п.1 ч.1 ст. 398 КПК України, є безумовною підставою для скасування вироку з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

При новому розгляді справи апеляційній інстанції необхідно у відповідності до вимог ст.ст. 365, 366 КПК України перевірити оскаржений вирок суду першої інстанції, а також ретельно перевірити доводи, що містяться у касаційній скарзі з доповненнями прокурора і прийняти рішення, яке б відповідало вимогам закону, та було б обґрунтованим.

Керуючись ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду м. Києва від 15 листопада 2010 року щодо ОСОБА_1 скасувати, справу направити на новий апеляційний розгляд.