Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 22 березня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора Денисової О.А., яка брала участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на постанову Балаклавського районного суду м. Севастополя від 30 квітня 2010 року про відмову у відновленні строку на касаційне оскарження вироку Балаклавського районного суду м. Севастополя від 23 березня 2009 року, яким

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянку України, раніше не судиму,

засуджено за ч.2 ст. 302 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладенням на неї обов’язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ст. 76 КК України.

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянку України, раніше не судиму.

засуджено за ч.2 ст. 302 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладенням на неї обов’язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ст. 76 КК України.

В апеляційному порядку справа не переглядалась.

Постановою Балаклавського районного суду м. Севастополя від 30 квітня 2010 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора у відновленні пропущеного строку на касаційне оскарження вироку Балаклавського районного суду м. Севастополя від 23 березня 2009 року.

Ухвалою Апеляційного суду м. Севастополя від 03 серпня 2010 року постанову Балаклавського районного суду м. Севастополя від 30 квітня 2010 року залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати постанову Балаклавського районного суду м. Севастополя від 30 квітня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду м. Севастополя від 03 серпня 2010 року і направити справу на новий судовий розгляд у зв’язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону. Вважає, що суд необґрунтовано не взяв до уваги наявність поважної причини, внаслідок якої було пропущено строк на касаційне оскарження.

У поданих запереченнях засуджені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 просять судові рішення залишити без зміни, а в задоволенні касаційної скарги прокурора - відмовити.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, на підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в скарзі й запереченнях доводи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як видно зі змісту оскаржуваної постанови, рішення суду є законним і обґрунтованим.

З матеріалів справи вбачається, що 15 березня 2010 року до Верховного суду України прокурором було внесено касаційне подання на вирок Балаклавського районного суду м. Севастополя від 23 березня 2009 року. Одночасно подано клопотання про відновлення строку на касаційне оскарження вироку суду .

26 березня 2010 року постановою Верхового суду України відмовлено у витребуванні справи для перевірки у касаційному порядку, оскільки відповідно до ст. 353 КПК України, клопотання про відновлення строку на подачу касаційної скарги вирішує суд, який постановив вирок.

Постановою Балаклавського районного суду м. Севастополя від 30 квітня 2010 року у відновленні строку на касаційне оскарження вироку відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду м. Севастополя від 03 серпня 2010 року постанову Балаклавського районного суду м. Севастополя від 30 квітня 2010 року залишено без зміни.

Доводи прокурора про те, що прокуратура була позбавлена можливості отримати у суді належним чином оформлені копії оскаржуваних судових рішень, що, в свою чергу, позбавило прокурора можливості оскаржити вирок суду в касаційному порядку є неспроможними.

Так, згідно з ст. 386 КПК України (у редакції Законів України № 2533- ІІІ від 21 червня 2001 року (2533-14) і № 3323- ІV від 12 січня 2006 року (3323-15) ) касаційну скаргу на вирок місцевого суду може бути подано протягом 6 місяців з моменту набрання останнім законної сили.

Як вбачається з матеріалів справи, вирок набув законної сили 8 квітня 2009 року. Клопотання про відновлення строку на подачу касаційної скарги подано прокурором 21 квітня 2010 року, тобто через рік з моменту як вирок набрав законної сили. Жодних даних щодо поважності причин пропуску прокуратурою строку на подачу касаційної скарги матеріали справи не містять.

Крім того, відповідно до ст. 386 КПК України (у редакції Законів України № 2533- ІІІ від 21 червня 2001 року (2533-14) і № 3323- ІV від 12 січня 2006 року (3323-15) ) строк на подачу касаційної скарги вираховується з моменту набрання рішенням законної сили, а не з моменту отримання прокурором копії оскаржуваного рішення. Матеріали справи також не містять даних про те, що органи прокуратури зверталися до місцевого суду за отриманням копій рішень по справі, як на це вказується у касаційній скарзі прокурора.

Також, як вбачається з матеріалів справи, прокурор був присутнім у судових засіданнях, приймав участь у судових дебатах, вислуховував останнє слово підсудних, про дату та час проголошення вироку був повідомлений.

Отже, доводи касаційної скарги про незаконність відмови місцевим судом у відновленні строку на подачу касаційної скарги на вирок Балаклавського районного суду м. Севастополя від 23 березня 2009 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 колегія суддів вважає необґрунтованими.

Суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6, дотримався вимог ст. 377 КПК України, належним чином проаналізував усі доводи поданої прокурором апеляції й залишив постанову місцевого суду без зміни. Тому, доводи касаційної скарги про порушення апеляційним судом вимог ст. 377 КПК України є безпідставними. Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були безумовною підставою для скасування судових рішень по справі, не виявлено.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

постанову Балаклавського районного суду м. Севастополя від 30 квітня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду м. Севастополя від 03 серпня 2010 року залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора без задоволення.