Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 22 березня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою першого заступника прокурора Вінницької області на вирок Вінницького районного суду Вінницької області від 12 квітня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 1 липня 2010 року.

Вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 12.04.2010 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше не судимого,

засуджено: за ч. 4 ст. 296 КК України на 5 років позбавлення волі; за ч. 1 ст. 122 КК України на 3 роки позбавлення.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на п’ять років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладенням на нього обов’язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ст. 76 КК України.

По даній справі засуджено також ОСОБА_6, судові рішення щодо якого у касаційному порядку не оскаржено.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 1 липня 2010 року вирок залишено без зміни.

Вироком суду ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він 27 вересня 2009 року приблизно о 21.40 годині, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, знаходячись біля магазину "Пролісок", розташованого по вул. Шевченка в с. Вінницькі Хутори Вінницької області, за попередньою змовою з ОСОБА_6, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, з особливою зухвалістю, безпричинно чіплявся до ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які знаходилися поряд з магазином. В результаті цього між ними виникла суперечка, в ході якої ОСОБА_5 наніс декілька ударів ногами по тулубу ОСОБА_7 в область ребер, а також, застосував предмет спеціально пристосований для нанесення тілесних ушкоджень – розбиту скляну пляшку, яку приставив гострою частиною до передньої частини шиї ОСОБА_7 Внаслідок злочинних дій ОСОБА_5 потерпілому ОСОБА_7 спричинено легкі тілесні ушкодження та тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_5 і направлення справи на новий судовий розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, істотним порушенням кримінально-процесуального закону та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості. При цьому прокурор вважає, що суд безпідставно звільнив ОСОБА_5 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Ухвала апеляційного суду за змістом має відповідати вимогам ст. 377 КПК України. Зокрема, в ній зазначається зміст вироку, особа, яка подала апеляцію, суть апеляції, короткий зміст пояснень осіб, які брали участь у засіданні та докладні результати розгляду справи, з наведенням підстав прийнятого судом рішення. Викладаючи суть апеляції, суд має стисло та зрозуміло перелічити всі доводи, що містяться в скаргах та запереченнях на них, після чого ці доводи мають бути проаналізовані судом та жоден з них не повинен залишатися без відповіді.

При перегляді даної справи апеляційним судом вказані вимоги закону в повному обсязі не були дотримані.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор подав мотивовану апеляцію, в якій просив вирок скасувати, у зв’язку з із невідповідністю призначеного покарання особі засудженого та ступеню тяжкості вчинених ним злочинів та безпідставного звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК.

Апеляційний суд у своїй ухвалі акцентував увагу на доведеності вини засудженого в інкримінованому йому злочині та кваліфікації його дій, між тим, це питання загалом не ставилось під сумнів апелянтами, але суд жодним чином не позначив свого ставлення щодо мотивованих доводів, які містилися в апеляційній скарзі прокурора, а отже не перевірив їх, належним чином не проаналізував, відповіді на них не дав і свого рішення за цими доводами докладно не мотивував. Перевірка всіх доводів апелянта, у випадку належного виконання своїх обов’язків апеляційним судом, за своїми наслідками мала позначитись на позиції суду у питанні застосування кримінального закону в частині призначення покарання засудженому, адже сприяла б більш об’єктивному врахуванню обставин, що характеризують його особу.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

За змістом ч. 1 ст. 75 КК України та п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) , суд може прийняти рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням лише у тому випадку, якщо він, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, належно вмотивувавши такий свій висновок.

Як видно з матеріалів справи, суд першої інстанції, звільняючи ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, ці вимоги закону та роз’яснення найвищої судової інстанції залишив поза увагою.

Переглядаючи дану справу за апеляцією прокурора, апеляційний суд не звернув увагу на порушення, допущені судом першої інстанції, та ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

За таких обставин ухвалу апеляційного суду не можна визнати законною і обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд, який має бути проведений з дотриманням вимог закону, зокрема, мають бути перевірені всі доводи апеляції прокурора, а постановлене за його результатами судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Якщо при новому розгляді справи суд дійде висновку про підтвердження винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину, то призначене покарання із застосуванням ст. 75 КК України слід вважати м’яким.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу першого заступника прокурора Вінницької області задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 01 липня 2010 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.