Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 24 березня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Запорізької області на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 квітня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 14 липня 2010 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 квітня 2010 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого

засуджено за ч. 2 ст. 368 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади і, на підставі ст.ст. 75, 76 КК України, звільнено від призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік та покладенням на нього відповідних обов'язків.

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянина України, не судимого

засуджено за ч. 2 ст. 368 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади і, на підставі ст.ст. 75, 76 КК України, звільнено від призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік та покладенням на нього відповідних обов'язків.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області 14 липня 2010 року вирок щодо засуджених залишено без зміни .

Вироком суду встановлено, що засуджені, діючи умисно, як службові особи, що займають відповідальне становище, та обіймають, відповідно, посади: ОСОБА_5 - начальника відділу екологічного контролю Державної екологічної інспекції в Запорізькій області, а ОСОБА_6 - головного спеціаліста - державного інспектора цього ж відділу, за попередньою змовою групою осіб, з використанням наданої їм влади та службового становища, 09.10.2009, за сприяння у зменшенні розміру сплати штрафних санкцій за порушення екологічного законодавства, одержали від ОСОБА_8 хабар у сумі 600 доларів США, що за офіційним курсом НБУ склало 4806 грн. Отриманий хабар ОСОБА_6 та ОСОБА_5 розділили між собою, після чого були затримані правоохоронцями.

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності вини засуджених у вчиненні злочину та кваліфікації їх дій за ч. 2 ст. 368 КК України, просить скасувати судові рішення з направленням справи на новий судовий розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням судами кримінального закону і невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів та особам засуджених внаслідок м'якості. Зокрема, на думку прокурора, судами безпідставно застосовано ст. 69 КК України при призначенні засудженим обов’язкового додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю, не обґрунтовано враховано, як обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого засудженими злочину, їх позитивні характеристики з місця роботи та місця проживання та відсутність попередніх судимостей. Крім цього, прокурор зазначає у скарзі, що, на його думку, суд неправомірно визнав обставиною, що пом’якшує покарання та істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_5 злочину - активне сприяння ним розкриттю злочину.

У судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу і пояснив, що, суд застосовуючи ст.ст. 69 та 75 КК України, послався на одні й ті самі пом’якшуючі покарання обставини та обставини, що характеризують особу засуджених, не розмежувавши їх, що, на його думку, є недопустимим.

Крім того, прокурор звернув увагу на те, що в касаційній скарзі не йдеться мова про визнання м’яким основного виду покарання, а тільки висловлюється непогодження з тим, що судами було застосовано ст. 69 КК України до додаткового виду покарання, в наслідок чого засуджених безпідставно не було позбавлено права займати певні посади.

У запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_6 просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без зміни. На його думку, судом при призначенні покарання було враховано ступень тяжкості вчиненого злочину, дані про його особу, наявність пом’якшуючих обставин та відсутність обтяжуючих покарання обставин. Також засуджений зазначає, що суд на підставі ч. 2 ст. 69 КК України обґрунтовано не призначив йому додаткове покарання та врахував вчинення ним злочину внаслідок збігу тяжких сімейних обставин та через службову залежність, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Заслухавши доповідача, вищевказану думку прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав .

Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції чітко розмежував, що він вважає обставинами, які пом’якшують покарання кожного із засуджених, а які відносяться до тих, що свідчать про їх особу, визначивши їх правильно, та у відповідності з наявними у справі матеріалами. Так, суд, призначаючи покарання ОСОБА_5 та застосовуючи до нього ст. 69 КК України, зазначив у якості обставин, які пом’якшують покарання – визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину; ОСОБА_6 – явку з повинною, визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, а у якості даних, які характеризують особу засуджених - відсутність судимостей, позитивні характеристики з місця роботи та місця проживання, а також те, що вони не перебувають на обліку у нарколога та психіатра.

Судом апеляційної інстанції було перевірено наявність вище перелічених обставин та визнано їх обґрунтованими, з чим також погоджується колегія суддів касаційної інстанції.

Застосування одних і тих самих, встановлених по справі обставин, що пом’якшують або обтяжують покарання, при визначенні судом питання про застосування або незастосування ст.ст. 69, 75 КК України, не заборонено чинним законодавством, тому доводи касаційної скарги в цій частині є непереконливими.

Що стосується посилань прокурора про те, що судами визнано обставинами, які пом’якшують покарання засудженим такі, що не перелічені в ст. 66 КК України, то колегія суддів вважає, що такі його доводи суперечать вимогам ч. 2 цієї ж статті Закону, оскільки при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом’якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті. Також, відповідно до ст. 77 КК України у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням застосування додаткових видів покарання, в тому числі, позбавлення права обіймати певні посади, є не обов’язком, а правом суду, яким у даному випадку він належно і обґрунтовано скористався при призначенні покарання ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів,

касаційну скаргу заступника прокурора Запорізької області залишити без задоволення, вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 квітня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 14 липня 2010 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - без зміни.