Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого – судді Шилової Т.С.,

суддів - Марчук Н.О., Матієк Т.В.,

з участю прокурора - Шевченко О.О.,

захисника - ОСОБА_1,

засудженої - ОСОБА_2

розглянула в судовому засіданні 29 березня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, прокуратури м. Києва на вирок Апеляційного суду м. Києва від 1 грудня 2010 року щодо ОСОБА_2

Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 22 січня 2010 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 на-

родження, раніше неодноразово судиму, останній раз

24 червня 2009 року за ч. 2 ст. 190 КК України на 2 роки обмеження волі, звільнену від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до штрафу у розмірі сімдесяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1275 грв.

1 грудня 2010 року Апеляційний суд м. Києва за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, скасував вказаний вирок в частині призначеного покарання і постановив свій вирок, за яким ОСОБА_2 призначив покарання за ч. 2 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу у розмірі сімдесяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1275 грв.

На підставі ст. 71 КК України повністю приєднав ОСОБА_2 до покарання, призначеного за цим вироком, невідбуте покарання за вироком Подільського районного суду м. Києва від 24 червня 2009 року, та остаточно визначив їй покарання у виді 2 років обмеження волі із звільненням від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 2 роки та у виді штрафу у розмірі сімдесяти п’яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1275 грв.

Призначені покарання постановлено виконувати самостійно.

В решті вирок залишено без зміни.

ОСОБА_2 визнана винною в тому, що вона 8 жовтня 2009 року приблизно о 17 год. 20 хв., знаходячись в кафе по вул. Ізюмській, 1 в м. Києві, повторно таємно викрала чуже майно – мобільний телефон "Самсунг Х-640" вартістю 290 грв., який належав ОСОБА_3

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, а саме ст. 69 КК України, невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженої внаслідок м’якості. Просить справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка підтримала скаргу частково та просила визначити засудженій остаточне покарання із застосуванням ст. 79 КК України, пояснення захисника та засудженої, які проти скарги заперечували, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного у вироку злочину та правильність кваліфікації її дій за ч. 2 ст. 185 КК України в касаційному порядку не оспорюються.

Доводи прокурора, наведені у касаційній скарзі, про невідповідність призначеного засудженій покарання ступеню тяжкості злочину та її особі внаслідок м’якості, не ґрунтуються на матеріалах справи.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Обгрунтовуючи висновок щодо виду і міри покарання та призначаючи ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу, суд, як вбачається з вироку, урахував як ступінь тяжкості вчиненого злочину, відсутність обставин, які обтяжують покарання, дані про її особу, а саме те, що вона позитивно характеризується, раніше судима, а також обставини, які пом’якшують покарання: щире каяття, відшкодування завданої шкоди та вчинення злочину у стані вагітності.

Наведені вище дані про особу ОСОБА_2, наявність ряду обставин, які пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, дали суду підстави дійти обгрунтованого висновку про можливість призначення їй більш м’якого покарання, ніж передбачено санкцією ч. 2 ст. 185 КК України, а саме штрафу.

Апеляційний суд, врахувавши вищенаведені обставини, а також те, що ОСОБА_2 26.03.2010 року народила доньку Діану і на даний час її утримує та виховує, погодився з висновком суду першої інстанції, навівши ґрунтовні мотиви прийняття такого рішення.

При цьому апеляційний суд, повністю задовольнивши апеляцію прокурора, правомірно визначив ОСОБА_2 покарання за сукупністю вироків, дотримавшись вимог ст. 71 КК України, однак не встановив порядок відбування призначених покарань.

Тому колегія суддів вважає за доцільне рекомендувати апеляційному суду вирішити це питання в порядку ст.ст. 409, 411 КПК України.

Таким чином, суди, призначивши ОСОБА_2 покарання, вимог ст.ст. 65- 67 КК України не порушили. Призначене ОСОБА_2 покарання є необхідним й достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.

Істотних порушень вимог кримінального чи кримінально-процесуального законів, які б давали підстави для скасування судових рішень, не встановлено.

Керуючись ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду м. Києва від 1 грудня 2010 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.

Апеляційному суду м. Києва в порядку ст.ст. 409, 411 КПК України вирішити питання щодо порядку відбування призначених покарань.