Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ в складі:

головуючого Орлової С.О.

суддів Крижановського В.Я., Суржока А.В.

за участю прокурора Опанасюка О.В.

розглянула в судовому засіданні 31 березня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Луганської області на вирок Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 24 вересня 2010 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України,

судимий вироком Краснолуцького міського суду

Луганської області від 18 березня 2005 року за ст.ст. 396

ч. 1; 121 ч. 2; 186 ч. 3; 15 ч. 2, 185 ч. 3; 185 ч. 3; 395 КК (2341-14)

України, на підставі ст. 70 КК України до 6 років

позбавлення волі. Постановою Алчевського міського суду

Луганської області від 16 грудня 2008 року звільнений

від призначеного покарання умовно-достроково на 1 рік

11 місяців 11 днів,

засуджений за ч. 1 ст. 263 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, з покладенням обов’язків, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

В апеляційному порядку справа не переглядалась.

ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що він в першій декаді березня 2010 року знайшов два електродетонатори з вивідними дротами, що

Справа № 5-644км11 Категорія: ч. 1 ст. 263 КК України

Головуючий в суді першої інстанції: Гончарова Л.О.

Доповідач Крижановський В.Я.

відносяться до категорії вибухових пристроїв, які з метою подальшого зберігання приніс до свого місця проживання. В першій декаді травня 2010 року, поклавши два електродетонатори в кишені своїх брюк, безпосередньо маючи при собі, носив їх по території міста Красний Луч та Антрацитівського району без передбаченого законом дозволу, доки не був затриманий працівниками міліції 02 червня 2010 року.

В касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування вироку і направлення справи на новий судовий розгляд, у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, а саме незастосуванням судом ст. 71 КК України, й призначенні покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості.

Заслухавши доповідача, думку прокурора на підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційного скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину при обставинах, викладених у вироку, по суті не оспорюється учасниками процесу і підтверджується сукупністю доказів, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених судом, яким дана належна оцінка.

Кваліфікація дій засудженого за ч. 1 ст. 263 КК України є правильною.

Призначене покарання ОСОБА_1 в межах санкції ч. 1 ст. 263 КК України, відповідно до вимог ст. 65 КК України відповідає тяжкості злочину та особі засудженого. Судом враховано, що вчинений ним злочин є злочином середньої тяжкості, щире каяття засудженого, яке судом було визнано обставиною, що пом’якшує покарання, дані про особу засудженого, який є судимим та посередньо характеризується.

Колегія суддів не вважає призначене покарання явно несправедливим внаслідок м’якості.

Разом з тим, колегія суддів вважає слушними доводи касаційної скарги прокурора щодо неправильного застосування кримінального закону, а саме незастосування ст. 71 КК України.

Як вбачається із матеріалів справи, 18 березня 2005 року ОСОБА_1 був засуджений вироком Краснолуцького міського суду Луганської області до 6 років позбавлення волі. Постановою Алчевського міського суду Луганської області від 16 грудня 2008 року ОСОБА_1 звільнений умовно-достроково на 1 рік 11 місяців 11 днів.

В період умовно-дострокового звільнення ОСОБА_1 вчинив новий злочин, за який був засуджений вироком Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 24 вересня 2010 року за ч. 1 ст. 263 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Частину покарання, від відбування якого особу звільнено умовно-достроково, відповідно до роз’яснення, яке міститься в п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" від 24 жовтня 2003 року № 7 (v0007700-03) , потрібно вважати невідбутою частиною покарання за попереднім вироком.

Таким чином, покарання ОСОБА_1 мало б бути призначене за сукупністю вироків на підставі положень ч. 1 ст. 71 КК України, які судом не були враховані.

За таких обставин, вирок щодо ОСОБА_1 у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

При новому судовому розгляді справи суду належить дослідити докази у встановленому законом порядку, дати їм належну оцінку і за умови доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, призначити йому покарання відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу заступника прокурора задовольнити частково, вирок Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 24 вересня 2010 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити у той же суд на новий судовий розгляд в іншому складі суду.