Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 31 березня 2011 року кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанцій, та захисника засудженої ОСОБА_5 – ОСОБА_6 на вирок Генічеського районного суду Херсонської області від 06 липня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 12 жовтня 2010 року щодо неї.

Вироком Генічеського районного суду Херсонської області від 06 липня 2010 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянку України,

раніше не судиму

засуджено за ч. 1 ст. 191 КК України на 2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати матеріально відповідальні посади строком на 2 роки,

за ч. 1 ст. 358 КК України на 1 рік та 6 місяців обмеження волі,

за ч. 3 ст. 358 КК України на 1 рік обмеження волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено 2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати матеріально відповідальні посади строком на 2 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного їй основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки з покладенням обов’язку, передбаченого п. 3 ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути с ОСОБА_5 на користь Генічеської дослідної станції матеріальну шкоду в розмірі 17972 грн. 71 коп. та вирішено питання щодо речових доказів.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 12 жовтня 2010 року вирок щодо засудженої залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винною в тому, що вона, в період з 01травня по 26 серпня 2005 року, працюючі касиром Генічеської дослідної станції у смт. Новоолексіївка Генічеського району Херсонської області по вул.. Опитна, 1, будучи матеріально-відповідальною особою, в обов’язки якої входило прийом і видача з каси підприємства грошових коштів, у зв’язку з чим їй були ввірені і знаходилися в її віданні грошові кошти, що поступають в касу Генічеської дослідної станції, діючи умисно, з корисливих мотивів, незаконно, привласнила з каси підприємства грошові кошти в сумі 17972 грн. 71 коп., чим заподіяла збиток підприємству на вказану суму. Крім того, 26 серпня 2005 року, продовжуючи свою злочинну діяльність, з метою приховування недостачі грошових коштів у касі підприємства в сумі 17972,71 грн. підробила офіційні документи-платіжну відомість про видачу заробітної плати робітникам підприємства: ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 по 627,57 грн. кожній, всього на суму 1882,71 грн.; витратний касовий ордер №501 від 26.08.2005 про видачу ОСОБА_9 грошових коштів у сумі 5500 грн.; витратний касовий ордер №502 від 26.08.2005 про видачу ОСОБА_10 грошових коштів у сумі 10590 грн., зазначивши в цих документах факт видачі грошових коштів з каси підприємства у сумі 17972,71 грн., а після цього, використала зазначені підроблені документи при складенні звітів підприємства.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, порушує питання про зміну судових рішень щодо ОСОБА_5 та звільнення останньої від відбування покарання на підставі ст. 49 КК України у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, у решті просить залишити судові рішення без змін.

У запереченнях на касаційну скаргу прокурора Кутькіна Т.І., не погоджуючись із висновками суду щодо доведеності її вини в інкримінованих їй злочинах, просить скасувати судові рішення та направити кримінальну справ щодо неї на нове розслідування.

У своїй касаційній скарзі та запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник засудженої, посилаючись на невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи, недоведеність винності засудженої за ч. ч. 1, 3 ст. 358 КК України та суттєві порушення кримінально-процесуального закону судом апеляційної інстанції, які виразилися у позбавленні його, як захисника, можливості навести свої доводи на користь ОСОБА_5, відсутність у суді апеляційної інстанції дебатів та ненадання засудженій останнього слова, крім цього зазначає, що суд апеляційної інстанції у своїй ухвалі послався на документи, яких немає у справі ( апеляція прокурора та заперечення захисника на неї, апеляція захисника та зауваження на протокол судового засідання), також вказує на не застосування судами до засудженої ст. 49 КК України у зв’язку із закінченням строків давності. Просить скасувати судові рішення, а кримінальну справу припинити за відсутністю події та складу злочину.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу прокурора та заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скаргах доводи, а також доводи заперечень колегія суддів вважає, що в задоволенні касаційної скарги захисника слід відмовити, а касаційну скаргу прокурора задовольнити, з наступних підстав .

Як видно з матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку щодо доведеності вини ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих їй злочинів на підставі показань свідків, зокрема: ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10, які давали пояснення у судовому засіданні; наказу директора Генічеської дослідної станції про призначення ОСОБА_5 на посаду касира № 69 від 29.04.1984 року (т.1 а.с.34-35); договору про повну матеріальну відповідальність ОСОБА_5 (т.1 а.с. 38); уставу Генічеської дослідної станції (т.1 а.с.49-50), даних, які містяться у актах контрольно-ревізійного управління Генічеського району Херсонської області від 28.10.2005, 07.04.2008 ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Генічеської дослідної станції(т.1 а.с. 86-103, т.3 а.с.11-26) та акті повторної ревізії фінансово-господарської діяльності Генічеської дослідної станції від 03.06.2010; протоколу виїмки від 25.10.2005(т.1 а.с.114); витратних касових ордерів №501, №502, платіжної відомості про видачу заробітної плати на суму 1882 грн. 71 коп.(т.1 а.с. 116-118), а також дав аналіз іншим наявним у справі доказам.

На підставі наведеного суд дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_5 вчинила діяння, які за своїми ознаками утворюють склади злочинів, передбачених ч.1 ст. 190 та ч. ч. 1, 3 ст. 358 КК України. З висновком суду першої інстанції щодо винності ОСОБА_5 та кваліфікації її дій погодився і суд апеляційної інстанції.

Доводи касаційної скарги захисника в частині, яка стосується його непогодження з тим, якої оцінки доказів у справі допустилися суди, не є предметом перегляду суду касаційної інстанції, адже відповідно до ст. 398 КПК України не є підставами для скасування або зміни вироку. Крім того цим доказам була дана належна оцінка у вироку суду першої інстанції, та вони ретельно перевірялися судом апеляційної інстанції, в тому числі і за апеляційною скаргою захисника, в якій наводилися доводи, аналогічні тим, які наведені у його касаційній скарзі.

Будь-яких даних про порушення органами досудового слідства чи судом норм кримінального або кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, на які вказується у касаційній скарзі, не встановлено.

Доводи захисника щодо відсутності у справі наступних документів: апеляційна скарга захисника (т.3 а.с. 348-355), апеляція прокурора (т.3 а.с. 357), заперечення захисника на апеляцію прокурора (т.3 а.с. 361-362), зауваження на протокол судового засідання (т.3 а.с. 364-373) спростовуються матеріалами справи. Також з ухвали апеляційного суду вбачається, що засудженій надавалося останнє слово.

Разом з тим, колегія суддів знаходить обґрунтованим доводи прокурора про неправильне застосування судами кримінального закону.

Судом було встановлено, що ОСОБА_5 26 серпня 2005 року вчинила злочин, передбачений ч. 1 ст. 191 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості та злочини, передбачені ч.ч.1, 3 ст. 358 КК України, які є злочинами невеликої тяжкості.

Пунктами 2,3 ч.1 ст. 49 та ч. 5 ст. 74 КК України передбачено, що особа звільняється від кримінального покарання, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло: три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі; п’ять років – у разі вчинення злочину середньої тяжкості.

Отже, на момент ухвалення вироку від 06.07.2010 щодо ОСОБА_5 встановлений п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України трирічний строк давності притягнення її до кримінальної відповідальності за вчинення нею 26.08.2005 злочинів невеликої тяжкості, передбачених ч.ч.1,3 ст. 358 КК України закінчився. А на момент розгляду справи апеляційним судом 12.10.2010 закінчився встановлений п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України п’ятирічний строк давності притягнення її до кримінальної відповідальності за вчинення нею 26.08.2005 злочину середньої тяжкості, передбаченого ч.1 ст. 191 КК України, тобто, до набрання вироком законної сили.

Суд апеляційної інстанції не виправив допущені місцевим судом порушення, та також не дотримався вимог кримінального закону, передбачених ст. 49 КК України, за таких обставин та враховуючи те, що від ОСОБА_5 надійшли письмові заперечення на касаційну скаргу прокурора, в якій ставилося питання про застосування до неї ст. 49 КК України судові рішення підлягають зміні, а ОСОБА_5 звільненню від призначеного їй покарання у зв’язку із закінченням строків давності .

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів,

касаційну скаргу захисника засудженої залишити без задоволення, касаційну скаргу прокурора задовольнити .

Вирок Генічеського районного суду Херсонської області від 06 липня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 12 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_5 змінити.

На підставі ст. 49, ч.5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_5 від призначеного за ч. 1 ст. 190 КК України та за ч. 1, 3 ст. 358 КК України покарання у зв’язку із закінченням строків давності.

В решті судові рішення залишити без зміни.